Азійська економічна криза: причини виникнення та наслідки

Щодо інших  країн світу, США були єдиною державою, яка в роки війни і в повоєнний рівень зміцнила свої позиції в системі світогосподарських зв'язків. Виробництво промислової продукції в США збільшилося втричі і втричі зріс експорт (решта даних – див. підручник). Протягом війни США не припиняли торгівлі з усіма учасниками війни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. Економічний зміст Плану Рузвельта.

Могутнім інструментом політики "Нового курсу" і разом  з тим його наслідком стали  відновлення і розвиток системи  державного регулювання ринкових відносин. Вона мала не воєнно-політичний, а соціально-економічний характер, І ефективно розвивалась аж до кінця 60-х років.

Першим кроком реформ були спроби оздоровлення банківської  і фінансової системи. Проведена  девальвація долара сприяла тому, що розподіл доходу змінився на користь промислового, а не позичкового капіталу. Тим самим було попереджено масове банкрутство у кредитній сфері, зменшилася заборгованість монополій уряду, зросли експортні можливості США. Відповідно до "Надзвичайного закону про банки" одночасно було проведено ліцензування їхньої діяльності. Держава взяла на себе зобов´язання страхувати депозитні вклади банків, що сприяло зміцненню довіри до них, а відповідно, зростанню припливу засобів на рахунки і запобіганню банкрутству банків. Було створено систему регулювання банківської діяльності, вжито заходи захисту вкладів від ризику біржових спекуляцій.

Для зменшення  державного дефіциту і поліпшення фінансового  становища країни президент рекомендував різко знизити заробітну плату  федеральним службовцям, членам Конгресу і пенсії ветеранам війни. Незважаючи на сильний опір Сенату, закон було прийнято уже 20 березня 1933 р. Наприкінці 1933 р. дозволено вживання спиртних напоїв і введено значний податок на їх продаж.

Стабілізація  банківської і фінансової системи створила передумови для відновлення виробництва. В червні 1933 р. прийнято Закон про відновлення національної промисловості, який по суті вводив систему державного регулювання промислового сектору. Для підприємств однієї галузі суворо регламентувались обсяги виробництва, межа заробітної плати, тривалість робочого тижня, визначалися ринок збуту товарів, ціна на продукцію та ін. Регламентувався порядок вилучення і витрачання податків, які йшли на організацію громадських робіт і виплату допомоги у зв´язку з безробіттям.  Державі до весни 1935 р. вдалось встановити достатньо дієвий контроль над промисловим сектором. При цьому спостерігався подальший процес монополізації промисловості США, що задовольняло великі монополістичні об´єднання.

Антикризова аграрна політика здійснювалась на основі Закону про регулювання сільського господарства. Для подолання кризи перевиробництва було обрано систему заохочення у вигляді премій і компенсацій тим фермерам, які скорочували виробництво у своїх господарствах. За задумом уряду, така політика сприяла уже на макрорівні не лише зменшенню загальних розмірів товарної продукції, а й підтриманню цін на сільськогосподарські товари  і тим самим збільшенню доходів фермерів. Різко скорочено посівні площі  і поголів´я худоби, що вплинуло на ціноутворення. Порівняно з 1933 р. доходи фермерів у 1936 р. зросли на 50 %. Проте від такої системи преміювання і компенсацій вигравали перш за все великі господарства, які могли без суттєвого збитку скоротити виробництво, а дрібні фермери продовжували зазнавати труднощів. Завдяки позикам багато фермерських господарств справилися з кризою. Однак близько 10 % всіх ферм у цей період розорились і були продані.

Важливою ініціативою  уряду в галузі зовнішньої торгівлі стало прийняття Закону про торгівлю, яким передбачалась при підписанні торгових договорів взаємна знижка тарифів на 50 % на розсуд президента. Мета закону — збільшити експорт, відкрити для США іноземні ринки. Закон був радикальним заходом у країні, що проводила протекціоністську політику, і через декілька років дав відчутні вигоди.

Визнавались необхідність колективного захисту робітниками  своїх інтересів через професійні спілки шляхом укладення з підприємцями колективних договорів, право робітників на страйки. Найважливішим інструментом урядових заходів став державний бюджет, за рахунок засобів якого здійснювалось фінансування розширеного відтворення і соціальних програм. Активна політика державного втручання дала змогу США, по-перше, відвернути революційну (як це не раз відбувалось у Європі) зміну ладу, по-друге, хоча і повільніше, порівняно з окремими європейськими країнами, подолати кризовий стан економіки.

 

 

 

 

 

 

12. Економічний зміст Тетчеризму.

Велика Британія у 1970-ті роки за динамікою  економічного розвитку посідала одне з останніх місць серед країн ОЕСР. Середньорічні темпи зростання ВВП становили 1,9 % (загалом у державах Західної Європи - 2,7 %). Уповільнилося, а в деякі періоди було на нульовому рівні зростання продуктивності праці. Темпи інфляції до кінця 1970-х років досягли 15 %.

Змістом державного регулювання була неоліберальна економічна політика, запроваджена урядом консерваторів, котрий очолювала М. Тетчер (1979-1987 рр.). Вона спиралася на монетаристську концепцію  американського економіста М. Фрідмена.

Зміст, результати та наслідки реформ тетчеризму:

o Провідним напрямом діяльності  була боротьба з інфляцією.  Важливі інструменти боротьби  з інфляцією - державний бюджет  і фіскальна політика. Більш ніж  90 % доходів англійського бюджету  наприкінці 1970 - на початку 1980-х  років становили податки, у тому числі прибутковий - близько 34 % від усіх доходів бюджету. З метою стимулювання інвестицій уряд надав податкові пільги приватному бізнесу. Ставку податку на прибуток найбільших корпорацій було послідовно знижено спочатку до 50, а потім до 35 %. Це зменшило на 3,5 млрд ф. ст. прямі податки на великі доходи. Одночасно зросло значення непрямих податків, що в 1981 р. становили 39 % від усіх надходжень у бюджет. Було підвищено ставки податку на додану вартість з 8 до 15 % (обкладали товари першої необхідності, побутові та медичні послуги). Держава скоротила державні позики приватному сектору, контролювала темпи Збільшення грошової маси в обігу (Банк Англії запровадив таргетування в 1975 р.), відмінила контроль над цінами і заробітною платою. Зросла сума кредитів, наданих банками промисловим компаніям. Крім цього, до 17 % підвищено дисконтні ставки Банку Англії. З метою обмеження державних витрат на 4 млрд ф. ст. зменшено видатки на промисловість, комунальне і дорожнє господарство, розвиток культури й освіти. Проводилася політика скорочення внутрішнього споживання.

o Інший важливий напрям реформ - скорочення державного підприємництва, приватизація та збільшення кількості  акціонерів. Приватизацію здійснювали  шляхом денаціоналізації (прямого  продажу підприємств) і лібералізації державних монополій для розширення сфери конкуренції за принципом платності та торгів, як відкритих, так і закритих. Характерно, що продавали тільки прибуткові підприємства. На початку 1980-х років скоротили фінансування державних підприємств і фірм: у 1983-1984 рр. виділено 6,1 млрд, у 1984-1985 рр. - 5,6 млрд ф. ст. Було продано багаті родовища нафти в Північному морі, заводи з виробництва радіоактивних ізотопів, національну компанію з перевезення вантажів, вугільні шахти, підприємства нафтової, сталеливарної, авіакосмічної промисловості, повітряного транспорту. Лише впродовж 1984- 1987 рр. приватизовано 1/3 державної власності в промисловості. Прибутковість приватизованих підприємств зросла в 3-7 разів. Наприклад, приватизували Британську аерокосмічну компанію, "Роллс-Ройс", "Брітиш телеком" тощо. Поширився викуп акцій працівниками. Наприкінці 1990-х років у Великій Британії було 11 млн акціонерів проти 7 млн у 1979 р. Уряд активно підтримував транснаціональні компанії, що переважали в провідних галузях промисловості.

Особливу увагу приділяли приватизації житла. Спеціальний закон зобов'язав місцеву владу продати орендарям  будинки за пільговими тарифами.

o Уряд здійснював послідовне  розширення господарської самостійності  підприємств. Відносини з державними підприємствами визначалися за контрактами, ціни на їх товари і послуги - відповідно до умов ринку. Підприємства інвестували за рахунок державного бюджету, власних доходів і комерційних кредитів. Уряд відмовився від прямого субсидіювання підприємств, але розширив фінансування заходів щодо впровадження нової техніки і технологій. Наприклад, уже на початку 1980-х років інвестиції у виробництво машин та обладнання становили більш ніж 76 % усіх інвестицій, спрямованих в обробну промисловість країни. Раціоналізацію виробництва здійснювали за рахунок звільнення від зайвої робочої сили на підприємствах. Було скасовано внески підприємців у фонди соціального страхування на зайняту робочу силу.

o Важливий напрям економічної  програми - сприяння розвитку малого і середнього бізнесу. У структурі англійської економіки це була нова сила, адаптована до змін господарської кон'юнктури. З'явився значний прошарок власників сімейних фірм.

o Адміністративні заходи були  спрямовані на скорочення видатків на утримання державного апарату. Зменшено кількість центральних міністерств, серед них не було галузевих. У 1982 р. скасовано положення, введене лейбористами, про прийняття на роботу насамперед членів профспілки. На окремих підприємствах було значно обмежено права профспілок, оголошено незаконними всі види страйків солідарності.

o У зовнішньоекономічній діяльності  в жовтні 1980 р. скасовано обмеження  на експорт капіталу, що діяли  в країні 40 років. Щоб забезпечити  необхідний рівень конкурентоспроможності англійських товарів на світових ринках, уряд консерваторів розробив заходи, спрямовані на інтенсифікацію виробництва, стимулювання зростання продуктивності праці, а також зниження витрат на заробітну плату.

o Уряд М. Тетчер відмовився  від концепції соціальних гарантів "для всіх" і замінив її індивідуалістською політикою - "кожен за себе". Видатки на соціальні потреби зменшилися, заробітна плата залежала від прибутку підприємства. Англійці вчилися жити відповідно до своїх достатків.

Результати реформаторської діяльності уряду М. Тетчер були значними. Вже в 1982-1983 рр. темпи інфляції знизилися з 16 % у 1980 р. до 4 % у 1983 р., наприкінці 1980-х років - до 3 %, або до величини, рекомендованої монетаристською школою. У 1982 р. почалося зростання виробництва, 1985 р. - період піднесення, важливим чинником якого було особисте споживання (зросло на 6,5 %). ВВП збільшився в 1970-1990-х роках у 1,5 разу, промислове виробництво - в 1,2 разу. Поліпшилися показники торгівлі, зв'язку, транспорту, фінансово-банківської сфери. Рівень зайнятості зріс на 1,2 %, а безробіття - знизився до 6,8 % у 1989 р. проти 9,8 % у 1987 р. Наприкінці 1980-х років 64 % англійців мали власні будинки, понад 70 % - автомобілі, 46 % - відеомагнітофони, більше половини могли забезпечити платну освіту дітей.

На початку 1980-х років експорт  країни перевищував імпорт. У 1980-1983 рр. Велика Британія була одною з  країн, що звела торговельний баланс зі значним (1,1 млрд ф. ст.) перевищенням експорту над імпортом. Проте вже  в 1985 р. темпи зростання обсягів імпорту втричі випереджали зростання експорту, що призвело до дефіциту платіжного балансу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13. Економічні передумови формування Індустріальної цивілізації.

Новий етап європейської і світової економічної історії  було започатковано комерційною революцією, яка зародилася ще в надрах феодалізму і стала одним із визначальних чинників цивілізаційного поступу протягом тривалого періоду. Однією із головних причин комерційної революції вважається демографічний вибух. Попри помітне переважання сільського населення, в Європі великомасштабна торгівля та міське виробництво відчутно впливали на економічний розвиток. Колись самодостатнє, відносно замкнуте сільське господарство почало виготовляти продукцію для ринку. Формувався профіль певної спеціалізації господарств регіонів і навіть країн. В системі виробництво - торгівля - закупівлі братер, як засіб обміну було замінено грошима. Виробники товарів для ринку - як на землі, так і в майстернях - і ті хто торгував ними, почали залежати від грошей. У такий спосіб зароджувалася грошова економіка, а також методи, механізми й інструменти, необхідні для її тривалого зростання.

Обмежене виробництво  для місцевих ринків, характерне для  феодального сільською господарства, й виробництво у рамках гільдііі у містах уже не задовольняло потреби ані загальноєвропейських ринків, ані зростаючого товарообміну між європейськими країнами.

Новий клас підприємців, який брав на себе ризики виробництва  й торгівлі, поставляючи сировину і продаючи готові вироби, створив економічні форми, альтернативні традиційному виробництву і збуту, що існували в системі ремісничих і торговельних гільдій.

Підприємці процвітали, використовуючи специфічні переваги європейських та інших ринків. Розширення попиту стимулювало нові методи виробництва, трансформувало його орієнтацію не лише на місцеві чи регіональні ринки, а й на великі національні та міжнародні ринкові структури. Європейська економіка, заснована на грошах і прибутку, привела до зміни самої філософії як виробництва, так і збуту товару. Формувалися принципи вільної ринкової економіки.

Разом з великими ринками  нові методи виробництва, спрямовані на збільшення прибутку, нові економічні відносини і засоби виробництва  були компонентами раннього капіталістичного розвитку. Це зумовило виникнення дедалі більших і масштабніших економічних організацій, що забезпечували нагромадження капіталу їхнім учасникам.