Теоретико-методичні основи екскурсознавства

Розділ І. Теоретико-методичні основи екскурсознавства.

1. Основи екскусознавствa

Екскурсознавство як наука переживає стадію розробки основних її положень, з'ясування свого наукового змісту. Необхідність її наукового самовизначення незаперечна. Екскурсознавство  розглядає історію становлення та розвитку екскурсійної справи, виділяє її окремі етапи, зародження та діяльність різних шкіл та напрямів, сутності екскурсії, опрацювання питань екскурсійної методики, розробки екскурсійної тематики та підготовки кадрів екскурсійної галузі [1, ст. 34].

Екскурсознавство  є комплексним поняттям, що інтегрує теорію, методологію і методику екскурсійної діяльності та історію екскурсійної справи.

Серед чисельних визначень  започаткування екскурсознавства, як науки, одним з найбільш розповсюдженим є визначення його як галузі теоретичних знань, яка вивчає «проблеми моделювання ідеальної екскурсії і впливу екскурсії на свідомість людей» [3, ст.221].

Екскурсознавство - галузь теоретичних знань, яка вивчає функціонально-діяльнісну сутність, методи моделювання, підготовки й проведення екскурсій; досліджує головні напрямки і зміст розвитку екскурсійної діяльності в конкретних просторово-часових умовах; визначає змістовно-методологічну сутність підготовки спеціалістів з екскурсійного обслуговування (екскурсоводів, методистів екскурсійної справи). Становлення методики і техніки проведення екскурсій, етапів її підготовки у вітчизняній літературі представлені іменами Бабарицька В .К., В. А. Герда, Б. Е. Райкова, Р. А. Дьякова, Б. В. Емельянова, Н. А. Гецевіч, В. Н. Шолохова . Відомі вчені-екскурсіоністи Ф. Л. Курлата і Ю. Е. Соколовський у вищезгаданій статті називають прізвища вчених, яким належить безперечна заслуга у постановці і розробці таких ключових проблем теорії екскурсійної справи, як визначення екскурсій, педагогічних та психологічних основ екскурсійної роботи, загальної та приватної методики шкільних і масових екскурсій; класифікація екскурсій.

Сучасна література, що вивчає питання міжнародного туристичного бізнесу, розглядає екскурсію як невід'ємну частину сфери туріндустрії (роботи В. Сапруновой, Е. П. Пузаковой, В. А. Чістяковой, Є. М. Ільїної).

Потрібно погодитися з  ними в тому, що теорія екскурсійної справи вже в 30-х роках розвивалася  в умовах творчих шукань і дискусій і що в цілому теорія екскурсійної справи перебуває в стадії становлення [1, ст.21].

Більш інтенсивний розвиток екскурсійної теорії почалося в 70-х  роках. Це пояснюється передачею  екскурсійної справи профспілкам, які  створили спеціалізований підрозділ - Головне екскурсійне управління, Центральну науково-дослідну лабораторію  з туризму та екскурсіях і Центральні курси з навчання туристсько-екскурсійних працівників.

Розвиток екскурсійної теорії пов'язано також з розширенням  екскурсійного обслуговування, зміною ролі екскурсії, тобто перетворенням  її з форми відпочинку та розваги  в невід'ємну частину ідейно-виховної та культурно-масової роботи з населенням. У екскурсії з'явилися нові функції, уточнились ознаки, підвищився науковий рівень екскурсійних заходів, визначилися  психолого-педагогічні основи екскурсійної пропаганди, більш цілеспрямовано став використовуватися принцип наочності, з'явилася нормативна методологія, зросли кадри організаторів, методистів і екскурсоводів.

Вся система методики підготовки і проведення екскурсій, а також  окремі питання екскурсійної теорії знайшли висвітлення в методичних посібниках, підготовлених і виданих  працівників туристсько-екскурсійних організацій і Головним управлінням  екскурсійним Центральної ради з  туризму і екскурсій в період з 1971 по 1988 рр

Постійна увага до питань екскурсійної теорії приділяла кафедра  екскурсійної роботи Російської міжнародної  академії туризму (раніше ІПК працівників  туристсько-екскурсійних організацій). Результатом цієї роботи було опублікування в 1992 р. навчальний посібник у трьох частинах "екскурсоведення". Перша частина цього посібника "Основи екскурсійної теорії" більш повно, ніж у попередніх виданнях, висвітлює питання теорії [2, ст. 61]. Однак і в даний час екскурсійна теорія не стоїть на місці. Важливі явища в житті туристсько-екскурсійних організацій, бюро подорожей та екскурсій, державних та відомчих музеїв - це нові форми обслуговування споживачів, досвід ентузіастів, який, стаючи надбанням екскурсійних установ, тисяч методистів, екскурсоводів, викладачів навчальних закладів, призводить до того, що окремі положення екскурсійної теорії розвиваються, замінюються новими, більш досконалими. Виникнення і розвиток теорії є результатом узагальнення пізнавальної діяльності, повсякденної праці тисяч екскурсоводів.  

2. Основи екскурсійної методики

В практиці життєдіяльності  людина використовує чимало різноманітних методів пізнання: індуктивний, дедуктивний, аналітичний, синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту та інші. Всі ці методи певною мірою використовують при проведенні екскурсій. В процесі екскурсійної діяльності метод є основою отримання нових знань і формуванні моральних якостей людини. В кожному конкретному випадку вибір методу відбувається довільно. Між тим, оптимальний вибір визначається тим, що обраний метод повинен забезпечувати досягнення цілі з найбільшою ефективністю й найменшими витратами ресурсів [2, ст. 67].

В екскурсіях до таких ресурсів відносять:

• словесний матеріал (розповідь),
• об'єкти, що демонструють (показ),
• транспортні засоби,
• робочий час екскурсовода.

Екскурсійний метод є  основою екскурсійного процесу  і являє собою сукупність способів і прийомів повідомлення знань. Основу такої сукупності становлять:

• наочність;
• обов'язкове поєднання двох елементів - показу і розповіді;
• оптимальна взаємодія трьох компонентів - екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів;
• рух екскурсантів (моторність) за певним маршрутом з метою вивчення об'єктів у місці їх природного розташування

Комплексний характер екскурсійного  методу реалізується, завдяки дії механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами.

Серед методів навчання, запозичених екскурсознавством у педагогіки, можна назвати: словесні, наочні і практичні методи. В розповіді екскурсоводи використовують вербальні методи, усний виклад матеріалу, бесіда, пояснення, переказ змісту певного літературного джерела, пояснювальне читання. В значній частині показу використовують наочні методи: демонстрація об'єктів, що вивчаються, в природі або на зображеннях; практичні методи - самостійна робота екскурсантів над засвоєнням матеріалу, огляд об'єктів тощо. Сприйняття екскурсійного матеріалу грунтується на поєднанні трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, мислення, уява), емоційних (переживання), вольових (зусилля для утримання уваги, активізація роботи пам'яті).

 Екскурсійна методика  використовує різноманітні засоби активізації сприйняття матеріалу, грунтуючись на використанні здобутків методів психології. Велику роль у цьому відіграють різноманітні форми розповіді. Одна з них - проблемний виклад матеріалу: екскурсовод ставить питання, яке потребує вирішення, і залучає екскурсантів до пошуку необхідної відповіді. Інший спосіб - перехід у розповіді від монологу до діалогу.

 В екскурсійній практиці  широко використовується аналогія - загально-науковий метод, який передбачає активізацію різноманітних асоціацій екскурсантів. Використовуючи індуктивний метод екскурсовод узагальнює окремі факти і робить висновки на основі викладеного матеріалу, просуваючись від конкретного до загального, від одиничних фактів до загального висновку. Використовуючи дедуктивний метод, він розвиває думку від загального до конкретного і за допомогою аргументів доводить тезу, висунуту на початку [1, ст. 67].

 Індуктивний і дедуктивний  методи пізнання мають таке  саме значення для методики, як  аналіз і синтез. Однак, є суттєва  різниця у їх застосуванні. Якщо  індукція і дедукція активно  використовуються в розповіді, то аналіз і синтез активно застосовують в тій частині екскурсії, яка отримала умовну назву «показ».

Сутність екскурсійного  аналізу передбачає детальне дослідження  об'єкта шляхом його уявного поділу на частини з виділенням їхніх  ознак, що спрямоване на формування поняття  про навколишнє середовище.

З-поміж видів екскурсійного  аналізу розрізняють:

• мистецтвознавчий
• історичний
• природничо-науковий
• виробничо-економічний

У взаємовідносинах з аудиторією екскурсовод використовує методи педагогічного  впливу, які грунтуються на дидактичних принципах (науковість, ідейність, зв'язок з життям, доступність, системніть, дохідливість і переконливість). Ними визначаються зміст, організація і методика навчання екскурсантів, незалежно від складу учасників екскурсії - діти чи дорослі. Таким чином, екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і являє собою органічну єдність механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами   [2, ст.94].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.  Організаційно-правові засади розвитку екскурсійної діяльності на Україні.

Правове регулювання екскурсійної діяльності в Україні поки що далеке від досконалості. Закон України  «Про екскурсійну діяльність» знаходиться  в стадії розробки і здійснення екскурсійної діяльності фактично регулюється тією мірою, в якій встановлено законодавчі засади туризму. Організація екскурсійного обслуговування в правовому полі відбувається в умовах урахування широкого кола питань: загальних положень правової бази регулювання туристичної діяльності в Україні; правового статусу туриста і екскурсанта (порядок в'їзду/виїзду та перебування в Україні, страхування та медичної допомоги, забезпечення безпеки, права та обов'язки туристів і екскурсантів); організації туристичного підприємництва; організаційно-правових основ діяльності (праця та соціальне страхування, оподаткування, використання земель та плати за землю, ведення розрахунків в іноземній валюті, бухгалтерський облік); міжнародних правових актів регулювання туристичної діяльності, а також відповідних стандартів. 

Крім того, важливою складовою  нормативно-правової бази здійснення екскурсійного обслуговування виступає законодавство щодо юридичної відповідальності за порушення законодавства в галузі туризму. Її основи визначають Кримінальний, Цивільний, Господарський Кодекси, а також Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Основні поняття екскурсійної діяльності були юридично закріплені Законом України «Про туризм» та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм», але він так як і Закон України «Про туризм» також не дає чітких понятійних визначень стосовно екскурсійної діяльності Міждержавний стандарт ГОСТ 28682.2-95 „Туристсько-екскурсійне обслуговування. Туристські послуги. Загальні положення», згідно з яким затверджена необхідна методична документація екскурсії, а також Міждержавного стандарту ГОСТ 28681.1-95 «Туристсько-екскурсійне обслуговування. Туристські послуги. Проектування туристичних послуг», який описує проектування екскурсійного продукту та необхідну  документацію  для проведення екскурсії.

Отже, відповідних нормативно-правових актів на сьогоднішній день в Україні  немає. Існують лише допоміжні нормативні-акти, державні стандарти, на які спирається екскурсійна діяльність України. Можна  зробити висновок, що саме не розвинена  законодавча база гальмує розвиток туризму в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ.  Аналіз відвіданої екскурсії

2.1. Характеристика екскурсії «Порахуй звірів»

Екскурсія «Порахуй звірів»  - для самих юних киян і гостей міста. Вона передбачає прогулянку по Печерським Липкам- району з особливою, самобутньою архітектурою. Будинок з химерами, будинок з мухами, дворик з ведмедями, майданчик з жабою. Запрошуємо пройтися вулицями Печерська, послухати цікаві історії про незвичайних палацах та їх мешканців, познайомиться з Грифонами , які охороняють скарби, з таксою Фан-Фан і її чудовий господарем, знайти Скромного Крокодильчика біля Будинку Городецького та Мишку –норка на вулиці Лютеранській.

Тема: «Порахуй звірів», екскурсія, яка детально характеризує та описує основні пам’ятки мистецтва одних  з головних вулиць міста Києва.

Мета:  ознайомлення екскурсантів з пам’ятками архітектури, історичними  постатями та подіями, пов’язаними  з діяльністю у Києві великих  громад.

Завдання:

1. Конкретизувати знання маленьких екскурсантів на об’єктах культурної спадщини м. Києва, дослідити особливості кожного з об’єктів.
2. Ознайомитись з історичними подіями, пов’язаними з архітектурними об’єктами .
3. Виховання естетичного смаку та інтересів.
4. Формування поваги та любові до визначних пам'яток і до міста загалом.