Морфологія, естетика та дизайн сучасних транспортних засобів

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………...3

 

1. Наземний транспорт…………………………………………………
1. Коротка історія розвитку наземного транспорту
2. Класифікація засобів наземного транспорту
3. Формоутворення конструкцій наземних транспортних засобів
2. Морфологія, естетика та дизайн сучасних транспортних засобів
1. Матеріал, технологія й конструкція
2. Технологічність форми, функція, образ

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Наземний транспортний засіб - це транспортний засіб , що переміщається тільки або переважно по землі. Таким чином воно бере участь у наземному повідомленні.

Основною метою або відповідно областю застосування є транспортування людей (пасажирський транспорт) або вантажів (вантажний транспорт) по землі, а також обробка землі або обробка рослин, наприклад, орання, буріння, поворот сіна, розрівнювання, екскавація, що означає постійний контакт із землею. Таким чином вони відрізняються від інших типів транспортних засобів, таких як водні транспортні засоби і повітряні транспортні засоби, а також від їх змішаних форм. Підвидами є амфібії (як водне, так і наземний транспортний засіб) та автомобільно-залізничний транспортний засоби (рейкові транспортні засоби. Вони використовуються, як правило, для перевезення пасажирів і вантажів.

Наземні транспортні засоби служать здебільшого в якості транспортних засобів або спортивного снаряда. Вони можуть забезпечуватися двигуном (наприклад, механічний транспортний засіб, моторвагонний рухомий склад) або без нього (приводяться силою м'язів транспортні засоби, що приводяться вітром транспортні засоби, санчата і т.д.) вони можуть пересуватися по рейках, можуть бути керованими чи ні.

Раніше для приводу сільськогосподарських транспортних засобів велику роль грали тяглові тварини, особливо домашні коні (наприклад, карета, колісниця) або конка), рогата худоба (волова упряжка), осли, мули собаки (нарти) [3].

До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Місце переїзду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів транспортними засобами на гусеничному ходу для виконання сільськогосподарських робіт встановлюється власником дороги, вулиці та залізничного переїзду спільно з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Пересування транспортних засобів на гусеничному ходу дозволяється тільки на місцевих шляхах без твердого покриття при мінусовій температурі атмосферного повітря.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Наземні транспортні засоби
1. Коротка історія розвитку наземних транспортних засобів

 

Перші зразки автомобілів були створені ще в 1885-1886 рр. німецькими інженерами К. Бенцом і Г. Даймлером, коли з'явилися нові типи двигунів, що працюють на рідкому паливі. У 1895 р. ірландець Дж. Данлоп винайшов пневматичні гумові шини з каучуку, що значно підвищило комфортабельність автомобілів. У 1898 р. в США виникло 50 компаній, що виробляли автомобілі, в 1908 р. їх було вже 241. У 1906 р. в США був виготовлений трактор на гусеничної тязі з двигуном внутрішнього згоряння, що значно підвищило можливості обробки земель (до цього сільськогосподарські машини були колісними, з паровими двигунами). З початком світової війни 1914-1918 рр. . з'явилися броньовані гусеничні машини - танки, вперше використані у військових діях в 1916 р. Друга світова війна 1939-1945 рр. . вже повністю була «війною моторів». На підприємстві американського механіка- самоучки Г. Форда , який став великим промисловцем , в 1908 р. був створений «Форд-Т» - автомобіль для масового споживання, першим у світі запущений в серійне виробництво. На час початку другої світової війни в розвинутих країнах світу експлуатувалося понад 6 млн. вантажних і більше 30 млн. легкових автомобілів і автобусів. Здешевленню експлуатації автомобілів сприяла розробка в 1930-і рр. . німецьким концерном «ІГ Фарбіндустрі» технології виробництва високоякісного синтетичного каучуку.

Розвиток автомобілебудування висувало попит на більш дешеві і міцні конструкційні матеріали, більш потужні і економічні двигуни , сприяло будівництву доріг і мостів. Автомобіль став найбільш яскравим і наочним символом технічного прогресу XX століття.

Розвиток автомобільного транспорту в багатьох країнах створило конкуренцію залізницям , які зіграли величезну роль в XIX столітті , на початковому етапі розвитку індустрії. Загальним вектором розвитку залізничного транспорту було збільшення потужності локомотивів , швидкості руху і вантажопідйомності поїздів. Ще в 1880- х рр. . з'явилися перші електричні міські трамваї , метрополітен , що забезпечили можливості зростання міст. На початку XX століття розгорнувся процес електрифікації залізниць. Перший дизельний локомотив (тепловоз) з'явився в Німеччині в 1912 р. [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Класифікація засобів наземного транспорту

 

Автомобіль — це транспортна безрейкова машина на колісному або напівгусеничному ходу, що приводиться в рух власним двигуном і призначається для перевезень вантажів, людей та виконання спеціальних завдань.

Автомобілі, а також причіпні засоби становлять рухомий склад автомобільного транспорту.

А в т о м о б і л ь н и й р у х о м и й с к л а д за призначенням поділяють на:

• вантажний;

• пасажирський;

• спеціальний.

До вантажного автомобільного рухомого складу належать:

• вантажні автомобілі;

• автомобілі-тягачі;

• причепи;

• напівпричепи.

Вантажні автомобілі за х а р а к т е р о м в и к о р и с т а н н я бувають:

Ф загального призначення, кузови яких мають форму бортової платформи;

+ спеціалізовані, кузови  яких пристосовані для перевезення тільки певних вантажів (самоскиди — для перевезення сипких і в'язких вантажів, цистерни — для транспортування рідких вантажів, рефрижератори — для перевезення швидкопсувних вантажів).

За к о н с т р у к т и в н о ю с х е м о ю розрізняють:

• одиночні вантажні автомобілі;

+ автопоїзди (тягач із  причепом, напівпричепом).

За в а н т а ж о п і д й о м н і с т ю вантажні автомобілі поділяють на такі класи:

+ особливо малої вантажопідйомності (до 0,5 т);

4 малої (0,5...2 т);

4 середньої (2...5 т);

+ великої (5... 15 т);

4 особливо великої (понад 15 т — позадорожній автомобіль).

За п о в н о ю м а с о ю вантажні автомобілі поділяють на сім класів: 1) до 1,2 т; 2) 1,3...3; 3) 3...5; 4) 5...8; 5) 8...16; 6) 16...40; 7) понад 40 т.

До пасажирського автомобільного рухомого складу належать:

• легкові автомобілі, що призначаються для перевезення пасажирів (від 2 до 8, ураховуючи водія) та багажу;

• автобуси, які призначаються для перевезення 9 і більше чоловік (ураховуючи водія).

З а л е ж н о від р о б о ч о г о о б ' є м у ц и л і н д р а д в и г у н а

(л) розрізняють п'ять класів  легкових автомобілів:

+ особливо малий (1,2 л);

+ малий (1,3...1,8 л);

+ середній (1,9...3,5 л);

• великий (понад 3,5 л);

+ найвищий (не регламентується).

Автобуси за п р и з н а ч е н н я м поділяють на: + міжміські;

+ міські; + місцевого сполучення. Окрему групу становлять туристичні автобуси.

За д о в ж и н о ю автобуси поділяють на такі класи:

+ особливо малі (до 5 м);

• малі (6...7,5 м);

* середні (8...9,5 м);

+ великі (10,5... 12 м);

4 особливо великі (16,5 м  та більше).

До спеціального автомобільного рухомого складу належать автомобілі, причепи й напівпричепи для нетранспортних робіт, відповідно обладнані (санітарні, пожежні, сміттєзбиральні, автокрани, автомобілі-автовишки тощо).

Автомобілі всіх типів за пристосованістю до роботи в різних дорожніх умовах поділяють на дві групи:

# автомобілі нормальної (звичайної) прохідності, що призначаються для руху по вдосконалених дорогах (мають один ведучий міст);

• автомобілі підвищеної прохідності, які призначаються для роботи у важких дорожніх умовах або навіть в умовах бездоріжжя (в них усі мости й колеса ведучі).

Щоб розрізняти автомобілі за вказаною ознакою, використовують так звану «колісну формулу». Це умовна характеристика ходової частини автомобіля, в якій перша цифра відповідає загальній кількості коліс, а друга — кількості ведучих коліс: 4 х 2, 6 х 4 (автомобілі нормальної прохідності); 4 х 4, 6 х 6 (автомобілі підвищеної прохідності).

Кожний автомобільний завод випускає основну (базову) модель автомобіля та її модифікації, що відрізняються від базової деякими показниками й конструкцією. В інструкції, яка додається до автомобіля заводом-виготовлювачем, наводяться дані його технічної характеристики, куди входять такі о с н о в н і п о к а з н и к и : колісна формула; номінальна вантажопідйомність у тоннах (кілограмах) або кількість місць; повна маса в тоннах (кілограмах); габаритні розміри в метрах (міліметрах); тип двигуна та його модель; найбільша швидкість із повним навантаженням (км/год); контрольна витрата палива (л/100 км).

Функціональні властивості автомобілів:

Надійністю називається властивість автомобіля виконувати перевезення вантажів або пасажирів, зберігаючи свої експлуатаційні показники (продуктивність, економічність, рентабельність) у межах, що відповідають заданим режимам і умовам експлуатації, технічного обслуговування, ремонту та зберігання. Надійність автомобіля зумовлюється безвідмовністю, довговічністю, збереженістю, ремонтопридатністю його частин.

Безвідмовність — це властивість автомобіля (його агрегатів, вузлів) зберігати працездатність протягом певного часу в заданих умовах експлуатації.

Довговічність — це властивість автомобіля (його частин) зберігати працездатність (за встановленої системи технічного обслуговування й ремонтів) до настання граничного стану. Граничним називається стан автомобіля, коли його дальша експлуатація має бути припинена через несправності, що не можна усунути.

До п о к а з н и к і в д о в г о в і ч н о с т і а в т о м о б і л я належать: середній термін служби (до капітального ремонту, списання); ресурс, тобто тривалість роботи від початку експлуатації (або після капітального ремонту) до настання граничного стану.

Збереженість — властивість автомобіля зберігати експлуатаційно-технічні показники протягом певного часу простою, транспортування та експлуатації. Збереженістю визначаються доцільні терміни зберігання, консервації та допустимі відстані (проміжки часу) транспортування, після чого автомобіль залишається придатним для подальшої експлуатації без ремонту. Збереженість автомобіля залежить від якості його виготовлення, інтенсивності процесів старіння, що відбуваються в його елементах, зовнішніх чинників (температури й вологості повітря, агресивності середовища, рівня радіації), якості консервації й обслуговування під час зберігання, а також властивостей застосовуваних експлуатаційних матеріалів.

Ремонтопридатність — властивість автомобіля (агрегатів, вузлів, деталей), що полягає в його пристосованості до запобігання, виявлення та усунення причин і наслідків пошкоджень (відмов) проведенням технічного обслуговування й ремонтів. Ремонтопридатність характеризується затратами праці, часу й коштів на підтримання та відновлення працездатності. Економічна доцільність витрат на ремонт визначається з урахуванням простоїв автомобіля та терміну служби деталі після ремонту.

Чим вищий рівень безвідмовності, довговічності та збереженості автомобіля, тим менші затрати праці й коштів на підтримання його працездатності, тим менший час його простоїв під час технічного обслуговування та ремонту за період експлуатації й тим вища ремонтопридатність [1. - ст.5].

Конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України , та забезпечувати:

безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русі;

відповідність нормам стосовно викидів забруднювальних речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму та інших чинників негативного впливу на людину та довкілля;

запобігання пошкодженню транспортними засобами доріг та їх облаштування;

ефективне використання енергетичних ресурсів, частин і експлуатаційних матеріалів;

захист від незаконного використання транспортних засобів та запобігання пошкодженню вантажів;

збереження властивостей безпеки від моменту виготовлення транспортного засобу до його утилізації;

відповідність іншим вимогам законодавства.

Транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативної і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.

Технічні вимоги до обладнання, що встановлюється на таксі, визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

До міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються транспортні засоби, на які є документи, що підтверджують їх відповідність вимогам щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження країн, на територію яких передбачено в'їзд, ліцензійна картка , а також національні реєстраційні документи, документи стосовно страхування, номерні та розпізнавальні знаки.

Причепи та напівпричепи, які використовуються для міжнародних перевезень вантажів, можуть мати реєстраційні документи, номерні та розпізнавальні знаки іншої держави, у якій вони зареєстровані.

Конструкція та технічний стан транспортних засобів, які використовуються при виконанні міжнародних перевезень, мають відповідати вимогам законодавства України та іноземної держави, дозвіл на проїзд територією якої одержав власник транспортного засобу.