Взаємовідносини між страховими організаціями і банками

Така тенденція добре  проглядається на канадському страховому ринку. В 1992 році в Канаді були уведені  законодавчі норми, які дозволяли  банкам придбання страхових компаній. Банки стали серйозними конкурентами страхових компаній, пропонуючи різноманітні страхові продукти. У європейських країнах законодавство також дозволяє формування фінансових груп при участі банківських і страхових структур.

У цілому слід зазначити світову тенденцію до глибокої інтеграції страхового й банківського капіталу. Така інтеграція неминуче визиває ріст конкуренції. Разом з тим клієнти одержують повний пакет високоякісних фінансових послуг у підрозділі однієї групи, що відповідає міжнародним стандартам і практиці створення інтегрованого простору для ділових операцій.

Форми функціональних зв'язків  між банками й страховими компаніями визначають взаємовигідні відносини  між ними (рис. 1), а управління фінансовими  потоками обох організацій стає більш ефективним:

інвестиційна діяльність страхових компаній є серйозним  фінансовим ресурсом для банків, особливо в частині довгострокового кредитування;

участь банків в управлінні страховим капіталом обумовлено потребою в страховому захисті банківської діяльності й залученні клієнтської бази страховиків;

інтерес страхових організацій  в управлінні банківським капіталом  обумовлений необхідністю надійного  розміщення своїх фінансових ресурсів, можливістю розширення клієнтської  бази, потребою в надійному банківському супроводі страхових операцій і т.д.

Концепція банківського страхування полягає в інтеграції банків і страхових компаній для  координації продажів, об’єднанні страхових і банківських продуктів, каналів їхнього поширення або  виходу на ту саму клієнтську базу, а також доступу до внутрішніх фінансових ресурсів партнера. Характер інтеграції конкретних установ, послуг, каналів поширення послуг, внутрішніх фінансових ресурсів може бути всіляким.

Рис. 1. Основи функціональних взаємин банківських установ  та страхових організацій

Треба зауважити, що у  відповідності з чинним законодавством України діяльність банків та страхових  компаній регулюється різними законами. Українське законодавство не передбачає можливості злиття страхових компаній та банків, тому взаємодія банків та страхових компаній в Україні практично здійснюється через концепцію bancassurance.

До найпоширеніших форм співробітництва й конвергенції страхових компаній і банків відносяться:

1. Початкова форма  співробітництва, що обмежується  наданням страховою компанією  послуг клієнтам банку й самому  банку на договірних основах.  Ця форма не є по суті bancassurance, оскільки відсутні конвергенція каналів продажів і загальних продуктів.

2. Форма агентських  відносин, що допускає поширення  страхових послуг з угоди з  банком через його агентську  мережу. Це фаза й основа більш  тісного співробітництва в рамках  поширення продуктів страхових послуг за угоди з банком через його мережу або, наприклад, кредитів або інших банківських послуг клієнтам страховика через його агентську мережу.

3. Форма кооперації, при  якій партнери утворюють альянс, створюючи на договірній основі  режим найбільшого сприяння у всіх областях співробітництва. Це вищий ступінь співробітництва, що вимагає координації загального бізнесу на довгостроковій постійній основі.

4. Форма контролю допускає  застосування механізму контролю  аж до злиття й поглинання, за допомогою якого банк або страховик має намір досягти своїх стратегічних цілей.

5. Форма фінансового  супермаркету є вищою фазою  інтеграції банку й страхової  компанії. При цьому структури  банку й страхової компанії  повинні бути тісно інтегрованими  між собою не тільки на рівні фронт-офісних структурних підрозділів, які забезпечують загальне використання каналів продажів фінансових послуг, але й на рівні головного офісу.

Таким чином, взаємини банків і страхових організацій необов'язково припускають взаємні вкладення  в капітал. Основою взаємодії можуть бути партнерські відносини. Загальним у діяльності банків і страхових організацій є наявність значної клієнтури у двох сторін:

банківські установи й страховики здійснюють різні фінансові  послуги великому числу юридичних  і фізичних осіб;

страхові компанії на партнерській основі мають можливість використати банки для просування своїх страхових продуктів, у  той час як банки забезпечують відповідний розрахунково-касовий  супровід;

і навпаки, страхові організації, надаючи свої приміщення банкам, дозволяють останнім просувати банківські продукти й послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню.

Таким чином, інтеграція має різноманітні форми: від створення  спільних фінансових продуктів і  надання спільними зусиллями  різних видів послуг до утворення "фінансових супермаркетів" і банківсько-страхових груп.

Важливою й досить перспективною формою взаємин банків і страхових організацій є  сфера перестрахування. Закордонна практика свідчить, що страхові організації  починають використати банківські технології в перестрахуванні. Страхові контрагенти приймають форми договорів про кредитування при настанні певної умови. Із премій формується депозит, а страхове відшкодування є кредитом, що виплачується з акумульованих і майбутніх коштів на депозиті.

Довгострокове кредитування банками здійснювати набагато простіше при взаємодії зі страховими компаніями, які володіють "довгими грішми". Банки й страхові компанії, що входять  у банківсько-страхові групи, вирішують  проблеми з капіталізацією за рахунок перерозподілу коштів усередині групи. Банківські послуги й послуги зі страхування, пропоновані спільно, прекрасно доповнюють один одного. Банківсько-страхові групи акумулюють величезні кошти, які інвестуються також і за допомогою інвестиційних і пенсійних фондів. У цілому банківсько-страхові групи працюють відповідно до концепції "фінансового супермаркету".

На відміну від всіх традиційних фінансових інститутів "супермаркети" дозволяють запропонувати  клієнтам комплексні програми інвестиційного, страхового й банківського обслуговування. При цьому витрати при здійсненні різних фінансових операцій істотно знижуються. Крім того, створюється єдиний центр фінансових послуг.

Рис. 2. Форми співробітництва  банків і страхових організацій

Розвиваючи концепцію  фінансового супермаркету, його учасники створюють загальну ідеологію діяльності на фінансовому ринку, впроваджують загальну корпоративну культуру, здійснюють погоджену маркетингову й фінансову політику. У результаті все це приводить до конкурентних переваг як об'єднання в цілому, так і окремо взятих компаній, що входять у дане об'єднання.

 

 

Висновок

 

Отже,зростаюча роль фінансового  посередництва, перш за все банків та

страхових компаній в  умовах формування клієнтоорієнтованого обслуговування,призводить до необхідності розробки та впровадження нових фінансових продуктів та послуг на основі їхньої інтеграції. 

Основними економічними умовами розвитку взаємовідносин між банками та страховими компаніями є інтеграційні  процеси, а теоретичною основою цієї взаємодії - використання положень сучасної теорії фінансів перш за все в контексті аналізу загальних і специфічних функцій банків та страховиків. Актуальність ирішення вказаних проблем в Україні підтверджується стрімким  розвитком і структурною зміною міжнародної фінансової архітектури, появою новітніх фінансових технологій і їхнім стрімким переміщенням в світовому просторі. Державі необхідно створювати умови для зміни ролі і місця фінансового сектора як важливого сегмента економіки з метою більш повного дослідження його найважливішої функції 0 - мобілізації та інвестування фінансових ресурсів в стимулювання економічного зростання. А банківським установам і страховикам треба шукати нові форми взаємодії і співпраці, які б дали змогу зробити інтеграцію

більш прозорою і взаємовигідною.

 

Список використаної літератури:

 

1. Адамчук Н.В. Международная  практика страхования депозитов  // Страховое дело. – 2007. – №5. – С.7-13.

2. Андрушків Т. Банки як субьекти фінансових ринків України. Роль і перспективи. // Банківська справа. – 1998. – № 2. – С.50-53.

3. Кожевников И. Н. Взаимоотношения  страхових организаций и банков. – М.: «Анкил». – 2005. – 112 с.

4. Козлова Е. Система комплексной защиты от рисков ипотечного жилищного кредитования // Страховое дело. – 2007. – №2. – С. 32-36.

5. Корнєєв В. В. Банківське посередництво на ринку фінансових послуг // Економіка України. – 2002.-№6. – с.16-23.

6. Сабодаш Р.Банківське страхування. Форми існування в Україні // Цивільне право. – 2006. – №2. – С.30-32.

7. Черных С. И. Страхование  вкладов физических лиц в коммерческих  банках // ЭКО. – 2007. – № 7. –  С.172-179.

8. Шубенко І.А.Страхуваня кредитних  ризиків // Економіка АПК.-2003.-№8.-С.94-101.

9. Уманців Ю.М. Інтеграційні процеси  на страховому ринку в умовах  глобалізації світової економіки  // Фінанси України. - 2002. - №5. - С. 143-147.

10. Грищенко Р. Тенденції банківського бізнесу: злиття банків, страхових

компаній та пенсійних фондів [Текст]  // Вісник НБУ. – 2004. – Лютий. – С. 15-17.

11. Клапків М. С. Страхування фінансових ризиків:[Текст]Монографія.-Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш. - 2002. - 570с.

12. Фурман В. М. Стратегічні альянси страхових компаній та банків: зарубіжний досвід та перспективи створення в Україні [Текст] // Страхова справа, 2002. - №3(7).-с. 88-90.

13. Фурман В. М. Світовий досвід комплексного страхування банківських

ризиків [Текст] // Банківська справа. – 2004. – № 1. – С. 118-122.