Основні поняття та ознаки підприємства

 

 

ПЛАН

 

ВСТУП

1. Основні поняття та ознаки  підприємства.

1.1. Правовий статус підприємства.

1.2. Підприємство та його головні  ознаки.

1.3. Основні функції підприємства.

2. Класифікація підприємств.

3. Організаційно-правові форми  підприємств.

 ВИСНОВКИ

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 Підприємництво - це провідний  сектор ринкової економіки, який  забезпечує насиченість ринку  товарами та послугами, сприяє  здоровій конкуренції, створює новий  прошарок-підприємець-власник. Воно  базується н самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на меті сприяння прибутку.

Тема даної курсової роботи є актуальною, адже саме сьогодні з підприємництвом держава пов'язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Як зазначено в нещодавно прийнятому Верховною Радою закон: ”Про державну підтримку підприємництва”, воно розглядається як “провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць”.

 Підприємства використовують здебільшого місцеві ресурси, міцніше прив'язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.

 Крім інших вищезазначених  функцій підприємництва виділяються  саме та, що воно виступає важливим  джерелом фінансового та організаційного  забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок  у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль підприємництва полягає і в тому ,що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.

 

1. Основні поняття та  ознаки підприємства

1.1. Правовий  статус підприємства

 

 Поняття “підприємство” є  узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб’єкти господарського права стосовно всіх видів і форм власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загально галузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак. За допомогою цих ознак, систематизованих статтею 1 Закону України “Про підприємства в Україні”, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

 Закон встановлює, що підприємство  є основною організаційною ланкою  народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує  підприємство як організаційну форму господарської (“бізнесової”) організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об’єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення “основна ланка”, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого – від суб’єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об’єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою.

 Закон також встановлює, що  підприємство — це господарюючий  суб’єкт. Суть визначення “господарюючий  суб’єкт” полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб’єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін “господарюючий” означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних об’єднань громадян тощо.

 Підприємство є самостійним  господарюючим суб’єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності “має право власної ініціативи приймати будь-яке рішення, що не суперечать законодавству України” (ст. 27 Закону України “Про підприємства в Україні”).

 Нарешті підприємство - це статутний  господарюючий суб’єкт. Статут підприємства  як локальний акт господарського  законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальності правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому стаття 25 ( Закону України “Про підприємства в Україні”) спеціально визначає обов’язкові й альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.

 Підприємство має необхідне  для господарчого суб’єкта майно  – основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридичне відмежоване, як правило від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб’єктом права. Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на поточному рахунку підприємства банку.

 Підприємство є самостійним  суб’єктом права, з одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов’язки) як господарюючого суб’єкта, з другого – зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні”). Цим підприємство істотно відрізняється від об’єднань підприємств (господарських об’єднань), до складу яких входять юридичні особи.

 Як господарюючий суб’єкт  з правами юридичної особи  підприємство починає діяти від  дня його державної реєстрації, таким чином, підприємство - це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інший рахунки в банках.

1.2. Підприємство  та його головні ознаки

 

 Невід'ємним елементом ринкового  господарювання, однією з найактивніших форм економічної діяльності є підприємництво, або особливий тип господарювання.

 Підприємництво - ініціативна, новаторська  діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження  найбільш оптимальних економічних  рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник".

Наукова економічна література розглядає підприємництво з різних сторін: як економічну категорію, як метод господарювання, як тип економічного мислення. Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між його суб'єктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення благ та послуг.

 Суть підприємництва як методу  господарювання розкривають його  основні функції: ресурсна, організаційна та творча:

• ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва.

 

• організаційна функція зводиться до діяльності по організації виробництва, збуту, маркетингу, менеджменту і реклами.

 

• творча функція полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

 

 Для підприємництва як методу  господарювання характерні такі  основні ознаки: самостійність і  незалежність господарюючих суб'єктів, господарський ризик; економічна  відповідальність.

 Підприємництво як особливий  тип економічного мислення характеризується оригінальними поглядами і підходами до прийняття рішень, які реалізуються у практичній діяльності. Центральну роль тут відіграє особа підприємця. Підприємництво розглядається не як рід занять, а як особливість розуму і людської натури.

 Таким чином, підприємець - суб'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні та організаторські  здібності для пошуку і розвитку  нових видів, методів виробництва, нових благ та їхніх нових  якостей, нових сфер застосування  капіталу. А звідси і підприємництво - це тип господарської поведінки підприємців з організації, розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку і соціального ефекту.

 Сутність підприємництва зосереджується  у вияві ініціативної, новаторської, самостійної діяльності. А мета зводиться, з одного боку, до отримання прибутку або особистого доходу, в результаті не якихось кон'юнктурних справ, а передбачення точного розрахунку, а з іншого - до найбільш ефективного використання факторів, прагнення реалізувати творчі потенції людини.

 Першою і чи не найважливішою  для розуміння характерною ознакою  підприємництва є констатація  індивідуального характеру підприємницької  діяльності. Підприємництво - це завжди  результат приватної ініціативи (хоча не виключаються й інші  форми кооперації й асоціації), вільної від безпосереднього державного втручання. Підприємництво передбачає розробку і здійснення економічного проекту, здебільшого незалежного від державного управління і фінансування, автономного в плані пошуку необхідних коштів. Це можуть бути власні кошти одного чи кількох підприємців або позичені кошти (кредити), повернення яких планується після завершення виробничого або торгового циклу й одержання розрахованого прибутку. В цьому розумінні підприємництво, що охоплює ряд господарських секторів, є загалом альтернативою державному сектору економіки, що функціонує винятково на базі політики держави щодо нього і фінансується з державної скарбниці.

 Не менш важливою ознакою  є розуміння заохочувальних мотивів, стимулів для заняття підприємництвом. І тут першочерговим стимулом є прагнення отримати прибуток. Звідси випливає найпростіший наслідок: діюче приватне підприємство прибуткове (рентабельне) уже за визначенням; збиткове не тільки не принесе бажаного прибутку, а й розорить підприємця. Вислів "вилетіти в трубу" за всієї своєї примітивності дуже точно передає зміст цього явища. Тому можна стверджувати, що приватнопідприємницька сфера економіки загалом є сферою завжди рентабельною - нерентабельні приватні підприємства просто приречені на ліквідацію або перепрофілювання. Забезпечення свого проекту - основа основ усіх розрахунків підприємця і основний предмет його турботи у процесі діяльності.

З перших двох випливає і третя ознака, що стосується характеру роботи підприємця, а саме - організаторська робота. Вона поділяється на кілька послідовних стадій:

- вивчення кон'юнктури ринку  з метою визначення пріоритетних  з погляду майбутнього прибутку  сфер економіки;

- фінансово-економічні розрахунки (зокрема калькуляція попередніх  витрат), що покладені в основу проекту;

- вивчення діючих законоположень, що регламентують обрану підприємцем  форму діяльності;

- розробка на їхній базі і  затвердження в державних органах  нормативного акта (актів) майбутнього  підприємства;

- пошук і мобілізація коштів (інвестицій);

- залучення фахівців і робітників  до безпосереднього поетапного  здійснення робіт;

- поточне управління виробничим  процесом;

- організація збуту виробленої  продукції або наданих послуг (маркетинг);

- звітність перед податковими  і контрольно-ревізійними органами держави.

 На всіх стадіях підприємницької  діяльності персональну відповідальність  за її наслідки - як фінансову, так і юридичну - несе підприємець. Фінансова відповідальність полягає  у забезпеченні рентабельності  проекту (не забезпечивши її, підприємець збанкрутує), юридична -- у дотриманні чинних законів, забезпеченні прав усіх робітників та службовців, залучених до здійснення проекту (не дотримуючись останніх, підприємець вступає в конфлікт з державою, що рівнозначно злочинові з усіма юридичними наслідками).

 Кожне підприємство, незалежно  від розмірів, форм власності  та інших критеріїв, повинно за  результатами своєї діяльності  отримувати прибуток. Для цього  воно має діяти на засадах  господарського (або комерційного) розрахунку.