Гендерні трансфігурації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

1. Походження терміну

 

2. Використання терміну

 

3. Гендерні дослідження в зарубіжній лінгвістиці

 

4. Гендерні трансфігурації

 

7. Висновки

 

8. Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Походження терміну

 

До 1960-х  рр. психічні або поведінкові властивості, котрі ймовірно відрізняють чоловіків  від жінок, називали статевими властивостями  або відмінностями. У сучасному  розумінні термін ґендер був уведений у науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером (Robert Stoller) наприкінці 60-х років XX ст. -- він запропонував використовувати для позначення соціальних і культурних аспектів статі поняття ґендер (англійською gender -- рід), яке до того використовувалося тільки для позначення граматичного роду і тому не викликало жодних конотацій з біологією.

 

У сучасній вітчизняній лінгвістиці в останні  десятиліття особливу актуальність набуває проблема "стать і мова". "У центрі уваги цих досліджень знаходяться соціальні і культурні  фактори, що визначають відносини культури і суспільства до чоловіків і жінок, поведінку індивідів у зв'язку з приналежністю до тієї чи іншої статі, стереотипні уявлення про чоловічі і жіночі якості - все, що переводить проблематику статі з області біології в сферу соціального життя і культури ". Ця категорія, як не раз відзначали дослідники, не є суто лінгвістичною. Термін був введений в 60-70 роки і використовувався спочатку в історії, соціології, потім термін сприйняла і лінгвістика.

 

2. Використання  терміну

 

Ґендер (англ. gender -- «стать», від лат. genus -- «рід») -- соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття  «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки  як особистостей, на відміну від  статі, яка позначає біологічні відмінності.

 

На відміну  від біологічної статі, гендер виступає набором соціально рольових самоідентифікацій (самовизначень), які можуть співпадати із суто біологічними статево-рольовими  стереотипами або суперечити їм.

 

Ґендерні  відмінності формуються у процесі соціалізації -- навчання ролі чоловіків і жінок, який відбувається від перших днів народження до статевозрілого віку, і меншою мірою -- пізніше. На це впливають сімейне виховання, школа, взаємодія з іншими дітьми та ігрова активність. Розуміння відмінностей між статями формується починаючи приблизно з двохрічного віку.

 

При співпадінні  біологічних статево-рольових стереотипів  із гендером статево-рольова поведінка  може бути схарактеризована як нормативна; За відсутності такого співпадіння  є підстави вести мову про гендерні інверсії.

 

4. Гендерні  дослідження в зарубіжній лінгвістиці

Як підкреслюють німецькі автори, "мова довгий час розглядався  незалежно від мовця та його індивідуальних якостей, а критерій статі мовця  довгий час не грав ніякої ролі" І якщо гендерна лінгвістика в українській науці - нова галузь дослідження, то німецька лінгвістика починає детально дослідити цю тему в кінці вісімдесятих. Прикладом нових лінгвістичних досліджень є роботи, в яких порушуються питання про відмінності в мовній поведінці жінок і чоловіків, їх природу і оцінці цих відмінностей. Сучасні німецькі дослідники прагнуть показати мовні світи жінок і чоловіків і таким чином пролити світло на відмінності в комунікації.

 

Дослідники  задаються питанням, які відмінності бачать жінки в чоловічий комунікації і як оцінюють жіночу мова чоловіки. К. Оперман, Є. Вебер, говорячи про відмінності в комунікації, виходять з того, "що спочатку жінки і чоловіки переслідують різні цілі при комунікації . У чоловіків мова йде переважно про інформацію, жінки при спілкуванні шукають акцентуації зв'язку, людської близькості. Жінки мають потребу в підтвердженні своїх особистих якостей і "безпеці" відносин у розмові, чоловіки, як правило, не мають в цьому. З цього випливає, що метою жіночого спілкування є досягнення узгодження та мінімізації відмінностей, тоді як чоловіки віддають перевагу "незалежність" в розмові.

 

A. Лінке  аналізує відмінності чоловічої  та жіночої комунікації в іншому  аспекті [Linke 1994]. Це, по-перше, вибір  слів і лексикон. На думку A. Лінке, жінки уникають вираження сили і використовують більш слабкі форми. Основна причина в цьому відношенні - різні області життєвого досвіду чоловіків і жінок і різний професійний лексикон. Далі аналізуються голос, вимова, інтонація, окремо розглядається консенсусно / конфліктна орієнтація поведінки, зокрема кооперативний і керівний способи інтеракції у жінок, "конфліктно" орієнтований спосіб спілкування з боку чоловіків. Продовжуючи цю тему, A. Лінке розглядає роботу С. Шмідт, за словами якої комунікативно орієнтована поведінка жінок виражається у спільності роботи команди, у підтримці групового внеску в дискусію. У чоловіків замість цього переважає викладення власної позиції.

 

Дихотомія консенсус / конфлікт показана при дослідженні жартів і гумору у чоловіків і у жінок. Отримано такі результати: посмішки і жарти у жінок служать для інтеграції інших в групи, для іміджу - потреби піти назустріч партнерові по розмові, створити гармонію, кооперативний клімат розмови. Посмішки та сміх у чоловіків, навпаки, часто вказують на вираження соціального контролю.

 

Д. Таннен у своїй роботі "Ти мене не розумієш", перекладеної на німецьку мову, говорить про те, що кожна людина формується під впливом багатьох факторів: етнічної, расової приналежності, релігії, віку професії - і що все  це зливається з особистістю і схильностями кожного індивідуума. На погляд Д. Таннен, існує якась специфіка в розмовних стилях за ознакою статі, і нам слід визначити цю специфіку і зрозуміти її. "Без такого розуміння ми приречені постійно звинувачувати інших у небажанні зрозуміти, вислухати, звернути увагу на наші репліки, прохання ... Чим більше ми будемо усвідомлювати відмінності у використанні мови жінками і чоловіками, тим менше ми будемо чути скарг" ти мене не розумієш "". Перше, з чого виходить Д. Таннен, - це відмінності цілей комунікації. "Для більшості жінок розмова є засобом зближення і розвитку відносини, і упор робиться на демонстрації однакового досвіду і схожих випадків. Для більшості чоловіків розмова зазвичай стає засобом збереження власної незалежності, підтримки статусу в ієрархії соціального порядку. Жінки фокусуються на зв'язках, їх мета - зберегти видимість спільності і загального статусу, поділитися знаннями. Їх голоси посилають сигнали підтримки, а не зневаги, хоча сама по собі підтримка може відмовитися вельми поблажливою ". Дані Д. Таннен ще раз підтверджують міркування К. Оперман, Є. Вебер, А. Лінке про відмінності в цілях комунікації жінок і чоловіків.

 

Коротко охарактеризуємо специфіку  жіночого / чоловічого мовного спілкування  за основними параметрами, запропонованим Д. Таннен.

 

- Ведення розмови. Для чоловіків  розмова - це обмін інформацією,  а для жінок-це взаємодія, жінки  схильні ставити на перше місце  при спілкуванні близькість, а  чоловіки - незалежність; увагу до  деталей у жінок є засобом прояву інтересу, створення причетності. Чоловіків дратує увагу жінок до деталей.

 

- Статусні позиції. Чоловіки  частіше схильні до того, щоб  у розмові маніпулювати статусом, жінки частіше прихильні до  встановлення близьких відносин, жінки відчувають себе комфортно, коли розмовляють в присутності своїх друзів і людей, рівних їм по положенню, а чоловіки - коли їм необхідно встановити і зберегти свій статус в групі.

 

- Сфера спілкування. Більшість  чоловіків відчувають себе комфортно,  якщо виступають публічно, жінки віддають перевагу приватні бесіди.

 

- Теми обговорення. Чоловіки  частіше обговорюють футбол, політику, становище на біржі, тобто вважають  за краще говорити про політичні  відносини, а не про особисті. Чоловіки вважають хорошим розмова  про факти, неособистісної проблеми, жінки - особисту бесіду. На чоловіків наводять тугу чисто жіночі теми розмови, то ж саме можна сказати про жінок;

 

- Стиль слухання чоловіків і  жінок. Стиль слухання чоловіків  сфокусований на інформаційний  рівень розмови, жіночий - на взаємини, тобто на мета-інформаційний рівень.

 

5. Гендерні транс фігурації

 

В багатьох сучасних суспільствах зазнає поширення явище і процес гендерної  трансфігурації. Він виступає своєрідним прологом для поширення гендерних  інверсій (андрогінії, гомосексуалізму, транссексуалізму і т.п)

 

 

6. Висновки

 

H. Koттхофф підкреслює, що, на погляд  німецьких лінгвістів, питання сьогодні  полягає не в тому, як говорять  чоловіки і жінки, а в тому, яким чином, за допомогою яких  мовних засобів вони створюють  певні контексти. "Відмінності в чоловічого / жіночого комунікації не настільки значні, не проявляють себе у кожному мовленнєвому акті і в цілому не свідчать, що стать є визначальним фактором, як це передбачалося на початковому етапі. На початковому етапі були допущені деякі помилки: приписування фактору статі більшої значимості , гіперболізація засвоєння в дитячому та підлітковому віці гендерно специфічних стратегій і тактик спілкування "[H. Kotthoff 1996:9].

 

Отже, дослідження останніх років  показали, що язика жінок як константного освіти не існує. "Константні гендерні відмінності не були знайдені в обсязі словника, ані у виборі прикметників і прислівників". "Мова може йти лише про типові риси чоловічого та жіночого мовлення, виявлених тенденцій вживання мови чоловіками та жінками".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1.Шон Берн Гендерная психология. -- С. 320, Прайм-Еврознак, 2004.

 

2.Ильин  Е.П. Пол и гендер. -- С. 688, Питер, 2010.

 

3.Нартова-Бочавер  С.К. Дифференциальная психология. -- С. 310, Москва,

 

4.Гендерний  підхід: історія, культура, суспільство. - Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. - 252 с. (збірка наукових статей, розділів із книг)

 

5.Про рівність  статей. Збірник / Пер. з фр. Під  заг. ред. О. Хоми. -- Київ:

 

6.Морґан  Д. Вивчаючи чоловіків у патріархальному  суспільстві

 

7.Ортнер  Ш.Б. Чи можна зіставити жіноче  з чоловічим так, як зіставляють  природу з культурою?