Роман Ф.Достоєвського "Злочин і кара"

Творчість Федора Михайловича Достоєвського належить до вершинних явищ світової літератури. Його романи стали своєрідною художньою лабораторією, в якій досліджувалася боротьба суперечливих начал у людській душі та випробовувалися чільні соціальні, моральні й філософські ідеї, що визначали духовне життя людства протягом останніх півтора століття. Проблема художності творів Ф.Достоєвського досьогодні залишається недостатньо розробленою у зв’язку з теоретичними проблемами літературної науки, які залишаються предметом нескінченних суперечок. У нашій роботі зосереджена увага на проблемі поліфонічності роману «Злочин і кара», пошуках письменника оптимальної форми для втілення своїх ідей, протиріччях у душі автора і його героїв.

ВСТУП……………………………………………………………………….…3
РОЗДІЛ I. Новаторські риси поетики романів Ф.М.Достоєвського………..6
РОЗДІЛ II. Роман “Злочин і кара” — діалог і полілог голосів, що аргументують свою життєву позицію………………………………………..13
2.1 Родіон Раскольников — благородний убивця……………………..……15
2.2 Соня Мармеладова і Дуня — цнотлива повія і добровільна жертва…..18
2.3 Ділок-аристократ Лужин та шахрай Свидригайлов………………..…...20
2.4 Морально бездоганний Разуміхін…………………………..……………22
2.5 Пульхерія Олександрівна і Порфирій Петрович — блаженна матір і несподіваний слідчий………………………………….………………………23
ВИСНОВКИ……………………………….……….…...……………………...26
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………….…………..28