Проблема автора у концепції Умберто Еко

Побудова оповіді від першої особи в романі ХХ століття виникає як реакція на навколишню жорстоку реальність, прагнення розповісти про себе та зробити читача співучасником описуваних подій. Жанр автооповіді виходить на перший план у 70-х роках ХХ століття, коли пам’ять поколінь почала відтворювати в літературі ретроспективне зображення пережитих людством змін. Все частіше письменники вдаються до залучення форм “чужого голосу” та експериментів зі своєрідним “перевдяганням” оповідача, яке маскує власну персоналію автора, допомагаючи в такий спосіб висловити свою позицію щодо глобальних мутаційних процесів. Зміна класичних кодів традиційного жанру автобіографії стає об’єктом вивчення багатьох літературних дослідників, зокрема Р. Барта, Ж. Женетта, М. Бахтіна, П. Рікера.