"Дванадцять обручів" Юрія Андруховича

Зміст

У романі „Дванадцять обручів” Юрій Андрухович актуалізує тип мандрівного поета, торкаючись екзистенціальних проблем. У центрі роману людина, яка перебуває в пошуках себе, кращого життя. Письменник зосереджує увагу на внутрішньому конфлікті свого героя, який вирушає в подорож для вирішення певних життєвих проблем. У мандрування відправляється поет, творча та інтелектуальна людина, для якої подорож стає порятунком від того маленького світу, в якому йому некомфортно.

Лексико-стилістичний аналіз роману

Найбільш поширеним засобом вираження емоційного стану в романі Ю. Андруховича є експресиви, або емоційно забарвлена лексика, яка слугує для опису почуттів, а також передачі емоційних відтінків в оцінці явищ, подій, людей. Стилістична характеристика лексичних одиниць сучасної української мови, які Ю.Андрухович використовує в романі «12 обручів» (розшарування цих лексичних одиниць), і система функціональних стилів не збігаються.

Образи роману «Дванадцять обручів»

Мотивна організація зумовлює особливості композиції, розвиток сюжету, внутрішній зв’язок між образами роману. Творові, як і всій спадщині митця, притаманна двоплановість художнього зображення: за кожним образом та ситуацією прихований глибинний план, який виводить твір за межі злободенності, надаючи їм філософського змісту. Переміщення героїв, їх психологічний стан, сни, описи природи тощо, тобто будь-який компонент твору може розгортатися до рівня мотиву, за яким, крім суто конкретного плану, криються інші смисли.

Висновки

«Дванадцять обручів» – це любовний трикутник між Цумбрунненом, Артуром Пепою та його дружиною, а також між Україною, Росією та Європою. Дуже вдало описується влада олігархів та сучасна Україна. За словами Андруховича, Цумбруннена вбили через безглузде непорозуміння, через те, що він не знав української мови. Роман Ю. Андруховича „Дванадцять обручів” є яскравим зразком постмодерністського твору-подорожі в українській літературі. Мандруючи, герої твору задовольняють духовні потреби, оцінюють власну особистість, аналізують свою роль у масштабах різних соціальних систем. Потреба свободи та небуденності спонукає їх до розірвання кола нудьги повсякденності, під час чого йде тимчасова руйнація усталеного життєвого світу з його звичним хронотопом. Автор переосмислює традиційний мотив мандрування, демонструючи трансформацію життєвих принципів головного персонажа. Герой, що блукає у світі знецінених вартостей, прагне оновлення, але зазнає руйнування внутрішнього світу, знищення морального, а згодом і фізичного.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!