Балади про Робіна Гуда, їхня народність

Міністерство освіти та науки України

Чорноморський державний університет імені П. Могили

 

 

Інститут філології

Кафедра романо-германської філології

 

 

Реферат з дисципліни:

«Історія зарубіжної літератури»

на тему: «Балади про Робіна Гуда, їхня народність.»

 

студентки 143 групи

Кондрацької Поліни Олександрівни

 

 

 

Перевірив:

к.фил.наук, доцент

Береза І.Ю

 

Миколаїв – 2013

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Більше шести сторіч живе легенда про шляхетного розбійника, а вченим дотепер так і не вдалося встановити, чи існував насправді Робін Гуд.«Робін гордим розбійником був, — писав невідомий автор «Балади про Робін Гуда» кінця XV століття, представляючи свого героя. — Жив він, не знаючи страху, і веселі пісні любив»

Метою дослідження є виявлення та порівняння основних особливостей художньої форми англійських народних і літературних баллад початку XIX ст.на прикладі балади про Робін Гуда. Взначення її народност та фолькльорності.

Для досягнення мети нам потрібно вирішити такі завдання:

1. звернутися до історії виникнення та еволюції баладних жанрів;
2. ознайомитися зі змістом балади про Робін Гуда;
3. визначити у чому виявляється народність;
4. зробити висновки,щодо спостережень.

Напевне, кожен народ має у своїй фольклорній спадщині цілу низку героїв, які були захисниками скривджених, пригноблених, поневолених. Усі ці твори мали багато спільних рис, а відмінності між ними можна було пояснити історичними фактами та географічним розташуванням країни чи місцевості.Фольклорні балади про Робін Гуда не є винятком. Англійці в образі шляхетного розбійника втілили свої мрії про захист від несправедливості Й деспотії. Слід зауважити, що історичним тлом появи і легендарного Робін Гуда, і справжніх месників у Англії стало поневолення англосаксів лицарями-норманами у XII столітті, коли корінне населення страждало від утисків загарбників.

Улюбленця легенд народ наділив типовими рисами: він, насамперед, справедливий, шляхетний, добрий, до того ж має неабияке почуття гумору. Переважна більшість легенд про «справедливого розбійника» містить смішні сцени, анекдотичні діалоги, навіть кепкування з улюбленця народу — Робіна Гуда. Він так само був веселої вдачі, як і його товариші, котрі цінували військову вправність, дотепні жарти, дружбу, вірність, а також були мастаками і в пісні, і в танці, і в їжі.

 

 

 

 

 

Розділ 1.Народна англійська балада

Період розквіту англійської та шотландської усної народної поезії — ХIV-ХV століття. Найпоширенішими її жанрами були пісні та балади. Вони призначалися для хорового виконання, супроводжувалися грою на музичних інструментах і танцями.

Ритмостилістичні особливості народної балади досить стійкі: римований вірш, чотирирядкові строфи, приспів (рефрен), чіткий ритм, розповідна манера викладу. Існують також балади, створені прозою. Є в баладах постійні образи — мужній, сміливий лицар, русява дівчина, друзі лицаря, які переходять з однієї балади в іншу. Багато балад мають своєрідний зачин — звернення до слухача. Характерним є вживання постійних епітетів, порівнянь і повторів.

За змістом балади поділяються на:

• історичні,
• фантастичні
• побутові.

 Історичні балади мають епічний  характер, у них йдеться про  зіткнення англійців і шотландців, феодальні чвари, англо-французькі  війни, трагічні конфлікти, криваві  злочини. Водночас у цих творах багато гумору, бо прості люди завжди любили посміятися.

Широка популярність цього жанру спонукала багатьох поетів писати твори, схожі за формою до народних балад. Подібні наслідування широко почали розповсюджуватися наприкінці XVIII та у XIX столітті.

На фольклорній основі створили свої балади Роберт Берне, Роберт Стівенсон та інші відомі англійські поети.

Саме сюжетність є тією особливою ознакою, що виділяє баладу з числа інших поетичних жанрів. Джерелами сюжетів балад були християнські легенди, лицарські романи, античні міфи і твори грецьких і римських авторів у середньовічному переказі, так звані «вічні» чи «бродячі» сюжети, ай справжні історичні події, стилізовані на основі готових пісенних схем.

Розвиток баладних сюжетів йшов за двома основними напрямками:

• надзвичайно продуктивними виявилися сюжети героїко-історичного жанру;
• паралельно їм інтенсивно розвивалися сюжети, пов'язані з любовноїтематикою. [2;7]

Насправді різкої межі між цими двома групами небуло. Героїчні і любовні сюжети часто перепліталися між собою в рамках однієї балади, вбирали в себе казкові фольклорні мотиви,трактувалися деколи в комічному ключі, купували якісь специфічні риси, пов'язані з місцем зародження або побутування тієї чи іншої балади,проте за межі двох названих сюжетно-тематичних груп народні англійські та шотландські балади ніколи не виходили.

В основі героїчних балад, що мають переважно епічнийхарактер, лежать конкретні історичні події, які більшою чименшою мірою простежуються в кожній з них, що і дає право називатиїх героїко-історичними.[2;9]

В Англії народна балада набула поширення у XV столітті, але з'явилася вона набагато раніше. У фольклорних баладах про Робіна Гуда оспівувалася справедливість героя, його любов до простого народу.

Балади про Робіна Гуда почали записувати у XIV столітті, чим пояснюється порівняно невелика варіативність сюжетів.

Особистість прототипа цих балад і легенд не встановлена. Ймовірно, він жив на початку XV століття, під час правління короля Едуарда II, або навіть пізніше: в одній з балад діє королева Кетрін, яку іноді ототожнюють з Катериною Арагонською (1485-1536). Проте, наразі найбільшою популярністю користується художня версія Вальтера Скотта, згідно з якою Робін жив у другій половині XII століття (тобто був сучасником Річарда Левове Серце і Іоанна Безземельного). На користь першої версії і проти версії Скотта говорить ряд історичних деталей: так, змагання зі стрільби з лука стали проводитися в Англії не раніше XIII століття. [3;144]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Розбійник долею він був,і лицар — у душі. 

Розбійник долею він був

І лицар — у душі. 
              

З народної балади

Робін Гуд — ватажок лісових розбійників. Згідно з історичними джерелами, він жив у Вейкфілді, графстві Йоркшир, був сучасником Річарда Левове Серце. У старовинних реєстрах є три варіанти написання прізвища: Год, Гоуд, Гуд. Робін Гуд служив у сера Томаса Ланкастера.

Слово «hood» англійською означає «капюшон», «каптур», і вказує на елемент одягу Робіна Гуда. З помилковою етимологією від англ. good - «хороший» пов'язано тільки схожим звучанням. Взагалі hood - це не тільки капюшон, а й кілька інших подібних головних уборів - башлик, очіпок, клобук, шолом людський або кінський. Робін Гуд та його противник Гай Гісборн носять головні убори, що називаються одним і тим же словом - капюшон і лицарський шолом.

Слово «robin» перекладається як «вільшанка», але можливо, що ім'я героя - результат переосмислення виразу «Rob in hood» - Роб (Роберт) (rob, robber також означає «грабіжник») в капюшоні. Так Робіна назвала Меріан, коли він виграв турнір лучників і проголосив її королевою турніру.

 Коли той очолив бунт проти короля Едуарда II, Робіну Гуду нічого не залишалося, як піти за своїм господарем. Після придушення повстання сера Томаса Ланкастера було схоплено і страчено, а всіх повстанців оголошено поза законом. Робін Гуд і його друзі знайшли притулок у Шервудському лісі, через який проходила Північна дорога, прокладена ще римлянами. Ця дорога, якою їздило багато заможних людей, приваблювала розбійників, їх налічувалося кілька тисяч вільних стрільців — сміливих, кмітливих, благородних серцем. Діючи зі своєю ватагою поблизу Ноттінгема, Робін Гуд грабував багатіїв та церковників і роздавав награбоване бідним, не терпів неповаги до жінок.[6;440]

Звичайно, згадка імені Робіна Гуда у хроніках не є остаточним підтвердженням історичного існування такої людини, бо в давнину хроніки часто складалися на основі пісень, легенд, переказів, балад. Та важливим є не стільки те, існував Робін Гуд насправді чи ні, скільки те, яким він постає в народній творчості. Більша частина балад про цього народного ватажка носить лірико-драматичний характер, в них ідеться про любов, ненависть, зраду, вірну дружбу.

З визначеністю про Робін Гуда можна стверджувати тільки один переказ про нього постійно поповнювалося все новими деталями. Так, у ранніх баладах немає згадувань про дівицю Маріанні, улюбленою Робіна. Вперше вона з’являється в пізніх версіях легенди, що виникли наприкінці XV століття Гігант на прізвисько Маленький Джон є присутнім у загоні розбійників уже в первісних варіантах легенди, а брат Так з’являється в значно більше пізній версії. Спочатку Робін — просто фермер, але згодом він перетворюється в шляхетного вигнанця.

Зараз більшість дослідників сходяться  в думці, що Робін Гуд просто символізує певний тип героя-розбійника, що прославлявся в передані з покоління в покоління легендах принаймні вже з початку XIV століття. Робін Гуд, за словами одного вченого, є «чисте створення народної музи», винахід невідомого автора, що хотів прославити простої людини, що сражались за справедливість. 

У цих творах відображено співчуття народу до лісових стрільців та їхнього ватажка, які змушені були покинути мирне ремесло і втекти до лісу від несправедливих утисків.

Уперше в європейській народній творчості епохи феодалізму возвеличено людину «низького» походження, яка, на відміну від героїв попереднього часу, воює не з драконами, не з чужими племенами чи ворогами християнської віри, а з тими, від кого потерпає народ. Дух свободи пронизує твори про Робіна Гуда та його друзів, а зелений ліс, який ховає ватагу, стає символом справедливого і вільного життя.

Геть усі балади малюють  Робіна Гуда невтомним ворогом завойовників і грабіжників норманнів, улюбленцем простого люду, захисником бідняків, сиріт і вдів, людиною, близькою кожному, хто потребував його допомоги.

 Саме такий він пройшов крізь століття і живе й понині в пам'яті англійського народу. Робін Гуд мав свій, присвячений йому день у найкращому місяці — травні, — і цей день святкувався по всій Англії протягом майже чотирьохсот років. Жителі сіл і міст кидали в цей день роботу, йшли в ліс і влаштовували там стрілецькі змагання; народні співаки розповідали перекази про Робіна Гуда, молодь танцювала й співала, розігрувалися сценки з життя звитяжного «доброго Робіна» та його веселих друзів — вільних стрільців. У цей день, за свідченням істориків, церкви й ремісничі майстерні були порожні, і ні святий, ні проповідник не могли взяти гору над улюбленцем народу. [7;66]

 

 

 

 

 

Висновок

Історія Робіна Гуда залишила помітний слід у світовій художній літературі. В Англії сучасники Шекспіра: Роберт Грін, Монд і Четль обробили баладні мотиви у своїх драматичних творах. У російській літературі ці балади відомі з 30-х років XIX ст.; деякі з них існують в російських перекладах М. Гумільова, В. Різдвяного та ін. В образах Робіна Гуда і його друзів народ на новій сходинці свого історичного розвитку, на відміну від періоду формування  героїчного епосу, створив ідеал народного героя та заступника.

Найперша згадка про Робіна Гуда відноситься до 1377 р.-на поатку повстання Уота Тайлера. Зростаюча соціальна активність народу викликала і творчу активність в житті.

Отже,можна сказати,що Робін  Гуд тісно пов'язаний з народністю,оскільки люди вбачали у ньому того бунтаря і так би мовити сподвижника,якому вірили,за яким готові були йти.

Якщо розглядати композиції окремих балад з цілого циклу  можемо помітити,що майже в кожній мова йде про боротьбу справедливості з несправедливістю. В «робінгудівському» циклі балад відсутні надприродні сили. Подвиги героїв носять реальний характер (хитрість,сміливість,сила). Все,що відбувається в циклах балади відбувається за волею і бажанням людини.

Живучи в лісі, Робін  і його друзі слідують своїм життєвим ідеалам,основою яких є- рівність і братерство. Всі чесні люди заслуговують на повагу,любов та допомогу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Алексеев М. П. Литература средневековой Англии  и Шотландии, – М.,1984
2. Гугнин А. Постоянство и изменчивость жанра. В кн. : Эолова арфа. Антология баллады . М., : Высшая школа, 1989. С. 7 – 11.
3. Давиденко Г. Й., Акуленко  В. Л. Історія зарубіжної летартури середніх віків та добі Відродження. Навч посібник. – К., :Центр учбової літератури, 2007 – 248 с.
4. І. Франко, Передмова до старошотландських балад // Зібрання творів у 50 томах, том 10, К. : 1977, С. 142-143.
5. Кирилюк З. В. Література середньовіччя : Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003. –176 с.: іл. – (Скарбниця словесника).
6. Література західноєвропейського середньовіччя / за загальною редакцію Н.О Висоцької. Навчальний посібник. –2-ге видання. «Історія зарубіжної літератури». – Вінниця: Нова Книга, 2005, 464 с.
7. Литература и искусство западноевропейского Средневековья : Учеб. пособие для студ. Высш. учеб. заведений / Под ред. О. Л. Мощанской, Н. М. Ильченко. –М. : Гуманит. изд. центр Владос,2002. – 208.с