Аналіз ідейно-образного рівня лірики Ліни Костенко

    Українська звичаєвість у тексті художнього простору мистецьки маніфестується Ліною Костенко локально і багатоаспектно водночас: від вірності загальнонаціональним ритуалам до укоріненості в родинній традиції кожної особистості. Гуманістичне начало визначає поведінку в кожному зигзагові долі Богдана Хмельницького – від викупу юної полонянки, співпереживання батьківським тривогам Шрамка до глибокого суму з приводу трагедії цілого народу. [2, 83]

    Гіркий самоаналіз одночасно представлений поетесою як підґрунтя майбутньої стратегії. Трагічний досвід помилок має забезпечити майбутні перемоги.

    Проблема взаємин народу і вождя на тлі болю від зради окреслюється виразніше і рельєфніше. Розуміння трагізму ситуації і власної безпомічності народжує роздум такої емоційної напруженості, що в ньому здатна згоріти благородна душа. Визначаючи основний мотив поведінки Богдана Хмельницького, жорстокий аргумент його внутрішньої муки, скористаємося категорією "відповідальність". Розмежування етичних понять "жити для себе" і "жити для всіх" у гетьмана випробуване найдраматичнішими ситуаціями спільної з народом долі. [17, 112]

2.2 Аналіз віршів Ліни Костенко

Анліз творчості поетеси можно розпочати з вірша «Кольорові миші».

    Зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу в сірий, буденний і нецікавий змогла поетеса Ліна Костенко. Вона зберегла у своєму серці незаплямовану душу дитини, що й допомогло Ліні Костенко стати талановитою особистістю. Дівчинка Анна з її вірша «Кольорові миші» дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам. Чому ж десятирічна «підсудна Анна стала перед судом»? Чим вона завинила перед сусідом і всім світом? 
   Проблема зіткнення фантазії і буденщини, особистості і маси, сірості й неповторності в усі часи гостро поставало перед людством. Людина, що виділявся з маси, мав власні погляди на життя, ставав білою вороною. Слід пригадати страшні, темні часи інквізиції, коли на вогні спалювали відьом, чаклунок. Так само з відвертою ворожістю сприймали і думки вчених, наприклад Джордано Бруно або Галілео Галілея. Час іде, а проблема залишається, так як і сьогодні, в часи нових технологій і всесвітнього загального прогресу, особливо нелегко залишатися особистістю, що здатна зберегти власну думку, душевну неповторність. 
   Принципово різне сприйняття дійсності зображено і у вірші-баладі Ліни Костенко «Кольорові миші». Автор переносить час дії в шістнадцяте століття, власне, коли і панувала атмосфера духовної задухи, так як будь-який відхід від шаблонного мислення був єрессю, чаклунством. Головною героїнею ліричного твору є дівчинка Анна і світ її яскравою фантазії, який створив прекрасну казку. Сусід пред'являє звинувачення Ганні, якій, напевно, не виповнилося ще й десяти рочків, в тому, що вона робить з сухих кленових листочків кольорових мишей. На стіл судді покладено речовий доказ злочину - «багряна листя, кілька тих листочків, остання листя з кленових гілок».    Сусід збитий з пантелику, він у розпачі, так як його дітям сняться ті незвичайні кольорові миші. А раніше діточки були нормальні, здорові, гралися тільки ляльками і не виявляли жодних ознак творчості, мабуть чаклунка Анна «збила їх з пантелику». Ми бачимо, якими безглуздими стандартами мислить сусід, адже абсурдним виглядає твердження, що нормальна дитина - це дитина без мрій, без казки, без таємниці і фантазії. 
    Суддя у чорній мантії запитує у чоловіка, або бачив він, щоб Ганна літала вночі або загасила зірку, оскільки ж чаклунок карають за законом. Сусід, звичайно, такого не бачив. Продовжуючи допит, суддя випитує, який же матеріальну шкоду зробили ті миші, про які йде мова у звинуваченні. Виявляється, що «миші ті в самий раз такої шкоди не скоювали зроду, що в господарстві наче все гаразд, а йдеться швидше про моральну шкоду». І хоча кольорові миші і не бурчали на сусіда і, взагалі, поводилися сумирно, та все ж морока від них величезна! За словами обуреного чоловіка, головна провина мишей в тому, що вони яскраві! 
    Людство саме для себе створює шаблони, будь-який відхід від яких карається. Анна зі своїм нестандартним яскравим світоглядом не вписується в загальні закони сучасного їй суспільного буття, тому її судять. Для посилення всеосяжної картини сірості Л. Костенко використовує повторення епітета «сірий»: 
 
    Був сірий день. 
    І сірий був сусід. 
    І сірий стіл. 
    І сірі були двері. [24] 
    На противагу цьому, як виклик безпросвітної буденщині, з'являється кольоровий кіт, який подає голос і заливає чорнилом вирок на папері. Показовим здається і те, що тільки дівчинка, яка змогла побачити в кленовому листі кольорових мишей, має ім'я, а значить, вона індивідуальність, яка ніколи не розчиниться у натовпі. 
    На рівні підтексту ми розуміємо, що автор, зображуючи суд над Анною та її кольоровими мишами, мав на увазі не тільки часи інквізиції, а й сучасну йому життя, коли знищувалася духовність, коли людей переслідували за ідеологічні погляди, коли художники не могли вільно створювати, а повинні були дотримуватися шаблонного мислення, стандартів, відмінних недалекими, часто малоосвіченими чиновниками.

Для більш глибокого та загального аналізу творів візьмемо ще деякі з її віршів, наприклад:

«Над шляхом, при долинi, бiля старого граба, 
де бiла-бiла хатка стоïть на самотi, 
живе там дiд та баба, i курочка в них ряба, 
вона, мабуть, несе ïм яєчка золотi. 
Там повен двiр любистку, цвiтуть такi жоржини, 
i вишнi чорноокi стоять до холодiв. 
Хитаються патлашки уздовж всiï стежини, 
i стомлений лелека спускається на хлiв. 
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. 
А потiм довго-довго на призьбi ще сидять. 
Я знаю, дiд та баба — це коли є онуки, 
а в них сусiдськi дiти шовковицю ïдять. 
Дорога i дорога лежить за гарбузами. 
I хтось до когось ïде тим шляхом золотим. 
Остання в свiтi казка сидить пiд образами. 
Навшпиньки виглядають жоржини через тин...» [25]

    Елегiйну i разом iз тим зворушливу картину малює Л. Костенко у своïй поезiï «Украïнське альфреско», навiяну, очевидно, казкою. А також роздумами про людську долю. Одних вона щедро обдарувала дiтьми та онуками, iншим — не дала ïх. Тiльки сусiдським дiтям можуть дiд та баба подарувати свою ласку, дати гостинця. А потiм — бути один для одного, як остання в свiтi казка, на яку, ставши навшпиньки, задивляються жоржини.

    Ліна Костенко як поет, як митець заперечує позицію байдужості до зла й неправди, з якими людині доводиться стикатися в повсякденні. “Життя іде і все без коректур”, — твердить поетеса. Те, що людина вдіяла, виправити дуже важко, а іноді неможливо. Головний образу цій поезії — час. Він летить, не стишує галопу, він єдиний, хто не втомлюється, час вічний. Ми живі, нам треба поспішати, щоб остаточно не нашкодити планеті:

«Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

Щоб ці слова не вичахли, як руди.» [23]

    Головною художньою особливістю поезії ‘ Життя іде і все без коректур” є незвично короткі, раптові, ніби стріляючі порівняння (пройдемо, як тіні; прозріння, як ліки, смутки, як ріки). Головний змістовний акцент припадає на ці порівняння. Завдяки їм рядки набувають афористичності. Життя швидкоплинне, але непересічні людські цінності залишаються:

«Любіть тваринку і травинку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.»

    Поетеса майстерно поєднує вічні символи й запити сучасної цивілізації, яка не повинна відкидати людяність, духовність. Поезія Ліни Костенко допомагає людині знайти себе в складному сьогоденні, виконати своє призначення, в будь-яких ситуаціях не втрачати власної гідності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

    Творчий доробок Ліни Костенко з огляду на сказане має особливу значущість. У ньому багатоаспектно переосмислено і реалізовано найрадикальніші творчі потенції і прагнення української мистецької еліти.

Літературознавча думка протягом останніх десятиріч не випускає з поля своєї пильної уваги постать Ліни Костенко та її творчий доробок. Серед дослідників імена українські вчені – В’ячеслав Брюховецький, Анатолій Макаров, Григорій Сивокінь, Микола Жулинський, Євген Сверстюк, Володимир Моренець, Володимир Базилевський, Євген Гуцало, Галина Кошарська, Микола Ільницький, Елеонора Соловей, Тарас Салига, Григорій Клочек, Володимир Панченко, Михайло Кудрявцев, Людмила Таран, Михайло Слабошпицький, Олена Никанорова, Валентина Саєнко. Особистість майстра, що визначає одне з найвищих досягнень шістдесятництва, викликає відповідний резонанс у творчих колах усіх наступних десятиліть після свого дебюту.

    Результати осмислення творчого феномену Ліни Костенко засвідчують, що кожен етап його вивчення вносить певні корективи, розширює горизонти бачення. Подальші осягнення художнього простору поетеси викликані потребою нового вирішення проблем, які досі осмислювалися частково.   Розгляд лірики Ліни Костенко як самобутнього художнього світу в його цілісності видається нам особливо репрезентативним, бо продовжує пошуки продуктивних шляхів аналізу творчості окремого митця як виразника свого часу. Зауважимо при тім, що йдеться не про спрощену формулу “краще-гірше”, а про, скористаємося термінологією Е.Фромма, екзистенційні антиномії, які не цілком надаються до адекватного відтворення у формі тільки рефлексивних конструкцій. Для Ліни Костенко важливою є мова буття, а не ґвалтована цивілізацією мова, і це її вибір – буттєвий, естетичний, образотворчий. Їй ідеться про правдиву опозицію, справдішню антитезу до “пластмасової глобалізації”, а не про стилізаторську дисгармонійну риторику; письменниця протиставляє баченню, розщепленому на маніакальний аналіз деталей, онтологічну цілісність первинної емоції, буттєвого первня. Ліна Костенко щонайрішучіше заперечує відмежування власне літературного досвіду від безпосереднього переживання реального світу. В її творах, абсолют тексту, ширше – “письма” все ж підпорядковується абсолютові життя з багатоманіттям його форм і пульсацій.

Під цим оглядом поезія Ліни Костенко – одна з тих небагатьох перлин сучасної літератури, в яких образотворення не обмежується лише власною герметикою, вона розпросторюється, здобувається на дотикову всеприсутність.

    Багаторівнева рецепція творчого доробку Ліни Костенко свідчить, що актуальність митця в сучасному літературознавстві забезпечується не лише статусом одного з найяскравіших репрезентантів нинішнього поетичного плину, не тільки талантом світового масштабу, а передусім тим, що ця поезія усвідомлюється як невичерпний матеріал і для історико-літературних, і для теоретичних висновків та узагальнень. Прикметно, що помітна своєю масштабністю художня особистість Ліни Костенко сприяє інтенсивному оновленню літературознавчої думки у зв’язку з яскраво вираженою тенденцією до актуалізації її поетичного доробку в часі. Кожен наступний етап осягнення її творчості оприявнює нові аспекти естетичного мислення в культурологічному просторі України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Есин А.Б. Принципы и приёмы анализа литературного произведения.-М.: Наука, 2004
2. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики.- М: Наука, 1975
3. Брюховецький В.С. Ліна Костенко.- Київ.: Дніпро ,1990
4. Антоненко - Давидович. Б.Землею українськой.- Львів,1995р.
5. ГавриленкоИ.К. Оттепель. -Харків,1994р.
6. Ортега-і-Гассет Х. Дегуманізація мистецтва // Вступ до літературознавства. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Н.І.Бернадська. – К.: Либідь, 1995. – С. 35.
7. Волинський П.К. Основи теорії літератури. – К.: Рад. шк., 1967.
8. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. – М.: Высш. шк., 1989.
9. Ф. С. Кислий. Героїчний епос українського народу. – Київ, Либідь, 1993
10. О. Олесь, В. Симоненко, В. Стус. Поезія Л. Костенко. - К.: Наукова думка, 1998
11. Нечволод Л.І. Посібник-посібник з української літератури для старшокласників і абітурієнтів. - Харків, 1996.
12. Сагач Г. "Народ шукає в геніях себе ...": (Про поетесу Ліну Костенко) . Известия з України. -1998. - 14 травня. - С.4-5.
13. Ларін Б.А. Естетика слова і мова пісателя.-Л: Худ. Література, 1974.-286с.
14. Костенко Л.: Навчальний посібник - Хрестоматія: Біографія. Вибрані вірші. Маруся Чурай. Інтерпретація творів.  Упоряд.Г.Клочек.-Кіровоград: Степова Еллада, 1999. -320 С.
15. Коваль А.П. Практическая стилистика украинского современного языка.-К, 1978.
16. Антонишин С. Місія слова: (Ліні Костенко). Слово і час - 1990 - № 12 - с.22-27.
17. Виноградов В.В. Стилістика. Теорія поетичної мови. Поетика. - М., 1963
18. Скрипник Л.Г. Основні аспекти дослідження лексики та фразеології української мови. - "Мовознавство на Україні за 50 років". - К., 1967.
19. Степанюк О. "Поет - це медіум історії": Стилістична лексика у творчості Ліни Костенко. Початкова школа. - 1997. - № ¾
20. Чорний Г. Де заховано рідне слово? : (Про українську мову). Вечірній Київ. - 1998. - 28 серпень
21. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови. - М., 1962.
22. http://ru.wikipedia.org

Джерела

23. Л. Костенко. Вірш «Життя іде і все без коректур»
24. Л. Костенко. Вірш «Кольорові миші»
25. Л. Костенко. Поезія «Украінське альфреско»