Запровадження християнства . Причини та наслiдки

Розвиток театрального мистецтва 1990-х рр. пов'язаний із новаторською діяльністю таких режисерів, як І. Борис, Р .Віктюк, який своєю творчістю здобув світове визнання й славу, С. Данченко, А. Бабенко, Е. Митницький, М. Резнікович, І. Молостова, М. Равицький, С. Мойсеєв, В. Петров, Б. Шарварко, М. Яремків, В. Кучинський, А. Жолдак та ін.

Найгострішою серед  проблем сучасного українського театрального мистецтва є зниження престижності акторської професії як такої через низьку заробітну  плату, соціальну незахищеність та побутову невлаштованість, що негативно позначається на якісному складі творчих колективів. Нині середній вік театральних труп України перевищує всі світові нормативи. А в деяких областях країни трупи театрів останніми роками зовсім не поповнюються молоддю.

Про кризову ситуацію з творчою молоддю в українських  театрах свідчить і її висока кадрова плинність. За 1997-1999 рр. в театри прийшло 20% молоді (від загальної кількості творчих працівників), за той же час 15% покинуло театри. Знижується якісний склад молодого театрального поповнення. Попри регулярність випусків молодих акторів, лише п'ята частина молоді має вищу спеціальну освіту, інші - випускники театрального училища, різних студій при музичних училищах, училищах мистецтв та учасники художньої самодіяльності.

Гострою залишається  проблема молодої режисури. Останнім часом різко знизилася кількість молодих режисерів, які закріплюються на посадах чергових. При цьому штат режисури у багатьох театрах тривалий час залишається неукомплектованим, а середній вік "штатної" української режисури становить 55 років. Повільно впроваджуються контрактні умови праці. В середньому по Україні близько 80% акторів перебувають у штаті й лише 15% -- на контракті чи інших умовах оплати праці.

Зважаючи на ці проблеми, в державі здійснюється низка заходів, спрямованих на вихід театральної справи зі скрутного становища. Зокрема, забезпечується перехід театральних організацій на господарювання в нових умовах, розширюється їхня творча та фінансово-економічна самостійність, стимулюється пошук позабюджетних форм фінансування, вдосконалюється система формування творчих колективів тощо. Водночас шляхом здійснення цільових державних замовлень, підтримки окремих мистецьких проектів цілеспрямовано здійснюються заходи щодо підвищення професійної майстерності, формування репертуару творчих колективів задля повного репрезентування в ньому вершинних надбань світової та національної культур, кращих творів сучасних авторів, інтеграції у світовий культурний простір. З 2000 р. оголошено дворічний Всеукраїнський огляд роботи театрів із творчою молоддю. На базі малої сцени Київського молодого театру створено Центр молодої української драматургі.

Розвивається в  Україні й циркове мистецтво. Нині в ньому зайнято 2,5 тис. працівників, зокрема майже 750 - творчо-артистичного складу. На основі "Комплексної програми розвитку національного циркового мистецтва в Україні на 1996-2000 роки" в державі здійснено кардинальну перебудову системи управління цирковою галуззю. Нові творчі функції покладено на державне підприємство "Державна циркова компанія України", затверджено нові статути всіх 15 державних циркових підприємств і організацій. Формується нормативно-правова база галузі.

Цирк традиційно користується популярністю у глядачів. Так, протягом 1996-1999 рр. цирковими підприємствами України проведено майже 13 тис. вистав, які відвідали 7 млн. глядачів. Здійснено 800 вистав за кордоном. Для поглиблення творчого співробітництва із зарубіжними країнами підписано угоди з цирковими організаціями Росії, Казахстану, Білорусі, Грузії, Молдови та ін. 115 українських артистів цирку виступали у США, Мексиці, Швейцарії, Китаї, Туреччині, Єгипті тощо. У 1997 р. проведено 1-й Всеукраїнський фестиваль циркового мистецтва "Молодий цирк України", в якому взяло участь понад 100 аматорських колективів з різних регіонів України.

Висновки

Період  незалежності став етапом відродження  українського театрального мистецтва. Незалежна Україна дістала у спадок значну частину зросійщених театрів, більшість музично-драматичних театральних установ Сходу і Півдня Україна були двомовними. До цього слід додати також падіння престижу професії актора, режисера, драматурга. Тільки за умов свободи слова та вільного розвитку українського суспільства, відбулось становлення вільного театру, що виховує новий тип актора та глядача. Вже на сучасному етапі здійснюється низка талановитих постановок, які увійшли до скарбниці театрального мистецтва. Розвиток українського театру пов'язаний з новаторською діяльністю таких режисерів, як А. Жолдак, Р. Віктюк, І. Борис, С. Данченко, В. Петров, С. Мойсеєв. Значення театрального мистецтва в контексті національного поступу неабияке, оскільки саме сучасний український театр у своїх найактивніших шуканнях виробляє і пропагує різні варіанти взаємопроникнення життя в його найрізноманітніших сферах і проблемах, актуалізує духовний пошук національної ідентичності та здійснює творчий провід у розвитку всієї української культури періоду сучасності.

2. Барка В. Проблеми  синтезу традицій і новаторства  в розвитку культури і мистецтва  України // Народна творчість та  етнографія. - 2004. - № 4. - С. 52-60.

3. Бокань В.А., Польовий  Л.П. Історія культури України:  Навч. посіб.- Вид. 2-е допов.- К.: МАУП, 2001. - 256 с.

4. Дзюба І. Деякі  проблеми і перспективи української  культури // Науковий світ - 2002. - № 11. - С. 4-5.

5. Єнтіс Л. Культура  і мистецтво в ринкових відносинах // Рідна школа. - 2001. - № 10. - С. 19-23.

6. Історія світової та української культури / В.А. Греченко, Г.В. Чорний, В.А. Кушнерук та ін. - К.: Літера ЛТД, 2005. - 464 с.

7. Кілесо С.К.  Києво-Печерська Лавра.- К.: Техніка, 2003. - 200 с. 

8. Кордон М.В.  Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К.: Цикл, 2005. - 584 с.

9. Мистецтво України:  Бібліографічний довідник /За ред.  А .В.Кудрицького. - К.: Українська енциклопедія, 1997. - 700 с.

10. Новітня історія  України (1900-2000) / А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.М.Литвин та ін. - К.: Вища школа, 2002. - 714 с.

11. Пасічний А.М.  Образотворче мистецтво: Словник-довідник.- Тернопіль: Навч. книга - Богдан, 2005. - 216 с.

12. Сікорська І.  Ренесанс духовної музики: погляд творців і виконавців // Українська культура. - 2000. - № 1. - С. 12-14.

13. Український  театр ХХ століття. - К.: ЛДЛ, 2003. - 512 с. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Субтельний О. Україна. Історія. - К., 1991.

2. Брайчевський М.Ю. Затвердження  Християнства на Русі. - К., 1989

3. Голубинський Є. Історія руської  церкви. - М., 1901. - Т.1. - Ч.1.

4. Левченко М.В. Нариси по історії  русько з візантійських відносин. - М., 1956.

5. Іпатіївський літопис // ПСРЛ. - 1962. - Т.2.

6. Татіщєв В.Н. Історія Російська. - М.; Л., 1962. - Т.1. Т.2.

7. Рибаков Б.А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. - М., 1963.