Історичне значення Київської Русі

        Політичний конфлікт між християнами і язичниками в Київській Русі виникає за князювання Ольги. Після смерті чоловіка, гостро потребуючи підтримки, вдова Ігоря звертає в свій погляд на київську християнську громаду. У 944 році вона з посольством направляється до Царгорода, де приймає християнство візантійського зразка, отримуючи тим самим легітимну, з точки зору християн, влада. Спираючись на верхи київської знаті, вона зміщує свого сина з княжого престолу і жорстоко придушує древлянське повстання. У 946 році Ольга вдруге відвідує Візантію, з метою зміцнити союз із новим імператором - Костянтином Багрянородним. [7, c. 36]

На Русі виникають дві ворогуючі політичні угруповання - язичницька на чолі зі Святославом і християнська на чолі з Ольгою. Вона проводить ряд заходів, які сприяли поширенню християнства: руйнує капища (на окремих територіях), будує церкви. Нова релігія, не дивлячись на незадоволеність Святослава, все більше проникає в дружину середу. Проте здійснити хрещення Русі Ользі не вдається.

        Хрестити Русь випало Володимирові — його синові і внукові Ольги. Після кількох невдалих спроб реформувати місцеву слов’янську релігію він звернувся до Христового вчення. 988 року князь Володимир сам прийняв нову віру в Корсуні, затим хрестив Київ і оголосив християнство державною релігією. А відтак Русь нарешті рівноправно влилася до загальноєвропейського Духовного Потоку. [8]

        У цілому завдяки прийняттю християнства Київська Русь була включена в європейський християнський світ, а отже, і стала рівноправним елементом європейського цивілізаційного процесу. Однак прийняття християнства мало і негативні наслідки. Православ'я сприяло відокремлення Русі від західноєвропейської цивілізації. З падінням Візантії Російська держава і Російська православна церква виявилися, по суті справи, в ізоляції від решти християнського світу. Саме цією обставиною може бути частково пояснений відмова Західної Європи прийти на допомогу Русі в її протиборстві з іновірцями (татаро-монголами, турками та іншими завойовниками).

Висновки

        Київська Русь, як називають цю державу історики, або Руська земля, як записано у літописах, – перша східнослов'янська держава. Вона існувала у IX – середині XIII століття. Русь була великою багатоетнічною середньовічною імперією. Вона відіграла значну роль в історії як східнослов'янських так і інших європейських народів.

        Історичне значення Київської Русі полягає у наступному:

     –  Русь стала першою великою східнослов'янською державою, що об'єднала майже всі східнослов'янські племена;

     –  Русь, що існувала близько 400 років, заклала традиції державотворення в Україні, на її досвід спиралися наступні державні діячі України;

     –  Київська держава слугувала надійним захистом Європи від східних кочовиків, з її падінням татарські орди вторглися в Європу;

     –  державне життя дало могутній поштовх розвитку української народності та її культури;

     –  прийняття християнства прискорило культурний розвиток слов'ян, включило їх до європейської спільноти цивілізованих народів, підняло авторитет держави на міжнародному рівні. [3, c. 81]

        Сучасники і історики відмічають високий міжнародний статус Русі – вона мала зносини з Візантією, Священною Римською імперією, Францією, Англією, Болгарією, Польщею, Скандинавськими та азіатськими країнами та народами. Особливого розмаху міжнародні відносини досягай за часів Ярослава Мудрого. Його донька Ярослава біла французькою королевою, Єлизавета – норвезькою, Анастасія – угорською. Русь відрізнялася від інших європейських народів розвитком міського життя, недаремно ж її називали «країною міст». Київ порівнювали за значенням і красою з тогочасною «столицею світу» Константинополем. Руська земля славилася своїми ремісниками, художниками, архітекторами.

                               Список використаної літератури

1. Багалій Д. Нариси історії України./ К.,1994 — 346c.
2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2009. – С. 9 – 40.
3. Рибалка І. К. Історія України. Частина 1: Від найдавніших часів до кінця XVIII століття/ X.: Основа// 1994. 448 с.
4. Сас П.М. Історія України ХVІ–ХVІІІ століття: Навч. посіб. / Сас П.М. //  Львів, 2001. — 292 с.
5. Статьи по славяноведению. Вып. 1. Спб., Вивід прав України./ Львів, 1991//1904. С. 298—304;
6. Субтельний О. Україна: Історія. / Субтельний О. // К.: Либідь, 1993. — 720 с.
7. Толочко П.П. – Давня історія України: Навч. посібник: У 2 кн./ К.: Либідь, 2009. – Кн.1. – 240 с.
8. Україна Incognita » Історія і "Я". Як відбувалося хрещення Русі/ Електронний ресурс — Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/yak-vidbuvalosya-xreshhennya-rusi.html