Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2013 в 23:55, реферат
Володимир Лукич Боровиковський народився 24 липня (ст. ст.) 1757 року в Миргороді. На той час у містечку налічувалося лише 656 «обивательських домів», але це було полкове місто, центр Миргородського полку, тобто й військової, і територіально-адміністративної одиниці. З Миргородським полком були так чи інакше пов’язані всі родичі майбутнього художника. Служба в полку, проте, не обов’язково означала участь у бойових діях: частіше доводилося виконувати суто цивільні, чиновницькі функції.
Портрет торжковской селянки Христини Цікаво, що Боровиковський одним з перших серед російських художників почав писати простих людей. Вдивіться в портрет Христини, яку художник побачив у маєтку Львових. Скільки в ній доброти і привабливості, як граціозно вона носить святковий селянський убір.
Але основний успіх у публіки здобули жіночі портрети Боровиковського. У 1797 їм було написано «Портрет М.І. Лопухіної », що став одним з найвідоміших жіночих образів російського мистецтва. Марія Іванівна Лопухіна - представниця давнього роду Толстих, який дав Росії багато державних діячів. Її братом був скандально відомий дуелянт Федір Толстой , Прозваний американцем. На портреті Марії 18 років; природою їй було відпущено ще всього 6 років життя, але геніальна кисть художника зберегла її жіночність і красу, безпосередність і життєрадісність на віки.
Боровиковський любив
писати молодих дворянок на
тлі природи, яка ставала
Художник створював портрети в період правління трьох російських імператорів: Катерини II, Павла I і Олександра I. У деяких представлених на його полотнах сановників дуже цікава доля. У цьому відношенні цікавий «Портрет князя А.Б. Куракіна », написаний у 1802 році. У дитинстві Олександр Куракін виховувався разом з великим князем Павлом Петровичем, до якого зберіг на все життя теплі стосунки. Він отримав прекрасну освіту в Росії і за кордоном, навчався в Лейденському університеті. Швидко висунувся на державній службі, отримавши престижну посаду обер-прокурора Сенату. Але через дружніх відносин Куракіна зі спадкоємцем престолу імператриця ставилася до нього упереджено і знайшла привід відправити його у відставку.
Коли Павло став імператором, він повернув друга дитинства до двору, призначивши віце-канцлером і нагородивши вищими російськими орденами. Але у Павла I, як відомо, від любові до обурення завжди був один крок. І в 1798 році Куракін знову був відправлений у відставку. Потім знову повернувся до столиці і зайняв колишню посаду. При Олександрі I він вже не мав такої ваги при дворі, але імператор йому довіряв і доручав виконувати окремі дипломатичні доручення. А ось вдовуюча імператриця Марія Федорівна зберегла до Куракіну теплі почуття і навіть розпорядилася встановити після його смерті на могилі пам'ятник з написом: «Друга дружина мого».
До старості Боровиковський
знову став тяжіти до
Список використаної літератури:
Українська радянська енциклопедія / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
http://vilne.org.ua
http://uk.wikipedia.org
Сіверянський літопис/ Анна Морозова
http://histpol.narod.ru/