Лятошинський, Шкільна драма
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Октября 2013 в 21:26, творческая работа
Описание работы
Шкільна драма: загальна характеристика. Роль музики в шкільному театрі.
Шкільна́ дра́ма — жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі 1516
ст. в
країнах Західної Європи.
Виникає у осередках освіти. Автори викладачі курсів поетики і риторики, ставили
студенти.
Моделями для авторів слугували
● містерії (різдвяні та великодні)
● міраклі (про життя святих)
● мораліте (моральнорелігійна
тематика)
Файлы: 1 файл
Шкільна драма: загальна характеристика. Роль музики в шкільному театрі.
Шкільна́ дра́ма — жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі 1516 ст. в
країнах Західної Європи.
Виникає у осередках освіти. Автори викладачі курсів поетики і риторики, ставили
студенти.
Моделями для авторів слугували
● містерії (різдвяні та великодні)
● міраклі (про життя святих)
● мораліте (моральнорелігійна тематика)
Окрім того шкільна драма могла бути написана у жанрі комедії, ускладнена до
трагедокомедії, трагедії.
З XVIII століття у драмах з’являються світські на історичні теми, зокрема у Феофана
Прокоповича.
Про те що у драмах була музика свідчать численні ремарки в текстах. Ноти до драм не
зберіглися.
Важливе значення у драмах мав хор — він коментував, осуджував, навчав
Також у драмах використовувалися піснеспіви церковної монодії, канти. Спеціально
писали музику подібну до кантів.
Могла бути використана й інструментальна музика, наприклад танці.
Із збережених шкільних драм найдавніша — «Олексій, Божий чоловік» (1674). З останніх
найвизначніших творів цього жанру були трагікомедія «Володимир» (1705) Феофана
Прокоповича, присвячена гетьманові І. Мазепі, та п'єса невідомого автора «Милість Божа,
од неудоб носимих обид лядських через Богдана Зиновія Хмельницкого, преславного
войск Запорозких, свободившая...», поставлена 1728. До шкільної драми на біблійні
сюжети додавалися інтермедії.
Творчий портрет Бориса Миколайовича Лятошинского
Борис Миколайович Лятошинський (*22 грудня 1894 (3 січня 1895), Житомир — †15 квітня 1968, Київ)
— український композитор, диригент і педагог, вважається одним з основоположників модерного
напрямку в українській музиці. Неодноразовий член журі міжнародних і всесоюзних конкурсів та
активний працівник у керівних органах Спілки композиторів України і в Київській консерваторії,
Лятошинський виховав нову плеяду композиторів таких як І. Шамо, В. Сильвестров, І. Карабиць, Є.
Станкович,О. Канерштейн.
Нагороджений званнями Заслуженого діяча мистецтв УРСР (1945), народного артиста УРСР (1968),
державними преміями СРСР (1946, 1952) та УРСР ім. Т. Г. Шевченка(1971)
Народився у Житомирі в сім'ї інтелігентів: його батько був вчителем історії, крім педагогічної роботи
займався науковою діяльністю у галузі історичних наук, а як директор різних гімназій, вів
громадськоосвітню роботу вЖитомирі, Немирові, Златополі. Мати добре грала на фортепіано й
співала.
З ранніх років виявив велику музичну обдарованість, вчився грати на скрипці і фортепіано. В 14 років
написав кілька музичних творів, серед яких — для фортепіано, фортепіанний квартет. Перші твори
молодого композитора з успіхом виконувалися в Житомирі. Відвідував житомирську гімназію, закінчив
її у 1913.
У 1913 році Борис Лятошинський переїхав до Києва, та вступив до юридичного факультету Київського
університету. Водночас готувався до вступу в тількино відкриту консерваторію, приватно навчаючись
музиці у професора Київської консерваторії Р. Глієра: після запрошення останнього став студентом
його класу..
Закінчив у 1918 юридичний факультет Київського університету, у 1919 року — Київську консерваторію
у класі композиції Р. Глієра.
З 1920 року Б. Лятошинський викладає музичнотеоретичні дисципліни на виконавських факультетах
Київської консерваторії, а з 1922 року — веде клас композиції.
У квітні 1941 року в Київській філармонії відбувся великий авторський концерт Лятошинського, який
пройшов з великим успіхом. Автор сам продиригував свою Симфонію № 2, танці з опери «Золотий
обруч» і сюїту з опери «Щорс» для хору й оркестру.
Його перші твори (зокрема, струнний квартет ор. 1, dmoll) виявляють значний вплив
композиторівкучкістів. Цим творам властива поміркована гармонічна мова (чітка акордова будова і
ладотональна логіка), ясний рельєфний ритм і випукла мелодія.
Починаючи з сонати для скрипки і фортепіано ор. 19, де знов виразно виступають життєві колізії,
композитор поволі позбувається світу ілюзорних образів — його мелодика стає безпосереднішою,
гармонія упевненішою. Композитора починає приваблювати гігантська боротьба за перебудову життя.
Творча перебудова композитора особливо яскраво виявляється, починаючи з увертюри на чотири
українські теми, ор. 20 (1926 р.) для великого оркестру. Тут прояснення його стилю пов'язане з
використанням засобів виразності народної пісні. Ще більше це помітно в дальших творах — у трьох
п'єсах на теми таджицьких народних пісень для скрипки з фортепіано, ор. 25 і особливо в першій опері
композитора «Золотий обруч» за історичною повістю І. Франка «Захар Беркут»
Опери:
●
«Золотий обруч» (за повістю Івана Франка «Захар Беркут», 1929),
●
«Щорс» («Полководець», лібр. І.Кочерги та М.Рильського, 1937)
для хору з оркестром:
●
«Урочиста кантата» (сл. М.Рильського, 1939),
●
«Заповіт» (сл. Т.Шевченка. 1939);
Для симфонічного оркестру
●
5 симфоній
●
сюїти, увертюри, Симфонічні поеми
●
з музики до кінофільмів (193132), з музики до кінофільму «Тарас Шевченко»
(1952),
●
з музики до трагедії У.Шекспіра «Ромео і Джульєтта» (1955),
●
Слов'янська сюїта (1966),
●
Увертюра на чотири укр. нар. теми (1926),
●
Лірична поема пам'яті Р.Глієра (1964),
Для фортепіано з оркестром: «Слов'янський концерт»(1953),
Камерноінструментальні ансамблі
●
Для квартету дерев'яних духових інструментів — Сюїта (1944), Три п'єси (1939);
●
2 фортепіанних тріо (1922, 1942),
●
для скрипки і фортепіано — Соната (1926), Три п'єси на таджицькі нар. теми (1932);
●
для віолончелі і фортепіано — 2 мазурки на польс. нар. теми (1953);
●
для альта і фортепіано — Нюктюрн і Скерцино (1964);
Для фортепіано
●
2 сонати (1924, 1925),
●
7 п'єс — «Відображення» (1925), Балада (1928), Сюїта.
●
2 прелюдії (1942),
●
5 прелюдій (1943),
●
Концертний етюд, рондо (1962) та ін.;
хори — * на слова І.Франка (1941),
●
на слова Т.Шевченка («Тече вода в синє море», «Ізза гаю сонце сходить», 194951; «За
байраком байрак», «Над Дніпровою сагою» та ін., 1960),
●
на слова О.Пушкіна (цикл «Пори року», 1949, 1952),
●
на слова О.Фета (1961),
●
на слова М.Рильського (1964),
●
на слова різних поетів (цикл «З минулого», 1966) та ін.;
романси
●
на слова різних постів (5 — 1922; 3 — 1922; «Місячні тіні», 1923 та ін.),
●
на слова П.Шеллі (1923), М.Метерлінка (1923), О.Пушкіна (1936), І.Франка (1940),
Л.Первомайського (1940), В.Сосюри (1942),А.Міцкевича (1955) та ін.
обробки українських народних пісень — * для голосу з фортепіно (2 — 1934; 10 — 1937; 15 —
1941; 5 — 1941 та Ін.), для хору без супроводу (1942);
Музика для театру і кіно
●
музика до 6й театральних вистав (193257, зокрема «У пущі» Лесі Українки, «Ромео і
Джульєтта» У.Шекспіра),
●
до 14и художніх кінофільмів (193260, зокрема «Кармелюк», «Визволення», «Тарас
Шевченко», «Григорій Сковорода», «Повія»);
інструментування творів інших авторів
●
опер — «Енеїда», «Тарас Бульба» (останньої — разом з Л.Ревуцьким),
●
2х полонезів і Маршу М.Лисенка, закінчення та інструментування Скрипкового концерту
Р.Глієра