Якість продуктів харчування як національна ідея

Застосування системи безпеки НАССР

Запровадивши систему НАССР підприємство може уникнути: 
- застосування потенційно небезпечних матеріалів; 
- трьох видів ризиків: біологічних, хімічних і фізичних; 
- загроз для здоров’я людей; 
- затрат фінансових засобів; 
- захист від неправильного використання продукції споживачем.

Інспекційний контроль охоплює:

• вхідні матеріали;
• обробку;
• упаковку;
• зберігання;
• розподіл і реалізацію.

До проблем інспекційного контролю входять:

• відбір зразків і результати аналізу потребують значного часу;
• складність методів аналізу;
• труднощі виявлення дефектів продукту при враженні невидиммими патогенами.

При впровадженні системи НАССР реалізується: 
- доповнення контролю продукції контролем процесів; 
- забезпечується необхідність у постійно безпечних продуктах харчування; 
- підвищується ефективність вкладання коштів.

НАССР не є гарантією безпеки продуктів харчування, вона призначена для зниження ризиків. І надає виробнику захист торгової марки, визнання страховими компаніями, довіру клієнтів. 
Основними причинами інцидентів, пов’язаних з їжею є: 
- погана якість сировини; 
- неправильне поводження з сировиною; 
- зміни формули продукції; 
- зміни в процесі виробництва продукції; 
- забруднення; 
- невідповідність обслуговування; 
- додавання неправильних компонентів. 

До переваг використання НАССР можна віднести: 
- систематичний підхід до безпеки харчової продукції; 
- попереджувальна система управління; 
- доповнення до системи управління якістю; 
- можливість інтеграції і міжнародне визнання; 
- эфективність затрат; 
- підвищення довіри споживача.

Принципи HACCP:

1)  вияснення небезпек, яких слід уникати або зводити до мінімуму;

2) обладнання контрольних пунктів на етапах;

3)  встановлення критичних меж в критичних контрольних пунктах;

4) розробка ефективних процедур спостереження;

5) планування коригуючи дій на випадок зниження ефективності контролю;

6) встановлення процедур перевірки ефективності контролю;

7) створення документів і баз дагних. Вказаних в пп. 1 – 6.

У нашій державі система ХАССП теж є добровільною справою. Сертифікуватись відповідно до міжнародних вимог чи ні — вирішують безпосередньо керівники компаній. При цьому варто зауважити, що першими поспішають сертифікуватися транснаціональні компанії. Так, першою в Україні такий сертифікат отримала компанія «Кока-Кола Беверіджиз Україна». «Кока-Кола» — перший завод в Україні, який отримав сертифікат якості цілком і повністю.

Кодекс Аліментаріус

 

Безпека продуктів харчування з давніх давен була предметом піклування державного апарату. Від цього залежали працездатність населення, боєздатність армії, благополуччя правлячих кіл. Історичні факти свідчать про наявність досить розвиненої системи контролю за якістю їжі а Ассирії, Єгипті, Елладі, Римі.

В ХІХ ст. були прийняті перші загальні закони про харчові продукти і з’явились перші системи контролю за дотриманням цих законів. В окрему галузь почала оформлятися хімія харчових продуктів, а її методи стали швидко використовуватися не тільки для виробництва продуктів, а й для встановлення їх доброякісності. 

В Австро-Угорщині з 1897 по 1911 рік виступає в ролі еталону на харчові продукти Codex Alimentarius Austriacus, який не має юридичної сили, але може використовуватися в судах і потім дав назву комісії. В 1903 році Міжнародна федерація молочної промисловості (ІДФ) розробляє міжнародні стандарти на молоко і молокопродукти, а потім відіграє важливу роль у становленні Комісії Кодекс Аліментаріс.

У 1945 році створена ФАО, в коло опіки якої попадають питання харчування і розробки міжнародних стандартів на харчові продукти. В 1948 році створена ВООЗ, якій теж доручено створювати стандарти на харчові продукти. В 1950 році починаються спільні наради експертів ФАО/ВООЗ з питань харчування і суміжних галузях, три роки потому Всесвітня асамблея охорони здоров’я заявляє про проблему використання в харчовій промисловості хімічних сполук.

Наприкінці 50-х років ХХ ст.. Австрія добивається створення регіонального харчового кодексу для всієї Європи Codex Alimentarius Europaeus, а в 1960 році перша регіональна конференція ФАО підтримує ідею про бажаність створення загального, а не регіонального кодексу.

В 1961 році Рада Codex Alimentarius Europaeus приймає резолюцію про передачу керівництва своєю діяльністю ФАО і ВООЗ. І згодом ФАО приймає рішення про створення міжнародної програми з стандартів на харчові продукти. У 1962 році Комісія була створена. Роком пізніше така програма буде затверджена Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я і вона затверджує Статут Комісії Кодекс Аліментаріус.

 Створення Кодексу Аліментаріус  було актуальним ще з однієї  причини – росла стурбованість  населення якістю харчових продуктів. Жвавий інтерес суспільства до НТП, бурхливий розвиток хімії та мікробіології призвів до того, що людей уже не задовольняли методи контролю за фізичними показниками продуктів. Почали формуватися громадські асоціації з відстоювання прав споживачів, діяльність яких стала джерелом контактів для Кодексу, а згодом деякі комітети з певних груп товарів стали комітетами самої Комісії.

 

Європейське законодавство

 

В рамках ЄС питання безпеки та якості харчових продуктів у ланцюгу «від поля до столу» регулюється близько 160 європейськими директивами, які необхідно запровадити в законодавство України для створення аналогічної системи.

Погане харчування напряму пов’язане зі здоров’ям і тривалістю життя, збільшує ризик серйозних хронічних захворювань. Кожен рік на світовому ринку з’являється не одна сотня нових продуктів харчування, інформація про які у найповнішому обсязі повинна доводитися до споживача.

У європейському законодавстві є три головних принципа:

- інформувати і захищати громадян;

- збільшити вільний рух продуктів  харчування;

- дати вибір споживачу.

Надати інформацію про природу продукту, його зберігання і приготування виробник зобов’язаний на етикетці, причому все це закріплено законодавчо і є обов’язковим.

Директива 2000/13/EC – головна частина законодавства, яка узгоджує право держав-членів ЄС забороняти вказувати на маркуванні продуктів харчування їх властивості до лікування хвороб людини. В  тому ж 2001 році Директива була скоригована відповідно до вимог Директиви 2001/101/EC, яка вимагає маркування м’яса, а в2003 доповнена у зв’язку з вимогою вказувати у алькогольних напоях вміст алергенів. Сама Директива містить список інгредієнтів, які можуть викликати алергію.

В 2005 році прийнята Директива 2005/26/EC. Яка містила перелік речовин, заборонених до використання. Задачею європейського законодавства є забезпечення інтересу споживачів з чого зроблений продукт.

Європейський союз вибрав подвійний підхід до гармонізації законів про продукти харчування:

1. «горизонтальне» законодавство – стосується загальних аспектів (добавки, маркування, гігієна);
2. «вертикальне» законодавство по конкретних продуктах (м’ясо, риба, цукор, борошно і т.д.)

 

Директиви Закону ЄС Про продукти харчування направлені на забезпечення того, щоб на ринок попали тільки безпечні для здоров’я людини і тварин продукти. Головними цілями законодавства є:

• захист інтересів споживача –недопущення шахрайства і обману, підробки, надання неправдивої інформації;
• забезпечення потреб споживача, наявність повної інформації про продукт, щоб споживач міг правильно підібрати їжу відповідно  до особливостей організму.

 

 

 

ПОСТАНОВА (EC) № 178/2002 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТА І РАДИ

 

Загальні принципи і вимоги закону про продукти харчування та процедури стосовно безпеки продуктів харчування.

Загальними цілями є:

• захист здоров’я споживача;
• вільний рух продуктів харчування;
• використання міжнародних стандартів, крім випадків, коли наукові дослідження пропонують інше.

 

Загальні принципи:

• Закон заснований на аналізі ризиків;
• аналіз ризиків обґрунтований науковими доказами;
• управління ризиками бере до уваги результат оцінки ризиків;
• превентивний принцип (якщо існує науково обґрунтована непевність, можуть бути застосовані запобіжні дії для забезпечення рівня захисту здоров’я споживачів);
• принцип прозорості (з суспільством радяться напряму через відповідні органи під час підготовки і перегляду законів, суспільство буде проінформоване про будь-який ризик для здоров’я, пов’язаний з продуктами харчування);
• продукти харчування і корми, імпортовані в ЄС,  повинні відповідати Закону ЄС Про харчові продукти і корми або еквівалентній угоді;
• продукти харчування і корми, експортовані з  ЄС повинні відпоаідати Закону, крім випадків, якщо країна-імпортер вимагає іншого;
• продукти не можна допускати на ринок, якщо вони є небезпечними;
• продукти вважаються небезпечними, якщо вони є шкідливими і не підлягають використанню;
• продукти можуть вважатися небезпечними в разі підозри компетентних органів;
• корми не можна допускати на ринок для тварин, з яких виробляють продукти харчування, якщо вони є не безпечними;
• відповідальність осіб, зайнятих у харчовому бізнесі (вони повинні проводити контроль на всіх етапах виробництва, переміщення і реалізації);
• відповідальність державних органів (моніторинг, верифікація, дотримання закону, інформування населення);
• прослідкованість на всіх етапах і стадіях виробництва;

 

 

 

Орган з безпеки продуктів харчування

• незалежна наукова рада;
• наукова підтримка Комісії з питань не безпечності харчових продуктів
• збір і аналіз даних про безпеку продуктів харчування;
• ідентифікація ризиків;
• участь в управлінні кризами, пов’язаних з якістю продуктів харчування;
• інформування.

 

ПОСТАНОВА EC № 882/2004

Про офіційний контроль для забезпечення підтвердження закону про продукти харчування і корми та правилам стосовно здоров’я і забезпечення тварин

Цілі:

1. Недопущення, усунення і зменшення ризиків для здоровєя людей і тварин.
2. Гарантія справедливої практики в торгівлі продуктами харчування і забезпечення тварин.

 

Загальні зобов’язання:

1. Компетентні органи перевіряють продукцію регулярно, на основі ризиків, по плану  і без попередження на всіх стадіях виробництва і поширення.
2. Компетентні органи враховують ризики, пов’язані з тваринами, продуктами, виробництвами, матеріалами, які пов’язані з виробництвом продуктів.
3. Компетентні органи призначаються країнами-членами (міністерства).
4. Компетентні органи несуть відповідальність за ефективність контролю, неупередженість, аудити, плани на випадок непередбачуваних ситуацій, координацію між установами, навчання персоналу, прозорість і конфіденціальність.

 

Органи контролю – це інстанції, які виконують безпосередні обов’язки, ними можуть бути лабораторії або інспекції, які працюють у відповідності з стандартом EN 45004 «загальні критерії для різних органів, що проводять інспекцію».

Офіційні лабораторії повинні бути акредитовані відповідно до європейських стандартів: EN ISO/IEC 17025 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних лабораторій», EN 45002 «Загальні критерії для оцінки дослідних лабораторій», EN 45003 «Система акредитації лабораторїї з калібровки і випробувальної лабораторії – загальні вимоги до роботиобщие требования до роботи».

 

 

ПОСТАНОВА (EC) No 882/2004

 

Контроль импорту продуктів харчування і кормів з третіх країн

 

• Компетентні органі та митниці повинні тісно співробітничать.
• Митниця не може пропустити продукти чи ткорми у вільний обіг без дозволу компетентного органу.
• Сертифікація.
• Створення референтних лабораторі й Союзу і країн.
• Контроль (експерти Єврокомісії можуть здійснювати офіційний контроль в третіх країнах для підтвердження відповідності законодавства цих країн Закону ЄС Про харчові продукти.

 

 

Умови імпорту з третіх країн

Треті країни повинні надавати конкретну і обновлену інформацію з організації і управління системами санітарного контролю (постанови контролю, процедури інспектування, оцінки ризиків.

Єврокомісія може встановлювати умови імпорта, якщо вони не передбачені в законі (передбачені постановою).

 

 

ПОСТАНОВА (EC) № 853/2004 від 29 квітня 2004 року

 

Встановлює особливі правила з гігієни продуктів харчування тваринного походження.

 

 

ПОСТАНОВА (EC) № 854/2004 від 29 квітня 2004 року

 

Встановлює особливі правила по організації офіційного контролю продуктів тваринного походження, призначених для вживання людиною.