Державні органи, відповідальні за забезпечення безпеки життєдіяльності

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 31 Октября 2013 в 22:58, контрольная работа

Описание работы

Реалізація державної політики з безпеки життєдіяльності, охорони праці та здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади. Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади, проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Содержание работы

1. Державні органи, відповідальні за забезпечення безпеки життєдіяльності.
2. Перша медична допомога при переломах та вивихах. Основні способи евакуації та іммобілізації потерпілого при різних видах ушкоджень.
3. Перша медична допомога при опіках, електротравмах та обмороженнях. Види опіків.
Список використаних джерел

Файлы: 1 файл

kontrolna_BZhD.doc

— 1.65 Мб (Скачать файл)

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чорноморський державний  університет ім. Петра Могили

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

 


 

 

 

 

 

 

КАФЕДРА БІОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

 

 

 

Контрольна робота

з предмету «Безпека життєдіяльності»

Варіант №31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      

 

 

                                                                                     Виконала: студентка 215 групи

Малашевська Наталія

Перевірив: викладач

 Огородник  Т. М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2013

 

 

 

 

1. Державні органи, відповідальні за забезпечення безпеки життєдіяльності.

Реалізація державної  політики з безпеки життєдіяльності, охорони праці та здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади. Особисту відповідальність за неї несе Президент України.

Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства  про охорону здоров'я через  систему органів державної виконавчої влади, проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Державне управління безпекою життєдіяльності  в Україні покладено на: Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеву державну адміністрацію, місцеві Ради народних депутатів. Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління БЖД при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Спеціально уповноваженим центральним  органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням  санітарного законодавства, державних  стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих  на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров'я України.

Державну санітарно-епідеміологічну  службу України очолює головний державний  санітарний лікар України - перший заступник  Міністра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і звільнюється з неї Кабінетом Міністрів України

Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок  та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам, бере участь у розробці відповідних нормативних актів. Для координації роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби з охорони праці

Цивільною обороною України відповідно до її побудови керує Кабінет Міністрів  України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів  Автономної Республіки Крим, місцева  державна адміністрація; в цьому  процесі безпосередню участь повинні брати керівники підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України, а його заступником - керівник міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Державне управління в галузі охорони  навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та природних  ресурсів, ради народних депутатів  та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсів в Україні.

Контроль за дотриманням законодавства  щодо безпеки життєдіяльності в  Україні здійснюють різні державні та громадські організації . Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До першої групи органів належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.

Міліція в Україні є державним  озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права  і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і  держави від протиправних посягань. Найважливішими завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав, свобод, законних інтересів; попередження злочинів, правопорушень та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх скоїли; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь в наданні соціальної і правової допомоги громадянам, сприяння в рамках своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

2. Перша медична допомога при  переломах та вивихах. Основні  способи евакуації та іммобілізації потерпілого при різних видах ушкоджень.

Переломом називається порушення  цілісності кістки. При цьому потерпілий в місці перелому відчуває різкий біль, що підсилюється при спробі змінити положення, помітна деформація, викликана зсувом кісткових уламків, припухлість. Переломи бувають відкриті та закриті; відкриті переломи супроводжуються порушенням шкірного покриву. При переломах постраждалому необхідно забезпечити іммобілізацію (створення спокою) зламаної кістки, що зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків і повторному пораненню ними кровоносних судин і м'яких тканин. При відкритих переломах спочатку зупиняють кровотечу, накладають стерильну пов'язку. Для іммобілізації використовуються стандартні шини або виготовлені з підручного матеріалу (фанери, дошок. ціпків). При закритому переломі не слід знімати з потерпілого одяг, тому що шину потрібно накладати поверх неї. До місця перелому необхідно прикладати холод (гумовий міхур з льодом, холодною водою, холодні примочки тощо) для зменшення болю.

Вивих - це стійкий зсув кісток у  суглобі, при якому суглобні поверхні частково або цілком не стикаються. Різкий біль у момент вивиху не зменшується і в наступний час. Найбільш характерним для вивиху є неможливість рухів у суглобі, неприродне його положення, припухлість. При вивиху слід також забезпечити повну нерухомість ушкодженої кінцівки за допомогою шини 1 прикласти холод до місця травми. Не можна намагатися самостійно вправляти вивих, зробити це може тільки лікар. Постраждалого необхідно доставити в лікувальну установу, забезпечити під час транспортування спокій ушкодженої кінцівки або іншої частини тіла.

При переломі або вивиху кістки кінцівки накладенням шини забезпечують нерухомість  принаймні двох суглобів - одного вище, іншого нижче місця перелому, а  при переломі великих кісток - навіть трьох. Центр шини повинен бути в  місці перелому. Шинна пов'язка не повинна здавлювати великі судини, нерви та виступи кісток, для цього шину можна обгорнути м'якою тканиною або обмотати бинтом. Фіксують шину бинтом, косинкою або поясним ременем. За відсутності шини ушкоджену верхню кінцівку прибинтовують до тулуба, а ушкоджену нижню кінцівку - до здорового тіла.

При переломі або вивиху плечової кістки шини варто накладати на зігнуту  в ліктьовому суглобі руку. При  ушкодженні верхньої частини кістки шина повинна охоплювати два суглоби - плечовий і ліктьовий, а при переломах нижньої частини - і променевий зап'ясток. Шини необхідно прибинтовувати до руки, руку підвісити на косинці або бинті до шиї.

При переломі або вивиху передпліччя  шину (шириною з долоню) варто  накладати від ліктьового суглоба  до кінчиків пальців, вклавши в долоню постраждалого щільну грудку вати, бинта, наче потерпілий тримає її в кулаку. За відсутності шин руку можна підвісити на косинці до шиї або на полу піджака. Якщо рука (при вивиху) відстає від тулуба, між нею і тулубом варто прокласти що-небудь м'яке (наприклад, згорток з одягу). При переломі або вивиху кісток кисті та пальців рук кисть необхідно прибинтувати до широкої (шириною з долоню) шини, що повинна починатися Із середини передпліччя, а закінчуватися в кінці пальців. У долоню ушкодженої руки попередньо треба вкласти грудку вати, бинта, щоб пальці були трохи зігнуті. Руку підвісити на косинці або бинті до шиї. При переломах або вивихах кістки стегна потрібно употужнити хвору ногу шиною з зовнішнього боку так, щоб один кінець шини доходив до пахви, а інший - досягав п'яти. Другу шину накладають на внутрішній бік ушкодженої ноги від промежини до п'яти. Цим забезпечується повний спокій усієї нижньої кінцівки. Шини варто накладати по можливості, не піднімаючи ногу, а тримаючи на місці. І прибинтовувати в кількох місцях (до тулуба, стегна, гомілки), але не поруч і не в місці перелому. Проштовхувати бинт під поперек, коліно і п'яту потрібно паличкою. При переломі або вивиху кістки гомілки фіксуються гомілковий І гомілковостопний суглоби. При ушкодженнях ключиці в пахвову западину з ушкодженого боку кладуть невелику грудку вати, а потім руку, зігнуту в лікті під прямим кутом, прибинтовують до тулуба або підвішують руку на косинці чи бинті. При ушкодженні хребта відчувається різкий біль, неможливо зігнути спину й повернутися. Перша допомога полягає в такому: обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину широку дошку (наприклад, двері, зняті з петель) або повернути потерпілого обличчям додолу і суворо стежити, щоб при перекиданні його тулуб не прогинався (щоб уникнути ушкодження спинного мозку). При переломі ребер відчувається біль при подиху, кашлі та русі. При наданні допомоги необхідно туго забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху.

При переломі кісток таза відчувається біль при обмацуванні таза, біль у паху, в зоні хребця, неможливо  підняти випрямлену ногу. У таких  випадках рекомендується підсунути  під спину потерпілого широку дошку, покласти його в положення "жаба", тобто зігнути його ноги в колінах I розвести в сторони, а стопи покласти разом, під коліна підкласти валик з одягу. Не можна повертати потерпілого на бік, саджати І ставити на ноги (щоб уникнути ушкодження внутрішніх органів). При травмі голови  можливий перелом черепа (ознаки: кровотеча з вух і рота, несвідомий стан) або струс мозку (головний біль, нудота, блювота, втрата свідомості).Перша допомога при цьому полягає в такому: потерпілого варто покласти на спину, зафіксувавши голову з двох боків м'якими валиками з одягу, накласти тугу пов'язку, за наявності рани - стерильну, покласти холод і забезпечити повний спокій до прибуття лікаря.

3. Перша медична допомога  при опіках, електротравмах та  обмороженнях. Види опіків.

Опік — це ушкодження тканин, викликане дією на тіло полум'я, пари, киплячих рідин, розжарених або розтоплених металів, концентрованих кислот, лугів, радіоактивного опромінення та ін. Опіки поділяють на термічні, хімічні, променеві.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів. Опік І ступеня супроводжується почервонінням і набряклістю шкіри, пекучим болем у ділянці ушкодження. Опік II ступеня характеризується появою на почервонілій шкірі пухирів різної величини, наповнених прозорою або трохи каламутною рідиною, інтенсивним болем. При опіках III ступеня настає глибоке ушкодження шкіри. Потерпілий відчуває різкий біль. На шкірі утворюється твердий струп, що покриває ділянки змертвілої тканини. Найтяжчими є опіки IV ступеня, при яких ушкоджується шкіра, м'язи, сухожилля. Іноді вони обвуглюються.

Потерпілого насамперед треба швидко винести із небезпечної зони, погасити на ньому одяг вогнегасником, водою  чи цупкою тканиною-чохлом, брезентом, ковдрою, пальтом тощо. Полум'я з  одягу можна збити, притискаючи  потерпілого до землі, дорожнього покриття. Одяг, що тліє, треба обережно зняти, попередньо розрізавши або розірвавши. Частини одягу, що прилипли до поверхні опіку, відривати не слід, бо це може завдати потерпілому сильного болю і погіршити його стан. При обмежених опіках І ступеня обпечену ділянку обтирають спиртом або одеколоном, а потім накладають на неї стерильну пов'язку.

Пухирі, що з'явилися на шкірі, розривати  не треба, досить обробити їх спиртом  і на уражене місце накласти стерильну  пов'язку. Коли площа ушкодження велика, потрібно загорнути потерпілого в чисте простирадло, закутати ковдрою або іншими теплими речами. На обличчя пов'язку можна не накладати, досить прикрити його від пилу стерильною серветкою.

Відмороження — це ушкодження тканин внаслідок дії низьких температур. Найчастіше відморожують обличчя, ніс, вуха, кисті рук і стопи. Розрізняють чотири ступені відмороження. При відмороженні І ступеня хворобливе відчуття холоду змінюється онімінням, а уражена ділянка тіла стає блідою, нечутливою. Після зігрівання з'являється почервоніння і синюшність, набряклість шкіри. Відмороження II ступеня характеризується появою на уражених ділянках після зігрівання пухирів, наповнених прозорою кров'янистою рідиною, більшою набряклістю. При відмороженнях Ш ступеня настає змертвіння всіх шарів шкіри; при відмороженнях IV ступеня — шкіри і тканин, що лежать глибше, а також кісток.

Перша допомога передбачає зігрівання як відмороженої частини тіла, так  і всього організму. Потерпілого  треба перевести в тепле приміщення, дати теплого чаю, кави, вина або горілки. Відморожену частину обережно розтирають чистими руками. (Руки потрібно добре вимити, протерти спиртом або одеколоном). Розтирати хворого снігом не рекомендується. Коли відновиться кровообіг, з'являться чутливість, почервоніння, відчуття тепла, уражену ділянку протирають спиртом чи одеколоном і накладають стерильну пов'язку. Відморожену ділянку, на якій є пухирі, змертвіння шкіри, розтирати не можна, слід тільки накласти стерильну пов'язку. Змащувати відморожені ділянки жиром, мазями не рекомендується. Потрібно вжити відповідних заходів, щоб запобігти повторному охолодженню хворого.

Информация о работе Державні органи, відповідальні за забезпечення безпеки життєдіяльності