Цівільний захист

Планами визначаються такі основні завдання: виявлення небезпеки (відхилення від проектних параметрів), оцінка ризику

і прогнозування  можливих надзвичайних ситуацій;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, захист населення  і територій;

розвиток і  вдосконалення сил та засобів  реагування на надзвичайні ситуації, їх техногенне оснащення та підвищення ефективності управління;

підготовка спеціалістів і населення щодо запобігання  та реагування на над- звичайні ситуації.

У планах заходів  вказуються терміни виконання заходів  і особи, відповідальні за їх виконання. Плани на басейновому і регіональному рівнях затверджуються керівниками Республіканського комітету водного господарства Автономної Республіки Крим, басейнових управлінь водних ресурсів, облводгоспів, управлінь каналів. На місцевому рівні - начальниками експлуатаційних управлінь.

Залежно від масштабів, особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, керівником басейнового управління водних ресурсів (Республіканського комітету водного господарства Автономної Республіки Крим, облводгоспу, управління каналів) встановлюються режими діяльності підвідомчих водогосподарських організацій, що реалізують плани заходів щодо запобігання та реагування на аварії і надзвичайні ситуації, а саме:

а) режим повсякденної діяльності;

б) режим підвищеної готовності;

в) режим діяльності в надзвичайній ситуації.

     У режимі повсякденної діяльності, що встановлюється в умовах нормального гідрометеорологічного і водогосподарського стану, реалізують основні заходи:

контроль за станом водних об'єктів, гідротехнічних споруд, станом підвідомчих потенційно небезпечних об'єктів і прилеглих до них територій;

удосконалення процесу  підготовки експлуатаційного персоналу  з питань надзвичайних ситуацій;

організація і  навчання аварійних формувань та підготовка населення, у межах своєї компетенції, методам захисту, користуванню засобами захисту, а також правильним діям в умовах надзвичайної ситуації;

оцінка загрози  виникнення аварій та надзвичайних ситуацій, а також можливих їх наслідків;

розробка і  виконання цільових і науково-технічних  програм щодо запобігання надзвичайним ситуаціям;

підготовка гідротехнічних споруд до надійної роботи.

    У режимі підвищеної готовності, що встановлюється при істотному погіршенні гідрометеорологічного, гідрогеологічного і водогосподарського стану та при підготовці до пропуску льодоходу і повені, здійснюються заходи, що визначені для режиму повсякденної діяльності та додатково:

посилюються роботи, пов'язані з веденням спостережень та здійсненням контролю за станом водних об'єктів, ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територій, а також із прогнозуванням виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;

розробляються і здійснюються комплексні заходи щодо захисту населення і територій;

приводяться до стану підвищеної готовності наявні сили та засоби щодо захисту населення і територій;

запроваджується відповідний режим чергування відповідальних працівників.

У режимі діяльності у надзвичайній ситуації, що вводиться при реальній

загрозі виникнення таких подій, здійснюються такі заходи:

організація захисту  населення і територій; переміщення необхідних сил і засобів функціональної відомчої системи до

району виникнення надзвичайної ситуації;

визначення меж  зон поширення надзвичайної ситуації; контроль за розвитком надзвичайної ситуації, організація робіт із локалізації

або ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків;

організація робіт, спрямованих на відновлення сталого  функціонування підвідомчих об'єктів;

систематичне  інформування вищих органів управління про рівень, характер надзвичайної ситуації та вжиті заходи щодо реагування на надзвичайну ситуацію.

Пропуск повені і паводків є найбільш відповідальним періодом у роботі окремих гідротехнічних споруд та їх комплексів водогосподарських систем та водосховищ. Підготовка до пропуску паводків може здійснюватися як у режимі повсякденної діяльності, так і у режимі підвищеної готовності (залежно від прогнозів, обсягів підготовчих робіт тощо).

Залежно від рівнів води у водних об'єктах та інтенсивності  їх наростання може вводитися кілька ступенів підвищеної готовості до пропуску паводків із таким розрахунком, аби встигнути завершити підготовчі роботи і розгортання необхідних сил та засобів до часу можливого виникнення надзвичайної ситуації. Наприклад, у деяких водогосподарських організаціях Карпатського регіону нормовано введення трьох ступенів готовності:

перший  ступінь - при підйомі води в річках, інших водних об'єктах до рівня корінних берегів;

другий  ступінь - при виході води на заплави річок; третій ступінь - при підйомі води у водних об'єктах до рівня, нижчого на

1,0-0,5 м від  гребня захисної дамби. 

Ступінь готовності визначається начальником управління експлуатації (регіонального управління водних ресурсів), затверджується та оголошується у формі письмового розпорядження керівниками Республіканського комітету водного господарства Автономної Республіки Крим, басейнового управління водних ресурсів, облводгоспу, управління каналів.

При введені першого ступеня готовності: уточнюється схема оповіщення експлуатаційного персоналу про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації;

уточнюються прогнози щодо водності; визначаються місця можливого виникнення аварійних ситуацій;

проводиться попередній інструктаж особового складу аварійних  бригад; перевіряється наявність аварійного запасу матеріалів, інвентарю, готовність механізмів та автотранспорту.

При введені другого ступеня готовності:

підсилюються  оперативно чергові служби; частішає ведення спостережень за станом водних об'єктів (інтервали між спостереженнями встановлюються залежно від інтенсивності наростання рівнів);

уточнюються місця  можливого виникнення аварійних  ситуацій;

проводиться інструктаж експлуатаційного персоналу, залученого до робіт щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

При введені третього ступеня готовності: установлюється цілодобове чергування керівників і спеціалістів; сили і засоби, необхідні для попередження можливих аварійних ситуацій, висуваються в місця їх вірогідного виникнення.

План підготовчих  заходів корегується відповідно до прогнозів Гідрометцентру і власних розрахунків щодо початку, тривалості, об'ємів стоку, витрат та рівнів води під час паводків. Для водосховищ, каскадів водосховищ, водогосподарських систем розробляються режими їх роботи на час повені.

Планом заходів  також передбачається: 1) систематичний огляд споруд;

2) обстеження  стану льодового покриву, вивчення  його можливої шкідливої дії  на споруди при підйомі рівнів води в річках, каналах, водоймах;

3) завершення  ремонту споруд, що працюють під  час повені;

4) випробування  затворів, підйомних механізмів;

5) забезпечення  надійності електропостачання; 

6) очищення водопропускних  трактів від усього, що може  створювати додаткові підпори і перешкодити пропуску повеневих вод при можливо мінімальних рівнях (підпірних споруд, побудованих без проектів, сміття, заростей дерево чагарникової рослинності, різного мотлоху тощо);

7) винесення із  зон можливого затоплення тимчасових  споруд, запасів кормів, інших матеріальних цінностей;

8) відновлення  нормативних аварійних запасів  будівельних матеріалів (каміння, щебінь, пісок, цемент, мішки, брезент, деревина, цвяхи тощо), інструментів (багри, ломи, лопати, пилки, сокири тощо), спецодягу, рятувальних засобів;

9) підготовка  будівельних матеріалів, автотранспорту, плавзасобів; 10) організація освітлення на потенційно небезпечних ділянках дамб та підсилення освітлення території споруд, а також підготовка засобів освітлення на випадок припинення електропостачання;

11) завершення  комплектації і навчання аварійних  бригад робітників; 12) організація оперативного зв'язку і інформування органів управління функціональної відомчої системи та координуючих органів єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

13) організація  комплексної системи оповіщення, у тому числі з використанням плавзасобів, при порушеннях мереж зв'язку;

14) підготовка  населення до дій в умовах  повені.

 

 

 

 

 

 

№ 2. Фінансування заходів з ліквідації наслідків НС, відшкодування збитків постраждалим

 
      Єдина система цивільного захисту фінансується за рахунок державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних органів виконавчої влади, коштів державних підприємств, установ та організацій, страхових фондів та інших джерел.

Для ліквідації наслідків  надзвичайних ситуацій відповідно до законодавства створюються:

на державному рівні:

• резервний фонд Кабінету Міністрів України для фінансування витрат, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій державного рівня (за рахунок видатків Державного бюджету України);
• запаси матеріальних ресурсів для проведення першочергових робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій (за рахунок державного матеріального резерву, що створюється згідно із законодавством);

на регіональному  рівні: регіональний резерв фінансових ресурсів;

на місцевому  рівні: місцевий резерв фінансових ресурсів;

на об’єктовому  рівні: запаси матеріальних та фінансових ресурсів за рахунок власних коштів державних підприємств, установ та організацій.

Обсяги матеріальних та фінансових ресурсів визначаються органом, що їх створює.

Якщо для локалізації  або ліквідації надзвичайної ситуації необхідні матеріальні та фінансові  ресурси в обсягах, що перевищують  власні можливості, місцева або об’єктова  комісія звертається за допомогою  до відповідної регіональної комісії. Приймаючи рішення щодо надання  необхідної допомоги, регіональна комісія бере на себе відповідальність за координацію дій або керівництво роботою з ліквідації цієї ситуації.

У разі нестачі та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайної ситуації регіонального або державного рівня за клопотанням центральних  органів виконавчої влади, Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських  державних адміністрацій зазначені  ресурси можуть бути виділені їм в  установленому законодавством порядку  з резервного фонду Кабінету Міністрів  України.

Постановою Кабінету міністрів України від 29.03.2002 р. № 415 «Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету» визначені  напрями використання коштів резервного фонду, встановлені процедури, пов’язані  з їх виділенням та звітуванням про  їх використання.

Відповідно до Закону України  «Про захист населення і територій  від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (стаття 5) громадяни України мають право на відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

В Україні передбачений страховий  механізм відшкодування збитків  постраждалим.

Страхове́ відшкодува́ння – це грошова сума, що виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності з настанням страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Матеріальне забезпечення цивільного захисту – це комплекс організаційних, інженерно-технічних, правових та інших заходів, спрямованих на безперервне постачання органів управління і сил цивільного захисту, а також населення, що потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій. 
    Відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають: 

1. надання матеріальної допоги;
2. забезпечення житлом;
3. надання медичної та психологічної допоги;
4. надання гуманітарної допою;
5. надання інших видів допоги;

1.Надання невідкладної допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. 
Забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання шляхом: 
 
1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 
2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання; 
3) будівництва житлових будинків для постраждалих;