Шпаргалка по "Криминологии"

Спонукальним мотивом заняття протиправною діяльністю у сфері економіки, як правило, виступає корисливість, жадоба до матеріального збагачення, володіння престижними речами, зайняти високе становище в суспільстві, що відкриває доступ до таких благ, які недоступні пересічним громадянам. В організованих розкраданнях значна частина викраденого перерозподіляється у вигляді хабарів «потрібним людям».

Умовно фактори, що сприяють розповсюдженню антисоціальної економічної поведінки, можна розділити на дві групи: а) організаційно-господарські; б) соціально-психологічні.

Перша група охоплює  такі чинники, як недоліки економічної політики, діючої системи контролю, відставання правотворчої діяльності від потреб господарської практики тощо. У безпосередньому зв'язку з конкретними діями найчастіше перебувають: дефекти системи обліку і звітності, поточного контролю з боку керівника, зневажання вимог стосовно підбору осіб на ревізорські й матеріально-відповідальні посади.

Друга група чинників пов'язана з упущеннями в правовиховній роботі, загальною непідготовленістю населення і, особливо середньої управлінської ланки, до вирішення складних завдань на основі нової економічної ідеології, нерозвиненістю демократичних традицій саморегуляції суспільних процесів в економіці.

Недоліки економічної політики полягають у непослідовності, фрагментарності, запізненні в прийнятті невідкладних заходів щодо стабілізації економічних зв'язків серйозно відображаються на абсолютному занепаді виробництва, наростанні кризових процесів, суттєвому зниженні рівня життя населення.

Вчиненню економічних  злочинів сприяють такі умови:

- неналежна охорона, порушення внутрішнього режиму;

- запущеність обліку, порушення порядку і терміну проведення ревізій та інвентаризацій, формалізм у цій роботі;

- зарахування на матеріально-відповідальні посади осіб, судимих за корисливі злочини;

- слабка правовиховна робота.

- недоліки в діяльності правоохоронних органів

- відставання правового забезпечення

- загальна непідготовленість населення до сприйняття економічних перетворень, і відсутність уміння працювати в кризових та екстремальних ситуаціях

 

73. Загальна характеристика корупційної злочинності.

 

Корупція – соц. явище, характер підкупом - продажністю держ і інших службовців і на цій  основі корисливим використанням ними в особисті або групових, корпоративних інтересах офіційних службових повноважень, пов'язаних з ними авторитету й можливостей.

Правопорушення, пов'язані  з корупцією, включають: 1) корупційні правопорушення, чинені у вигляді  надання, прийняття матеріальних, інших благ і переваг; 2) правопорушення, що створюють умови для корупції і які забезпечують її (використання службових повноважень всупереч інтересам служби, перевищення влади). Ці правопорушення різноманітні, носять кримінально-правовий, адміністративний, громадянсько-прав і дисциплінарний характер.

Для визначення причинності  й детермінації корупційної злочинності  істотні три питання:

- характеристики службового  середовища (невиконання правила  про такий розмір оплати праці  службовців, кіт дозволив би гідно жити їм і їхнім родинам; тип керування; соціально-психологічна обстановка);

- характеристики службовців (тут істотна ієрархія їхніх  цінностей і, зокрема, готовність  принести в жертву матеріальній  вигоді закон і норми моралі, професійну честь. Позначаються й такі характерні риси, як жадібність, заздрість. Моральна нестійкість позначається при ініціативному підкупі);

- умови й процеси  їхньої взаємодії, стан соц  контролю в сфері служби (відсутність  контролю за доходами й видатками  службовців, за виконанням ними службових обов'язків, нереагування на факти корупції або слабке, не засноване на законі реагування в багатьох випадках є умовами, що полегшують здійснення корупційних злочинів).

У плані загального попередження необхідно насамперед виключати  використання корупції як кошти становлення й зміцнення нових суспільних відносин, створення соц опори ринкових відносин, а також припиняти відмивання, збільшення кримінальних капіталів.

При спец попередженні корупції важливі:

-установлення такого утримування службовця, яке здатне забезпечити їм і їхнім родинам гідний рівень життя;

-підвищений контроль за: доходами й видатками держ. і ряду інших категорій службовців; аспектами поводження, найбільш чутливими до корупції (видачі інформації, що не підлягає офіційному поширенню); кадровою політикою, використання в т.ч. ротації кадрів;

-режим забезпечення безпеки осіб, осущ боротьбу з корупцією, а також членів їхніх родин;

-введення режиму виняткового службового використання дорогих держ квартир, особняків, надаваних у зв'язку із заняттям держ посади, при гарантованності частки житла на загальним, передбаченим законом умовах.

 

74. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки (основні положення).

 

Концепція боротьби з  корупцією на 1998-2005 роки визначає які причини та умови сприяють корупційним діянням та передбачає які дії повинні бути виконані для їх усунення:

- вплив на соціальні передумови корупції, запобігання корупційним діянням

- вдосконалення законодавства про відповідальність за корупційні діяння

- діяльність державних органів щодо виявлення корупційних діянь та притягнення винних до відповідальності

- створення системи забезпечення боротьби з корупцією

Реалізація цієї Концепції  повинна здійснюватися шляхом:

врахування положень Концепції у формуванні та проведенні державної, у тому числі правової і кримінальної, політики, використання їх у відповідних актах законодавства, виступах посадових осіб, парламентських слуханнях, рекомендаціях щодо запобігання та протидії корупції;

розроблення нових і  вдосконалення чинних загальнодержавних планів і програм боротьби з корупцією, а також галузевих програм стосовно найбільш криміногенних сфер діяльності (державна служба, податкова та митна служби, зовнішньоекономічна діяльність, відповідні структури міліції, комунального господарства, сфера приватизації тощо);

прийняття нових законів  і внесення змін та доповнень до чинних законодавчих актів;

розроблення на підставі програм і нормативно-правових актів  відповідних відомчих планів, заходів  запобігання і протидії корупції, типових функціональних обов’язків, посадових інструкцій посадових осіб;

визначення чіткої системи  державного контролю та відповідальності за виконання положень і рекомендацій Концепції, покладення зазначених функцій  на відповідний орган;

здійснення аналізу інформації про боротьбу з корупцією, забезпечення постійного моніторингу цієї діяльності;

визначення виконавців для прогнозування криміногенної  ситуації, визначення потреби та можливості коригування у перспективі планів щодо боротьби з корупцією.

 

75. Кримінологічна характеристика насильницьких корисливих злочинів.

 

У кримінологічному відношенні корисливі й корисливо-насильницькі злочини проти особистого майна  громадян мають багато подібності. Всі вони відбуваються по мотиві користі  із прямим наміром на незаконний витяг матеріальної вигоди за рахунок інтересів громадян. До того ж крадіжка в ході її здійснення нерідко переростає в грабіж і навіть у розбій, а грабіж - у розбій. Обман іноді є способом не шахрайства, а крадіжки, вимагання ж у випадках, коли мова йде про погрозу насильством, зближається з насильницьким грабіжем і розбоєм.

Предметом всіх видів  корисливих і корисливо-насильницьких  злочинів проти особистої власності  громадян, як правило, є коштовні споживчі товари підвищеного попиту й легко  реалізовані.

Розбої й грабежі в структурі  злочинності становлять в останні  роки приблизно 4% (3% грабежі й близько 1% розбої). Вони також відбуваються здебільшого в містах і селищах  міського типу.

Кожний другий грабіж особистого майна  й кожний третій розбійне напад з метою заволодіння особистим майном громадян відбувається на вулицях, площах, у парках і скверах у вечірнє й більше пізніше час.

Вуличні грабежі без насильства відбуваються, як правило, раптово, і  особа, у якого викрадене майно, не встигає вжити захисних заходів. Способами таких грабежів є: зривання з голови шапок, капелюхів і інших головних уборів; заволодіння речами на очах в інших осіб.

Наростають тенденції до жорсткості насильства при вуличних грабежах і  розбоях.

Крім цих вуличних грабежів і  розбоїв, поширені грабежі й розбійні напади на водіїв таксі й власників автотранспорту, чинені на дорогах; нападу на громадян із проникненням у їхні житла.

Загальні причини корисливої й корисливо-насильницької злочинності кореняться в протиріччях суспільного розвитку, у вкрай несприятливих тенденціях в економіці й, насамперед, у чинність реально існуючих кризових явищ, у недоліках соціально-духовної сфери, у прорахунках у виховній роботі, у формально-бюрократичному відношенні до людей і інших явищах.

Безпосередніми ж причинами крадіжок, грабежів, розбоїв, шахрайств і вимагань виступають наступні явища негативної властивості:

формування корисливо-паразитичної мотивації в сімейно-побутовому середовищі, за місцем роботи, навчання;

поширення й впровадження психології вещизма, накопичення, користолюбства;

деформація дозвілльно-побутових  інтересів, потреб, звичок, що виражається  в прагненні до пияцтва, наркотикам, азартним іграм, і деградація особистості  на цій основі;

споживацько-егоїстична атмосфера, як і атмосфера насильства в намогти;

низький рівень культури, свідомості, моральності осіб, що роблять корисливі  й корисливо-насильницькі злочини.

До умов, що сприяють здійсненню цих діянь, ставляться:

слабка технічна захищеність жител  і сховищ;

відсутність контролю за сторонніми особами в будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, гуртожитках, у дворах будинків;

недоліки боротьби зі збутом викраденого майна;

наявність у злочинців  різної зброї;

безтурботне відношення громадян до зберігання свого майна;

віктимне поводження потерпілих, що проявляють користь, жадібність, що характерно при шахрайстві, або, що перебували в стані алкогольного сп'яніння, вступ у випадкові зв'язки, що полегшують крадіжки, пограбування.

Серед умов, що сприяють здійсненню розглянутих злочинів, окремо варто виділити низьке їхнє розкривання. Зниження розкривання викликає збільшення числа злочинів проти особистого майна громадян, а збільшення числа цих злочинів знижує розкривання.

Кримінологічні дослідження  особистості засуджених дозволяють дійти висновку про те, що більшості з них властиві загальні риси:

наявність у злодіїв, грабіжників, розбійників, шахраїв  і здирників егоїстичного корисливо-споживчого прагнення до паразитичного існування  за рахунок злочинного вилучення особистої власності громадян;

стійка деформація свідомості, нігілістичне відношення до законів, перекручення суспільних принципів і моральних  правил життя, некритична й завищена оцінка своєї особистості;

укорінення пороків: пияцтво, уживання наркотиків, захоплення азартними іграми, випадкові полові зв'язки.

 

76. Попередження економічної та корупційної злочинності.

 

Серед основних запобіжних засобів належать:

1. Економічні заходи:

-земельна реформа; програма розвитку підприємництва, у тому числі малого; програма приватизації державних і муніципальних підприємств; програма обмеження монопольної діяльності і створення умов для добросовісної конкуренції, реформа банківської системи, формування оптової торгівлі засобами виробництва (товарно-сировинні біржі), ринку цінних паперів (фондові біржі), інформаційної, консультативної, посередницької мережі у взаємовідносинах товаровиробників.

- має гарантоване державою невтручання в оперативно-господарську діяльність трудових колективів, вільне розпорядження доходами (прибутком), одержаними після виконання зобов'язань перед бюджетом.

-створення програми, яка включає перелік об'єктів державної власності, намічених до приватизації, методики оцінки вартості цих підприємств.

2. Організаційні:

- створення системи противаг підприємництву: наділення необхідними повноваженнями органів управління і контролю, покликаних слідкувати за відповідністю діяльності суб'єктів підприємництва цілям і завданням, що за кріплені в законі та статутних документах; заходи по підбору і професійній підготовці кадрів фінансового та спеціалізованого контролю за додержанням цін, якості продукції, створенню належних умов для функціонування громадських формувань («Товариство захисту прав споживачів») тощо.

- створення нового механізму наскрізного валютно-митного контролю, заснованого на взаємодії фінансових, банківських та митних органів.

3. Технічні засоби:

-розробка більш досконалих форм транспортування товарів, сировини, охорону складів; впровадження в практику контролюючих та правоохоронних органів методів виявлення підроблених документів, що дозволяють вилучати товари та інші цінності з державних, громадських фондів, проведення експрес-аналізів виявлення фальсифікованих продуктів та ін.

4. Правові заходи. Удосконалення законодавства повинно охоплювати такі напрямки:

а)  вироблення відкритих  правил поведінки для всіх господарюючих суб'єктів;

б)  розробку системи  матеріальних санкцій як до юридичних, так і фізичних осіб за порушення  чинного законодавства;

в)  введення адміністративної та кримінальної відповідальності за ті види несумлінної комерції, що заподіюють шкоду державним та суспільним інтересам.

З метою удосконалення  законодавчого процесу виникає  потреба у незалежній експертизі законопроектів. Складовими її частинами повинні стати фінансово-економїчна, кримінологічна, екологічна та психологічна експертизи.

5. Виховні заходи покликані створити умови формування нової економічної культури, етичних і моральних норм. Виховне значення має утвердження в суспільній свідомості ідеї консолідації, в створенні високоефективної економіки, здатної дати людям гідні умови життя.