Поняття і класифікація цивільних правовідносин

До них належать: цивільно-правові  відносини, які виникають з факту  витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння (ст. 50 Закону України „Про власність”), а також цивільно-правові відносини, що виникають на підставі таких юридичних фактів: заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Охоронні відносини  є цивільно-правовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового й економічного або особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб’єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим.

3.4 Інші види  цивільних правовідносин.

Майнові та особисті немайнові відносини. Поділ цивільних правовідносин за характером змісту заснований на вченні про предмет цивільно-правового регулювання і характеризується тим, що:

• по-перше, суб’єктивні майнові права можуть передаватися, тоді як особисті немайнові права та право авторства, за загальним правилом, не можуть бути відокремлені від їх носія. Наприклад, засвідчене право авторства не можливо продати чи подарувати іншій особі Воно не переходить до інших осіб і після смерті автора;
• по-друге, у випадках порушення майнових прав інтереси уповноваженої особи можуть бути задоволені шляхом поновлення порушених прав (наприклад, суд може зобов’язати незаконного володільця повернути річ власнику); особисті немайнові права захищаються засобами немайнового характеру;
• по-третє, у деяких випадках, передбачених законом, допускається відшкодування моральної шкоди.

 Майнові правовідносини  виникають в результаті регулювання  нормами цивільного законодавства  майнових відносин, а особисті  немайнові - регулювання цивільним законодавством особистих немайнових відносин. Що стосується об’єкта регулювання, то в майнових відносинах ним є майно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайнових відносинах об’єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство та ін.

 Специфіка майнових  і особистих немайнових правовідносин  зумовлює і особливі способи  захисту суб’єктивних прав, які  існують в рамках цих правовідносин.  За загальним правилом, майнові  права захищаються за допомогою  відшкодування заподіяних збитків. Захист же особистих немайнових прав здійснюється іншими способами. Так, у разі публікації в газеті відомостей, які порочать честь, гідність і ділову репутацію громадянина, виплата йому грошової компенсації сама по собі не відновить його репутацію. Проте репутація громадянина буде відновлена, а його особисте немайнове право буде захищеним, якщо за рішенням суду газета опублікує спростування цієї статті.

Активні та пасивні  цивільні правовідносини. Вони різняться характером поведінки зобов’язаної сторони. Якщо на останню у правовідносинах покладено обов’язок активної поведінки, то суб’єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного суб’єктивного права (у разі невиконання обов’язку). При цьому суб’єктивне право покликане забезпечити виконання обов’язку, тобто досягнення активної діяльності зобов’язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов’язальні відносини. В них боржник зобов’язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо. У пасивних правовідносинах змістом суб’єктивного обов’язку є пасивна поведінка: зобов’язана сторона повинна утримуватися від порушення суб’єктивного права уповноваженої сторони.

Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах, навпаки, має, так би мовити, повноцінне суб’єктивне право з його трьома повноваженнями: право вимоги, право на захист порушеного суб’єктивного права і право на свої активні дії, активну поведінку. В цих відносинах суб’єктивне право набуває головного і самостійного значення. До пасивних правовідносин належать відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо.[7, c. 88]

Прості і  складні правовідносини. Простими називаються правовідносини, в яких одній особі належить тільки одне право, а другій тільки один обов’язок  Наприклад, правовідношення, що виникає із договору позики.

Складними є правовідносини, в яких обидві сторони мають як права, так і обов’язки. Так, за договором купівлі-продажу майна покупець має право вимагати передачі йому проданої речі і в той же час зобов’язаний сплатити продавцю її вартість. Продавець, в свою чергу, зобов’язаний передати річ, і в той же час має право вимагати сплати грошей за цю річ.

Розмежування правовідносин  на прості і складні інколи є досить важливим. У складних правовідносинах нерідко зустрічаються елементи, що відносяться до різних зобов’язань. Наприклад, при перевезенні речей виникає обов’язок не тільки перевезти річ, а й зберегти її. Тому при вирішенні спірних питань в кожному конкретному випадку і необхідно визначитись, простим чи складним є те чи інше правовідношення, бо тільки це дасть можливість вірно застосувати до нього певну правову норму.

Висновки.

Отже, цивільні правовідносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридично рівними носіями суб’єктивних цивільних прав і обов'язків, реалізація яких забезпечується можливістю застосування засобів державно-примусового впливу.

Цивільно-правові відносини  є різновидом правових галузевих  відносин, тому їм властиві ознаки і  правових відносин у цілому, і галузевих  цивільно-правових зокрема. Учасники цивільно-правових відносин мають суб’єктивні права та обов’язки.

Особливостями цивільно-правових відносин є те, що: а) це майнові (відносини  власності і товарно-грошові) і  особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права; б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю; в) суб’єктивні права та обов’язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Цивільно-правові відносини досить різноманітні за суб’єктним складом, змістом та підставами виникнення. Наукою і практикою розроблено певні критерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види.

Класифікація цивільних  правовідносин приводиться за їх ознаками. Так, за характером змісту розрізняють правовідносини майнові і немайнові правовідносини; за зв’язками між учасниками  - абсолютні і відносні, за залежністю задоволення інтересів  уповноваженої особи від дій інших осіб розрізняють речові і зобов’язальні правовідносини, за структурою - прості і складні і т.д.

Розмежування цих видів  цивільних правовідносин має  не тільки теоретичне, а й важливе  практичне значення для розуміння суті взаємовідносин сторін в правовідношенні, для конкретного застосування цивільного законодавства в тому чи іншому випадку.

ВикористанІ ДЖЕРЕЛА:

1. Цивільний кодекс України // Голос України, №285., 2003 р.
2. Закон України “Про власність” від 7.02.1991 р. – ВВР,1991, №20 з наступними змінами і доповненнями. – ст.7.
3. Александров Н.  Г., Законность и правоотношения в советском обществе. стр. 108—109.
4. Егоров Н. Д. Гражданско-правовое    регулирование   общественных отношений:    единство   и   дифференциация. — Л.:   Издательство  Ленинградского университета.   1988. — с. 7-25. 
5. Гражданское право / под ред. Белякова А. – М.: Юридическая  литература, 1969, – с. 34.
6. Иоффе О. С., Советское гражданское право,   1967, стр. 89. 75-78.
7. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / за ред. О.В.Дзери,  Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком інтер,2002. с.– 78-84.
8. Цивільне право України Частина перша. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Під ред. Ч.П.Азімова.-Харків: Право, 2000. – с.65.
9. Юридична енциклопедія: В 6т. / ред. кол.: Ю.С. Шемчушенко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. Енцикл.,1998-Т.1:А-Г.