Етикет службового листування

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Июля 2014 в 12:59, реферат

Описание работы

Службові листи належать до основних засобів встановлення інформаційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Написання ділового листа – це справжнє мистецтво, адже тексти листів найменшою мірою трафаретизовані й уніфіковані. Зазвичай автор листа дбає про те, щоб чітко і лаконічно викласти інформацію, а забуває, що ця кореспонденція не просто важлива частина бізнесу, а й обличчя організації. За даними управлінської статистики понад 50% управлінських документів – це службові листи. Практично кожне третє управлінське рішення або комерційна пропозиція на стадії їх підготовки, а потім і виконання супроводжується листуванням.

Содержание работы

Вступ……………………………………………………………………..
Розділ 1. Загальні відомості про етикет та листи……………………..
Службовий лист та його мета………………………………………..
Розділ 2. Етикет службового листування………………………………
2.1 Правила яких потрібно дотримуватись підчас написання листа…
2.2 Оформлення листа…………………………………………………..
Висновок………………………………………………………………….
Список використаних джерел…………………………………………

Файлы: 1 файл

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx

— 35.19 Кб (Скачать файл)

Під час підготовки та оформлення документа склад обов`язкових реквізитів може бути доповнений іншими реквізитами, якщо цього вимагає призначення документа або його опрацювання.

          Дата. Датою підготовленого листа є дата його підписання, яка має збігатися з датою реєстрації  вихідної кореспонденції  в службі діловодства.

         Реєстраційний номер (індекс). Реєстраційний номер – це порядковий номер документа у межах групи документів, що реєструються ( звичайні вихідні листи, вихідні листи з грифом обмеженого доступу «ДКС» та інш.). Реєстраційний індекс документів складається з реєстраційного номера та індексів, що застосовуються в установі  (індекси за номенклатурою справ, структурного підрозділу, посадових осіб, які розглядають або підписують документ, виконавців, питань діяльності тощо). Але такий порядок реєстрації ( порядковий номер – індекс)  характерний здебільшого для вхідних документів. У вихідного  документа реєстраційний індекс може розміщуватися у зворотній послідовності, наприклад:                                              01-11/250, де 01-11 – індекс справи за номенклатурою, 250 – порядковий номер.

            Адресат. Вихідна кореспонденція адресується установі, її структурним підрозділам або конкретній посадовій особі. У випадку, коли адресатом  документа виступає установа або її структурні підрозділи без зазначення посадової особи то їх найменування наводяться у називному відмінку, наприклад:

                                                              Міністерство закордонних справ України

 

            При направленні документа посадовій  особі, найменування установи та  її структурного підрозділу пишуться  в називному відмінку, а посада  і прізвище адресата – у  давальному, наприклад:

                                                                                                                                                                                                                                                                Національний банк України

                                                                          Фінансово-економічне управління

                                                                                  Начальнику управління

                                                                                  Іванову І.І. (ініціал імені)

 

            У разі якщо документ направляється  керівникові установи або його  заступнику, найменування установи  входить до складу найменування  посади адресата, яке наводиться  в давальному відмінку, наприклад:

                                                                            Голові Державної митної служби

                                                                            Іванову І.І. (ініціал імені)

            Вихідний документ не повинен  мати більше чотирьох адресатів. Слово «копія» перед найменуванням 2-го, 3-го, 4-го адресатів не ставиться. У разі  надсилання документа  більше ніж чотирьом адресатам  складається список на розсилку  із зазначенням на кожному  документі тільки одного адресата.

            Як зазначалося вище реквізит  адресат може включати адресу, порядок і форма запису відомостей  про яку повинні відповідати  Правилам надання послуг поштового  зв`язку, затвердженим постановою  Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270.Повна адреса зазначається  у разі надсилання  документа  разовим кореспондентам, наприклад:

 

                                                                             

                                                                          Міністерство фінансів України

                                                                           вул. М. Грушевського, буд.12/2,

                                                                          м. Київ,01008

            У разі коли документ направляється  фізичній особі спочатку зазначається  у називному відмінку прізвище, ім`я та по батькові ( ініціали  чи ініціал імені), потім поштова  адреса, наприклад:

                                                                             Петрук Володимир Іванович

                                                                             вул. Маяковського, буд. 7, кв.24,

                                                                              м. Київ, 02120

            При направленні службових листів  постійним кореспондентам та  органам законодавчої і виконавчої  влади їх поштова адреса на  листах  не зазначається.

Правила службового етикету зобов´язують пам´ятати таке:

  • краще не торкатися проблем особистого характеру, не розповідати про себе, коли вирішуєш ділові питання;
  • дискусія - це мистецтво. Треба обстоювати власну позицію, вдаючись винятково до об´єктивних фактів. Нетактовно казати: "Ти тугодум", "Егоїст", "Цинік" - це епітети, а не аргументи, до того ж найчастіше спірні. Аргументом не може також слугувати підвищений або іронічний тон. У будь-якій дискусії слід уникати узагальнень;
  • недоречні й образливі зауваження на зразок: "Як примітивно ти міркуєш!" (це може стати початком сварки);
  • у приятельській дискусії неприпустимі й нетактовні вигуки: "Брехня!", "Вас важко зрозуміти" (одразу зникає бажання спілкуватися). Можна те саме сказати інакше: "А мені здається, що...", "Я не зовсім вас зрозумів..." тощо. [7,407]

Згідно з нормами і правилами етикету службових взаємин не можна:

  • обговорювати зовнішній вигляд співробітника;
  • починати розмову про те, що може залишитися незрозумілим бодай одному із присутніх. Неввічливо спілкуватися в присутності товаришів по службі натяками, зрозумілими лише частині присутніх;
  • розповідати сенсаційні, але поки недостовірні новини;
  • переривати, коли хтось говорить, особливо якщо це співробітник похилого віку;
  • підказувати слова речникові, закінчувати за нього фразу, виправляти припущені ним стилістичні помилки;
  • привселюдно виправляти неправильно вимовлене кимось іноземне слово;
  • неприпустимо керівникові (начальникові) робити будь-які зауваження літньому співробітникові (молодому можна, але тільки в приятельській формі, м´яко, неначе між іншим);
  • дізнаватися, хто скільки заробляє;
  • висловлювати побажання співробітниці будь-якого віку "взяти шлюб". Така неделікатність трапляється часом і на роботі;
  • жадати пояснень, якщо хтось, посилаючись на зайнятість, відмовляється від участі в незапланованих заходах;
  • те, що довелося почути випадково, піддавати подальшому обговоренню;
  • запитувати професійної поради в лікаря, юриста, котрого випадково зустріли на вулиці, в транспорті;
  • говорити про свої успіхи або таланти - нехай це зроблять інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Листування відіграє важливу роль в нашому житті. Для людини необхідно знати головні принципи листування. В якій сфері ми не працювали, нам обов’язково ці знання стануть в пригоді.

Листами почали користуватися наші предки ще в давні часи. Листи мають не тільки інформаційне але й правове значення.

Службові листи належать до головних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Мета їх, пояснити, переконати, проінформувати і спонукати адресата до певної дії.

Не слід відповідати на листа нашвидкоруч, зопалу, одразу після одержання прикрих, вражаючих відомостей. Неодмінно заспокойтеся, подумки чітко сформуйте, що саме ви маєте написати, й лише потім викладайте думку на папір.

Вміння правильно за всіма критеріями написати службового листа - це справжнє мистецтво, для того щоб осягнути всі тонкощі і таємниці потрібно прикласти багато зусиль.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

\

Список використаних джерел:

  1. Зубков М. Г. "Мова ділових паперів" − Харків - 2004. - 288с.
  2. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. "Етика ділового спілкування" − 2003. - 223с.
  3. Бибик С.П., Сюта Г.М. "Ділові документи та правові папери" − Харків - 2006. -493с.
  4. Денисюк О. М., Правдюк Н.Л. "Професійна етика" - 2011. - 252с.
  5. Корніяка О. "Мистецтво ґречності" − К.: Либідь,1995.
  6. Паламар Л.М., Кацавець Г. М. "Мова ділових паперів: Практичний посібник." - 4-е вид. - К.: Либідь, 2000. - 296с.
  7. Глущик С. В. та ін. "Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. Закладів" - К. АСК., 2002. - 400с.

Информация о работе Етикет службового листування