Фізична рекреація, її значення в житті людини

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Декабря 2014 в 19:34, реферат

Описание работы

Фізична рекреація безпосередньо пов’язана із суміжними соціальними явищами. За способом проведення часу як компонент рекреації виокрем-люють пасивну рекреацію, що спрямована на відновлення енергетичного ресурсу організму, і активну, що вимагає енергетичних витрат, а також види рекреації з фізичною і психічною домінантами. Дослідники відзначають, що поділ рекреації на активну і пасивну, або рекреацію з фізичною або розумовою домінантами є умовним, оскільки одна форма містить у собі елементи іншої (наприклад, туризм і екологічна освіта).

Содержание работы

Вступ
1.Сутність фізичної рекреації .………………………………………..………1
2.Використання фізичної рекреації для відпочинку…………………….….7
3. Фізична рекреація - вид фізичної культури……………………………...11
4. Фізична рекреація в житті людини………………………………………..15
Висновки
Список використаної літератури

Файлы: 1 файл

Valya_gogia (4).docx

— 76.96 Кб (Скачать файл)

Фізична рекреація може здійснюватися в організованих формах. Однак найчастіше вона не потребує їх. Її зміст і форми легко можуть бути пристосовані до потреб і можливостей будь-якої суспільної середовища - одинаків або групи людей, їх статі, віку і зовнішніх умов і суб'єктивним потребам кожного з займаються. Головне її значення полягає в тому, що вона, задовольняючи потреби людей в руховій діяльності, створює передумови для нормального функціонування людського організму в інших видах діяльності (навчання, праця). Виховання цих потреб і є одна з головних задач фізичної культури і неспеціального фізкультурної освіти людей різного віку. Це один з критеріїв культури особистості.

В офіційних документах, в повідомленнях засобів масової інформації цю область діяльності часто називають масової фізкультурою. Це невірно. По-перше, наймасовішою є та діяльність з фізичної культури, яка здійснюється в навчальних закладах та армії. Саме там присутня маса. По-друге, фізична рекреація повинна орієнтуватися не на масу, а на кожну людину, виходячи з його смаків, інтересів, нахилів, і саме він особисто визначає види, форми, тривалість занять фізичними вправами.

Можна погодитися з тим, що існують масові форми фізичної культури, які орієнтовані на залучення великої кількості людей як в якості учасників, так і глядачів (спартакіади, забіги, свята тощо). Вони виконують важливу

19

 агітаційно-пропагандистську  функцію, сприяють залученню до  заняття рухової діяльністю багатьох  людей.

       У сфері фізичної рекреації використовуються загальні методи, проте з акцентом на індивідуальні особливості (статі, віку, нахилів, смаків, стану здоров'я і ступеня фізичного розвитку займаються) і строгим дозуванням навантаження. Особливе значення при індивідуальних заняттях фізичними вправами і в групах старшого та похилого віку, у спеціальних медичних групах в місцях громадського відпочинку і лікування набуває постійний самоконтроль і регулярний медичний контроль.

Основними формами занять фізичними вправами дорослих в рекреації є: гігієнічна гімнастика, шейпінг, аеробіка, прогулянки (на лижах, велосипедах, пішки), туризм, навчальні заняття в групах здоров'я і спортивних секціях, виробнича гімнастика, плавання,

катання на ковзанах, різні ігри з м'ячами (футбол, волейбол, теніс), воланами (бадмінтон), кулями (биллиард) і т.п.

Всі види і форми фізичної рекреації здійснюються на дому, в спортзалах, басейнах, саунах, клубах, місцях відпочинку, на виробничих підприємствах, в місцях відпочинку та лікування, під час служби в армії.

       Людям старшого та похилого віку слід приділити більше уваги дихальним вправам, локомоціях, бути гранично обережними з вправами, пов'язаними з нахилами, різкими рухами, обертаннями. Тривалість бігу може бути від 5 до 30 хв, відстань від 1 до 5 км. При появі задишки вправи слід негайно припинити і відновити нормальне дихання або звернутися до лікаря.

В групах здоров'я доцільно використовувати комплексно різні види вправ (гімнастика - легка атлетика - гри).

Одна з головних задач фізичної культури в похилому і старечому віці - стримування старіння, процесів інволюції в організмі, створити основи для нормальної, активної за віком діяльності людини.

Для літніх людей дуже важливо зберегти і проявляти доброзичливість, позитивні емоції, «тримати себе в руках», не піддаючись песимізму, який виникає через недуг, часткової втрати спілкування, невлаштованості життя. Необхідно берегти родинні зв'язки і друзів, колег, боротися з почуттям самотності, відчуженості.

20

У рішенні багатьох з цих проблем величезне значення має фізична рекреація, бо вона пов'язана з позитивними емоціями, з задоволенням від рухів, із спілкуванням, радістю буття, незважаючи на труднощі і проблеми. Це не означає, що вона повною мірою вирішує їх, але вона допомагає в значній мірі знизити їх негативний вплив на літню людину, не замикатися в собі, на своїх бідах і неприємності.

Важливе значення для літніх людей має рівень їх фактичного неспеціального фізкультурної освіти, тобто вдосконалення їх фізичних здібностей, рухових навичок як побутових (ходьба, біг, плавання), так і більш складних (їзда на велосипеді, веслування і т.п.), знання елементарних, найпростіших основ теорії та методики фізичної рекреації, гігієни, режиму праці, харчування, відпочинку. Рухова діяльність, посильний побутової працю (прибирання снігу, заготівля дров, робота на садівничому ділянці) мають найважливіше значення для збереження здоров'я і боротьби зі старінням.

Фізичні вправи і рухова діяльність загалом благотворно впливають на психіку, на всі вегетативні функції - газообмін, травлення, серцево-судинну та видільну системи, залози внутрішньої секреції. Вони створюють основу для здорового способу життя, допомагають боротися зі шкідливими звичками і збільшують здатності організму чинити опір стомленню і хвороб.

Найбільш загальними положеннями методики фізичних вправ, якими абсолютно необхідно керуватися літнім людям, є наступні. 'Перед початком занять гігієнічної гімнастикою необхідно на- будуватися, розслабити мускулатуру, провести кілька лихгтельних рухів і потягиваний. Чергування вправ для рук, ніг, тулуба, починаючи з дрібних і поступово залучаючи великі групи м'язів (наприклад, починаючи з вправ для шиї, кистей рук, а пізніше - для рук, ніг, тулуба). Підвищувати і знижувати навантаження слід поступово, пік її повинен бути в середині або на самому початку останньої третини занять.

Цими рекомендаціями необхідно в загальних рисах користуватися і при всіх інших заняттях фізичними вправами (біг підтюпцем, плавання, веслування, ходьба на лижах, їзда на велосипеді).

Неприпустимі максимальні навантаження, появи глибокого почуття втоми, виснаження («ноги-руки тремтять»), надмірні емоційні навантаження, натуживания, швидкі зміни пози, повороти, нахили, прискорення. Драматизм старості полягає в тому, що бажання зберігаються, а можливості згасають,

21

тому не можна захоплюватися, переоцінювати свої можливості, бо це веде часом до трагічних наслідків (інсульти, інфаркти, розриви м'язів і зв'язок, переломи).

       Фізичні вправи, будь-які види рухової діяльності слід поєднувати з водними і гартують (душ, ванна, купання), масажем, тепловими процедурами (сауна, російська лазня).

Неприпустимо активне заняття літніх людей фізичними вправами без постійного лікарського контролю і самоконтролю, їх грамотного, свідомого ставлення до стану свого здоров'я. У зміст самоконтролю входять загальновідомі положення - спостереження за самопочуттям, сном, апетитом, вагою, частотою серцевих скорочень (пульс). У спокої він складає 60 - 80, а при піку навантаження 100- 120 уд / хв. Вельми цікаво і корисно вести щоденник самоконтролю, в якому фіксувати динаміку функціонування організму, незвичайність суб'єктивних відчуттів.

Велику популярність мають у людей зрілого віку і молодих індивідуальні, самостійні заняття фізичними вправами (аеробіка, шейпінг, біг підтюпцем, атлетична гімнастика). Вони проводяться в домашніх умовах, в установах і на підприємствах, в тренажерних залах і басейнах. Їх зміст і форма підбираються до смаку самих займаються і проводяться у зручний для них час.

Особливо важливе значення тут набуває вміння контролювати навантаження, «слухати» свій організм, постійно здійснювати самоконтроль і вчасно звертатися за консультацією до фахівця або лікаря. Елементарної формою самоконтролю є спостереження за пульсом, його нормальними (в спокої) і максимальними величинами. У людини середнього віку і середнього фізичного розвитку вони становлять від 63 уд / хв в спокої до 140-160 (у літніх до 130-140) уд / хв після навантаження. Крім цього, досить інформативною є методика підрахунку пульсу через 1, 3, 5 хв після закінчення занять фізичними вправами. При нормальної, хворобливої реакції

частота пульсу поступово знижується і після 3-5 хв спокою приходить в норму.

Індивідуальні заняття проводяться у повній відповідності зі станом здоров'я, ступенем фізичного розвитку, підлогою, віком займаються. В даний час існує велика література, в якій викладаються питання змісту, методики

22

самостійних занять.

В заняттях, в яких переслідується мета збільшення м'язової маси, використовуються середні обтяження (50-60% від максимально можливих), що дозволяють виконати вправу 5-7 разів. Для збільшення сили м'язів доцільно використовувати обтяження 75-85% від максимально можливого і виконувати рухи 2-3 рази. Для зниження об'єму жирової тканини в тілі доцільно використовувати невелике обтяження (20- 40% від максимуму) і виконувати в швидкому темпі 10-12 рухів. Кожна вправа виконувати в 2-4 підходах. Для жінок доцільно використовувати вправи на «розтягання», ритмічні під музику, з предметами на голові, у балетного станка (стільця, стола, стінки), по можливості перед дзеркалом. Це дозволяє удосконалювати поставу, збільшувати гнучкість, рухливість в суглобах, гармонійність і пластичність рухів.

Кожному займається доцільно і цікаво вести щоденник самоконтролю, в якому він відзначає своє самопочуття, динаміку розвитку фізичних здібностей (сили, гнучкості, витривалості), сон, апетит, обсяги частин тіла (рук, ніг, талії, грудей). В щоденник можна записувати самозаданія (план) на заняття фізичними вправами і підводити підсумки за тиждень, місяць, рік.

       Однією з важливих проблем, які вирішує людина протягом робочого дня, є збереження фізичної та розумової працездатності, протидія психічному стомлення. Одним з найважливіших засобів її вирішення є зміна характеру діяльності, відволікання від її професійних видів і форм, перемикання на інші види. Тому існують різні види занять фізичними вправами, що мають суто рекреаційний характер. До них відносяться вступна гімнастика, фізкультпаузи, фізкультхвилинки, заняття фізичними вправами в обідню перерву і після роботи.

У досить багатих установах, на підприємствах існують спеціальні місця для таких занять, обладнані інвентарем і обладнанням (площадки для гри в волейбол, столи для настільного тенісу, тренажери, велоергометри, більярд).

Вступна гімнастика проводиться протягом 5-10 хв перед початком роботи. При підборі вправ в ній орієнтуються на характер праці та біомеханіку

трудових дій і рухів, характер робочих поз. Тому включаються вправи, сприяючі якнайшвидшої адаптації, врабативаемості, що підвищують фізіологічні функції організму.

23

Фізкультпаузи і фізкультхвилинки вводяться для попередження розвитку втоми і діють за механізмом зміни виду діяльності.

Висновки

        Фізична рекреація - вид фізичної культури: використання фізичних вправ, а також видів спорту в спрощених формах, для активного відпочинку людей, отримання задоволення від цього процесу, розваги, перемикання з одного виду діяльності на інший, відволікання від звичайних видів трудової, побутової, спортивної,  військової  діяльності.  
У наукових дослідженнях прийнято виділяти наступні аспекти фізичної рекреації:  
1. Біологічний: який вплив фізична рекреація надає на оптимізацію стану організму  людини.  
2. Соціальний: якою мірою вона сприяє інтеграції людей в певну соціальну спільність і як у процесі неї відбувається обмін соціальним досвідом.  
3. Психологічний: які мотиви лежать в основі рекреаційній діяльності і які психічні новоутворення виникають у людини в результаті цієї діяльності.  
4. Освітньо-виховний: який вплив фізична рекреація надає на формування особистості в її фізичному, інтелектуальному, моральному, творчому розвитку.  
5. Культурно-аксіологічний: які культурні цінності засвоює людина в процесі фізичної рекреаційної роботи і якою мірою вона сприяє створенню нових особистісно-суспільних  цінностей.  
6. Економічний: як  організовується  фізична  рекреація,  які  кошти  використо-вуються  і  хто  її  організовує  (кадри).  
Таким чином, предметні області фізичної рекреації досить широкі, об'ємні, вони вторгаються в міждисциплінарну область або традиційно, або з допомогою нещодавно освоєних інших приватних теорій. Це поки ускладнює створення власної теорії фізичної рекреації і тим більше пропозиція якого-небудь узагальнюючого її визначення. 

       Правильно організовані рухливі ігри впливають на розвиток і зміцнення кістково-зв'язкового апарату, м'язової системи, на формування правильної постави. Завдяки цьому велике значення набувають рухливі ігри, утягують у різноманітну, переважно динамічну роботу, різні великі і дрібні м'язові групи,  ігри,  збільшують  рухливість  в  суглобах.  
Рухливі ігри активізують діяльність серця і легенів, підвищують їх працездатність, сприяють поліпшенню кровообігу і обміну речовин в організмі. 

24

 
Ігри з активними, енергійними, багаторазово повторюваними руховими діями, але не пов'язані з тривалим одностороннім силовим напругою (особливо статичним), сприяють вдосконаленню найважливіших систем і функцій організму. Саме тому в іграх не повинно бути надмірних м'язових напружень і тривалих затримок дихання (натужування). Важливо, щоб ігри надавали сприятливий вплив на нервову систему займаються. Це досягається шляхом оптимальних навантажень на пам'ять і увагу граючих, а також такою організацією ігор, яка викликає у займаються позитивні емоції. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25

Список використаної літератури

Амосов Н.М., Бендет Я.А. Фізична активність і серце. - Київ: Здоров'я, 1984. – 232 с.  
Боберській І. Рухліві  забави  та ігри. - Львів: НТШ, 1994. - 64 с.  
Болобан В.М. Система навчання рухам у складних умовах підтримки статодинамічної стійкості; Автореф. дис. докг. пед. наук. - К,, 1990. - 45 с.  
Бондаревський  Є.А.  Надійність  тестів,  які  використовуються  для  характе-ристики особи. «Теорія і практика фізичної культури». 1970. - № 5, С. 15-18.  
Верхошанським Ю.В. Основи спеціальної фізичної підготовки спортсменів. - М.: "ФиС", 1970. – 200 с.  
Верхошанский Ю.В. Основи спеціальної силової підготовки в спорті / Вид. 2-е, перероб. І доп. - М.: "ФиС", 1977. – 215 с.  
Волков В.К., Цікулін Л.Є. Лікування та реабілітація хворих на гіпертонічну хворобу  в  умовах  поліклініки.  -  М.:  Медицина,  1989.  С. 256.  
Волков Л.В. Фізичне виховання учнів: Посібник для вчителів. - М., 1988. - 360 с.  
Воячецкій Е. Розвиваючи чинності / / Фізична культура в піколе, 2000. - № 2. - С.  46-48.  
Видрін В.М., Джумаєв А.Д. Фізична рекреація - вид фізичної культури / / Теор. і практ. фіз. культ., 1989. № 3, с. 2-3. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26


Информация о работе Фізична рекреація, її значення в житті людини