Фактори, що визначають рівень силових якостей

  Фактори, що визначають рівень силових якостей:

1. Морфологічні (структура м'язової тканини; співвідношення волокон різних типів; площа фізіологічного поперечника м'яза).
2. Енергетичні (запас фосфорних з'єднань, аденазін трифосфат,
3. ( АТФ ), креатин фосфат (Крф) і глікоген у м'язах).
4. Нейрорегуляторні (частота імпульсів, досконалість регуляції роботи м'язів з боку нервових центрів, рівнем внутрім'язової й міжм’язової  координації).

Морфологічні фактори

М'яз є винятково  різнорідною тканиною, що складається  переважно з м'язових волокон  сполучних, нервових і судинних елементів, які в комплексі забезпечують її головну функцію - активне скорочення. Сила м'язів в основному визначається можливістю скорочувальних елементів - міофибрил. М'язова тканина - це клітки утримуючі особливі білкові скорочувальні нитки міофибріли, які містять до 2500 найтонших білкових ниток - протофибріл (міозину, актину). М'язові волокна поєднуються в рухові одиниці (групи м'язових волокон іннервіруємих одним мотонейроном).

У структурі  м'язової тканини розрізняють два  типи м'язових волокон - повільно скорочуються (МС) і швидко що скорочуються (БС). Співвідношення швидко й повільно, що скорочуються волокон, у м'язі людини залежить від індивідуальних особливостей організму. Приблизно теж ми відзначаємо  у тваринних різних видів. Наприклад, у м'язах представників сімейства  котячих (лева, гепарда) переважають  швидкі м'язові волокна. Під час  полювання ці тварини спочатку повільно підкрадаються до видобутку, а за тим блискавичним ривком спрямовується  до неї. Цей ривок триває всього 10 - 15 секунд, і якщо за цей час тварина  не змогла наздогнати видобуток воно розслаблюється й повільно йде. Тваринні сімейства собачих (вовк, гієна) відрізняються  від представників котячих більше високим змістом повільних волокон  у своїх м'язах. Під час полювання  ці тварини можуть тривалий час переслідувати  свій видобуток, розморюючи її безперервним бігом.

Співвідношення  цих двох типів волокон у м'язах окремих індивідуумів обумовлено генетично  й не може бути змінене в процесі  тренування. Можна змінити лише обсяг  м'язів.

Цілеспрямоване  тренування може значно збільшити частку м'язів у загальній масі тіла. В  окремих спортсменів - до 50 - 55%, у  культуристів і більше високі показники - 60 - 70 % (норма - близько 40 %).

Рівень прояву сили визначається особливостями будови й формою м'язів. Так, напрямок пучків волокон веретеноподібних м'язів паралельні довжині м'яза, а волокна пір'ястих  м'язів розташовані навскіс. Це й  спричиняється значну величину фізіологічного поперечника останніх. А м'яза  з більшим фізіологічним поперечником проявляють більшу силу. 

Енергетичні фактори

Ефективна силова робота пов'язана з використанням  різних джерел енергозабезпечення.

Короткочасна  силова й швидкісно-силова робота забезпечується фосфатними з'єднаннями (АТФ, Крф). Тривала - переважним використанням вуглеводів (глікоген м'язів і печінки, глюкоза).

Фосфатні  запаси м'язів, у порівнянні з вуглеводними, незначні. Енергетичні резерви організму, виражені у формі АТФ становлять  
біля - 1,2 ккал, КрФ - 3,6 ккал, глікогену - 2500 ккал.

Інтенсивна  силова підготовка може привести до збільшення запасів АТФ на 40 - 60 %, Крф - на 60 - 80 %, глікогену - на 80 -100 %.

Нейрорегуляторні фактори

Максимальне скорочення рухових одиниць м'яза  відбувається тоді, коли черговий імпульс  попадає в момент їхньої найбільшої активізації в результаті попереднього імпульсу. Якщо імпульс запізнюється й подається у фазі розслаблення, ефективність активізації падає. Завдяки  абсолютним і відносної рефракторним фазам порушення проводиться  ритмічно, окремими хвилями або імпульсами. Нерв може проводити 2000 імпульсів у  секунду, але в природних умовах він проводить не більше 200 імпульсів  у секунду. Рівень силових здатностей залежить від досконалості внутрім'язової координації - здатності спортсмена управляти активністю рухових одиниць працюючих м'язів. У добре тренованих - кількість залучених у роботу моторних одиниць при оптимальному режимі імпульсних частот  становить 80 -90 %. У не тренованих кількість мобілізованих рухових одиниць при максимальній напрузі не перевищує 25 - 30 %.

Існує два  випадки групової взаємодії м'язів: сінергізм й антагонізм. М'яза - сінергісти переміщає ланки тіла в одному напрямку (наприклад, у згинанні руки в ліктьовому суглобі беруть участь двоголовий м'яз плеча, плечова, плечелучевая й ін.). М'яза антагоністи на противагу сінергістам мають різноспрямовану дію. Так, якщо одна з них виконує роботу, що переборює, те інша - що уступає. Існуванням м'язів-антагоністів забезпечується висока точність рухових дій, зниження травматизму.

Міжм'язова координація - взаємодія м'язів і м'язових груп, які забезпечують виконання конкретної дії. Ефективність нервової регуляції в цьому випадку проявляється залученням у роботу лише тих м'язів, діяльність яких обумовлена структурою руху, забезпеченням раціональної послідовності активізації м'язів-сінергістов, погодженої роботи м'язів-сінергістов й антагоніст-антагоністів-м'язів-антагоністів.