Прізвища, похідні від власних імен

3.3. Прізвища, що вказують на класове розшарування суспільства:

 Приймак (Примак) < приймак (примак) “чоловік, що прийшов у сім’ю жінки” (Грінченко, ІІІ, 417); Голій (Голій) < від прикм. голий “в значенні бідний”.

3.4. Прізвища, утворені у зв’язку з війською службою:

Гайдук < гайдук ‘солдат надвірної сторожі’ (ЕСУМ, І, 453). Чучка подає таке тлумачення прізвища: Гайдук < від застарілого соціально-економічного терміна пізнього Середьовіччя гайдук. Лексема гайдук уживалася в значенні “озброєний вартовий”. У народів Карпатсько-Дунайського басейну пройшов складну семантичну еволюцію від етнічно угорського через семи “повстанець- партизан”, “воїн, який на власний розсуд воював проти турків”, “опришок”, “слуга”, “гайовий”, “доглядач” ; Козак < Козак < козак.

3.5. Прізвища, мотивовані апелятивами, що пов’язані з економічним життям країни:

а) промисловість і ремесло: Бондар < бондар “майстер, який виготовляє бочки, бодні, дерев’яні відра”; Бондарук < Бондарець < Бондар < бондар; Виноградов < виноградар “той, хто вирощує, розводить виноград”( НТСУМ, I, 315); Ковалик < Коваль < коваль; Ковальчук < Ковалець < Коваль < коваль; Крамаренко < син крамаря (крамар - “торгівець”, “людина, яка торгувала у власній крамниці” ); Кушнір < Кушнір< кушнір “фахівець, що вичиняє хутро із шкіри та шиє хутряні вироби” ; Мельник < мельник “власник млина або той, хто працює в млині; мірошник”; Рибачук < рибак “той, хто ловить рибу”( та можливо йшлося про в’ялу, мляву людину, яка ззовні не виявляє своїх емоцій (НТСУМ ,III, 904), тоді це прізвище слід віднести до підгрупи прізвищ, які відбивають психічні ознаки і поведінку першоносіїв); Ситник < ситник ‘майстер, який виготовляв сита’ (Грінченко, ІV, 124); Смолярчук < від давньої назви роду занять смоляр - “смолокур”, “смоловар”, “людина, що збирає або продає смолу”. Крім українців ця лексема відома також полякам та чехам; Столярчук < Столяр < столяр; Ткачук < Ткач < ткач “майстер, який виробляє тканини на ткацькому верстаті”; Чабан < чабан “людина, яка випасає овець; вівчар”; Швець < Швець < швець “людина, яка шиє чоботи; чоботар” (Грінченко, IV , 489).

Прізвища  утворені від назви професії, легко  передавалися нащадкам і ставали  спадковими, бо ж і сама професія дуже часто переходила з покоління  в покоління.

Серед наведених прізвищ особливу групу  становлять найменування з суфіксами -ук, -чук, -енко, -евич, -ець. Ю.К. Редько зазначає, що прізвища на      -енко утворені від назви заняття (професії, посади) батька, пор.: шевченко ‘син шевця’ (Грінченко, IV, 490), бондаренко ‘син бондаря’ (Грінченко, І, 85), коваленко ‘син коваля’ (Грінченко, ІІ, 260) та ін. Подібного походження, без сумніву, прізвища на -евич типу Бондаревич. Складніше з’ясувати первісне значення дериватів із суфіксами -ук, -чук: шевчук ‘підмайстер шевця’ (Грінченко, IV, 490), бондарчук ‘підмайстер бондаря’ (Грінченко, І, 86), але мельничук ‘помічник мельника’, ‘син мельника’ (Грінченко, ІІ, 416), ковальчук ‘учень коваля’, ‘син коваля’ (Грінченко, ІІ, 260) та ін. Не має однозначного трактування і прізвище Бондарець, пор. бондарець – демінутив від бондар (Грінченко, ІІ, 85);

б) заробітки: Трачук < Трач < трач; Нижник < нижник “людина, яка при розпилюванні дерева на дошки стоїть знизу” ; Форманюк < Фурман < фурман ‘візник’ (НТСУМ, IV, 708);

в) служба при дворі: Кухарук < Кухар < кухар “повар”;

г) прізвища, що вказують на черговість народження дітей та їх кількість у сім’ї: Шостак < шостак “шостий за народженням”;

ґ) заняття пов’язані з медициною: Коновал < коновал ‘той, каструє жеребців’, “поганий лікар, неук у медицині” (СУМ, IV, 261).

Звичайно, перший носій певного прізвища не завжди був саме тим, що означала твірна основа його прізвища. Наприклад, такі прізвища як Король, Цар і подібні, виникли з первісних прізвиськ, які окремі люди одержували з не відомих нам сьогодні причин (можливо виникнення таких прізвищ мотивувалось тим, що людина, яка отримала таке прізвисько (а пізніше і прізвище), поводила себе таким чином, як і ці знатні особи: король, цар. Та це всього лише наше припущення)[27;143]. Проте в більшості випадків прізвисько виникало в результаті того, що його перший носій справді належав до певного стану чи мав якусь професію. До наступних поколінь ця назва переходила у незміненому вигляді або змінена за допомогою різних суфіксів. Так, від первісного прізвища Ткач виникли такі похідні прізвища: Ткачик, Ткачук, Ткачів, Ткачишин та ін..; від прізвища Мельник – Мельничук, Мельниченко, Мельникович; від прізвища Бондар – Бондарець, Бондарук, Бондарчук та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Інші шляхи виникнення прізвищ

Ю.К. Редько зауважив, що значна кількість  прізвищ залишається поза чотирма  виділеними ним семантичними групами. Це прізвища, що виникли з колишніх вуличних прізвиськ, причини присвоєння яких нині невідомі [23;196]. Учений такі прізвищеві назви умовно поділяє на кілька підгруп:

а) прізвища, що походять від назв тварин, зумовлені різними обставинами. Причинами могли бути зовнішня подібність до якоїсь тварини, наявність певних рис, що вважаються характерними для  якоїсь тварини тощо. Очевидно, зв’язок  між твариною та вдачею чи зовнішністю  людини існував не завжди, могли  бути сотні інших причин, що викликали  появу цих прізвищ. У с.Бубнів зафіксовано два прізвища, що походять від назв тварин: Баран < баран, очевидно, ‘вперта людина’; Лисиця < лисиця, очевидно, “хитра людина”.

б) прізвища, що походять від назв продуктів споживання: Кашинська < можливо від страви “каша” + словотворчі суфікси; Куліш < “козацька каша”.

  в) прізвища, що походять від назв птахів: Дрозда < діал. дрозда = дрізд, пор. Дрина; Сойко < Сойка < сойка “лісовий, перелітний, рудувато-сірий птах родини воронових, який має білувату з темними смугами голову і невеликий чубчик червонуватого відтінку” (НТСУМ, IV, 291); Сорока < сорока; Соловей< соловей “маленький перелітний птах родини горобиних з сірим оперененням, самець якого чудово співає” (можливо в родині була людина, яка мала  гарний, переважно високий голос і володіла мистецтвом співу (НТСУМ, IV, 299); Чайка < чайка “морський водоплавний птах родини сивкових, що селиться на узбережжі річок та озер” (НТСУМ, IV, 798); Чижик < чижик; Шпак <  від української назви птаха шпак, переносне значення якого в польській мові – “хитрун” (Чучка, 632).     

г) прізвища, утворені від назв певних дій: Кудим < *кудимъ – пасивний дієприкметник на -м- від дієслова д.-руськ. кудити ‘сварити, гудити’ (Фасмер, ІІ, 400);

д) прізвища утворені від церковних посад: Ксензук < ксьондз – польський католицький священник (НТСУМ, II, 297); Паламарчук <паламар “церковний прислужник”;

е) прізвища, що мали відношення до мистецтва: Дудка; Дудік (від назви музичного інструмента- дудка);

є) прізвища, що вказують на психічні властивості і поведінку людини: Бабеляс < бабій  “той, хто дуже упадає за жінками; залицяльник; баболюб; бабський дурисвіт” (НТСУМ, I, 68); Брикайло < брикати “про людину, яка мала непостійний, брикливий характер”; Погудін < можливо від прикм. погідний “тихий, спокійний, урівноважений” (НТСУМ, III, 481); Шумчук < Шумк < Шумкий < шумкий ‘шумний, той, хто шумить’ (Грінченко, IV, 518), можна зіставляти з шумка ‘весела пісня’, ‘танець’ (Грінченко, IV, 518);

ж) прізвища, що підкреслюють фізичні ознаки людини: Зубко < від зуби (про людину, у якої були якісь проблеми, або навпаки, з зубами); Малесик < малесик < малий “людина низького зросту”.

На  думку Ю.К. Редька, прізвиська за фізичними  чи психічними ознаками надавалися двісті чи більше років тому далеким предкам  і певним чином характеризували цих людей. Сучасні ж прізвища цього типу – назви, позбавлені будь-якого емоційного чи оцінного значення [23;198]. Вони лише ідентифікують людину, виділяючи її з середовища.

 

 

 

 

 

 

Висновки

У пропонованій курсовій роботі дослідження  лексичної бази та структури 100 прізвищ  жителів с.Бубів Локачинського  району Волинської області  дало можливість зробити ряд висновків.

Прізвищеві  назви с.Бубнів походять від антропонімів та апелятивних означень особи.

Власні  імена людей відіграли значну роль у формуванні  прізвищевої  системи досліджуваного населеного пункту. Прізвищ, похідних від особових власних назв, зафіксовано 47 одиниці, що становить 47% від загальної кількості зібраних прізвищ, із них: 2 прізвища, утворені шляхом скорочення імені: Гань < Ганна; Кос < Костянтин, хоча можливе зіставлення з укр. діал. кос ‘півники садові’, ‘чорний дрізд’. Прізвища, що постали на основі пестливих або згрубілих форм імені представлені 2 одиницями: Веремко < Верем < Веремія; Дацик < Даць < Данило. Найчисленнішу групу складають прізвища, утворені від імен батька, рідше – матері за допомогою патро- і матронімічних суфіксів, – 43 найменування. Особливу продуктивність демонструють форманти -ук (-’ук), -чук – 37 одиниць:   Андрощук <Андрусь < Андрій; Гаврилюк < Гаврило; Дорощук < Дорошко < Дорох або Дорош < Дорофей; Іванчук < Іванко або Іванець < Іван; Сахарчук < Сахар < Захар < Захарій; Симчук < Симко < Симон < Cемен; Терещук < Терешко < Терех < Терентій; Федонюк < Федір (можливо, і від ж. Федора) тощо. Так, від імені Андрій утворено 2 прізвища: Андрійчук, Андрощук;  Данило – 3: Данилюк, Даниляк, Дацюк; Іван –3: Ващук, Іванчук, Іщук; Мартин – 2: Мартинюк, Марцинюк; Панас – 2: Панасюк, Панащук; від інших імен утворилось по одному прізвищу.

Меншу поширеність мають прізвища з  суфіксами -ич, -евич, -ович, їх налічується тільки 4, а саме: Вавринович < Ваврин < Лаврін; Костюкевич < Костюк < Кость < Костянтин; Кузьмич < Кузьма; Лукашевич < Лукаш.

Незначну  частку становлять прізвища, утворені від імен за допомогою суфіксів присвійних прикметників.З суфіксом -ин утворювалися прізвища від назви матері по чоловікові. В с.Бубнів зафіксовано 2 прізвища, похідних від андронімів: Романишин < Романиха < Роман; Тимчишин < Тимчиха < Тимко  < Тимофій.

Група антропонімів, що вказують на походження або місце проживання основоположника  роду, представлена 10 одиницями  із них: 5 назв, що загально вказують на походження першоносія: Волошин < волошин; Москалюк < москаль “москвич; представник російського народу”(689); Турик < Турок < турок тощо. Прізвищ, що конкретно вказують на населений пункт, – 5: Барановський – с.Баранов[ичі]; Грушковський -  с. Грушів; Торчинський – смт Торчин тощо.

В антропонімії  с.Бубнів яскраво відбито  традиційний спосіб іменування особи  за родом діяльності чи соціальним станом – 24 одиниці. Найбільшу частку в окресленій групі прізвищ складають  найменування, виникнення яких пов’язане  із розвитком  промисловості та ремесла, – 15 одиниць: Бондарук < бонда; Крамаренко < син крамаря; Мельник < мельник; Ситник < ситник тощо. Також, зафіксовано 2 прізвища, що вказують на класове розшарування суспільства: Голій та Приймак; 2 прізвища, що вказують на військову службу: Гайдук< гайдук; Козак; 3 – за родом діяльності (заробітчани): Нижник, Трачук, Форманюк; 1 прізвище– служба при дворі: Кухарук- кухар «повар» та 1 –  іншого роду занять, що пов’язане з медициною:  Коновал < коновал “поганий лікар, неук у медицині”.

Не  повно в  основах прізвищ жителів  с.Бубнів відображена лексика на означення назв флори і фауни, продуктів харчування, церковних  посад тощо –22 одиниці. Антропонімізація окресленої групи апелятивів здебільшого  проходила шляхом метафоризації, в  основі якої лежала схожість за зовнішніми ознаками чи якостями, або метонімізації, за якої відбувалося перенесення  ознак із об’єкта на суб’єкт. В  антропоосновах досліджуваного населеного пункту представлені назви тваринного світу – 2 одиниці : Баран< баран; Лисиця - лисиця; прізвища похідні від назв продуктів харчування – 2 одиниці : Кашинська, Куліш; від назв риб та птахів – 7 найменувань :Дрозда, Соловей, Чижик тощо; від певних назв дій – 1 прізвище: Кудим*кудимъ – пасивний дієприкметник на -м- від дієслова д.-руськ. кудити ‘сварити, гудити’; від церковних посад 2 одиниці : Ксензук < ксьондз; Паламарчук паламар; зафіксовано 2 прізвища похідних від назви музичного інструмента: Дудік, Дудка; засвідчено 6 найменувань, що підкреслюють фізичні ознаки людини, психічні властивості і поведінку: Бабеляс < бабій; Брикайло < брикати; Погудін < можливо від прикм. погідний “тихий, спокійний, урівноважений”; Шумчук < шумкий тощо.

Із  лінгвістичного погляду апелятивна лексика, що лежить в основах аналізованих прізвищ, має переважно загальнонаціональний характер. У цілому відонімні та відапелятивні основи прізвищ жителів  с.Бубнів                       складаються з тих самих шарів  лексики, що й основи прізвищ українців  інших регіонів.

Як  бачимо, українські прізвища – це одне із джерел вивчення історії рідного  краю, мови та культури. Ці найменування ще раз підтверджують істину про  безмежний талант українського народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Снисок використаних джерел

 

Грінченко	Словарь української мови / За ред. Б. Грінченка.– К., 1907 – 1909. – Т. 1 – 4.
ЕСУМ	Етимологічний словник української мови: В 7 томах / Гол. ред. О.С. Мельничук. – К., 1982 – 2003. – Т. 1 – 4.
НТСУМ	Новий тлумачний словник української  мови: У 4 томах / Укл.                  В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К., 2001.
СУІ  Трійняк І.І. Словник українських імен. – К., 2005 СУМ	Трійняк І.І. Словник українських  імен. – К., 2005 Словник української мови / Гол. ред. І.К. Білодід. – К., 1970 – 1980. – Т. I – XI.
Чучка     Фасмер	Чучка П. Прізвища закарпатських українців: історико – етимологічний словник: понад 11500 прізвищ / П.П.Чучка – Львів: Світ, 2005. 704с. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева. – М., 1986 – 1987. – Т. 1 – 4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. 1. Бабій Ю.Б. Лексико-семантична база правобережної Середньої Наддніпрянщини // Ономастика і апелятиви / Дніпропетр. нац. ун. – Вип. 23. – Дніпропетровськ, 2005. – С. 42-50.
2. Бучко Г.Є. Найпоширеніші прізвища Бойківщини // Студії з ономастики та етимології. 2002. – К., 2002. – С. 35 – 39.
3. Бучко Г.Є. Семантична та словотворча структура сучасних прізвищ Бойківщини // Слов’янська ономастика. – Ужгород, 1998. – С. 36 – 45.
4. Близнюк Б.Б. Особливості становлення гуцульських прізвищ / Б.Б.Близнюк // Гуцульські говірки: зб. наук. праць. – Львів, 2001 – С. 166-176.
5. Близнюк Б.Б. Особливості становлення гуцульських прізвищ / Б.Б.Близнюк // Гуцульські говірки: зб. наук. праць. – Львів, 2001 – С. 166-176.
6. Вербич С.О. Деякі прізвища та прізвиська українців з погляду походження // Актуальні питання антропоніміки: зб. наук. читань пам’яті Юліана Костянтиновича Редька. – К., 2005. – С. 56-62.
7. Горпинич В.О. Прізвища окремих регіонів України / В.О.Горпинич // Ономастика і апелятиви / Дніпропетровський національний ун-т. – Дніпропетровськ, 2000. – Вип. 9. – С. 18-54.
8. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІУ-ХУІІ ст.: монографія / Марія Олександрівна Демчук; АН України. Ін-т укр. мови. К.: Наук. думка, 1988. – 119 с.
9. Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви XVІ ст. на -енко (етимологічна інтерпретація) // Восточноукраинский лингвистический сборник. – Вып. 6. – Донецьк, 2000. – С. 66 – 69.
10. Єфименко І.В. З історії вчення і розвитку українських прізвищевих назв // Мовознавство. – 2001. – №5. – С. 75 – 87.
11. Єфименко І.В. Дещо про походження сучасних українських прізвищ // Дивослово. – 2002. – № 11. – С. 18-19.
12. Єфименко І.В. З історії вивчення і розвитку українських прізвищевих назв // Мовознавство. – 2001. – № 5. – С. 75-87.
13. Керста Р. Й. Антропоніми – основа вивчення лексики, що характеризує особисті властивості людини // З історії української лексикології: монографія / Р. Й. Керста; М. І. Сенів, М. Л. Худаш; Д.Г.Гринчишинн (заг. ред.); – К.: Наук. думка, 1980. – С. 160-200.
14. Керста Р.Й. Особові назви, утворені від загальних назв на означення професії, роду заняття (на основі пам’яток укр. мови ХVІ ст. / Р.Й.Керста // Питання історії української мови: зб. наук. праць. – К., 1980. – С. 200-213.
15. Коломієць В. Т. Прізвища на –ов, -ев, (-ів) та –ин, -ін в українській мові // В. Т. Коломієць // Українська мова і література в школі. – 1951. - № 3. – С. 75-77.
16. Лісова Л. О. Лексична база прізвищ Горохівщини, мотивованих індивідуальними ознаками першоносіїв // Волинь  – Житомирщина : Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 22 (1). – 2010. – С. 257-266.
17. Лісова Л. О. Лінгвістичний аналіз прізвищ Горохівщини // Науковий вісник ВНУ. Філологічні науки. Мовознавство. – 2010. – № 2. – С. 67-72.
18. Німчук В.В. Українські прізвища з суфіксами -ук(-’ук),-чук та етимологічно споріднені утворення / В.В.Німчук // Українська діалектологія і ономастика: зб. наук. статей. – К.: Наук. думка, 1964. – С. 194-210.
19. Осташ Р.І. Власні особові імена з однофонемними суфіксами в українській антропонімії середини XVІІІ ст. // Linguistika slavika. – К., 2002. – С. 104 – 115.
20. Осташ Р.І. Корінні і некорінні прізвища // Українська історична та діалектна лексика. – Випуск 4. – Львів, 2003. – С. 342 – 352.
21. Осташ Р.І. Українські власні особові імена середини ХVІІ ст. як об’єкт лексикографії. 14 / Р.І.Осташ // Студії з ономастики та етимології. 2008 / НАН України, Ін-т укр. мови; редкол.  : …О.П.Карпенко (відп.ред.) [та ін.]. – К., 2008. – С.110-144.
22. Осташ Р.І. Власні особові імена з однофонемними суфіксами в українській антропонімії середини XVІІІ ст. // Linguistika slavika. – К., 2002. – С. 104 – 115.
23. Познанська В.Д. Назви професій як джерело творення прізвищ південно-східної України // Лінгвістичні студії / Донецький нац. ун-т. – Донецьк, 1996. – Вип. 2. – С. 232-239.
24. Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища: монографія / Юліан Костянтинович Редько; АН Української РСР.–   К.: Наук. думка, 1966. – 216 с. – Бібліогр.: с. 187-198.
25. Редько Ю.К. Взаємозв’язок між українськими прізвищами і топонімічними назвами // Питання слов’янського мовознавства. – Львів, 1958. – С. 227 – 239.
26. Рульова Н.І. До питання про твірну основу українських прізвищ Західного Поділля // Ономастика східних слов’ян: Тези та доповіді наукового семінару. – К., 1996. – С. 70 – 71.
27. Рульова Н.І. Відапелятивні прізвища з формантами -ук (-юк), -чук (на матеріалі Західного Поділля) // Проблеми слов’янської ономастики: Збірник наукових праць. – Ужгород, 1999. – С. 167 – 170.
28. Рульова Н.І. Апелятиви в основах прізвищ Західного Поділля // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Збірник наукових праць. – Вип. 6. – Ужгород, 2002. – С. 141 – 149.
29. Скорук І.Д. До походження деяких прізвищ жителів м. Луцька // Філологічні студії: Збірник наукових праць. – Вип. 1. – Луцьк, 1996. –       С. 114 – 115.
30. Скорук І.Д. Історична антропонімія м. Луцька з точки зору її походження // Ономастика та етимологія. – К., 1997. – С. 217 – 223.
31. Скорук І.Д. Твірні основи прізвищ м.Луцька / І.Д.Скорук // Наукові записки аспірантів / Волинський держ. ун-т імені Лесі Українки. – Луцьк, 1997. – Вип. 1. – С. 75-79.
32. Сухомлин І.Д  Українські прізвища людей як власні  родові назви / І.Д.Сухомлин // Говори і ономастика Наддніпрянщини: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 1970. – С. 30-58.
33. Фаріон І.Д. Метафоризація і метонімізація як спосіб виникнення прізвищ / І.Д.Фаріон // Українська ономастика / НАН України. Ін-т укр. мови. – К., 1998. – С. 157-161.
34. Худаш М.Л. З історії української антропонімії: монографія / М.Л.Худаш; Д.Г.Гринчишин (відп. ред.). – К.: Наук. думка, 1977. – 236 с.
35. Худаш М.Л. З історії формування і становлення українських прізвищ // Мовознавство. – 1969. – № 2. – С. 37-46.
36. Худаш М.Л. Украинская антропонимия XIV – начала ХІХ вв. (мужские именования): Автореф. дисс. ... доктора филол. наук. – Ужгород, 1980.
37. Чучка П.П. До питання про давність прізвищ у слов’янських народів / П.П.Чучка // Проблеми слов’янознавства / Львівський держ. ун-т ім. І.Я.Франка. – Львів, 1978. – № 17. – С. 104-113.
38. Чучка П.П. Прізвища закарпатських українців. Фрагмент історико-етимологічного словника // Linguistika slavika. – К., 2002. – С. 176 – 182.
39. Чучка П.П. Розвиток імен і прізвищ // Історія української мови: Лексика і фразеологія. – К., 1983. – С. 592 – 620.
40. Шульгач В.П. Етимологічні замітки з української антропонімії // Мовознавство. – 1994. – № 4-5.
41. Шульгач В.П. Нариси з праслов’янської антропонімії / В.П.Шульгач. – К.: Довіра, 2008. – (Бібліотека української ономастики). – Ч. 1. – 413 с.