Авторські неологізми

плакав я»).

Творення   авторських   неологізмів – це не  єдиний  спосіб експресивного використання   словотворчих   елементів.   Цікавий   ефект  може  виникнути  при використанні  у  невеликому  контексті  декількох  слів  з однаковими морфемами.

Зіткнення  споріднених  слів  посилює  значення того, що виражається в загальній частині.  Так  само декілька слів з однаковими префіксами або суфіксами мимохіть звертають   читача   на  афікси,  тим самим підкреслюється  його  значення  чи стилістичне забарвлення.

Морфема  відрізняється  від  слова  тим, що не може бути використана  ізольовано, являючись  самостійною  частиною  речення.  В  художніх  текстах  ми зустрічаємо приклади  використання  службової  морфеми  в якості слова з особливим значенням або  просто виділенням від слова морфеми, що набуває самостійного наголосу, який посилює її значення, хоча й не виділяє ще в самостійне слово.

Словотвір  дає  письменнику  великі  можливості  для  творчого використання його ресурсів.  Часто в текстах можна зустріти слова, що утворені лексико-семантичним або   морфолого-синтаксичним   способом.   З   лексико-семантичним  способом  ми зустрічаємося,   коли   говоримо   про  слова  в  індивідуально  авторському чи контекстуальному  значенні.  Але ці "нові" слова часто не можуть бути відтворені без  контексту,  тому  питання  про  появи таким чином нової лексичної одиниці є досить  суперечливим. Морфолого-синтаксичний спосіб ? це отримання словом нового граматичного  значення,  яке  також  існує  лише  в  контексті,  якщо це продукт творчості письменника.

Список використаної літератури  
1.  Булаховський Л.А. Нариси українського мовознавства.- К.,1986.  
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Ірпінь: “Перун”, 2003.  
3. Винник В.О. В авангарді українського радянського мовознавства // Мовознавство. 1982. № 2.  
4.  Герман В.В. Індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми) в сучасній поезії (60-90 рр.) / Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1999.  
5.   Грінченко Б. Огляд української лексикографії // Зап.HТШ. 1905. Т.66. Вип.4.  
6.   Єрмоленко С. Синтаксис віршованої мови. – К., 1999.  
7.  Єфремов О.М. Тлумачний словник - мімімум української мови. - К.: Довіра, 2004.  
8.  Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. - К.: Факт, 1999.  
9. Їжакевич Г.П. Основні тенденції розвитку та взаємодії лексичних систем сучасних мов // Мовознавство. 1982. № 6.  
10. Карпіловська Є. Сучасна українська словотворчість та її відображення в неологічних словниках // Вісник Львів. ун-ту. 2004. Вип. 34. Ч.І.  
11.  Карпова В.Л., Гринчишин Д.Г., Гумецкая Л.Л. Короткий тлумачний словник української мови. - К.:, 1998.  
12. Коваль А. П. Крилате слово. – К., 2003.  
13.  Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. Підручник. – К.: ВЦ Академія, 2002.  
14.  Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. Краків-Львів, 2002.