Податки в системі формування доходів Державного бюджету України

Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації  вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. На нашу думку, пріоритетними напрямками такої політики мають бути:

- оптимізація ефективності фінансування  завдань, які належать до сфери  компетенції держави та місцевої  влади: житлово-комунальної сфери,  медичного обслуговування, інформаційного  забезпечення тощо, шляхом залучення  до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;

- розвиток страхових механізмів  пенсійного забезпечення, медичного  обслуговування, страхових принципів  фінансування отримання вищої  та спеціальної освіти тощо;

- заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;

- заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки;

- цілеспрямований розвиток інститутів  та інструментів фондового ринку,  в тому числі - підтримка первинної  емісії цільових інвестиційних  цінних паперів.

Зважаючи на специфічне призначення  ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи.

В умовах існування надліквідності банківської системи слід зважати  на можливість інфляційних наслідків  використання коштів ЗВР. Це обумовлює  важливість дотримання умов жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно-бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів.

Слід зазначити, що за умови збереження значного позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу створені на базі ЗВР гарантійні фонди також виконуватимуть функцію  стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти.

Важливим кроком, який дозволив би посилити мультиплікативний ефект  від коштів, які акумулюються фіскальними  засобами, може стати продаж тимчасово вільних коштів на рахунках головних розпорядників Держказначейства, на ринку міжбанківських кредитів.

До перешкод на шляху розвитку інституту  місцевих позик в Україні належать існування значних макрофінансових  ризиків, обумовлених непрозорістю фінансових операцій на місцевому рівні, труднощами, пов’язаними з оцінкою ризикованості місцевих інвестиційних проектів, відсутністю навичок управління проектами на місцевому рівні, слабким захистом прав кредиторів щодо повернення вкладених коштів (держава не несе відповідальності за зобов’язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів). Високий рівень ризиків значно підвищує вартість місцевих позик, тим самим зменшуючи можливості їх застосування.

Існуюча законодавча база є фрагментарною  і неповною, не містить цілісної системи регулювання запозичень місцевих органів і виконання їх зобов’язань перед кредиторами. Діюча в Україні система нормативно-правового регулювання місцевих позик врегульовує технічні питання ведення реєстру місцевих запозичень та зобов’язує місцеві органи погоджувати розмір позик з Міністерством фінансів України. Законодавчо встановлюються сума запозичень, мета запозичень і напрями використання коштів, види забезпечення і способи захисту прав кредиторів. Між тим, законодавством практично не унормовано питання захисту прав кредиторів, надання державних гарантій за місцевими позиками, інструменти цільового використання запозичених коштів, регламентацію предметів застави і процедури врегулювання дефолтів. Відтак розробка ефективного регулятивного механізму управління місцевими запозиченнями все ще залишається на порядку денному.

 

Висновки

В умовах економічного спаду, коли саме податкові інструменти мали стати  одними із ключових антикризової політики, вітчизняна податкова політика, під  тиском наслідків фінансово-економічної кризи та неадекватних економічних рішень уряду, сама перетворилася на джерело ризиків для відновлювальних бюджетних процесів. Вона булла зорієнтована, в більшій мірі, на вирішення кон’юнктурних фіскальних завдань мобілізації до бюджету додаткового обсягу фінансових ресурсів, аніж на стимулювання якісних позитивних структурних зрушень в економіці. Зрозуміло, що реалізація стратегічних завдань податкової політики вимагатиме додаткового обсягу фінансових ресурсів у вигляді видатків на їх проведення та втрат доходів бюджету від їх реалізації. Гострий дефіцит фінансових ресурсів бюджету вимагає підвищення фіскальної ефективності податкової системи, проте це має бути реалізовано за допомогою важелів, що не суперечать цілям пожвавлення економічної активності.

Виходячи з того, що оподаткування  діалектично поєднано з борговим інструментарієм наповнення бюджету  задля ефективного фінансування суспільно необхідних видатків, активізації  ведення підприємницької діяльності та забезпечення оптимальних умов для зростання ВВП, одним з головних чинників, що зумовлює специфіку податкових відносин в Україні у період посткризового відновлення економіки, є фактор державного боргу. Хоча в Україні існує наочна тенденція до збалансування доходів і видатків державного бюджету, подолання проблеми дефіциту державних фінансів усе ще є надзвичайно актуальною.

В умовах активізації державного запозичення (характерної, між іншим, для переважної більшості країн із розвиненими  ринковими і транзитивними економіками) податкові фінанси покликані, забезпечуючи стабільну дохідну базу бюджетів для фінансування суспільно необхідних видатків та формуючи сприятливі для прискорення відтворювальних процесів перерозподільні відносини, створювати умови для функціонування позикових фінансів (обслуговування і погашення державного боргу). І лише взаємоузгоджена економічно обґрунтована розбудова оподаткування та державного запозичення, яка, крім того, не вступатиме у суперечність із розвитком інструментарію грошово-кредитного регулювання, є найкращою фіскальною основою демократичного соціально-ринкового державотворення.

Перспективним напрямом подальших  досліджень питань формування бюджетних  ресурсів держави є пошук оптимального співвідношення податкових і позикових  форм фінансування державних видатків.

Високі ставки податків прямо перешкоджають  зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності, після сплати податків у підприємства не залишається коштів на оновлення  та модернізацію основних засобів. А  це все призводить до банкрутства платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки.

Серед основних напрямків реформування податкової системи доцільно назвати:

- зниження податкових ставок;

- спрощення механізму обчислення податків;

- стимулювання розвитку бізнесу  та підвищення ефективності виробництва;

- посилення оподаткування екологічно  шкідливих і небезпечних виробництв.

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. На нашу думку, пріоритетними напрямками такої політики мають бути:

- оптимізація ефективності фінансування  завдань, які належать до сфери  компетенції держави та місцевої  влади: житлово-комунальної сфери,  медичного обслуговування, інформаційного  забезпечення тощо, шляхом залучення  до їхнього підрядного виконання  на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;

- розвиток страхових механізмів  пенсійного забезпечення, медичного  обслуговування, страхових принципів  фінансування отримання вищої  та спеціальної освіти тощо;

- заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;

- заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.

Також, необхідно розпочати масштабну  податкову реформу на основі запровадження  таких заходів і пріоритетів:

- поступового скорочення кількості  податків, зборів та обов’язкових  платежів, зниження ставок податків і удосконалення предмета оподаткування;

- розширення бази оподаткування  за рахунок суттєвого зменшення  масштабів ухилення від системи  податків та уникнення оподаткування,  ліквідації неефективних податкових  пільг;

- оподаткування надприбутків, які  отримують фінансово-промислові групи і монополісти від експлуатації корисних копалин та природних ресурсів, державної власності, недосконалих бюджетних пільг і дотацій;

- приведення правил визначення  доходів і видатків суб’єктів  господарювання у відповідність із загальновизначеними принципами єдиного бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності;

- гарантії стабільності податкової  системи, створення умов для  прямої дії податкового законодавства.

 

 

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України

2. Вісник податкової служби України : журнал. – 2011. – № 1, 2 і 3.

3. Досвід оподаткування доходів фізичних осіб у зарубіжних країнах / І.Р. Безпалько / Регіональна економіка. – 2009. - №2.- С. 159.

4. Браславець О.Ю. Досвід Федеративної Республіки Німеччини з використанням фінансових методів балансування інтересів учасників податкового процесу / О.Ю. Браславець //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №3(21). – С.29-34.

5. Пасічник Ю.В. Бюджетна система  України та зарубіжних країн: [навч. посібник] / Ю.В. Пасічник – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 495.

6. Податкова система: Підручник  / За ред. Ю.Б.Іванова, А.І. Крисоватого,  О.М. Десятнюк. – К.: Атіка, 2006. –  С. 58-69.

7. Експертна доповідь: «Україна  в 2007 році: внутрішнє та зовнішнє становище та перспективи розвитку» / Економіст. – 2008. - №12. – С. 27.

8. Державний комітет статистики  України / Статистичний щорічник  України за 2007 рік / За редакцією  Осауленка О.Г. – Київ: Видавництво  «Консультант», 2008. –С. 572.

9. Мельник П. В. Розвиток податкової  системи в перехідній економіці  : [монографія] / П. В. Мельник. –  Ірпінь : Академія державної податкової  служби України, 2001. – 362 с.

10. Крисоватий А. І. Теоретико-організаційні  домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні : [монографія] / А. І. Крисоватий. – Тернопіль : Карт-бланш, 2005. – 371 с.

11. Налоговые реформы. Теория  и практика : [монография] / [И. А.  Майбуров и др.] ; под ред. И.  А. Майбурова, Ю. Б. Иванова.  – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2010. – 463 с.

12. Турбулентность налоговых реформ : [монография] / [С. И. Юрий, А. И.  Крисоватый, И. А. Майбуров, Т. В.  Кощук]. – К. : Знання, 2011. – 382 с.

13. Пріоритети реформування податкової  політики України: як перейти  від фіскалізму до стимулювання  ділової активності? : [аналітична доповідь] / за ред. Я.А. Жаліла. – К. : НІСД, 2010. – 80 с.

14. Соколов М. Сучасні тенденції  в політиці оподаткування юридичних  і фізичних осіб / М. Соколов  // Економіка України. – 2009. –  №8. – С. 30-41.

15. Податковий кодекс України [Текст] // Голос України. – 04.12.2010. – № 229 (№ 229-230).

16. Бюджет – 2011: Реалістичні бюджетні  показники на 2011 рік [Електронний  ресурс] / Офіційний сайт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. – Режим доступу :

http://www.ier.com.ua/ua/publications/comments/archive_2010/?pid=2596&print=1

17. Забезпечення фінансової стабільності  в Україні в умовах посткризової  економіки : [аналітична доповідь] / за ред. Я. В. Белінської. –  К. : НІСД, 2011. – 38 с.

18. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apdup/2010_1/2_60-63.pdf

19. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znptdau/2011_15/15-24.pdf

20. Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2011_6/300.pdf