Організація обліку та методика економічного аналізу операцій банку з готівковими коштам

Аналіз інституційних  засад організації та регулювання готівкового грошового обігу свідчить, що сьогодні в Україні цей процес трьохрівневий. Перший рівень – це законодавча регламентація основних засад грошового обігу в Конституції та Законах України і визнання грошової системи складовою економічної безпеки держави.

Другий рівень – нормативне врегулювання та встановлення правил Національним банком України безпосередньо для структурних підрозділів НБУ та банківських установ. Інструментами управління та контролю на цьому рівні є: ліцензування, контроль дотримання економічних нормативів, планування та прогнозування основних показників готівкового грошового обігу, звітність, адміністративні та фінансові санкції, інспекційні перевірки банків.Третій рівень – установлення банківськими установами правил та контроль за їхдотриманням із боку клієнтів цих банків – суб’єктів господарювання та фізичних осіб. Головні інструменти такого контролю: касові ліміти підприємствам і установам, обмеження на максимальні суми розрахунків і платежів готівкою, безпосередні перевіркиведення касових операцій та дотримання касової дисципліни тощо.

Не дивлячись  на високий рівень законодавчого, нормативно-правового

та організаційного  врегулювання питань управління готівковим грошовим обігом, інституційні засади цього процесу потребують подальшого вдосконалення. Зокрема, було б доцільним:

- ураховуючи  розпорошеність окремих принципів  грошового обігу в різних законодавчих  актах, прийняття окремого Закону  України «Про систему грошового обігу в Україні»;

- на договірних  засадах передати частину прав і повноважень у сфері готівкового грошового обігу ринковим суб’єктам – банкам, підприємствам і сервісним організаціям;

- зниження частки  готівкового грошового обігу  в загальному платіжному обороті;

- урахування  в нормативних актах Національного банку можливостей перерозподілу функцій і повноважень окремих суб’єктів щодо грошового обігу;

- стимулювання  створення установ і організацій  та відповідних умов для провадження  їхньої діяльності на ринку  послуг з організації готівкового  грошового обігу (аутсорсингові компанії, зберігання стратегічних резервів готівки в банківських установах тощо).

Проведене дослідження  дозволяє також зробити висновок, що поняття стабільності грошової одиниці  слід розглядати, перш за все, як стабільність грошового обігу, що визначається його стійкістю, безперервністю, достатністю та якістю коштів у обігу, засобів та інструментів здійснення платежів, а не як стабільність купівельної спроможності грошової одиниці чи валютного курсу. Динаміка купівельної спроможності та валютного курсу практично є різновидом ціни грошей і залежить від попиту та пропозиції на них, а тому постійно коливатиметься, що апріорі не дозволяє забезпечити їхню стабільність. Тому слід визнати, що стабільність грошового обігу визначається, перш за все, стабільністю та ефективністю інституційних засад та інституційного механізму організації й регулювання готівкового грошового обігу.

Дослідження інституційних  засад – важлива складова забезпечення надійного процесу організації та регулювання готівкового грошового обігу. Запропоновані підходи до вдосконалення інституційного механізму управління готівковим грошовим обігом можуть бути використані в процесі реалізації Концепції вдосконалення організації роботи з готівкою в Україні на 2008–2012 роки.

 

3.3. Посилення ролі Національного банку України як касового центру країни

 

Децентралізоване  оброблення готівки в банках України  із незначною централізацією в Національному  банку (до 15%) має недоліки, які проявляються у відсутності можливостей впливати на якість готівки в обігу і ефективне вилучення з обігу фальшивих банкнот, забезпечувати дієвий контроль за готівковим обігом, а також у дублюванні функцій і пов’язаними з цим додатковими витратами банківської системи на обробку готівки та її перевезення.

Досвід більшості провідних європейських країн свідчить, що ефективне виконання функції з підтримки якісного стану готівки в обігу можна досягти шляхом централізації оброблення готівки в касових центрах. Існує декілька варіантів функціонування касових центрів:

1. З повною централізацією оброблення готівки в центральних банках (Німеччина, Франція, Бельгія, Італія, Росія тощо). При цьому готівка, яка видається банками клієнтам, виходить виключно від центрального банку, а відповідно вся готівка (або переважна її частина) з економіки через транспортні компанії надходить для її оброблення в центральний банк. Всі витрати на утримання цієї системи покладаються на центральний банк;
2. Часткова централізація оброблення готівки в касових центрах, створених за участю декількох банків з подальшою централізацією в центральному банку (Нідерланди). Така система передбачає дублювання в роботі з готівкою і не виключає її витратний характер для центрального банку;
3. Створення централізованої самостійної структури (Центр обробки готівки - ЦОГ) на комерційній основі за участю капіталу центрального банку з невеликою долею банків (Австрія). В цій структурі Національному банку Австрії належить 94% акцій і банкам –6%. За рахунок безпосереднього здавання готівки клієнтами банків і банківськими підрозділами через транспортні компанії до ЦОГ і, таким чином, зменшення операторів готівкового обігу забезпечено економію коштів за рік на обробку готівки в цілому по банківській системі приблизно на 30 млн. євро. Внаслідок майже повної централізації обробки готівки в ЦОГ (85%), забезпечення клієнтів банків готівкою, банкоматів по всій країні, обслуговування великих торгівельних мереж, інкасації автоматів з продажу товарів банки практично закрили касові підрозділи. Всі послуги ЦОГ надаються на платній основі. Цей досвід є найбільш корисний з точки зору системності та економічності.

Разом з тим, слід зазначити, що формування в Україні  централізованої комерційної структури  з обробки готівки за участю капіталу Національного банку і банків можна розглядати лише як стратегічну довгострокову мету, реалізація якої залежить від створення цілого ряду передумов. Серед них:

• структуризація платіжної системи, в якій доля готівкових розрахунків повинна бути суттєво зменшена;
• реорганізація системи інкасації шляхом розвитку конкурентного середовища у цій сфері;
• формування інфраструктури обслуговування готівкового обігу ( зростання мережі банкоматів, автоматів з продажу товарів, супермаркетів і великих магазинів тощо).

Враховуючи  наведене, централізація оброблення готівки та забезпечення нею різних сфер економіки повинна проходити поступово протягом 10-15 років в міру створення необхідних умов. На даному етапі для посилення ролі Національного банку у сфері готівкового обігу необхідно:

• підвищення рівня централізації готівкових потоків в Національному банку з 15% до 20-25%, що дозволить посилити вплив останнього на стан готівкового обігу;
• розширення матеріально-технічної бази територіальних управлінь;
• формування міжрегіональних касових центрів на базі територіальних управлінь, через які здійснюються основні потоки готівки;
• удосконалення системи виявлення і вилучення фальшивих грошових знаків;
• створення необхідних умов в територіальних управліннях для здавання готівки банками і фірмами-перевізниками;
• впровадження нових форм касового обслуговування банків та їх клієнтів.

За розрахунками, внаслідок підвищення рівня централізації  готівкового обігу зростання  надходжень готівки до Національного  банку в 4-6 разів перевищить наявну спроможність територіальних управлінь  з приймання-видачі, перерахування  та зберігання готівки. Тому ефективне виконання зазначеної функції Національним банком України можливе лише на основі запровадження високопродуктивних автоматизованих технологічних процесів оброблення готівки, розширення матеріально-технічної бази (наявність достатніх площ сховищ, інкасаторських боксів та приміщень для приймання-видачі готівки, сучасних засобів для транспортування і зберігання готівки тощо), що вимагає капітальних вкладень за орієнтовними розрахунками.

Передбачається поетапне запровадження нових технологічних процесів оброблення банкнот, побудованих на базі сучасних технічних засобів двох типів:

• автоматизованих систем ВРS-1000 (17 одиниць) з продуктивністю оброблення банкнот 250-300 пачок в зміну;
• настільних машин для сортування банкнот (30 од.) з продуктивністю 130-140 пачок в зміну [36, ст. 28].

В результаті всі  територіальні управління Національного  банку України планується перевести  в основному на автоматизовану обробку  банкнот. Необхідно також здійснити  переоснащення існуючих ручних технологічних  процесів обробки готівки в банківській системі більш сучасними засобами перерахування банкнот (з функцією контролю справжності) і розширити використання сучасних засобів перерахування і сортування монет.

Щоб оптимізувати використання капітальних вкладень доцільним є формування міжрегіональних касових центрів, яке пропонується проводити на базі Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області, управліннях в Дніпропетровській, Львівській, Одеській, Харківській областях, де зосереджуються найбільші потоки готівки і пропонується більш широке використання автоматизації і механізації робіт.

Для приймання  готівки від банків необхідно  в територіальних управліннях Національного  банку побудувати бокси інкасації  із шлюзами передавання цінностей, під'їздні шляхи, розширити приміщення касових вузлів.

З метою удосконалення  системи виявлення та вилучення  з обігу фальшивих грошових знаків передбачається створення централізованої  бази даних про вилучені з обігу  фальшиві банкноти та відповідних локальних  баз даних у всіх територіальних управліннях Національного банку. Інформація про нові види фальшивих банкнот буде оперативно повідомлятися по банківській системі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ III

 

1. Сучасний етап економічного розвитку України характеризується створенням власної економіки ринкового спрямування. Певна річ, успішним ринковим перетворенням мають відповідати економічні важелі управління, адекватні механізмам ринкових перетворень. Серед них визначальним є банківська система, яка забезпечує проведення комплексних грошових операцій через системи платежів та розрахунків, поза якими не може функціонувати сучасна економіка.
2. Нині банки набули ознак складної організації з багатоцільовим характером діяльності та високим ризиком її здійснення. Нові умови господарювання, породжені ринк<