Лекции по "Ценообразованию"

 

7.4. Економічна сутність демпінгу

 

В практиці міжнародної торгівлі існує поняття товарного демпінгу - продажу товарів за демпінговими цінами.

 Демпінгова ціна - це ціна на товар, суттєво більш низька, ніж при звичайних комерційних операціях. Використання демпінгових цін обмежується антимонопольним законодавством як українським, так і світовим. Мета демпінгу - проникнення на зовнішній ринок або негайне захоплення певного його сегменту.

        У країнах Євросоюзу прийнятий спеціальний антидемпінговий кодекс, а в рамках окремих держав боротьба з демпінгом регулюється антидемпінговими законами.

 В Україні законодавчими  актами, які обмежують використання демпінгових цін, є:

        щодо експорту товарів - указ Президента України «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів (від 25 серпня 1994 р. № 475/ 94)., який регулює принципи розрахунку експортних цін для уникнення звинувачень в демпінгу;

       щодо імпорту товарів - Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (від 22 грудня 1998 р. №330-14).

Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо в Україні експортна ціна є нижчою від порівняної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях.

      Основним критерієм демпінгу - порівняння фактичних експортних і внутрішніх цін в країні-експортера.

Показник демпінгу - різниця між нормальною ціною товару і експортною ціною.

 

ТЕМА 8

 

ЦІНОУТВОРЕННЯ У БУДІВНИЦТВІ

  
        8.1. Економічна сутність кошторисної вартості будівництва

8.2. Особливості формування собівартості будівельно-монтажних робіт

8.3. Договірна ціна

8.4. Ціна тендерної пропозиції

      

        8.1. Економічна сутність кошторисної вартості будівництва

 

Ціноутворення в будівництві має свої особливості і є важливим елементом процесу будівництва. Адже правильно встановлені і обґрунтовані ціни, визначені нормативним методом за допомогою нормативно-законодавчої бази з питань ціноутворення у будівництві, дають змогу, з одного боку, забезпечити отримання прибутку будівельною організацією і подальший розвиток з метою підвищення ефективності діяльності, а з іншого - дозволяють замовнику переконатися в об'єктивності та правильності визначення рівня цін на той чи інший вид робіт або об'єкт будівництва.

Нормативна база для ціноутворення в будівництві - це Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174, із змінами. і доп.  
Ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.

У той же час слід відзначити, що всі підприємства та організації, незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці в процесі ціноутворення дотримуються норм Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. № 507-XII, із змінами. і доп. (далі - Закон про ціни і ціноутворення). Згідно з цим Законом ціни в Україні бувають вільними, державними фіксованими і регульованими.

У галузі будівництва застосовуються вільні ціни, але «при визначенні вартості будівель (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності» використання ДБН Д.1.1-1-2000 є обов'язковим. Що стосується ціноутворення у будівництві за рахунок інших джерел фінансування, то ДБН Д.1.1-1-2000 носять рекомендаційний характер.

Важливим є той факт, що якщо будівництво об'єктів здійснюється за рахунок змішаних коштів (бюджетних та не бюджетних), то незалежно від частки бюджетних коштів у загальному їх обсязі вартість такого будівництва визначається на підставі ДБН Д.1.1-1-2000.

Система ціноутворення в будівництві містить у собі кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва і складання інвесторської кошторисної документації.

Кошторисні  нормативи являють собою комплекс кошторисних норм, об’єднаних в окремі збірники і служать для визначення вартості будівництва.

 Інвесторська кошторисна документація - це сукупність кошторисів (кошторисних розрахунків), відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них і відомостей ресурсів, складених на стадії розробки проектної документації.

Для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будинків чи споруд або їх черг складається інвесторська кошторисна документація таких видів:

- локальні кошториси,  які є первинними кошторисними  документами і складаються на  окремі види робіт і витрат на будинки чи споруди, на загальноплощадкові роботи за обсягами, які визначилися при розробці робочої документації (робочих креслень) (додаток В, Г);

- об’єктні кошториси,  які поєднують у своєму складі  дані з локальних кошторисів  на об’єкт у цілому (додаток Д);

- зведені кошторисні  розрахунки вартості будівництва  підприємств, будинків, споруд (чи  їх черг), які складаються на  основі об’єктних кошторисів (додаток  Е).

 

 

Основним завданням кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві є:

• забезпечення через систему ціноутворення в будівництві визначення вартості будівництва на всіх стадіях інвестування;
• підвищення ефективності капітальних вкладень, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в будівництві, застосування нових матеріалів, виробів та конструкцій, організаційних заходів тощо.

         Система ціноутворення в будівництві базується на розрахункових нормативних показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів.

         Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми.

До елементних кошторисних  нормативів відносяться:

- ресурсні елементні  кошторисні норми на будівельні  роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2.-99);

- ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3 – 99);

- ресурсні елементні  кошторисні норми на ремонтно-будівельні  роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4 – 2000);

- ресурсні елементні  кошторисні норми на ремонтно-реставраційні  роботи (РЕКНрв) (ДБН Д.2.5 – 2001);

- ресурсні елементні  кошторисні норми на пусконалагоджувальні  роботи (РЕКН пн) (ДБНД.2.6 – 2000);

- ресурсні кошторисні  норми експлуатації будівельних  машин і механізмів (РЕКНМ) (ДБН  Д.2.7 – 2000).

Головна функція кошторисних  норм – визначення нормативної кількості  ресурсів, необхідних для виконання  відповідного виду робіт, як основи для  наступного переходу до вартісних показників.

       Решта витрат, що враховуються у вартості будівництва, визначаються не за нормами, а на основі розрахунку (наприклад, загальновиробничі витрати).

Таким чином, вартість будівництва  визначається:

1) на стадії проектування  – кошторисна вартість будівництва  в складі інвесторської кошторисної  документації;

2) на стадії визначення виконавця робіт – ціна тендерної пропозиції (проведення тендера);

3) на стадії проведення  взаєморозрахунків – уточнюються  окремі вартісні показники, визначені  на попередніх стадіях, залежно  від виду договірної ціни в  порядку, обумовленому в контракті.

Зведений кошторисний  розрахунок вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їхніх черг – це кошторисний документ, що визначає повну розрахункову кошторисну вартість будівництва всіх об’єктів, передбачених Проектом або Робочим проектом, включаючи базисну кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, затрати  на придбання устаткування, меблів та і інвентарю, а також усі супутні витрати. 

У зведених кошторисних  розрахунках вартості виробничого  і невиробничого будівництва  витрати розподіляються за такими розділами:

Розділ 1. Підготовка території  будівництва;

Розділ 2. Основні об’єкти  будівництва;

Розділ 3. Об’єкти підсобного й обслуговуючого призначення;

Розділ 4. Об’єкти енергетичного  господарства;

Розділ 5. Об’єкти транспортного  господарства і зв’язку;

Розділ 6. Зовнішні мережі і споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання;

Розділ 7. Впорядкування  та озеленення територій;

Розділ 8. Тимчасові будинки  і споруди;

Розділ 9. Інші роботи і  витрати;

Розділ 10. Утримання служби замовника й авторський нагляд;

Розділ 11. Підготовка експлуатаційних  кадрів;

Розділ 12. Проектні і дослідницькі роботи.

Крім того, після підсумку розділів 1-12 враховуються:

• кошторисний прибуток;
• кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних робіт;
• кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;
• кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами;
• податки, обов’язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

Кошторисний прибуток –  це кошти, що враховують економічно обґрунтовану величину прибутку підрядної організації  від виконання будівельно-монтажних  робіт.

 

8.2. Особливості формування собівартості будівельно-монтажних робіт (БМР)

 

Формування собівартості будівельно-монтажних робіт (БМР) здійснюється на основі Методичних рекомендацій щодо формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затвердженими Державним комітетом України з будівництва і архітектури від 6.02.2004 р. № 30.

Кошторисна вартість, яка визначається за локальними кошторисами, містить у собі прямі витрати та загальновиробничі витрати.  
Собівартість БМР за договором підряду складається з прямих витрат на виконання БМР, які безпосередньо пов'язані з виконанням даного договору підряду, та загальновиробничих витрат.

Прямі витрати враховують у своєму складі:

        заробітну плату робітників,

        вартість експлуатації будівельних  машин і механізмів,

вартість матеріалів, виробів, конструкцій.

Вони визначаються в  локальних кошторисах шляхом помноження визначеної за ресурсними елементними кошторисними нормами кількості трудових і матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання обсягів робіт, обчислених за робочими кресленнями, на відповідні поточні ціни цих ресурсів.

Заробітна плата, що вказується в прямих витратах у локальних кошторисах, обчислюється окремо для робітників-будівельників та монтажників і для робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів. Розрахунок заробітної плати виконується на підставі нормативних трудовитрат і вартості людино-години, що відповідає середньому нормативному розряду ланки робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів.

Вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, зайнятих у будівельному виробництві, у прямих витратах визначається виходячи з нормативного часу їхньої роботи, необхідної для виконання встановленого обсягу будівельних і монтажних робіт, і вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їхнього застосування (машино-година) у поточних цінах.

Вартість машино-години в поточних цінах розраховується на підставі трудових і матеріальних ресурсів, наведених в РЕКН, і  поточних цін на них з додаванням амортизаційних відрахувань на повне  відновлення будівельних машин і механізмів.

Таким чином, прями витрати  в будівництві визначають:

 

,       (8.1)

 

де     - прямі витрати;

- вартість будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

- заробітна плата робітників-будівельників  та монтажників і для робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні  будівельних машин і механізмів;

- вартість експлуатації будівельних  машин і механізмів.

 

Загальновиробничі витрати – це сума коштів для відшкодування витрат будівельних і монтажних організацій, пов’язаних зі створенням загальних умов будівельного виробництва, його організацією, керуванням і обслуговуванням.

Для розрахунку загальновиробничих витрат їхні статті групуються в 3 блоки:

1) заробітна плата  працівників: апарату, старших  виконавців робіт (начальників  дільниць), виконавців робіт, майстрів, механіків будівельних дільниць (крім тих, які входять до  складу виробничих бригад), а також  тих, хто здійснює господарське обслуговування;

2) збір на обов’язкове  соціальне страхування, збір на  обов’язкове пенсійне страхування  і внески в Державний фонд  сприяння зайнятості населення; 

3) кошти на покриття  інших статей загальновиробничих  витрат.

Склад загальновиробничих витрат в будівництві представлено в додатку З.