Бізнес – план сауни

     Важливо також дотримання підприємцями загальних етичних норм, які включають професійну етику, етичні кодекси фірми, узвичаєні правила бізнесу, рівень соціальної культури та виховання уже підприємців, ступінь їх домагань, дотримання звичаїв й високою мораллю, які у суспільстві, рівень знань, необхідні здійснення законного бізнесу та інших.

     Культура підприємництва як вияв правових і соціальних етичних критеріїв (норм) входять такі відносини: із державою, станеться з суспільством, з споживачами, зі службовцями, з партнерами, з конкурентами та інші господарюючими суб'єктами, і навіть дотримання діючих правових актів, стандартів, правил, норм, безпосередньо чи опосередковано які впливають розвиток підприємництва.

     Підприємницька діяльність спрямовано систематичне одержання прибутку, але з різними шляхами і методами, а на засадах. Культура підприємництва означає, що підприємці, створивши власну справу, здійснюють законний бізнес, і отримують дохід (прибуток) на засадах.

    Формування культури підприємництва визначається багатьох чинників, серед яких перших місць займають цивілізована зовнішня підприємницька середовище, суспільний лад і державний менталітет, реально діючі правові норми, встановлюють права, обов'язки, відповідальність підприємців, які захищають їхнього капіталу від агресивної довкілля, й, звісно, сам підприємець та її корпоративна культура.

     Культура підприємництва цілому залежить від формування культури підприємницьких організацій, культури самих підприємців, від підприємницької етики, ділового етикету і багатьох інші елементи, загалом складових такого поняття, як культура.

     Схематично виникнення культури підприємницької організації та подальше її формування можна так:

Культура фірми, зазвичай, такими внутрішніми чинниками:

• предметом підприємницької діяльності, здійснюваним бізнесом;
• організацією підприємницької діяльності;
• мотивацією власника фірми і кількість службовців;
• рівнем управлінської культури, механізмом взаємовідносин керівників фірми і найманих працівників;
• наявністю особливого стилю управління, що сприяє досягненню провідних позицій над ринком;
• створенням таких умов діяльності службовців, що сприяють усвідомлення їхній повній причетності до результатів діяльності фірми;
• наявністю набору чітких, певних поглядів на цінностях, яких прагне фірма;
• високої професійної компетентністю керівників фірми, менеджерів і працівників і можливість їх навчання;
• досягненням високої якості та інтенсивності праці працівників із відповідним матеріальним винагородою;
• орієнтацією діяльності фірми на ефективність і якість запропонованих товарів та послуг;
• добре організованим сервісного обслуговування продукції в споживачів;
• високої культурою виробництва, впровадженням нових технологій, які забезпечують необхідний рівень якості товарів та послуг;
• створенням необхідних санітарно-гігієнічних і безпечних умов праці;
• забезпеченням здорового морального клімату у фірмі та інших.

     Формування такий корпоративної культури поряд з іншими чинниками забезпечує підприємницький успіх.

• Ділова  етика

     Ділова етика — це система загальних етичних норм і правил поведінки суб´єктів підприємницької діяльності, їх спілкування і взаємодії. Вона виявляється як на мікрорівні — це моральні відносини в організаціях, так і на макрорівні — це моральні відносини між суб´єктами господарської діяльності. Ділова етика регулює відносини бізнесмена, підприємця, менеджера зі своїми партнерами, конкурентами, клієнтами, працівниками тощо.

     Результати опитувань свідчать, що в усьому світі все більше зростає інтерес до етичних проблем. У країнах із розвинутими ринковими відносинами є звичайним, що питання ділової етики, соціальної відповідальності турбують підприємця так само, як і ефективність виробництва.

     В усьому світі завдяки економічним і соціальним змінам більше значення отримують моральні і етичні норми життя суспільства, право на людську гідність, умови праці, стан навколишнього середовища, достаток духовних благ, свобода особи, соціальний зв'язок між людьми, справедливість, зведення до мінімуму конфліктів усередині товариства, активна участь усіх громадян у громадському житті, право кожного громадянина брати участь у прийнятті рішень та ін.

    Для реалізації цих цінностей необхідний високий рівень розвитку продуктивних сил, культури. Водночас без відновлення моральних основ суспільства неможливо створити платформу для перебудови економіки.

     У період, коли здійснюється перехід від тоталітарної системи до формування демократичних інститутів і ринкової економіки, все більшого значення набуває питання про співвідношення економіки й етики, моральних і економічних цінностей.

     Етика — система норм морального поводження людей, їхніх обов'язків у відношенні один до одного і суспільства в цілому.

     Мораль — форма суспільної свідомості, суспільний інститут, що виконує функцію регулювання поведінки людини.

     Розрізняють корпоративну, підприємницьку й інші види етики. Етичні норми поводження фірми у взаємовідносинах з державою, покупцями, постачальниками, робітниками вивчає корпоративна етика. Багато західних фірм мають власні етичні кодекси. При цьому вони виходять із того, що високі етичні стандарти забезпечують стабільний прибуток.

     Важливу роль у формуванні ділової етики, а також у виявленні й усуненні неетичних методів бізнесу відіграє громадськість. Питання етики обговорюються в пресі, на телебаченні, в товариствах споживачів, різних асоціаціях і т. п.

     Етика підприємництва розробляє кодекс поведінки, показує гідність намірів підприємця, визначає притаманні йому риси.

     Провідне місце серед них займають ті, що зумовлюють природу підприємця і підприємництва. Перша риса — це заповзятливість, яка розуміється як здатність досягати поставленої мети за рахунок власної ініціативи, винахідливості, практичної кмітливості, готовності йти на певний ризик, приймати і реалізовувати оригінальні ідеї. Друга — це соціально-новаторський характер діяльності підприємця, його особлива роль у ринковій трансформації економіки. Остання риса, що визначає природу підприємця, — це людський фактор, людина, зусилля якої в умовах ринкової економіки спрямовані на одержання прибутку, поєднуються з етичною та психологічною готовністю до відповідального, чесного цивілізованого підприємництва. Це означає, що в будь-якій підприємницькій діяльності слід враховувати інтереси і потреби держави та всього суспільства.

  Наведені риси формують етику підприємця і перебувають у тісній взаємодії.

    Саме поєднання чітко усвідомленої природи підприємництва, визначення її корисності для економічного розвитку і соціального прогресу з дотриманням певних норм поведінки підприємцем дає підстави виділити складові підприємницької діяльності (рис. 5.1).

                 Рис. 5.1. Складові підприємницької етики

     Вирішальними умовами успіху є працьовитість, фахова майстерність, талант. У активізації перерахованих якостей усе більше значення має моральний підхід і рівень моральної свідомості. Важливим у професіональній етиці є об'єктивне і доброзичливе ставлення до людей, їх фахової думки, службових прагнень. Реальним проявом фахової порядності є єдність слова і діла.

     Найпоширенішими шляхами формування етичної поведінки в підприємницьких структурах можуть бути такі:

— розробка етичних нормативів;

— створення груп або комітетів з етики;

— проведення соціальних обстежень і ревізій;

— навчання етичній поведінці.

    Отже, основа етичного кодексу фірми — додержуватися правил поведінки, що прийняті в цілому для суспільства.

• Висновок

     Культура підприємницької діяльності залежить від культури кожного працівника фірми й у першу чергу від організаційної культури керівника фірми. Культурний підприємець мусить уміти моделювати, бачити горизонти підприємницької діяльності своєї фірми, спонукати до роботи й стимулювати роботу інших, втілювати намічене у життя, вміти у різноманітних ситуаціях приймати рішення і відповідальність він. І тому підприємець може бути наділений оригінальним уявою та гарним умінням зводити складне до простого, щоб виділити головне, визначити майбутнє підприємства п'ять, десятиліття вперед.

    Найважливішим чинником культури підприємця є його кваліфікація як менеджера як і фахівця, яка передбачає знання їм філософії всієї технології, економіки та інструментарію підприємництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Використана література:

1. Варналій З. С, Сизоненко В.О. Основи  підприємницької діяльності: Підручник  – К.: Знання України, 2003. – 407 с. 
2. Заславская Т., Рывкина Р. Социология экономической жизни: Очерки теории. – Новосибирск, 2001. 
3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради – 2003 – №№ 18-23 
4. Конституція України – К.: 1996. 
5. Сизоненко В. Підприємництво. – К.: Вікар, 2006– 453 с. 
6. Льюис Р. Д Деловые культуры в международном бизнесе. М.: Дело – 2004. 
7. Подсолонко В.А., Миронова Т.Л. Підприємництво. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 616 с.