Перелік використаних джерел

Зміст

1.  Структура бюджету як фінансового плану……………………………………..2

2.  Склад видатків на державне управління ……………………………………….7

3. Розрахунок практичного завдання…………………………………………..13

4. Перелік використаних джерел……………………………………………….16

1. Структура бюджету як фінансового плану.

Правова характеристика бюджету  пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою  розпис доходів і видатків основного  централізованого фонду грошових коштів держави. Правове регламентування  бюджету здійснюється у загальних  рисах головним законом — Конституцією і деталізується у бюджетному законодавстві, яке охоплює три  рівні. Перший — це законодавчий акт, що здійснює загальне регламентування  бюджету і бюджетних відносин. До 2001 р. в Україні таку роль виконував  Закон «Про бюджетну систему України», а нині — «Бюджетний кодекс України». Він визначає засади формування бюджету  і принципи побудови бюджетної системи, її склад, розмежування доходів і  видатків між бюджетами, регламентує  бюджетний процес та міжбюджетні  відносини. Другий — ухвалення законів, що регламентують окремі статті доходів  і видатків. Стосовно формування доходів  основним є Закон України «Про систему оподаткування» і закони, які регламентують стягнення  окремих податків: «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір», «Про податок на прибуток підприємств» та ін. Податкове законодавство може бути систематизоване й у єдиному  документі — податковому кодексі, проект якого розроблено і підготовлено до затвердження в Україні. Стосовно видатків таких прямих законів немає, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад  Закон України «Про освіту». І  нарешті, третій рівень — це щорічне  прийняття закону про Державний  бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві  бюджети. Прийняття цих актів  являє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового  плану.

Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід зазначити, що його вертикальна  структура (за рівнями органів влади  й управління) відповідає структурі  бюджетного устрою. Оскільки зараз  немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений бюджет України  як фінансовий план не затверджується, хоча в Бюджетному кодексі України  і зазначено, що бюджетна система базується на принципі єдності. Зведений бюджет використовується як аналітико-статистичне узагальнення планових і фактичних показників. Він є довідковим документом, який показує суму ресурсів, що мобілізуються і перерозподіляються через бюджет, роль і місце бюджету в економічній системі.

З позиції фінансового  плану бюджет держави розглядається  як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний  бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й  управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела  їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети  є фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і відображають їх фінансову  діяльність.

Бюджет може складатись у  вигляді одного чи кількох фінансових планів. Скажімо, в царській Росії  свого часу існувало два бюджети  — звичайний і надзвичайний, які  різнилися ступенем відкритості (надзвичайний був закритим, і дані про нього  не публікувались). Нині в окремих  країнах поділ бюджету відбувається за напрямами використання коштів —  поточні й капітальні витрати. Відповідно створюються поточний бюджет та бюджет розвитку і розподіляються доходи між  ними. Як правило, поточний бюджет забезпечується поточними, насамперед податковими, надходженнями  і має бути збалансованим. Бюджет розвитку може бути дефіцитним. Джерелом покриття дефіциту є державні позики, у тому числі цільові. Такий поділ  бюджету здійснювався в колишньому СРСР на початку 90-х років. На даний  час в Україні бюджет поділяється  на дві частини: загальний та спеціальний  фонди. До загального фонду відносять  кошти, що призначені для реалізації загальних функцій, а до спеціального — кошти, що мають конкретне призначення, у тому числі позабюджетні кошти бюджетних установ та організацій.

В Україні бюджет як фінансовий план певною мірою відрізняється  від бюджету як економічної категорії, оскільки до складу Державного бюджету  при затвердженні зараховувалися також  фонди цільового призначення. Так, у різні роки до Державного бюджету  входили Фонд для здійснення заходів  щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту  населення, Державний інноваційний фонд, Державний фонд охорони навколишнього  природного середовища, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу, Фонд соціального захисту інвалідів  та Державний дорожній фонд. До 1997 р. до Державного бюджету входив Пенсійний  фонд. Частка цільових фондів у 1997 р. становила 21 % загального обсягу доходів і 16% видатків зведеного бюджету України та близько третини Державного бюджету.

Зазначений підхід не є  правомірним, хоча і має свої причини: у такий спосіб установлюється законодавче  регулювання формування і використання вказаних фондів. У зв'язку з цим  посилюється контроль за цільовим і  раціональним використанням коштів. Однак зарахування цільових фондів до бюджету змінює структуру його доходів і видатків і не дає  можливості точно проаналізувати фінансову  політику держави. Нині у зв'язку з  ліквідацією окремих фондів та виключенням  фондів соціального страхування  з бюджету питома вага цільових фондів у бюджеті істотно скоротилася  — за підсумками 2002 р. вона становить  близько 2 %.

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів  і видатків, які відбивають фінансову  діяльність держави, їх структуризація може мати офіційний і науковий характер. Офіційна бюджетна класифікація, що являє  собою систематизоване згрупування  доходів і видатків та фінансування бюджету, затверджується відповідними уповноваженими органами. В її основу кладуться ті ознаки, що мають визначальну  роль у бюджетному процесі. Наукова  класифікація дає можливість оцінити  склад та структуру доходів і  видатків передусім за економічним змістом. У класифікації видатків основним є їх суспільне призначення, а в класифікації доходів — методи мобілізації.

За суспільним призначенням видатки об'єднуються в такі групи:

• соціальний захист населення і соціальне забезпечення;
• фінансування соціальної сфери;
• фінансування фундаментальних досліджень;
• економічна діяльність держави;
• національна оборона;
• державне управління та зовнішньополітична діяльність;
• обслуговування державного боргу;
• інші видатки.

Доходи бюджету за методами їх мобілізації поділяються на дві  основні групи:

• податкові надходження;
• неподаткові доходи.

Склад і структура видатків бюджету як основного фінансового  плану відображають економічну і  соціальну політику країни, її воєнну доктрину. Так, в Україні характерною  ознакою останніх років є відсутність  певних пріоритетів. Це пояснюється  тим, що в умовах важкого фінансового  стану фінансова політика держави  спрямована на підтримання хоча б  на мінімальному рівні усіх сфер та галузей. Навіть досить розгалужений склад  видатків на розвиток економіки відбиває в основному поточні витрати. У складі видатків у різні роки є досить специфічні статті, які  відбивають сучасні проблеми України. Наприклад: фінансування будівництва  житла для військовослужбовців  і членів їх сімей, фінансування заходів  з конверсії; фінансування заходів, пов'язаних із поверненням кримськотатарського  народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані  з України; відшкодування сільськогосподарським  та переробним підприємствам власних  коштів, витрачених на будівництво  об'єктів соціально-культурного  призначення на селі, та ін.

Як фінансовий план бюджет не є чимось відокремленим. Він входить  як складова до єдиної системи фінансового  планування в країні. Взаємозв'язок бюджету з фінансовими планами  підприємств, організацій і установ  має переважно однобічний характер. Ті з них, що здійснюють діяльність на основі комерційного розрахунку, є  платниками податків. У їхніх фінансових планах відбивається балансовий прибуток, сплата податків у бюджет, чистий прибуток і його використання. Податкові взаємовідносини  з бюджетом регулюють фінансові  плани підприємств і визначають їхні реальні можливості. Підприємства державного сектору економіки, крім сплати податків, можуть отримувати асигнування  з бюджету у вигляді державних  дотацій і бюджетних кредитів. Такі взаємовідносини теж відбиваються у фінансових планах підприємств  і визначають їх фінансовий стан. Нині, з одного боку, стоїть завдання повної ліквідації збитковості і державного дотування підприємств, а з іншого — держава змушена фінансове підтримувати найважливіші галузі і підприємства. Однак з переходом до ринкових відносин бюджет перестав виконувати функцію збалансування фінансових ресурсів підприємств. Тепер ця функція покладається на кредит, а бюджет може забезпечувати тільки певну фінансову підтримку як за рахунок пільг з оподаткування, так і через виділення асигнувань.

Заклади соціальної сфери, що перебувають на бюджетному фінансуванні, складають фінансовий план у вигляді  кошторису доходів та видатків. У  ньому відбиваються бюджетні асигнування, які є головним джерелом фінансового  забезпечення. Обсяг видатків залежить насамперед від стану бюджету. В  нормальних умовах кошторисне фінансування здійснюється за нормативним методом. Величина нормативів залежить як від  реальних потреб у ресурсах, так  і від можливостей бюджету  — чим кращий стан бюджету, тим  більші за розміром норми. Під час  фінансової кризи бюджетне фінансування здійснюється на основі комбінованого  підходу. Частина видатків, насамперед на заробітну плату, фінансується за встановленими (однак на досить низькому рівні) нормами, частина — виходячи з реальних можливостей бюджету. Упровадження в соціальній сфері елементів комерційного розрахунку шляхом розвитку платних послуг веде до змін у їх фінансовому плануванні і до формування нових взаємовідносин з бюджетом. Бюджетні асигнування є тільки одним із джерел формування доходів, причому їх роль і питома вага поступово зменшуються за рахунок розширення форм і методів фінансової діяльності.

Бюджет як фінансовий план також тісно взаємозв'язаний з  іншими ланками державних фінансів — фондами цільового призначення. Частина з них, як уже зазначалося, може безпосередньо зараховуватись до бюджету при його затвердженні, хоча і виконуються вони відособлено. Інші, наприклад Пенсійний фонд, складаються і виконуються окремо. Однак вони теж взаємозв'язані  з бюджетом, оскільки можуть мати як цільові надходження коштів з  бюджету, так і перерахування  до бюджету.

Таким чином, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у  діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і  форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує  діяльність держави, робить її конкретною і фінансове забезпеченою.

2. Склад видатків на державне управління

З Державного бюджету України  фінансуються видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності й суверенітету, незалежного судочинства та інші непередбачені Бюджетним кодексом України видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню. Вони включають видатки на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади, утримання Президента України та його апарату, фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. За рахунок коштів республіканського Автономної Республіки Крим і бюджетів місцевого самоврядування, у тому числі трансфертів з Державного бюджету, фінансуються видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх використання на основі принципу субсидіарності. З обласних, районних і бюджетів самоврядування здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної   влади та місцевого самоврядування.  Вони спрямовуються на забезпечення прав та обов´язків Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України. Відповідальність за здійснення видатків за рахунок коштів Державного бюджету України несуть відповідні органи державної влади. А відповідальність за здійснення видатків за рахунок коштів місцевих бюджетів і трансфертів покладається на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних, сільських голів (якщо виконавчі органи не створені).

Держава може передати Раді Міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право здійснення видатків лише з одночасною передачею бюджетних ресурсів у формі закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов´язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із Державного бюджету України.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних  рад, міські, селищні, сільські голови зобов´язані забезпечити здійснення видатків з відповідних місцевих бюджетів з дотриманням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеними Бюджетним кодексом. Не допускається здійснення видатків, не віднесених до місцевих бюджетів, та видатків на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів упродовж бюджетного періоду.