Операції банків із залучення і запозичення фінансових ресурсів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Ноября 2013 в 20:07, доклад

Описание работы

Під час вивчення теми студентам варто засвоїти сутність, класифікацію та джерела формування банківських ресурсів. Особливу увагу необхідно звернути та створення власних, залучених та запозичених ресурсів, зокрема на методику розрахунку власного капіталу в Україні, а також на критерії та стандарти визначення банківського капіталу згідно Базельських угод. Засвоєння даної теми вимагає від студентів вивчення економічної характеристики та джерел формування банківських ресурсів, адже основою діяльності банків слугують сформовані ними ресурси.

Файлы: 1 файл

Операції банків із залучення і запозичення фінансових ресурсів.doc

— 88.00 Кб (Скачать файл)

Банківські установи залучають  додаткові ресурси також і  за рахунок випуску власних боргових зобов’язань і, зокрема, облігацій.

Банківські облігації належать до цінних паперів, які мають обіг на території України. Вони засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів і підтверджують зобов’язання відшкодувати їм (власникам) номінальну вартість у зазначений строк із виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Банки, створені у формі акціонерних  товариств, мають право випуску облігацій на загальну суму, що не перевищує 25% від їхнього статутного капіталу, причому лише після повної оплати раніше емітованих ними акцій.

Випуск облігацій забороняється:

–        для формування або поповнення статутних фондів банків;

–        для покриття збитків від господарської діяльності.

Облігації оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами  їх випуску, – в іноземній валюті, проте незалежно від виду валюти, якою оплачено облігації, їх вартість виражається у гривнях. При цьому кошти від їх розміщення спрямовуються винятково на цілі, зазначені при випуску.

Забалансові джерела ресурсів банку:

-         сек’юритизація активів;

-         продаж позик;

-         випуск кредитних гарантій.

Сек’юритизація активів – це переоформлення частини доходних активів в цінні папери з подальшим їх продажем на відкритому ринку з метою залучення додаткових коштів. Такі цінні папери (passthrough securities) привабливі як для продавців, так і для інвесторів, оскільки вони, як правило, передбачають деномінацію, а також річний прибуток, ліквідність і ризик на кращих умовах, ніж ті, які може мати звичайний власник кредитних вкладень.

В міру оплати активів (виплата відсотків  і основної суми боргу) потік прибутку спрямовується до власників цінних паперів. У такий спосіб банківські позики трансформуються цінні папери, що вільно продаються на фондовому ринку.

Банк повертає кошти, витрачені  на придбання активів, і використовує нові кошти для надання нових  позик.

Переваги сек’юритизації активів:

-         додатковий прибуток у вигляді комісійних за обслуговування пакетів активів;

-         додаткові прибутки від різниці між процентними ставками при сек’юритизації активів і виплатами інвесторам;

-         зниження податків через відрахування витрат по сек’юритизації;

-         спосіб «очищення» кредитного портфеля – позики, що містяться в сек’юритизованому пакеті, вилучаються з балансу банку, що поліпшує показник «капітал/активи» (капітал залишається тим же, а сума активів зменшуються) і банк виглядає більш сильним у фінансовому положенні;

-         зниження процентного ризику, тому що сек’юритизація дозволяє погоджувати між собою терміни платежів по банківських активах і зобов’язанням.

Продаж позик – форма інвестиційних  банківських операцій, при яких  банк максимально вірно оцінює кредитоспроможність позичальників і продає частину свого кредитного портфеля іншим інвесторам, що довіряють думці банкіра щодо оцінки якості даних кредитів.

Банки зберігають право по обслуговуванню боргу, збираючи з боржників платежі по відсотках і слідкуючи за виконанням ними термінів платежів в інтересах покупців позики за невелику комісію.

Форми продажу позик:

-         участь у позиках;

-         дроблення позик.

Участь у позиках – угода, відповідно до яких  банк продає частину великого кредиту на період, рівний терміну кредитування. Продаж закінчується в момент погашення кредиту (банк не несе відповідальності у випадку неплатежу боржника по кредиту).

Дроблення позик – продаж частини  великого кредиту на короткий час, звичайно на період більш короткий, чим період до моменту погашення кредиту (банк відповідає по зобов’язаннях).

Гарантійні кредитні листи й  інші фінансові гарантії.

Фінансові гарантії – інструмент, використовуваний для зміцнення  кредитоспроможності позичальника з метою зниження вартості кредиту, що свідчить про зобов’язання відшкодувати суму кредитору у випадку неплатежу з боку позичальника.

Однієї з поширених форм фінансової гарантії є гарантійний кредитний  лист. Банк за плату гарантує кредит свого клієнта або виконання умов контракту, що укладається між клієнтом  банку і третьою стороною.

Переваги для банку:

-         прибуток від комісійних (0,5 – 1% від суми кредиту);

-         більш дешевий кредит для клієнта;

-         невелика імовірність оплати банку по ньому.

Причини розширення використання фінансових гарантій:

-         підвищення ризику неплатоспроможності клієнтів і попит на кошти, що знижують такий ризик;

-         одержання додаткових прибутків для банку за рахунок використання своєї спроможності оцінювати кредити.

 

 


Информация о работе Операції банків із залучення і запозичення фінансових ресурсів