Характеристика налогов предприятий

Вступ

Актуальність  теми дослідження. Податкова система і рівень непрямого оподаткування має дуже важливий вплив на загальний стан та розвиток економіки України, конкурентоспроможність підприємств на світових ринках. Тому це обумовлює виключну важливість вивчення стану непрямого оподаткування підприємств в країні, пошуку шляхів її вдосконалення. 
 
Україна та її економіка крокують до нового стану економіки - до ринку. Цей шлях потребує змін у базисі суспільства, у методах господарювання, обумовлює потребу в більш ефективних важелях управління економічними процесами. Особливою проблемою залишається перехід до суто економічних форм взаємовідносин виробників із державою, подолання економічно необґрунтованого втручання державних відомств у діяльність підприємств. Одним із головних важелів регулюючих економічні взаємовідносини товаровиробників із державою, стає податкова система, яка повинна сприяти діловій активності і підприємництва та виходу країни з кризи. Непрямі податки є однією з основних форм доданого продукту і прибутків у сучасному цивілізованому суспільстві. Вони не тільки зберігають капітали суспільства, але і формують джерела для їх достатньо швидкого накопичення з метою удосконалення виробництва. 
 
Сучасна податкова система, яка створюється в Україні, повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відношення між суб'єктами та їх інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових засобів, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків, і господарствами. 
 
Мета:  висвітлити вплив непрямих податків на суб'єктів підприємницької діяльності в контексті як ділової активності, так і справедливості розподілу податкового тягаря між різними верствами населення.

 

1. Економічна сутність непрямих податків 

Непрямі податки - податки на товари і послуги, що встановлюються як надбавка до цін на товари або тарифи на послуги і не залежать від доходів платників податків. Непрямі податки включаються виробниками (продавцями) в ціну товару і потім передаються державі. Отже, виробники і продавці виступають у ролі збирачів податків, а покупець – платником непрямих податків.

Непряме оподаткування розглядається  і як складова характеристика опосередкованої  оцінки рівня платоспроможності  окремих платників податків, яка  фактично відображає їх реальні споживчі витрати. Обґрунтовуючи непрямі  податки, акцентується увага на тому, що непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, а  їх розмір для окремого платника прямо  не залежить від його доходів. Тому непряме оподаткування здійснюється в момент витрачання, використання доходу або безпосередньо платниками податків, або кінцевими споживачами.

Різноманітною є класифікація непрямих податків.

а сферою застосування непрямі податки  поділяються на універсальні та специфічні (рис. 1.1). Універсальними є непрямі  податки, що справляються з усіх товарів  і послуг, окрім тих, які звільнено  від оподаткування. Універсальними непрямими податками в українській  податковій системі є податок  на додану вартість. У світовій практиці роль універсальних непрямих податків виконують також податок з  обороту і податок з продажу [32, с. 14].

Специфічними є непрямі податки, що справляються лише з тих товарів  і послуг, перелік яких визначено  законодавством. Специфічними непрямими  податками в податковій системі  України є акцизний збір і мито [32, с. 14].

За механізмом стягнення непрямі  податки поділяються на одностадійні і багатостадійні. Одностадійними є непрямі податки, що одноразово стягуються на певному етапі товарообігу. Одностадійними непрямими податками є акцизний збір і мито [32, с. 14].

Багатостадійними є непрямі  податки, що підлягають стягненню на кожному етапі товарообігу - податок  на додану вартість, який підлягає сплаті на кожній стадії реалізації товарів  і послуг [32, с. 14].

За наявністю кумулятивного (каскадного) ефекту непрямі податки поділяють  на:

1) кумулятивні (каскадні) – непрямі  податки, механізм стягнення яких  передбачає повторне оподаткування  товарів і послуг на всіх  стадіях їх обігу;

2) некумулятивні (некаскадні) - непрямі податки, механізм стягнення яких виключає можливість повторного оподаткування товарів і послуг, забезпечуючи однакові податкові надходження за однаковими товарами і послугами незалежно від кількості етапів їх обігу на шляху від виробника до споживача [32, с. 14-15].

В Україні використовуються три  види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) і  мито.

 

 

2. Особливості стягнення ПДВ

 

 

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Особливість  ПДВ полягає в тім, що саме він  справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан. Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ установлюються на оподаткований оборот, який включає  вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

Незважаючи на те, що податок  на додану вартість використовується в Україні вже 8 років, він був  і залишається "terra incognito" як для платників, так і збирачів. ПДВ, був запроваджений як альтернатива податку з обороту та податку з продажу. Це був цікавий експеримент , бо за своїм змістом ПДВ найкраще працює в демонополізованій економіці з мінімальним застосуванням "внутрішньокорпоративних" цін та відсутністю так званих "зв'язаних осіб". Натомість, головна мета планової системи є зворотною – підтримання планового ціноутворення, збереження єдиного власника в особі держави.

Платники  податку. Платниками податку в бюджет є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об’єкт  оподаткування. Об’єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб’єктами господарювання:

— продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

— завезення (пересилання) товарів  на митну територію України, виконання  робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами  для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території  України; завезення (пересилання) майна  згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

— вивезення (пересилання) товарів  за межі митної території України  і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території  України.

Отже, об’єктом оподаткування  є операції, зв’язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Для сплати податку на додану вартість (ПДВ) підприємці повинні знати передусім базу оподаткування. Така база визначається у залежності від контрактної вартості проданих товарів, виконаних робіт або наданих послуг, встановленої за ринковими або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита та інших обов'язкових платежів, за винятком ПДВ, що зараховується в ціну товарів, робіт або послуг. Якщо ПДВ сплачується уперше, то для визначення величини цього податку користуються формулою:

 

де: х - база оподаткування.

У разі виготовлення підприємством  продукції з використанням куплених деталей, матеріалів тощо за цінами з  додатковим нарахуванням ПДВ розрахунки обсягів цього податку здійснюють за формулою:

 

Податок на додану вартість використовують приблизно у 50 країнах світу, в  тому числі в Україні. Із 24 розвинутих країн світу він не вилучається  в США, Швеції та Австралії. В країнах  Європейського Союзу основна  ставка цього податку становить  майже 15% вартості товару або послуг, в Україні - 20%. У більшості країн, які вилучають цей податок, використовують кілька ставок податку на додану вартість. В інших державах збирають податок  з обігу, який вилучається у вигляді  частки відсотка від ціни товару в  міру його реалізації.

 

 

3. Акцизний податок

 

 

Акцизний збір - це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні  і монопольні товари і включається  в їхню ціну. 
Платниками податку в бюджет с суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів, а також ті, які займаються імпортом підакцизних товарів.

Залежно від виду підприємницької  діяльності існують особливості  у визначенні об'єкта оподаткування. Об'єктами оподаткування є:

1. Обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є їхній продаж, обмін на інші товари, безплатна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників (у тому числі і в порядку натуральної оплати праці).
2. Митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати.
3. Обороти з реалізації конфіскованого і безгосподарського майна, предметів закладу при невиконанні податкових зобов'язань.

Платниками акцизного  збору в бюджет є кілька видів  суб'єктів підприємницької діяльності:

1. Підприємства, організації, установи (їх філіали, відділення, підрозділи) як юридичні особи, які знаходяться на території України, і мають рахунки в банках.
2. Міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і громадяни, які мають поточні рахунки в банках України.
3. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Розглянемо вплив акцизного  збору на фінансово-господарську діяльність підприємств. Він має особливості на підприємствах, зайнятих виробництвом і реалізацією підакцизних товарів (виробнича діяльність), і підприємствах, що займаються придбанням імпорту підакцизних товарів з їх наступною реалізацією (торгова діяльність). Ці особливості пов'язані зі ставками акцизного збору, методикою розрахунку суми податку, строками його сплати в бюджет, джерелами сплати для суб'єкта господарювання.

Перелік товарів, за яким встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів) і ставки акцизного збору, затверджуються законодавчо і є єдиними на всій території України, а також при здійсненні експортних та імпортних операцій. У перелік підакцизних товарів включено: спирт і алкогольні напої, тютюнові вироби, транспортні засоби, магнітофони, апаратура для звукозапису, відеоапаратура, відео- і аудіокасети, компакт-диски, телевізори кольорового зображення, набори кухонні чи столові, офісні меблі, одяг з натуральної шкіри і хутра, шоколад, кава, рибні делікатеси, частини туш домашньої птиці.

Акцизний збір обчислюється за ставками, які визначаються в  двох вимірах:

• у твердих ставках (сумах) з одиниці реалізованих, ввезених, переданих товарів;
• у відсотках до обороту з реалізації (передачі товарів).

Тверді ставки акцизного збору встановлено в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів. Ці ставки диференційовано залежно від якісних характеристик товару. 
Акцизний збір, обчислений в євро, з товарів, вироблених і реалізованих в Україні, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, котрий діяв на перший день кварталу, в якому реалізовано товар, і залишається незмінним протягом кварталу.

Акцизний збір, нарахований  в євро на товари, які імпортуються в Україну, сплачується у гривнях  за валютним (обмінним) курсом Національного  банку, який діяв у день подання митної декларації. 
При використанні процентних славок акцизного збору можливі такі варіанти визначення оподаткованого оборогу:

товарів, які реалізуються за вільними цінами, оподаткований  оборот визначається за їхньою вартістю у вказаних цінах, з урахуванням  акцизного збору, без ПДВ.

товарів, придбаних за межами України в порядку товарообмінних операцій і безплатно, оподаткований  оборот обчислюється за їхньою митною вартістю, перерахованою за курсом Національного банку України, який діяв на день подання митної декларації.

 

 

4. Мито

 

 

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються  через митний кордон України, тобто  ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом.

Введення мита може переслідувати  кілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції  з імпортними), політичні. На відміну  від інших податків, політика в  сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту і експорту в умовах відсутності прямого  втручання держави в регулювання  цих процесів. Введення мита може мати на меті здійснення економічного тиску  на відповідні держави чи надання  їм режиму найбільшого сприяння з  політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне  значення мита має другорядне значення.