Ціни і ринкова політика підприємства на світовому ринку

Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень щодо управління економічними процесами в державі володіє президент України, які встановлені Конституцією України (ст. 106) і насамперед полягають у тому, що президент України визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої політики, зокрема, економічної, впливає на розстановку кадрів, створення управлінських структур у даній сфері. Це зумовлено тим, що президент України:

o забезпечує державну  незалежність, національну безпеку  і право-наступництво держави;

o звертається з посланням  до народу та із щорічним  і позачерговими посланнями до  Верховної Ради України про  внутрішнє і зовнішнє становище  країни;

o представляє державу  в міжнародних відносинах, здійснює  управління зовнішньоекономічною  діяльністю держави, веде переговори  та укладає міжнародні договори  України;

o призначає за згодою  Верховної Ради Прем'єр-міністра  України; припиняє повноваження  Прем'єр-міністра України та приймає  рішення про його відставку;

♦ призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

♦ призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України голову Антимонопольного Комітету України, голову Фонду державного майна України;

♦ утворює, реорганізовує та ліквідує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

♦ скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

♦ підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

♦ має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є Верховна Рада України - центральний орган законодавчої влади, до компетенції якого належать:

♦ прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

♦ затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

♦ розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

♦ укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

♦ затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

♦ встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

♦ затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється.

Кабінет Міністрів України є центральним органом виконавчої влади, який у напрямі регулювання зовнішньоекономічної діяльності виконує такі функції:

o вживання заходів до  здійснення зовнішньоекономічної  політики України відповідно  до законів України;

o здійснення координації  діяльності міністерств, державних  комітетів та відомств України  з регулювання зовнішньоекономічної  діяльності; координація роботи  торговельних представництв України  в іноземних державах;

o прийняття нормативних  актів управління з питань  зовнішньоекономічної діяльності  у випадках, передбачених законами  України;

o проведення переговорів  і укладання міжурядових договорів  України з питань зовнішньоекономічної  діяльності у випадках, передбачених  законами України про міжнародні  договори України, забезпечення  виконання міжнародних договорів  України з питань зовнішньоекономічної  діяльності всіма державними  органами управління, підпорядкованими  Кабінету Міністрів України, та  залучення до їх виконання  інших суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності на договірних засадах;

o внесення на розгляд  Верховної Ради України (відповідно  до своєї компетенції, визначеної  законами України) пропозицій про  систему міністерств, державних  комітетів і відомств - органів  оперативного державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть  бути вищими за повноваження  Кабінету Міністрів України, які  вона має згідно з законами  України;

o забезпечення складання  платіжного балансу, зведеного валютного  плану України;

o здійснення заходів щодо  забезпечення раціонального використання  коштів Державного валютного  фонду України.

Міністерство економіки України (Мінекономіки) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до покладених на нього завдань, у напрямі регулювання зовнішньоекономічної діяльності, Міністерство економіки України здійснює функції:

o забезпечення і координація  в межах повноважень виконання  українською стороною зобов'язань  за міжнародними договорами України  з ЄС;

o забезпечення реалізації  державної зовнішньоекономічної  політики, розробка концепції та  стратегії розвитку зовнішньоекономічного  потенціалу держави, механізму державного  регулювання зовнішніх економічних  зв'язків;

o розробка заходів, спрямованих  на нарощення інвестиційних ресурсів, створення сприятливого інвестиційного  клімату, та організація їх здійснення;

♦ координація і забезпечення разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади реалізації державної політики у сфері економічного та технічного співробітництва з іноземними державами та міжнародними організаціями щодо виконання економічних програм і проектів.

Основною структурною одиницею міністерств є управління (департамент). У структурі центрального апарату Міністерства економіки України налічується 29 департаментів і 15 інших самостійних підрозділів. Безпосередньо виконання функції регулювання зовнішньоекономічної діяльності в структурі Мінекономіки покладено на Департамент державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, до складу якого входять: 1) відділ нетарифних інструментів зовнішньоекономічної діяльності; 2) відділ забезпечення нетарифного регулювання; 3) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності; 4) відділ державного регулювання зовнішньоторговельних операцій.

Серед інших департаментів, пов'язаних із регулюванням зовнішньоекономічної діяльності: Департамент державної політики у сфері зовнішньої торгівлі, Департамент міжнародної технічної допомоги та співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, Департамент з питань торговельного захисту, Департамент торговельно-економічних відносин з країнами СНД та Російською Федерацією, Департамент двостороннього торговельно-економічного співробітництва, Департамент співробітництва з Європейським Союзом, Департамент торговельних переговорів та співробітництва з СОТ.

За характером діяльності всі управління (департаменти) міністерства можна об'єднати в три групи: 1) торговельно-політичні; 2) головні галузеві управління; 3) функціональні управління та відділи. Торговельно-політичні управління (регіональні) займаються питаннями розвитку торговельних взаємозв'язків з окремими групами країн. Вони виробляють основи торговельної політики країни, а також заходи щодо зміцнення економічних зв'язків із зарубіжними країнами. Головні товарні (галузеві) управління здійснюють контроль за виконанням експортних та імпортних планів; вивчають комерційні умови експорту й імпорту; розглядають заявки іноземних держав на постачання і закупівлю товарів, проводять переговори з іноземними делегаціями з питань експорту й імпорту; спостерігають за товарною структурою зовнішньої торгівлі та оптимізують її відповідно до потреб внутрішнього ринку; видають дозволи на ввіз і вивіз товарів; беруть участь у підготовці типових контрактів і загальних умов поставок.

Серед функціональних управлінь та відділів існує кілька типів. Зокрема, договірно-правове управління (готує проекти торговельних договорів і угод, урядових постанов; контролює виконання правових умов договорів і угод); валютне управління (складає валютні баланси з торгівлі з окремими країнами, видає дозволи на платежі в іноземній валюті); митне управління (керує місцевими митними організаціями і контролює дотримання ними вимог законодавства і правил митної справи; вивчає питання митної політики, розробляє проекти митних тарифів, бере участь у розробці проектів міжнародних угод у частині, що стосується митної справи); управління цін (здійснює загальний контроль за ціновими умовами контрактів) та ін.

Міністерство закордонних справ України (МЗС) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України. МЗС здійснює повноваження безпосередньо і через закордонні дипломатичні установи України, представництва МЗС на території України, організації та установи, що належать до сфери його управління. Головними завданнями Міністерства закордонних справ є:

o участь у забезпеченні  національних інтересів і безпеки  України шляхом підтримання мирного  і взаємовигідного співробітництва  з членами міжнародного співтовариства;

o сприяння забезпеченню  стабільності міжнародного становища  України, піднесенню її міжнародного  авторитету, поширенню у світі  образу України як надійного  і передбачуваного партнера;

o створення сприятливих  зовнішніх умов для зміцнення  незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та  збереження територіальної цілісності  України;

o забезпечення відповідно  до наданих повноважень цілісності  та узгодженості зовнішньополітичного  курсу України та ін. Структурними  підрозділами Міністерства зовнішніх  справ (МЗС) є департаменти і управління.

До системи органів дипломатичної служби належать посольства, постійні представництва і місії, генеральні консульства, представництва МЗС у регіонах, Дипломатична академія при МЗС.

Торгові представництва країни (торговельно-економічна місія у складі дипломатичних представництв за кордоном) в іноземних державах захищають за кордоном права України у сфері зовнішньої торгівлі. Функції та завдання торговельних представництв такі: 1) представлення інтересів своєї країни у сфері зовнішньої торгівлі і сприяння розвитку торговельних та інших господарських відносин даної країни з країною перебування торговельного представництва; 2) регулювання зовнішньої торгівлі своєї країни з країною перебування торговельного представництва; 3) здійснення зовнішньої торгівлі своєї країни з країною перебування торговельного представництва; 4) вивчення загальних економічних умов, зовнішньоекономічних зв'язків і кон'юнктури ринків країни перебування, враховуючи національні інтереси здійснення зовнішньої торгівлі, і подання відповідної інформації в Міністерство економіки та Міністерство закордонних справ своєї країни, а також зовнішньоторговельним організаціям та іншим зацікавленим організаціям і компаніям своєї країни.

Торговельні представництва країни, як правило, є частиною відповідних повноважних представництв цієї держави за кордоном; вони входять до складу посольства або місії певної країни; безпосередньо підпорядковуються Міністерству зовнішньої торгівлі. Торговельно-економічна місія у складі дипломатичного представництва України за кордоном представляє та захищає у державі перебування інтереси України у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Основними завданнями і функціями торговельно-економічної місії є:

o захист економічних інтересів  України, у тому числі у сфері  оподаткування суб'єктів підприємницької  діяльності України у державі  перебування;

o сприяння розвитку торговельно-економічних  зв'язків України, залученню іноземних  інвестицій до пріоритетних сфер  економіки України і виконання  міжнародних договорів України, укладених із державою перебування;

o інформування Міністерства  економіки, Міністерства зовнішніх  справ та інших органів виконавчої  влади про цінову, податкову, тарифну  політику, яку проводить держава  перебування, стосовно товарів, що  експортують з України;

o підготовка висновків  щодо доцільності імпорту товарів  і послуг, залучення кредитів  із держави перебування виходячи  із запропонованих державою перебування  цін, тарифів, кредитних ставок тощо.

Національний банк України (НБУ) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці стосовно валют інших країн. Національний банк встановлює вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. До функцій НБУ входять:

o зберігання і використання  золотовалютного резерву України  та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність  України;

o представлення інтересів  України у відносинах з центральними  банками інших держав, міжнародними  банками та іншими фінансово-кредитними  установами та укладання відповідні  міжбанківські угоди;

o регулювання курсу національної  валюти України до грошових  одиниць інших держав;

o здійснення обліку і  розрахунків з наданих і одержаних  державних кредитів і позик, провадження  операцій з централізованими  валютними ресурсами, які виділяються  з Державного валютного фонду  України у розпорядження Національного  банку України;