Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства та шляхи їх підвищення

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

3.1 Класифікація факторів,що впливають на платоспроможність підприємства

 Визначивши поняття платоспроможністі підприємства , з'ясуємо фактори, які безпосередньо впливають на неї. Насамперед, слід зазначити, що під факторами розуміють умови здійснення господарських процесів і причини, що впливають на ці процеси.  
     Усі фактори, що впливають на платоспроможність підприємства можна класифікувати за наступними ознаками:  
- за місцем виникнення : зовнішні та внутрішні;  
- за структурою : прості, складні;  
- за часом впливання : постійні та змінні;  
- за ступенем кількісного вимірювання : якісні (піддаються вимірюванню), кількісні (не піддаються вимірюванню).  
     Найбільш доцільно розглянути детальніше зовішні та внутрішні фактори, що впливають на платоспроможність підприємства, оскільки до їх складу належать решта факторів у розрізі вище розглянутих класифікаційних ознак.  
     Зовнішнішніми стосовно підприємства являються ті фактори, на які воно не може впливати або цей вплив може бути незначним (ендогенні). Зовнішні фактори поділяються на:  
• міжнародні;  
• національні ;  
• ринкові.  
     Міжнародні фактори складаються під впливом причин загальноекономічного характеру (економічна циклічність розвитку ведучих країн; стан світової господарської системи, що характеризується політикою міжнародних банків), стабільність міжнародної торгівлі, що залежить у свою чергу від укладання міжурядових договорів і угод.  
     До національних факторів, що спричиняють досить відчутний вплив на фінансовий стан кожного суб'єкта, належать політичні, економіко-демографічні, психографічні (культурні) і науково-технічні. Так, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики держави, реалізовані через право, виражаються у відношенні до підприємницької діяльності і принципах державного регулювання економіки (заборонний чи стимулюючий характер), до форм власності (її приватизація чи націоналізація, принципи земельної політики), до заходів захисту прав споживачів і підприємців (захист конкуренції, обмеження монополізму і т.д.). Усе це акумулюється в законодавчих нормах, актах, що і визначають діяльність підприємств. 
     Економіко-демографічні фактори характеризуються розміром і структурою потреб, а при відомих економічних передумовах - платоспроможним попитом населення. До них можна віднести рівень доходів і нагромаджень населення, рівень цін, можливість одержання кредиту, фазу економічного циклу, у якій знаходиться національна економіка. Падіння попиту, наприклад, характерне для відповідної фази економічного розвитку, приводить до загострення конкуренції, руйнування чи поглинання збанкрутілого підприємства.  
     Фактори психографічного характеру виявляються в звичках і нормах споживання, перевазі до одних товарів і негативному відношенні до іншим.  
Рівень розвитку науки і техники визначає всі складові процесу виробництва товару і його конкурентоспроможність. Зміни в технології виробництва, вироблені підприємством для забезпечення конкурентних переваг, вимагають, як правило, значних капітальних вкладень і можуть протягом досить тривалого періоду негативно впливати на прибутковість підприємства, у тому числі і внаслідок невдач при впровадженні нової технології. Може негативно позначитися на прибутковості і зменшення обсягу продажів продукції підприємства внаслідок появи на ринку по більш низьких цінах товарів інших фірм, у виробництві яких використовується більш прогресивна технологія, що забезпечує менші виробничі витрати.  
Ринкові фактори. Зовнішні умови діяльності підприємства відбивають економічну ситуацію в країні і за кордоном, в окремих регіонах, на галузевих ринках. Найважливішими з зовнішніх умов господарювання підприємств є розмір податкових ставок, рівень відсотка за кредити, ступінь монополізації галузі, рівень розвитку ринкових відносин і ринкових структур, стан ринку праці, інвестиційна активність підприємства.  
     До внутрішніх факторів відносяться ті, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві (ендогенні).  
До пріоритетної групи факторів за структурою та часом впливання належить високий темп інфляції. Останнім часом постійні інфляційні очікування не сприяють реалізації підприємствами стратегічних цілей. Сполучені з недостатньо гнучкою, а часто руйнівною податковою системою держави, кредитною політикою, високі для кінцевого споживача ціни стимулюють не розширення виробництва, а його скорочення. Високі ціни, встановлені підприємствами на продукцію, часто є причиною не стільки їхньої необґрунтованої цінової політики, скільки зовнішні ціноутворюючі фактори.  
     Таким чином, внутрішні чинники, які впливають на фінансове становище підприємства можна поділити на якісні і кількісні.  
     До якісних належать: мета, галузь діяльності, традиції репутація та імідж, форма власності, організаційна структура управління, організація системи управління, форма спеціалізації, концентрація виробництва, диверсифікація виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, рівень виробничих запасів.  
      До кількісних належать: кваліфікований склад керівництва і персоналу, доля ринку і стадія життєвого циклу, інноваційна діяльність, адаптивність фірми, тривалість виробничого циклу, рівень виробничих запасів, структура балансу, платоспроможність, ліквідність, співвідношення власних і залучених засобів, вартість капіталу, структура майна, інвестиційна привабливість, доход на акцію, рівень прибутковості та рентабельності [4,с.118] .

Оцінка платоспроможності  підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових утруднень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів. Причинами не достатнього рівня платоспроможності є:

-                     невиконання плану з випуску продукції;

-                     недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості;

-                     недотримання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел самофінансування;

-        високий процент оподаткування;

-        відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції.

Аналіз платоспроможності  показує значну залежність підприємства від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт платоспроможності свідчить, про відсоток активів підприємства які сформовані за рахунок власних  джерел.

Зважаючи на загальне збільшення вартості активів та капіталу підприємства, а також на збільшення реалізації та прибутку підприємства, відбувається збільшення відносних показників, які характеризують ефективність фінансової діяльності підприємства^].

Отже, для підвищення ефективності використання фінансових коштів підприємства необхідно впровадити заходи, які сприятимуть збільшенню прибутку, зменшенню вартості матеріальних активів та дебіторської заборгованості, а також оптимізації структури капіталу підприємства.

Для покращання показників ліквідності і платоспроможності підприємства запропонуємо такі заходи:

1.      З метою підвищення показників ліквідності та платоспроможності підприємства пропонується ввести управління запасами підприємства з метою оптимізації запасів матеріалів, незавершеного виробництва та готової продукції. Оптимізація рівня запасів має вплинути на перерозподіл обігових коштів підприємства, в результаті чого очікується збільшення величини ліквідних грошових коштів та зменшення величини неліквідних виробничих запасів.

2.      Аналіз активів підприємства дозволив виявити негативне явище збільшення дебіторської заборгованості підприємства.

3. Крім того для більш підвищення ефективності фінансово-господарської 
діяльності підприємству необхідно планувати свою фінансову діяльність та 
контролювати виконання фінансових планів.

Оптимізація   ліквідності   підприємства   реалізується   за   допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов'язань, а з іншого - на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання.

Фінансові зобов'язання підприємство може зменшити за рахунок:

-       зменшення суми постійних витрат (в тому числі витрат на утримання управлінського персоналу);

-       зменшення рівня умовно-змінних витрат;

-       продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями.

Збільшити суму грошових активів, що можна за рахунок:

-   рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення);

- прискорення  оборотності  дебіторської  заборгованості  (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту);

-                   оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко- економічних розрахунків);

-                   скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі [2].

Звідси слідує висновок, що вирішення проблеми підвищення фінансової стійкості і ліквідності підприємства, що аналізується та збільшення наявності власних коштів є реальним і можливим перш за все за рахунок подальшого збільшення обсягу реалізації продукції, розмірів прибутку та підвищення рівня прибутковості.

Отже, основними шляхами  підвищення фінансової стійкості підприємства при цьому є такі:

-       підвищення ефективності використання основних фондів підприємства;

-       підвищення інтенсивності використання оборотних активів підприємства;

−    підвищення продуктивності праці;

−    подальше збільшення обсягів реалізації товарів;

−               зниження матеріальних операційних витрат;

−               розширення ринку збуту продукції (товарів);

−               залучення інвестицій (кредитів) та ін.

Таким чином, практичне  застосування запропонованих заходів  стабілізації виробничого підприємства на основі проведеного аналізу буде сприяти успішному вирішенню  завдань платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства на сучасному  етапі розвитку .

 

 

 

 

3.2 Шляхи підвищення  платоспроможності на підприємстві  СФГ «Галина»

Для покращення фінансового стану, підвищення ліквідності та платоспроможності, підприємству необхідно, враховуючи специфіку галузі та конкретні умови діяльності, розробити та здійснити комплекс заходів основним серед яких є, безумовно, досягнення прибутковості. І лише стабільно зростаючий та достатньо високий рівень рентабельності надає підприємству реальні можливості по зміцненню свого фінансового становища та впевненого розвитку.

Для того щоб підвищити  платоспроможність підприємства, необхідно  пам'ятати, що вона визначається в першу  чергу структурою і якісним складом  оборотних активів. Адже платоспроможність - це здатність підприємства вчасно погашати свої борги. А зробити це можна за рахунок швидкого продажу активів. Отже, вони повинні бути легко реалізованими. Тому управління оборотними активами повинне розуміти забезпечення балансу між витратами на підтримку активів в сумі і структурі, що гарантує безперебійний технологічний процес, між втратами, пов'язаними з ризиком втрати ліквідності і доходами від залучення в обіг нових засобів.

На даному підприємстві , задовольняються всі умови  ліквідності балансу,а саме :

• Найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм.
• Активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них.
• Активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них.
• Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують  зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується й  остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

За даними таблиці  баланс підприємства, що аналізується, є ліквідним. Аналіз всіх трьох років:

2010 рік

• А₁ > П₁;      
• А₂ >П₂;
• А₃ > П₃;
• А₄ < П₄

2011 рік

• А₁ < П₁;      
• А₂ >П₂;
• А₃ > П₃;
• А₄ < П₄

2012 рік

• А₁ > П₁;      
• А₂ >П₂;
• А₃ > П₃;
• А₄ < П₄

 

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов’язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Отже,бачимо,що активи на підприємстві є легко реалізованими,тому проблем з їх продажем та реалізацією  у підприємства,в разі потреби,виникнути  не повинно.

 

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності даному підприємству можна запропонувати такі:

• зміна стилю управління;

• інвентаризація активів  підприємства;

• оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат підприємства;

• продаж незавершеного  будівництва;

• обгрунтування необхідної чисельності персоналу;

• продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів;

• реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості

в довгострокові позики або іпотеки;

• запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

• удосконалення організації  праці;

• проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни

застарілого устаткування.

Якщо підприємство отримує  прибуток і є при цьому неплатоспроможним,

треба проаналізувати використання прибутку.

Крім радикальних напрямів підвищення рівня платоспроможності підприємства потрібно проводити пошук внутрішніх резервів по збільшенню

прибутковості діяльності і досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства,підвищення якості і конкурентоздатності товарів, зниження їх собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат. Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозберігання: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організації дійєвого обліку і контролю за використанням ресурсів, вивчення і впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Велику допомогу у  виявленні резервів поліпшення платоспроможності підприємства може надати маркетинговий аналіз по вивченню попиту і пропозиції, ринків збуту і формування на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва і реалізації продукції підприємства.

 Проаналізувавши всі  показники, які характеризують  платоспроможність треба сказати,що  треба прийняти міри щодо деяких  з них.