Шляхи підвищення прибутку та рентабельності підприємства

В свою чергу між фондовіддачею та величиною питомої ваги активної частини основних фондів існує кореляційна залежність, причому із збільшенням частки активних основних фондів зростає і фондовіддача. Фондовіддача знаходиться в прямій залежності і від інших показників в структурі ОФ , а саме від віку і якості обладнання. Ефективним фактором підвищення фондовіддачі є вдосконалення технологічного процесу та виробничої структури підприємства, концентрація і спеціалізація виробництва.

2) збільшення об’єму товарної продукції;

3) прискорення обертання обігових коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту та збільшення швидкості обертання;

4) зниження собівартості  продукції;

Цього можна добитися за рахунок економії на заробітну плату, амортизаційних відрахувань, підвищення продуктивності праці, скорочення  та зведення до мінімуму незапланованих витрат матеріалів, зниження матеріаломісткості продукції;

5) усунення збтків від  позареалізаційних операцій шляхом  посилення дисципліни договірних та фінансових відносин.

Крім цих традиційних методів підвищення рентабельності на ДП “Львівтрансгаз” використовують ще і слідуючі:

- зміну середньорічної  вартості основних виробничих  фондів;

- поліпшення використання  основних фондів шляхом вдосконалення  ї х структури;

- впровадження передової  техніки і технології.

Так, закупка більшого об’єму природнього газу у постачальників за нижчими цінами та скорочення втрат газу в мережах дадуть змогу підвищити фондовіддачу та знизити фондоємність продукції. Цього можна також досягти за рахунок скорочення - вартості основних фондів підприємства після реалізації зайвих основних фондів та основних фондів, які вже вийшли з ладу і простоюють, а також реалізації інших матеріальних цінностей.

Збільшення об’єму реалізації газу дає змогу підвищити швидкість обертання обігових коштів, що сприяє скороченню тривалості одного обороту, збільшуючи кількість оборотів за рік і це відповідно приведе до збільшення прибутку підприємства.

Головним напрямком технічного прогресу на транспорт газу є збільшення діаметрів магістральних газопроводів, робочих тисків, при яких транспортується газ, а також систематичне укрупнення потужностей ГПА. Так, при збільшенні діаметру газопроводу вдвічі, його пропускна здатність зростає більше, ніж  у п’ятеро.  Відомо, що затрати на будівництво газопроводу в більшості знходяться в лінійній залежності від його діаметра. Тому збільшення діаметрів газопроводів сприяє покращенню використання основних фондів по магістральному транспорті газу.

Одним з напрямів підвищення ефективності капіталовкладень  в магістральний транспорт газу є підвищення робочих тисків. Однак, слід мати на увазі, що при незмінних міцнісних характеристиках металу перехід до труб більшого діаметру при одному і тому ж робочому тиску дає більший ефект, ніж підвищення тиску для будь-якого визначеного діаметру. Звідси слідує, що при одній  і тій же міцності металу в умовах його дефіциту раціональніше використовувати газопроводи більших діаметрів.

Впровадження ГПА підвищеної одиничної потужності дає більший ККД.

Однією з причин недовикористання продуктивності газопроводів в процесі їх експлуатації є сезонні коливання споживання газу. Оскільки влітку споживання газу суттєво знижується, середньорічні показники фондовіддачі на транспорті газу можуть бути нижче проектних навіть тоді, коли газопроводи повністю оснащені запроектованими потужностями КС.

Ефективним фактором підвищення рентабельності є удосконалення технологічного  процесу. Дуже важливим є характер підготовки газу до транспорту на промислах. Недостатнє видалення вологи і конденсату з газу часто призводить до утворення гідратних і льодяних пробок в газопроводах, порушення режиму роботи і суттєвого зниження пропускної здатності газопроводів. Відчутно знижує коефіцієнт ефективності роботи газопроводів наявність в трубах будівельного сміття.

На рівень рентабельності суттєво впливають механізація і автоматизація виробництва. При автоматизації все більше живої праці замінюється автоматами, збільшується область автоматичного регулювання і управліня виробничими процесами.

Модернізація - це не лише “швидка допомога” в технічному прогресі. Вона розв’язує протиріччя, що виникає між появою нових, більш продуктивних машин і функціонувнаням відносно старих, менш продуктивних, забезпечуючи єдність технічного і економічного прогресу.

Серед соціально-економічних факторів, що впливають на рівень прибутку і рентабельності, можна виділити: кваліфікаційний рівень робітників, рівень безпеки життєдіяльності на підприємстві і мікроклімат, стимулювання праці працівників, підвищення їх матеріального достатку, трудової дисципліни.

В теперішній час чимраз більше відчувається вплив такого фактору як ціноутворення.

Відставання темпів переоцінки від темпів росту цін на транспортований газ, а також зміна цін на природній газ незалежно від інфляції (в доларах) може спричинити невірну уяву про прибуток у вартісному вираженні, тобо його рівень може бути завищеним.

Під час вирішення питання збільшення величини прибутку та підвищення рентабельності на ДП «Львівтрансгаз» досліджується також досвід інших підприємств. Прийнятими виявилися слідуючі методи:

- запровадження сплати  боргу по оплаті за газ по  частинах;

- запровадження кредитування  по оплаті за встановлення  газових лічильників.

 

 

3.2 Характеристика резервів підвищення фінансових результатів та          рентабельності підприємства.

 

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.
2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності.  Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від  його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.
3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.
4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники – керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.
6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.
7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення  методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.
8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить,  у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства
9. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства;

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення  ефективності діяльності всіх  суб'єктів господарювання держава  має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язання ключових  проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

2) практичні реалізації  стратегії і тактики розвитку  національної економіки на всіх  рівнях управління.

11. Інфраструктура. Важливою  передумовою зростання ефективності  діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

12. Структурні зміни в  суспільстві також впливають  на показники ефективності на  різних рінях господарювання. Найважливішими  є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

 

 

 

 

 

    Висновки

 

Основним видом виробничо-господарської діяльності ДП «Львівтрансгз» є транспортування газу і його реалізація споживачам України і за кордон.

Аналіз ОТЕП діяльності підприємства дав змогу охарактеризувати в загальних рисах ефективність виробництва. Слід зазначити, що протягом 2005-2007 років фінансовий стан підприємства ускладнювався стрімким зростанням цін на газ країн СНД, що вело до несвоєчасних розрахунків за газ, і в свою чергу, до зростаня кредиторської заборгованості підприємств України. В цей же період почався ріст собівартості продукції. Негативним фактором також була курсова різниця доллара в Росії та Україні. Всі вищевказані фактори вплинули на коливання рівня прибутку, в порівнянні з базисним роком, а собівартість збільшилась на 75,9%. Це пов’язано з введенням нового закону про ОФ та податку на прибуток підприємства.

Хоча середньорічний темп росту обсягів транспортування газу склав 4%, що є позитивним моментом діяльності ДП, але даний показник в значній мірі залежить від факторів, що не відносяться до самого підприємства. Оскільки левова частка транспортованого газу надходить з Росії, на вказаний показник впливають обсяги видобутку природнього газу на російьких родовищах і встановлений постачальниками рівень цін. Також, в певній мірі, впливає змешення надходжень газу від власного видобутку і ростом втрат його в мережах.

Продуктивність праці змінювалась нерівномірно протягом аналізованого періоду, і вона змнешилась на 2,7%  в порівнянні з базисним.

За результатами аналізу можна зробити наступні пропозиції:

А) По-перше, для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільш повно використовувати ресурси котрі знаходяться в його розпорядженні, і в першу чергу воно повинно використовувати виявлений резерв по виробництву на наявному в нього устаткуванні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельної продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку. У нашому випадку додатковий приріст обсягу продукції, що випускається, може дати підприємству 237,405 тис. грн. додаткового прибутку.

Б) Зниження собівартості також значно може збільшити одержувану підприємством прибуток. Як описувалося в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу продукції, що випускається. Іншими факторами є:

• Злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва);
• Оптимізація потокових процесів на підприємстві.

 

Список використаних джерел

 

1. Егоров В.И., Злотникова  Л.Г., Победоносцева Н.Н. Анализ хозяйственной  деятельности предприятий нефтяной  и газовой промышленности. М.: Недра, 1980.-231 с.

2. Лебединский И.Л. Основные  производственные фонды промышленности. Справочное пособие: Л.: Лениздат, 1979.- 264 с.

3. Малый И.Г. Теория статистики: Учебник. М.: Финансы и статистика. 1984.-415 с.