Система технологій та економічні основи виробництва цукру

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УКРАЇНСЬКА АДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ  СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

 

 

Кафедра менеджменжменту

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Система технологій»

на тему: «Система технологій та економічні основи виробництва цукру»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала: студентка  гр.БС-82

Багута Я.А.

Перевірив: Обліванцов B.B.

 

 

Суми 2009

ЗМІСТ

1.  Принципово-технологічна  схема виробництва цукру……………3

2.Приймання, первинна обробка й підготовка сировини …………...4

3. Теплова обробка...................................................................................5

4. Пакування та зберігання  цукру...........................................................5

5. Економічні основи виробництва цукру..............................................6

Висновки………………………………………………………….9

Список використаних джерел…………………………………………10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Принципово-технологічна  схема виробництва цукру

Цукор-пісок та цукор-рафінад, що виробляється з цукрового буряка, являє собою майже чисту сахарозу; так, цукровому піску сахарози міститься 99,75% сухих речовин, а в цукрі-рафінаді – не менш ніж 99%.

Взагалі, весь технологічний  процес виготовлення цукру з цукрового  буряка можна поділити на такі етапи: приймання, первинна обробка чи підготовка сировини; теплова обробка; пакування та зберігання [4]

Виробництво цукру – це дуже складний фізико-хімічний процес (див. рис. 1).

 

 Знесахарена 

        стружка

                                                           

   

 

 

 

 Меласа

                                

Цукор III     кристалізації         

Рис. 1  Принципово-технологічна схема виробництва цукру

 

2.Приймання, первинна обробка й підготовка сировини

 Приймання. При прийманні цукрового буряка визначають відповідність до вимог ГОСТів по фізичному стану, зрілості, загальній забрудненості і залежно від цього укладають в кагати на зберігання. [2]

Доставка на завод, відділення домішок. З бурачної на виробництво цукровий буряк подається за допомогою води по гідравлічному транспортеру. Він являє собою жолоб із заліза, бетону, цегли, що під кутом направлений в сторону заводу. Буряк, що надходить на переробку, містить 5-10% домішок у вигляді піску, каменів, землі. Відділення домішок починається в гідротранспортері, який має спеціальні ловушки (пісколовушки, каменеловушки і т.д.).[2]

Мийка та зважування буряка. При переміщенні буряка по гідравлічному транспортеру частина механічних домішок відділяється, але залишаються домішки у вигляді землі, що прилипла до коренеплодів. Для їх видалення буряк подається в мийне відділення заводу. [2]

Подрібнення в  стружку. Цукор з буряка отримують дифузійним способом. Для цього буряк подрібнюють в тонку стружку пластинчатої форми. Товщина платівок не повинна перевищувати 0,5-1 мм, ширина – 2,5-3 мм.[2]

Далі бурячні платівки переміщуються  у відділення для отримання дифузійного  соку.

3. Теплова обробка

Отримання дифузійного  соку. Дифузія - це процес вивільнення із складної речовини одного чи декількох компонентів під дією розчинника (екстрагента), що має вибіркову здатність розчиняти лише ті компоненти, що необхідні для екстрагування. Ціль дифузійного процесу в цукровому виробництві – видобути із стружки буряка  максимально можливу кількість сахарози.[4]

Очищення дифузійного  соку. В процесі дифузії зі 100 кг цукрового буряка отримують 115-130 кг дифузійного соку, який містить 16-17% сухих речовин, з них 14-15% складає сахароза, а 1-2% нецукристі  речовини.[4]

Уварювання сиропу та відтіків до утфелів, отримання кристалічного  цукру. Очищений сироп, що містить 65% сухих речовин, потрапляє на подальше уварювання. Продукт, який отримали після уварювання сиропу, називають утфелем і містить близько 7,5% води і близько 55% цукру, що кристалізувався.[4]

Центрифугування утфеля, відбілення та сушка цукру-піску. Уварений уфтель одразу ж центрифугується. Для цього використовують автоматизовані центрифуги. На поверхні кристалів цукру залишається тонка плівочка, що надає кристалам жовтуватого кольору. Щоб видалити її, тут в центрифузі ведуть очищення артезіанською водою (витрати 3-3,5% до маси утфеля).

Цукор-пісок після центрифугування  має вологість 0,8-1,2%.[4]

4. Пакування  та зберігання

Пакування Згідно ГОСТ 21-94 пакування цукру відбувається механізованим способом.

Зберігання Згідно ГОСТ 26907-86 тривалому зберіганню підлягає цукор-пісок та цукор-рафінад, упаковані в тару або без пакування. [2]

5. Економічний стан виробництва цукру в Україні

Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру.[1]

Існує істотний брак багатьох ресурсів, необхідних для розвитку української  цукрової промисловості. Це, насамперед, капітал, енергія та добрива. За кожен  КВт енергії, кожну тонну добрив, витрачені на виробництво цукру в Україні, треба заплатити, до того ж їх уже не можна буде використати в інших галузях. Те саме стосується й кожної гривні інвестицій. Виграє чи програє Україна від того, що ці обмежені ресурси буде використано саме на виробництво цукру, а не на інші цілі, залежить від відносної конкурентоспроможності виробництва цукру.[1]

Собівартість цукру, виробленого  цукровими заводами в Україні, складає  у кращому випадку близько 450 дол. США за тонну (або 20 центів за фунт), сягаючи аж 750-850 доларів за тонну (35-40 центів за фунт ) у багатьох інших  випадках.[3]

Оскільки український  цукор через його низьку якість на світових ринках можна реалізувати лише із знижкою, ці ціни на білий цукор являють собою верхню межу ціни на український цукор на світовому ринку, а ціна ІSА, яка переважно буває нижчою на 3-4 центи за фунт, є нижньою межею. Загалом, український цукор можна оцінити десь на рівні від 200 до 260 дол. США за т (9-12 центів за фунт).[3]

Отже основними причинами  кризових явищ у бурякоцукровій галузі є:

• загальна економічна криза і послаблення ролі держави у розвитку бурякоцукрового виробництва;
• втрата економічної зацікавленості виробників у вирощуванні цукросировини;
• недосконалість механізмів економічного регулювання виробництва, що призвело до серйозних соціальних наслідків – втрати робочих місць.
• втрата зовнішніх ринків збуту цукру;
• нерозвиненість ринкових відносин у сфері виробництва, переробки і реалізації цукру;
• інтервенція на український ринок цукру з тростини, цукромістких продуктів та насіння;
• майже повна відсутність інвестицій у галузь, її непривабливість для вітчизняних і зарубіжних стратегічних інвесторів; [3]

Необхідні ресурси  і умови

Сьогодні для розвитку цукробурякового комплексу України  – крім необхідності впровадження сучасних технологій вирощування цукрових буряків, достатнього забезпечення бурякосіючих господарств високоякісним насінням, мінеральними добривами і засобами хімічного захисту рослин, підвищення якості машинного парку – дедалі актуальнішого значення набуває якнайшвидша реконструкція та модернізація цукрових заводів, розширення їхніх виробничих потужностей до економічно оптимальних меж.

Ряд європейських країн–виробників бурякового цукру технічно перебудовують  галузь шляхом поступового виведення  з експлуатації малопотужних неперспективних  цукрових заводів, з нарощуванням потужностей  тих підприємств, які забезпечують ефективне виготовлення продукції. [3]

Середній цукровий завод  в Україні може переробляти 2670 т  цукрових буряків на день, що майже  втричі менше, ніж в середньому по країнах ЄС, де переробляються 7500 т  на день. Лише 19 із 192 заводів в Україні мають потужність понад 5000 т на день. Багато українських цукрових заводів надзвичайно старі. Якщо додати, що в буряку, який вирощується в Україні, знижений вміст цукру, то виходить, що лише 12% маси цукрового буряку екстрагується у вигляді цукру, що на 10-12% нижче від рівня ЄС. Білий цукор, що виробляється в Україні, як правило, не відповідає міжнародним стандартам (вміст золи, колір, зернистість), тому на міжнародному ринку його можна продати лише із знижкою. Зношеність основних фондів підприємств досягла 55-85 %.Ситуація зміниться на краще не скоро, бо, як уже наголошувалося, вона залежить від багатьох факторів. [3]

Саме тому цукрові  заводи працюють нині по три, а то й  по два тижні на рік, що вкрай збитково. Звідси й висока собівартість українського цукру, що є додатковим соціально-економічним навантаженням на наше населення. Звідси збитковість практично всіх підприємств підгалузі.[3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

На весь процес виробництва цукру впливає дуже багато факторів, починаючи від селекції зерна, посіву, вирощування до отримання готового продукту на енергомісткому, водозберігаючому, сучасному обладнанні.

Виробничі потужності цукрових заводів України і потенціал  аграрного сектора дозволяють виробляти 5,4 млн т цукру з цукрових буряків, що втричі перевищує внутрішню потребу (1,8 млн т).[3]

На сьогодні становище  в галузі залишається складним і  напруженим.

Вирішенням цієї проблеми і виведення цукрової промисловості  з кризи можливе при комплексному вирішенні всіх проблем, які хоча б якось стосуються цукрової промисловості, на державному рівні. Запропоновані в даному курсовому проекті інноваційні технології допоможуть вирішити  десятирічну проблему, зробити цукор конкурентноспроможним і вивести всю галузь на світову арену.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаник джерел

1. Інтернет сторінка Національної асоціації цукровиків України “Укрцукор”   http://www.ukrsugar.kiev.ua
2. Технология пищевых производств / Л.П. Ковальская, Г.М. Мелькина, Н.Н. Шебершнева и др..: Под ред.. Л.П. Коваль ской. - М.: Агропромиздат, 1988. - 286 с.
3. Борисюк П.Г. Стан і завдання бурякоцукрової галузі України // Цукор України, 2003. – № 4 – 5 (34). – С. 2 – 4.
4. Хомічак Л. Передові технології виробництва цукру //  Харчова і переробна промисловість: Щомісячний науково-виробничий журнал Держпрому, Нац. Університету харчових технологій та ТОВ «Украгропак». - К., 2007. - №4. - с. 20-23.
5. Інтернет сторінка  Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського http://nbuv.gov.ua/