Шпаргалка з "Менеджменту організацій"

– можливостями менеджменту  оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною  підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури  підприємства);

– інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси  для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;

– інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної  бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів  організації та управління господарськими процесами;

– фінансовими можливостями залучення коштів, яких бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів);

– іншими можливостями.

Основним інструментом конкурентоспроможності потенційних можливостей підприємств  є нововведення, за допомогою яких вони використовують зміни як сприятливу можливість для здійснення своїх  задумів у сфері підприємництва. Основним завданням підприємців  є цілеспрямований пошук нових  джерел нововведень, а також змін та їх ознак, що вказують на досягнення успіху.

Конкурентні переваги показують, у яких сферах підприємство досягло  більших результатів, ніж конкуренти. Конкурентні переваги дають змогу  правильно виробити стратегію позиціонування товарів і послуг на ринку, вибравши цільові ринкові сегменти та

сконцентрувавши там фінансові  ресурси підприємства.

Моделі забезпечення конкурентноздатності підприємства

Управлінські  моделі забезпечення конкурентоспроможності:

«лідерство»

«переслідувач»

знаходження в рівноправному  конкурентному оточенні.

52) Завдання менеджера щодо керівництва діяльністю в організації. Керівніцтво спільною діяльністю.

Апарат управління ефективно  працюватиме в тих організаціях, де керівник вважає своїм першочерговим  завданням створення найбільш сприятливих  умов для самостійної роботи підрозділів  організації.

Чим вищий рівень менеджера, тим більшу вагу має функція загального керівництва в організації. Чітке  визначення рівня своєї участі в  реалізації основних функцій апарату  управління є основою правильного  розподілу фонду робочого часу менеджера.

Слід зрозуміти, що робота менеджера охоплює різноманітні сторони виробничої діяль-ності  людей, роботи машин, комп’ютерних пристроїв  тощо.

Менеджер, як правило, не є  власником капіталу фірми, в якій він працює. Звичайно, він може володіти її акціями, а може й не мати їх, працюючи за наймом.

Менеджер має бути підготовлений  до управлінської діяльності у відповідній  галузі на підприємствах, в установах  та організаціях всіх форм власності  та різної організаційно-правової форми  і знати:

♦ основи загальнотеоретичних дисциплін в обсязі, необхідному для успішного опану-вання методами економічного і системного аналізу в сфері менеджменту і проведення дос-ліджень зі спеціальності;

♦ дисципліни загальноекономічного циклу і спеціальні дисципліни, які  розглядають за-кономірності, особливості, сучасний стан і основні тенденції  розвитку економіки;

♦ стан і розвиток сучасної менеджерської діяльності на внутрішньому і світовому ринках;

♦ стан і розвиток ринку  трудових ресурсів;

♦ тенденції і перспективи  розвитку підприємств різних форм власності  та організацій-но-правових форм;

♦ напрями інноваційної та інвестиційної політики;

♦ особливості управління підприємством різних організаційно-правових видів та форм власності;

♦ стратегічні цілі та тактичні прийоми функціонування підприємств;

♦ основні напрями маркетингових  досліджень ринку;

♦ специфіку проведення посередницьких операцій при здійсненні комерційної діяльності;

♦ методику визначення економічної  ефективності управлінської діяльності фірми.

Крім фундаментальних  та загальнотеоретичних знань в  обсязі, необхідному для вирішення  завдань управління, знань з дисциплін  економічного циклу, менеджер мусить мати спеціальні знання з проблем:

■ теорії організації, загальних  функцій та методів менеджменту;

■ процесу прийняття управлінського рішення та його інформаційного забезпечення;

■ керівництва та лідерства, групової динаміки;

■ психології та етики ділового спілкування;

■ процесу управління підприємством  та його ефективності;

■ управління персоналом;

■ дослідження ринків та споживачів, прогнозування, товарної політики;

■ маркетингового планування, цінової та торгової політики;

■ формування попиту та стимулювання збуту;

■ рекламної та зовнішньоекономічної діяльності;

■ фінансової політики, грошового  обігу, кредиту;

■ бухгалтерського обліку;

■ соціальної відповідальності за ринкову діяльність підприємства.

На основі знань про  умови та фактори конкурентоспроможного  функціонування в умо-вах ринкових відносин, методології аналізу ринкового  середовища на мікроекономічному рівні; розуміння взаємозв’язку елементів  внутрішнього та факторів зовнішнього  середови-ща менеджер повинен уміти:

• розробляти і проводити  стратегічну та тактичну політику підприємства у конкурент-ному середовищі;

• організувати та координувати колективну працю по виробництву  товарів та наданню послуг; забезпечувати  ефективне узгоджене використання трудових, матеріальних та фінан-сових  ресурсів;

• організовувати та планувати, здійснювати поточний контроль та координацію  діяль-ності, делегувати повноваження; добирати виконавців і розподіляти  обов’язки, інструк-тувати;

• впроваджувати ефективні  технології виробництва та обслуговування;

• контролювати дотримання технології виробництва та обслуговування, охорони праці та техніки безпеки; захист довкілля від забруднення  і стан навколишнього середовища;

• здійснювати управління інноваційними процесами, спонукати  працівників до творчої діяльності, підтримувати нові ідеї;

• організовувати маркетингові дослідження, аналізувати стан і  динаміку попиту, фор-мувати попит та стимулювати збут; вести рекламну та консультаційну роботу;

• забезпечувати необхідний рівень якості товарів та послуг, здійснення комерційних операцій та проведення матеріально-технічного постачання і  товароруху, укладання та реа-лізацію  контрактів;

• координувати зовнішньоекономічну  діяльність;

• розробляти варіанти управлінських  рішень, обґрунтовувати вибір оптимального (ви-ходячи з критеріїв соціально-економічної  ефективності і екологічної безпеки) та забезпечу-вати контроль за виконанням; вести діловодство;

• володіти навичками пошуку, збирання і використовування інформації, використовува-ти інформаційні технології менеджменту, економіко-математичні  моделі та методи; працю-вати на комп’ютерах  та іншій оргтехніці;

• практично використовувати  навички раціональної організації  управлінської праці;

• спрямувати діяльність колективу  на захист інтересів України при  здійсненні комер-ційної діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках;

• захищати права споживачів;

• вирішувати питання добору, оцінювання, наймання, виховання, розвитку та вивіль-нення кадрів, концентрувати  зусилля на безперервному підвищенні якості роботи персо-налу;

• використовувати методи наукової організації праці і  оргпроектування, ефективні сис-теми мотивації та оплати праці;

• вирішувати конфліктні ситуації у колективі та здійснювати профілактику конфліктів;

• формувати організаційну  культуру бізнесу на підприємстві;

• формувати у працівників  підприємства науковий світогляд і  сприйняття духовних цінностей;

• забезпечувати соціальний захист працівників;

• оцінювати виробничо-економічний  потенціал організації, планувати  та прогнозувати діяльність організації  чи підрозділу; розраховувати обсяги діяльності та динаміку розвитку;

• оцінювати дані статистичної звітності та бухгалтерського обліку з основних господар-ських операцій;

• працювати з банками  та іншими кредитно-фінансовими установами; контролювати всі види розрахунків;

• забезпечувати ризикозахищеність  та конкурентоспроможність діяльності підпри-ємства;

• вільно володіти державною, однією іноземною мовою, а також  уміти користуватися однією із слов’янських мов у своїй професійній діяльності.

 

 

 

53). Раціональний розподіл функцій між керівником та працівниками апарату управління.

Форми раціонального розподілу праці

1. Вертикальний  розподіл праці – розподіл праці між керівником та працівниками апарату управління; 
2. Горизонтальний розподіл праці – розподіл праці на компоненти, що становлять частини загальної діяльності підприємства.

Розподіл  функцій керівником за категоріями  працівників

1. Заступники по об’єктам і напрямках діяльності;

2. Керівники підрозділів;

3. Референти, помічники,  секретарі та ін.;

4. Керівники неформальних  підрозділів, що створюється на період розв’язання певного завдання, розробки проекту тощо;

5. Голови комісій, що  створюється керівником.

Напрями вертикального розподілу управлінської  праці 

1. Загальне керівництво  – розробка і реалізація головних, перспективних напрямків діяльності організації;

2. Технологічне  керівництво – розробка і впровадження прогресивних технологій: раціоналізація виробничих процесів на основі впровадження сучасних методів управління, комплексної механізації і автоматизації;

3. Економічне керівництво  – стратегічне і тактичне планування, аналіз економічної діяльності організації і забезпечення її рентабельної роботи;

4. Оперативне управління – складання і доведення до робочих груп і окремих виконавців по робочих місцях, їх інструктування, організація систематичного контролю;

5. Управління персоналом  – підбір, розставлення і розвиток трудових ресурсів організації.

Відповідальність  – це зобов’язання виконати завдання і відповідати за його належне виконання.

Зобов’язання – очікуване від індивіда виконання конкретних вимог згідно до посади, яку він обіймає.

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля деяких її співробітників на виконання певних завдань.

Кваліфікаційний поділ праці – це ознака поділу праці, за якою співробітники

виконують різну роботу, що відповідає їх кваліфікації та досвіду. Так, заступ"

ники керівника можуть відповідати за роботу різних структурних підрозділів

виробничого та управлінського напрямів. Великий обсяг роботи може бути

поділений на однакові ділянки  за певною ознакою. Наприклад, при терито"

ріальному розосередженні однотипних підприємств працівники відділу, що

входять до складу апарату управління організації, можуть закріплятися за

підрозділами, розташованими на певній території.

При організації трудових процесів в менеджменті, як і в будьякій іншій сфері

людської діяльності, повинні  максимально враховуватися наукові принципи: спеціалі"

зації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритміч"

ності, принцип виключності, оптимальної інтенсивності праці  та ін.

 

55  Розпорядчий вплив - пряма адміністративна вказівка, яка має обов'язковий характер, і адресується керованим об'єктам або особам.

Розпорядження - повідомлення, передане керівником підлеглим, що стосується змісту і результатів їх діяльності.

Принципи розпорядчої діяльності менеджера:

• Точна мова
• Сконцентрованість уваги
• Конкретність завдань
• Переконання у розумінні розпорядження
• Термін виконання
• тривалі завдання — поділити на етапи, скласти календарний графік
• Встановлення форми звіту
• Визначення критеріїв оцінювання
• Об’єктивізація доручень – уникнення персоніфікації
• Відповідність завдання верхній межі можливостей виконавця
• Справедливий розподіл елементів загального завдання, рівномірна завантаженість виконавця
• Визначення пріоритетів
• Несуперечливість завдань
• Широка інформованість Доведення мети та змісту завдань в цілому
• Відсутність зворотного делегування