Характеристика сучасних проблем і перспектив розвитку українського менеджменту

Міністерство  освіти і науки україни

Дніпропетровська державна фінансова  академія

ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

 

З теми: Характеристика сучасних проблем і перспектив розвитку українського менеджменту

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка гр.ФК-10-5

Перевірила:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2012 

Так історично склалося, що Україна відстала у своєму економічному розвитку від „ринкових” країн світу. Наші невдачі в проведенні економічних реформ пов’язані з невизначеністю стратегії кардинальної перебудови суспільства (включаючи політичне, соціальне й моральне середовище). У стратегічному менеджменті виникає об’єктивна необхідність. Щоб не допускати грубих помилок надалі, нам необхідно навчитися знаходити оптимальні рішення в умовах недостатньої стабільності й невизначеності соціально-економічного життя, характерного для сьогоднішньої України.

Питанню управління підприємством  були присвячено праці багатьох українських  вчених. Серед них: Качан Є.П., Шушпанов Д.Г, Жуковський М.О., Шевченко Л.С. Великий внесок у розвиток методології менеджменту та проблем, які пов’язані з удосконаленням стратегії підприємства, зробили такі вчені-економісти, як М.Маскон, Ю.Портер та інші. Однак проведені дослідження не вичерпують усіх запитань, пов’язаних з визначенням основних шляхів ефективного управління підприємством. На сьогодні проблемі управління підприємствами недостатньо ґрунтовно досліджена.

Мета роботи: охарактеризувати сучасні проблеми і розглянути перспективи розвитку українського менеджменту.

Сучасна школа менеджменту  будується на принципах поєднання  соціального управління з рішенням конкретних завдань, що виникають як на мікро-, так і на макрорівні. На сучасному етапі відбувається адаптація  вітчизняної теорії й практики управління до становлення механізму змішаної економіки України, а також інтеграції із закордонним менеджментом. У цей час ще не сформульована проблематика інтегрованої теорії сучасного менеджменту. Для проведення корінної перебудови системи управління потрібні не просто виконавці, а добровільні й свідомі однодумці. Найважливішим напрямком розвитку в Україні, що дозволяє різко підвищити продуктивність праці, є інноваційні процеси, що ґрунтуються на сучасній науково-технічній політиці відновлення виробництва. Головна сфера дій менеджменту в інноваційних процесах-інноваційне підприємство.

Перша головна проблема українського менеджменту - проблема якості управлінських кадрів. Друга-корумпованість сучасної економіки України. Третя  – надлишкова численність державних керівників, що безупинно зростає при постійному „скороченню” апарата. Тепер ще про українські особливості. У власника компанії або генерального директора не завжди є чіткі цілі й плани розвитку компанії. Стратегія постійно змінюється, що виключає можливість загального планування, відсутнє прозоре планування фінансових потоків підприємства й вони пов’язані з тіньовим риком. Через це неможливо досягти результатів, яких вимагає власник. Нерідко менеджер має високий ступінь відповідальності, але не має ключових повноважень, серйозно залежить від рішень посібника з поточних питань оперативного управління. Ще однією причиною може стати відсутність взаєморозуміння серед членів управлінської команди, коли, наприклад, до складу входять „люди-директора”, які виконують функцію додаткового контролю бізнесу, при цьому конкретних управлінських рішень не виконують.

Для сталого розвитку необхідний стратегічний погляд, тобто  планування менеджменту на глибокий часовий зріз.

Для підтримки інноваційного підприємництва доцільно стимулювати створення приватних і змішаних (державно-приватних) фондів, необхідно розробити програму допомоги по оснащенню науково - дослідних центрів сучасними засобами телекомунікацій і формуванню банків даних.

Одним із чинників, що може вплинути на швидкий розвиток управління та подолання неблагополучної економічної ситуації в Україні, є безкомпромісна відмова від старих звичок і умовностей та запровадження нової техніки і методів управління.

Модернізація управління має відбуватися  на основі нового підходу, за якого керівники бізнесу з метою модернізації методів управління мали б спрямувати зусилля на:

• вироблення нових концепцій управління;
• інтенсивний розвиток системи бізнес – освіти;
• довгострокове планування управління;
• введення системи моніторингу стану управління;
• точне визначення прав і обов’язків зі збереженим почуттям колективізму;
• дослідження і розробки з менеджменту;
• використання сучасних технічних, насамперед інформаційних, засобів.

Виникає необхідність конкретизації  напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності господарювання.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв’язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізуються управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд також є важливими чинниками ефективності діяльності суб’єктів господарювання.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники-керівники, менеджери, спеціаліст, робітники.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми управління забезпечують вищий рівень ефективності будь-якої виробничо-господарської системи.

7. Методи роботи. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства.

9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва.

Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

в) фінансові інструменти(заходи, стимули);

г) економічні правила  та нормативи (регулювання доходів  і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів  діяльності);

д) ринкова, виробнича  й соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств(організацій); ж)комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

Структурні зміни в  суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання.

10. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності організацій є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності організацій справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи  поліпшення управління організацією.

Проблеми розвитку менеджменту в Україні при високих темпах розвитку економіки цілком розв’язні. У сучасних умовах розвитку економіки на основі ринкових відносин одним із пріоритетних її напрямків є вироблення основних теоретичних і методологічних позицій по використанню менеджменту в практичній діяльності українських організацій. Основною особливістю української думки стає пошук нових конкретних і реальних шляхів удосконалювання системи управління, вироблення позиції по різних проблемах управління стосовно до ринкових умов і на основі творчого осмислення передового закордонного досвіду.

Ринкова економіка вимагає  адекватної їй системи управління, що повинна перетерпіти радикальні перетворення разом з усім суспільством. В умовах розвитку ринкових відносин найважливішим фактором успіху стає безперервне вдосконалювання теорії й практики управління.

 

Кривонос К. А. студентка гр.ФК-10-5

ХАРАКТЕРИСТИКА  СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Сучасна школа менеджменту  будується на принципах поєднання соціального управління з рішенням конкретних завдань, що виникають як на мікро-, так і на макрорівні. На сучасному етапі відбувається адаптація вітчизняної теорії й практики управління до становлення механізму змішаної економіки України, а також інтеграції із закордонним менеджментом.

Головна сфера дій  менеджменту в інноваційних процесах-інноваційне  підприємство.

Перша головна проблема українського менеджменту - проблема якості управлінських кадрів. Друга-корумпованість сучасної економіки України. Третя  – надлишкова численність державних керівників, що безупинно зростає при постійному „скороченню” апарата.

Ще однією причиною може стати відсутність взаєморозуміння  серед членів управлінської команди, коли, наприклад, до складу входять  „люди-директора”, які виконують функцію додаткового контролю бізнесу, при цьому конкретних управлінських рішень не виконують.

Для сталого розвитку доцільно стимулювати створення  приватних і змішаних (державно-приватних) фондів, необхідно розробити програму допомоги по оснащенню науково - дослідних центрів сучасними засобами телекомунікацій і формуванню банків даних.

Проблеми розвитку менеджменту  в Україні при високих темпах розвитку економіки цілком розв’язні. У сучасних умовах розвитку економіки  на основі ринкових відносин одним із пріоритетних її напрямків є вироблення основних теоретичних і методологічних позицій по використанню менеджменту в практичній діяльності українських організацій.

Швидкий розвиток управління та подолання неблагополучної економічної  ситуації в Україні, є безкомпромісна відмова від старих звичок і умовностей та запровадження нової техніки і методів управління.

Основною особливістю  української думки стає пошук  нових конкретних і реальних шляхів удосконалювання системи управління, вироблення позиції по різних проблемах управління стосовно до ринкових умов і на основі творчого осмислення передового закордонного досвіду.

Ринкова економіка вимагає  адекватної їй системи управління, що повинна перетерпіти радикальні перетворення разом з усім суспільством. В умовах розвитку ринкових відносин найважливішим фактором успіху стає безперервне вдосконалювання теорії й практики управління.

 

Кривонос Катерина студентка  гр.ФК-10-5

 

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС

ХАРАКТЕРИСТИКА  СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ