Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту

Основними недоліками діяльності малих підприємств є:

1. нижча продуктивність праці (у більшості випадків) порівняно з крупними підприємствами;
2. нездатність впроваджувати важливі капіталомісткі досягнення науки і техніки у виробництво;
3. вища інтенсивність праці за рахунок тривалішого робочого дня, використання сімейної праці;

4) економія на умовах праці та техніці безпеки;

5. обмеженіша можливість підвищувати кваліфікаційний рівень найманих працівників;
6. значні труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів, заборгованість тощо;
7. відсутність профспілок, а отже тих прав в управлінні виробництвом, які завоювали наймані працівники на крупних підприємствах;
8. обмеженість у впровадженні найпрогресивніших форм та методів організації виробництва;
9. формування сукупністю малих підприємств загалом стихійного характеру розвитку немонополізованого сектора економіки, лише частково підпорядкованого дії закону планомірного розвитку (тією мірою, якою ці підприємства втягнуті в контрактні відносини з крупними компаніями та державою).Навіть просте зіставлення позитивних та негативних сторін діяльності малих підприємств, які є суперечливими в межах єдиної системної сутності, свідчить про домінування позитивних рис, а тому є підставою для економічної доцільності розширення масштабів такої діяльності. Якщо сутність такого підприємництва аналізувати комплексно, з боку виконуваних ним функцій (новаторської, організаційної, господарської, соціальної та осо-бистісної), то роль малих підприємств неоднозначна. Так, роль їх у реалізації новаторської функції (тобто сприянні процесу продукування нових ідей — технічних, наукових, організаторських, управлінських тощо) надзвичайно важлива (особливо нових наукових та технічних ідей, створенні проектів, здійсненні дослідно-конструкторських розробок). Проте в процесі реалізації організаційної функції підприємництва (впровадженні нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати, раціональному поєднанні форм одиничного поділу праці та ін.) їх роль незначна.

Велике значення малих підприємств у процесі реалізації господарської функції підприємництва (тобто ефективному використанні більшості трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів) та* соціальної функції (виготовленні товарів і послуг, необхідних суспільству, у працевлаштуванні значної частки працездатного населення тощо). Але найвагомішу роль (навіть порівняно з крупними фірмами) відіграють малі підприємства в реалізації особистісної функції підприємництва (тобто самореалізації власної мети підприємця, отриманні ним задоволення від своєї діяльності). Щоб посилити позитивні та послабити негативні сторони діяльності підприємств, необхідна всебічна підтримка державою їх діяльності. Основними напрямами підтримки малого підприємництва є фінансово-кредитна підтримка інноваційної діяльності, кадрове та інформаційне забезпечення, податкова політика, створення ефективної законодавчої бази. Фінансово-кредитна підтримка — надання цільових субсидій, прямих і гарантованих позик, дотацій, податкових пільг і кредитів, амортизаційних пільг тощо. Основну масу фінансових ресурсів (майже 90%) надано у формі гарантованих позик, середній розмір яких — понад 170 тис. дол., терміном на 8 років. Такі кредити надають недержавні фінансово-кредитні інститути на підставі різноманітних програм і приблизно на 90% гарантуються Адміністрацією малого бізнесу. Прямі позички отримують лише ветерани та інваліди. В Німеччині для збільшення частки власних ресурсів у статутному фонді спеціальний банк надає 100 тис. марок кредитів терміном на 20 років, причому протягом половини цього терміну малі підприємства звільнені від їх погашення, а в перші два роки на них не нараховуються відсотки. Найважливішими програмами, за якими надають цільові кредити, є реконструкція підприємств (на капітальне будівництво гарантовані позички надають терміном на 20 років), енергозбереження, захист довкілля, виконання вимог державного регулювання економіки і передусім підприємництва, створення додаткових робочих місць та ін. В Україні з огляду на такий досвід також необхідно створити певний комплекс гарантій з боку держави тим фінансово-кредитним установам, які надаватимуть кредити малим підприємствам, сформувати сприятливі умови для надання лізингу (надання майна в довготермінову оренду), кредитів, утворити певну мережу нових установ, які б проводили таку діяльність, та ін. Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва здійснюється у розвинутих країнах з боку центральних та місцевих органів влади, позабюджетних фондів, приватних, іноземних та змішаних інвесторів та спонсорів. В Україні для цієї мети доцільно залучати кошти Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку. Підтримка державою інноваційної діяльності здійснюється шляхом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, закупівлі передових техніки та технології, надання необхідних консультацій при їх впровадженні, стимулюванні регіональних програм, всебічної підтримки венчурних підприємств тощо. Так, в межах Європейського Союзу, крім специфічних національних програм, створена програма фінансування інноваційних досліджень, надаються субсидії на оплату дослідницького персоналу, створення венчурних підприємств, регіональних баз даних тощо. Зокрема, венчурні підприємства, які працюють передусім над втіленням у ви- робництво певної ідеї або проекту, створюють на умовах неповернення ними вкладених у їх розвиток коштів, невиплати відсотків, але передання інвесторам усіх запатентованих інновацій, «ноу-хау». В Україні з цією метою доцільно надавати податкові пільги в разі впровадження малими підприємствами нових техніки та технології, проведення ними наукових досліджень; розробити ефективний механізм передання частини виробничих площ, техніки збанкрутілих підприємств, надавати частину державних замовлень малим підприємствам та ін. Кадрове забезпечення малих підприємств у розвинутих країнах світу здійснюється шляхом навчання, підвищення управлінської кваліфікації підприємців. Зокрема, консультації надають через Центри розвитку малого бізнесу (у США, наприклад, існують понад 60 таких центрів та значна кількість відповідних відділень) з проблем планування підприємницької діяльності (в тому числі складання бізнес-планів), отримання кредитів, підготовки працівників, проведення маркетингових досліджень, управління персоналом та ін. В Україні кадрове забезпечення малих підприємств здійснюється державою шляхом підготовки кадрів менеджменту в державних навчальних закладах, організації відповідних курсів підвищення кваліфікації, розробки навчальних планів, програм, випуску спеціальної літератури з «основ підприємницької діяльності», стажування тощо. Така підготовка управлінських кадрів у державних та недержавних вищих навчальних закладах здійснюється в тісному співробітництві з діючими підприємствами, запозиченням передового зарубіжного досвіду та ін. Проте така діяльність держави не носить комплексного характеру, недостатньо ефективна.

Інформаційне забезпечення державою підприємницької діяльності відбувається шляхом заснування регіональних інформаційних центрів (які відкривають доступ до різних видів інформації (комерційної, законодавчої, науково-довідкової тощо), створення широкої мережі консультативних пунктів з різних напрямів діяльності малих підприємств, інкубаторських центрів розвитку малого бізнесу (як різновиду центрів малого бізнесу). Серед них у США виділяють виробників нових товарів, створювачів ділових послуг та інноваційні фірми. Такі центри діють під контролем муніципалітетів, крупних корпорацій, університетів і покликані сприяти економічному розвитку регіонів, формувати підприємницькі мережі та ін.

Одним з найважливіших напрямів державної підтримки малого підприємництва є сприятлива податкова політика щодо інвестицій, витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), створення робочих місць. Так, у Франції для новостворених малих підприємств податкова ставка знижується на 50% впродовж перших п'яти років, не оподатковується реінвестований прибуток; в Японії не оподатковується сума річного доходу індивідуальних товаровиробників до 100 млн ієн, знижено ставки місцевих податків та ін. В Україні ставка податку на прибуток однакова для великих, середніх і малих підприємств, що суперечить досвіду багатьох розвинутих країн, зокрема СІЛА, які встановлюють значно нижчі ставки цього податку для малих підприємств. Позитивний досвід державної підтримки підприємництва, передусім при здійсненні податкової політики, нагромаджено в Польщі.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. Мале підприємство — підприємство з незначною кількістю працівників (Що визначається національним законодавством), невеликими обсягами виробничої, наукової, торговельної діяльності та ін., власник (або власники) якого несе повну відповідальність за результати господарювання, самостійно приймає управлінські рішення і привласнює прибуток.
2. Малі підприємства кількісно переважають, проте їх частка у створеному ВВП, обсягах промислової продукції і привласнюваного доходу .відносно незначна (внаслідок нижчої продуктивності праці, дискримінаційної політики цін з боку монополій, гірших умов отримання кредитів та інших чинників). Основними причинами зростання чисельності малих підприємств у повоєнний період є розгортання НТР (яка формує значний попит на вузькоспеціалізовану продукцію) тощо, посилення ролі підприємництва серед рушійних сил соціально-економічного прогресу, зростання значущості особистісної функції підприємництва.

Позитивними рисами малих підприємств, в яких комплексно розкривається одна із сутнісних сторін їх діяльності, є гнучкість в управлінні та організації, повніше використання ресурсів, невеликий стартовий капітал, значна роль у створенні робочих місць, формуванні середнього класу населення, реалізації організаторських здібностей підприємця та ін. Надзвичайно важлива роль таких підприємств у реалізації новаторської, соціальної, господарської, особистісної функцій підприємництва.

5. Негативними рисами малого підприємництва є нижча продуктивність праці, неспроможність впроваджувати важливі досягнення науки і техніки у виробництво, вища інтенсивність праці, економія на умовах праці, обмеженість прав найманих працівників (порівняно з крупними підприємствами), гірші умови в отриманні кредитів та ін.
6. Фінансово-кредитна підтримка державою малого підприємництва передбачає надання цільових субсидій, позичок (гарантованих і прямих) з боку центральних і місцевих органів влади, недержавних фінансово-кредитних інститутів на основі різноманітних програм, у формі вкладень у збільшення власної частки статутного фонду підприємців Тощо. Підтримка інноваційної діяльності здійснюється фінансуванням НДДКР, у разі закупівлі нової техніки і технології, стимулюванням регіональних програм, створенням венчурних підприємств та ін. Кадрове забезпечення реалізується шляхом підготовки управлінських кадрів, підвищення їх кваліфікації тощо. Інформаційне забезпечення здійснюється створенням регіональних інформаційних центрів, консультаційних пунктів. За проведення податкової політики державна підтримка відбувається шляхом надання податкових пільг в процесі інвестування, здійснення витрат на НДДКР, створення робочих місць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 від 16 липня 1999р.

2 Антонов, В.М. Фінансовий менеджмент : навч. посібник для студ. вищих навч. закладів : сучасні інформаційні технології / В.М. Антонов, Г.К. Яловий ; за ред. В.М. Антонова . ─ К. : Центр навчальної літератури, 2005 . ─ 432с.

3 Бланк, И.А. Финансовый менеджмент : учебный курс [для студ. экон. вузов] / И.А. Бланк . ─ К. : Ника-Центр ; Эльга, 2001 . ─ 528 с.

4 Коваленко, Л.О. Фінансовий менеджмент : навч. посібник / Л.О. Коваленко, Л.М. Ремньова . ─ 2-ге вид., перероб. і доп. ─ К. : Знання, 2005 . ─ 486 с.

5 Кузьменко, Л.В. Фінансовий менеджмент : навч. посібник для студ. екон. спец. вищих навч. закладів / Л.В. Кузьменко, В.В. Кузьмін, В.М. Шаповалова . ─ Херсон : ОлдІ-плюс, 2003 . ─ 256 с.

6 Любунь, О.С. Фінансовий менеджмент у банку : навч. посібник для студ. екон. спец. вищих навч. закладів / О.С. Любунь, В.І. Грушко . ─ К. : ВД "Слово", 2004 . ─ 296с.

7 Параскєєва, А.М. Фінансовий менеджмент : конспект лекцій / А.М. Параскєєва, І.Є. Алфьорова . ─ Алчевськ : ДонДТУ, 2008 . ─ 193 с.

8 Шелудько, В.М. Фінансовий менеджмент : підручник / В.М. Шелудько . ─ К. : Знання, 2006 .

 

 

 

 

 

 

ЗАДАЧА 1

 

Фінансовий менеджер прийняв рішення розмістити 429000 грн. на депозитний рахунок у банку терміном на 4 роки. Банк «Демарк» пропонує йому щоквартальне нарахування відсотків за складною ставкою 25% річних, банк «Приват» - нарахування один раз на 4 місяці виходячи з 21% річних, банк «Аваль» - два рази на рік виходячи з 26% річних, банк «Фінанси та кредит» - один раз на рік за ставкою 25% річних.

Розв’язок

1) Банк «Демарк», щоквартальне  нарахування відсоткиі за складною  ставкою  25% річних

 

                            FV=PV(1+)                                           (1)

 

де PV – справжня вартість вкладу;

n – термін вкладу в роках;

i – річна ставка у вигляді десятинної дробі

k – кільсть інтервалів нарахування відсотків протягом року

FV=429000(1+) =1131671 грн

2) Банк «Приват», один  раз на 4 місяці, 21% річних

FV=429000(1+) =966190,2 грн

3) Банк «Аваль», два рази  на рік, 26% річних

FV=429000(1+) =1140473 грн

4) Банк «Фінанси та  кредит», один раз на рік, 25% річних

FV=429000(1+0,25) =1047363 грн

 

Висновок: Власнику вигідно розмістити 429000 грн на депозитний рахунок у банку «Аваль», два рази на рік, 26% річних. Після закінчення строку вкладу вкладник отримає 1140473 грн.

 

ЗАДАЧА 2

 

Керівництво підприємства «Фокус» моє намір збільшити виручку від реалізації на 22%. Фактична виручка від реалізації склала 110000 грн. Загальна сума змінних витрат 59060 грн. Постійні витрати підприємства – 12000 грн. Необхідно розрахувати ключові показники операційного аналізу, суму прибутку, відповідну нового рівня виручки від реалізації традиційним способом і за допомогою коефіцієнта маржинального доходу. Порівняти результати і встановити як зміниться величина операційного важеля і запас фінансової потужності в міру віддалення виручки від порога рентабельності.

Розв’язок

1) Визначимо маржинальний  дохід (валова маржа)

 

                МД=Виручка-змінні витрати                                 (2)

 

МД=110000-59060=50940 грн

2) Визначимо коефіцієнт  маржинального доходу

 

                 КМД=МД/Виручка                                              (3)

 

КМД=50940/110000=0,46

3) Визначимо точку беззбитковості (поріг рентабельності)

 

           ТБ=Постійні витрати/КМД                                         (4)

 

ТБ=12000/0,46=26086,96 грн

4) Визначимо запас фінансової  потужності

- у грошовій формі

 

=Виручка-ТБ                               (5)

=110000-26086,96=83913,04 грн

• у відсотках

 

=()*100%

 

=(83913,04/110000)*100%=76,28%

5) Визначимо прибуток 

- традиційним способом

 

             Пр=Виручка-Постійні витрати-Змінні  витрати                   (6)

 

Пр=110000-12000-59060=38940 грн

- за допомогою коефіцієнта маржинального доходу

 

                              Пр=*КМД                                                      (7)

 

Пр=83913,04*0,46=38599,9984 грн

 

6) Взначимо операційний  леверидж

 

                              ОЛ=МД/Пр                                                          (8)

 

ОЛ=50940/38599,9984=1,3

Розрахуємо всі наведені вище показники у разі приросту виручки на 22%. Розрахунки зведемо у таблицю.

 

Таблиця 1 – Розрахунки показників

Показники	Вихідний варіант	Варіант збільшення виручки на 22%
1 Виручка	110000	134200
2 Змінні витрати	59060	72053,2
3 МД	50940	62146,8
4 КМД	0,46	0,46
5 Постійні витати	12000	12000
6 Поріг рентабельності	26086,96	26086,96
7 ЗФП у грош. од.	83913,04	108113,04
8 ЗФП у відсотках	76,28	80,56
9 Прибуток	38940	50146,8
10 Сила впливу операційного важеля (ОЛ)	1,3	1,6

 

Висновок: Величина операційного важеля і запас фінансової потужності в міру віддалення виручки від порога рентабельності, змінилась 3 1,3 до 1,6. Запас фінансової потужності у грош. од. змінився з 83913,04грн до 108113,04грн; запас фінансової потужності у відсотках змінився з 76,28% до 80,56%.