Фінансовий стан підприємства , оцінка та шляхи покращення

 

                   ВОК =ІрП-1рА                   (1),

 

де  ІрП - I розділ пасиву балансу;

1рА - I розділ активу балансу.

 

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів  (ІІрП - ІІ розділ пасиву баланса):

 

                    ВД = ВОК + ІІрП                                                            (2 ).

 

3. Загальний  розмір основних джерел формування  запасів і витрат (ОД) визначається  шляхом збільшення попереднього  показника на суму короткострокових  позичкових коштів (КПК):

                  ОД = ВД + КПК                    (3 ).

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

1. Надлишок (+) або нестача  (-) власнихобігових  коштів (D ВОК):

             D ВОК =  ВОК - 3           (4),

де 3  - запаси.

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгосторокових  джерел формування запасів (D ВД):

                      D ВД  = ВД - 3      (5 ).

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальнї величини  основних джерел формування запасів (D ОД):

            D ОД  = ОД - 3       (6 ).

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотри типи фінансової усталеності:

І - абсолютна усталеність фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

                                                    3 < ВОК + К                                                       (7).

К - кредити банку під товарно-матеріальні цінності з кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, враховані  банком при кредитуванні.

ІІ - нормальна усталеність фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

                                                          3 = ВОК + К                                                   (8 ).

ІІІ - нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

3 = ВОК + К + ДПФН                                        (9 ),

ДПФН - джерела, що послабляють фінансову напруженість.

IV - кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

3 > ВОК+К (10).

 

2.7 Аналіз  ліквідності. Поняття ліквідності

 

Ліквідність фірми - це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну3. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів  і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається переважно з запасів.

Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто  швидкості перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:

1. Найбільш  ліквідні активи (А1) - суми по всіх  статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Швидкореалізовані  активи (А2) - активи, для обертання  яких у наявні кошти потрібен  певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом  12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

3. Повільнореалізовані  активи (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним ценностям.

Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити на явні кошти.

4. Важкореалізовані  активи (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом  тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу “Позаобігові активи”.

Перші три групи активів протягом  всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться поточних активів фірми. Поточні активи більш ліквідні, ніж інші активи інше майно фірми.

Пасисви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином:

1. Найбільш  термінові зобов'язання (П1) - кредиторська  заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2. Короткострові  пасиви (П2) - короткострокові кредити  банків та інші позчики, які  підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові  пасиви (Пз) - довгострокові кредиті  та інші довгострокові пасиви - статті ІІ розділу пасиву  балансу “Довгострокові зобов’язання”.

4. Постійні  пасиви (П4) - статті I розділу балансу  “Капітал, фонди і резерви”.

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом  узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

 

2.8 Ліквідність  балансу. Характеристика показників  ліквідності.

 

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

Баланс вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1>П1;

А2>П2;

А3>П3;

А4<П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації меньш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. 

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми виконувати свої короткострокові зобов'язання. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

                                                       

                        А1+А2+А3 

      Кп =                                                             (1).

                                                            П1+П2 

 Коефіцієнт  покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Встановлений норматив цього показника, рівний 2, для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу. Доцільно цей показник порівнювати з середніми значеннями по групах аналогічних підприємств.

Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці фінансового аналізу на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (суворої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов’язаннями. Він розраховується за формулою:

          А1+А2 

                   Кш =                                                                                   (2).

           П1+П2 

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіціена коливається у межах від 0,8 до 1,0, однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

У роздрібній торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 - 0,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується  за формулою:

 

    А1 

                                 К аб. лік. =                                                                                    (3).

            П1+П2 

 

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспрможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості фірма може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіціена повинна перевищувати 0,2.

Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття - для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.

 

2.9  Характеристика показників рентабельності

 

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

1. Рентабельність  активів (майна) Ра показує, який  прибуток одержує підприємство  з кожної гривні, вкладеної в  активи:

 Пч

               Ра =                       (1).

 А

 де  А - середній розмір активів;

Пч - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток).

2. Рентабельність  поточних активів Рпа показує, скільки прибутку одержує підприємство  з однієї гривні, вкладеної в  поточні активи:

       Пч

             Рпа=                                                                                (2),