Фінанси гроші та кредит

Варіант 20

1.Види цінних паперів,основні їх ознаки та характеристика.

Залежно від цільової спрямованості випуску та змісту операцій, що проводяться з використанням цінних паперів, всі вони поділяються на декілька видів. Кожен із видів цінних паперів має певне призначення використовується з метою забезпечення визначених операцій. Основними критеріями класифікації видів цінних паперів є:

- умови одержання та погашення капіталу;

- надання прав інвесторам та емітентам;

- умови обігу цінних паперів.

До основних видів цінних паперів, що наявні в Україні сьогодні, зараховують:

- пайові;

- боргові;

- іпотечні;

- похідні;

- товаророзпорядчі;

- приватизаційні.

Види цінних паперів

Пайові цінні папери є свідченням пайової участі інвестора у власному капіталі емітента. На основі таких вкладів суб'єкти інвестування одержують права, передбачені установчими документами підприємства. З використанням пайових цінних паперів здійснюються:

- залучення капіталу;

- забезпечення переходу власності на капітал від одних інвесторів до інших;

- забезпечення перетікання капіталу (в різні галузі, території, між державами);

- проведення контролю за діяльністю акціонерного товариства;

- одержання доходів (дивідендів, приросту капіталу);

- проведення реорганізації підприємств.

Основні права, яких набувають після придбання пайових цінних паперів, - це права на:

- участь в управлінні справами емітента;

- одержання дивідендів;

- перепродаж своєї частки;

- участь в розподілі майна у разі ліквідації емітента.

До пайових цінних паперів належать акції та інвестиційні сертифікати. Акція - це цінний папір, що є свідченням вкладів інвестора до статутного капіталу акціонерного товариства, на основі чого він одержує права, передбачені установчими документами. Інвестиційний сертифікат відображає частку активів його власника в капіталі інституту спільного інвестування.

Боргові цінні папери використовуються з метою забезпечення залучення капіталу на умовах позики. Умовами їх емісії є чітке визначення термінів обігу, обов'язковість погашення та платність за користування залученими активами.

Боргові цінні папери - це цінні папери, які засвідчують відносини позики. Вони передбачають, що емітент має зобов'язання сплатити їх власнику в установлений термін номінальну вартість цінного папера та виплатити дохід чи надати інші майнові права. Боргові цінні папери надають інвестору право участі не у власному капіталі, а в залученні активів за умов боргу. Вони відрізняються від пайових цінних паперів порядком погашення, обігом, виплатою доходів та іншими ознаками. В Україні до боргових цінних паперів належать:

- облігації (державні, місцевих позик, підприємств);

- казначейські зобов'язання України;

- ощадні (депозитні) сертифікати;

- векселі.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення інвестором коштів емітенту на визначений термін на умовах повернення та платності. За складом ціни розміщення облігації можуть бути відсотковими, цільовими, дисконтними.

В свою чергу, державні облігації можуть здійснювати обіг на внутрішньому (внутрішня позика) та на зовнішньому (зовнішня позика) ринках.

Казначейські зобов'язання України виникають внаслідок внесення інвесторами коштів до Державного бюджету на умовах позики.

Вексель - це цінний папір, за яким боржник має безумовне грошове зобов'язання (векселедавця або платника) сплатити у певний період зазначену суму грошей власникові векселя.

Ощадний (депозитний) сертифікат відображає операції з депонування інвесторами коштів до банку на умовах позики.

Іпотечними є цінні папери, випуск яких забезпечується іпотечним покриттям (іпотечним пулом). В Україні використовують такі види іпотечних цінних паперів: іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН (Фонд операцій з нерухомості).

Товаророзпорядчі цінні папери використовуються з метою надання їх власнику права на передачу повноважень з розпорядження майном іншим особам. Прикладом можуть бути ордерні цінні папери, використання яких передбачає право власника призначати уповноважену особу виконувати функції, що випливають з їх володіння.

До товаророзпорядчих цінних паперів належать:

- коносаменти;

- складські свідоцтва;

- вантажні свідоцтва;

- заставні.

Коносамент - документ, який перевізник вантажу видає власникові і який засвідчує прийняття цінностей для перевезення морським шляхом і отримання зобов'язань передати його вантажоодержувачу в порт призначення. Використовується у зовнішній торгівлі.

Приватизаційні папери використовуються з метою проведення приватизації державного майна на пільгових умовах. Приватизаційні папери засвідчують права власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового та земельного фондів. Приватизаційними паперами є:

- приватизаційні майнові сертифікати;

- приватизаційні житлові чеки;

- приватизаційні земельні бони.

Похідні цінні папери використовуються для проведення операцій з придбання (продажу) емісійних цінних паперів.

Похідні цінні папери відображають проведення операцій з придбання або продажу певної кількості емісійних цінних паперів із дотриманням відповідних умов.

До похідних цінних паперів в Україні зараховують:

- варранти;

- опціони;

- ф'ючерси.

Варрант - це похідний цінний папір, який надає його власникові право на придбання (продаж) певної кількості емісійних цінних паперів встановленого виду та категорії у визначені строки.

Опціон - це цінний папір, що засвідчує право придбання (продажу) емісійних цінних паперів, товарів або коштів на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на час укладання контракту.

Ф'ючерс - це цінний папір, що надає право придбати емісійні цінні папери, товари або кошти на визначених умовах у майбутні періоди з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань.

 

2.Закон кількості грошей,необхідніх для обігу.Мнханізм поповнення маси грошей в обігу.

Закон грошового обігу полягає в тому, що впродовж даного періоду часу для обігу необхідна лише певна, об'єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Зміст цього закону можна відтворити рівнянням

К_ф=К_н.

де Кф -- фактична маса грошей в обігу; Кн -- об'єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Якщо Кф > Кн, в обігу з'являються зайві гроші, й навпаки. Виходячи з відомого рівняння обміну, кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг, прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці:

де Р -- абсолютний рівень цін; Q -- реальний обсяг виробництва; V -- швидкість обігу грошей.

У країнах з розвинутою ринковою економікою врахування закону грошового обігу здійснюється на основі визначення його стану, тобто фактичної міри збалансованості Кф і Кн розроблення та впровадження в життя відповідної кредитної і бюджетної політики. Збалансованість Кф та Кн є важливою умовою забезпечення сталості грошей. Через механізм виведення Кф і Кн на сталість грошей впливають фактори їх кількості та швидкості обігу. Вони безпосередньо впливають на величину Кф, постійно збільшуючи її щодо Кн. Це пояснюється, з одного боку, прагненням емітентів отримати додаткові грошові ресурси за рахунок нового випуску грошових знаків, з іншого -- прискоренням обігу грошей унаслідок вдосконалення організації й автоматизації грошового обігу.

          Механізм поповнення маси грошей в обігу.

До методів поповнення грошової маси в обігу належить емісія, тобто випуск в обіг грошових знаків у всіх формах. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність", НБУ є емісійним центром, і він має монопольне право на випуск грошей в обіг.

Іншим каналом поповнення маси грошей в обігу е система обслуговування бюджетного боргу, що ґрунтується не на випуску в обіг нових грошей, а на розміщенні на відкритому ринку державних боргових зобов'язань.

НБУ здійснює також емісію грошей у випадку купівлі іноземної валюти, коли на валютному ринку значно підвищується на неї попит.

Комерційні банки як безпосередні суб'єкти емісійного процесу утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Коли банки надають позику, то грошова маса зростає, і навпаки. Такий ефект емісії грошей має місце, якщо комерційні банки купують на фондовому ринку цінні папери. У такому випадку державні зобов'язання перетворюються на платіжні засоби. Додаткова емісія можлива також через придбання комерційними банками іноземної валюти.

Банк може видавати нові позики й утворювати тим самим додаткові гроші лише тоді, коли він має вільні резерви, тобто встановлену законом мінімальну суму, яку він зобов'язує зберігати. Обов'язкові резерви -- частка банківських депозитів, яка, згідно з чинним законодавством, встановлена нормативними актами, має зберігатися у формі касової готівки КБ і його депозитів у ЦБ (НБУ). Норми обов'язкового резервування в Україні встановлює НБУ.

Зв'язок між банківськими резервами і масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора. Грошовий мультиплікатор -- це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Величина грошового мультиплікатора дорівнює:

де т -- грошовий мультиплікатор, чи коефіцієнт експансії депозитів; MR -- норма обов'язкових резервів.

Цей коефіцієнт показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця наднормативних резервів величини MR, Щоб визначити максимальну суму нових грошей DM, які можуть бути утворені банківською системою, потрібно на основі даної суми наднормативних резервів (Е) помножити цю суму на коефіцієнт експансії та внаслідок чого отримаємо формулу, яка визначає ефект кредитного мультиплікатора

3.Практычне завдання.

1.Бюджетный устрый.

Організація і принципи побудови бюджетної системи,взаемозв язаних між собою.

2.Бюджетна система.

Відображає складові частини бюджету,тобто це сукупність усіх бюджетів,які формуються в даній крвїні згідно з її бюджетним устроєм.

3.Субвенція.

Фінансові ресурси,що виділяють з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування конкретних заходів або закладів,мають цілевий характер,виділяють переважно за поточним бюджетом.

4.Субсидія.

Фінансові ресурси, що виділяють з бюджету вищого рівня бюджету нижщего рівня на фінансування передбачених Державним бюджетом витрат на основі пайової участі,мають суворо цільовий характер.

5.Дотація.

Фінансові ресурси,що виділяються з бюджету вищого рівня до бюджету нищого рівня на суму відсутніх прибутків за неможливості скорочення витрат.

6.Бюджетний процес.

Організація і порядок складання,розгляд та виконання бюджету.

7.Бюджетний період.

Термін,протягом якого діе складений і затвердженний бюджет.

8.Бюджетне право.

Сукупність юридичних норм,на яких базуеться і діє бюджетна система держави.

ЛІТЕРАТУРА:

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. пос. - К.: вища школа,

1997.

В. Скаршевский. Бизнес №39 (402), 25.09.2000, с. 12 - 14.

Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія - К., 1999.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України - К., 2000.

Про обіг векселів в Україні: Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2374-Ш // Цінні папери України. - 2001.

Лилин В. Ценные бумаги и фондовая биржа. -- М., 1998.

Павлова В. Операции с корпоративными ценными бумагами. -- М., 1997.

Правові основи підприємницької діяльності / За ред. проф. Жук Л.А. -- К.: ЕУФІМ,, 2002.

Рубцов Б. Зарубежные фондовые биржи. -- М., 1996.

Щербина B.C. Господарське право. -- К.: Юрінком Інтер, 2001

Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. -- К,: ВЦ -Академія". 2000--2002.

3. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. -- К.: Феміна. 1995.