Ефективні способи формування фонду накопичення на підприємстві

 

 

 

РЕФЕРАТ

з курсу «Фінансовий менеджмент»

на тему: «Ефективні способи формування фонду накопичення на підприємстві»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

1. Сутність та значення фонду накопичення для підприємства.
2. Основні принципи формування фонду накопичення.
3. Порядок використання фонду накопичення підприємства.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Фінанси підприємств – це фінансові або грошові відносини, що виникають у ході підприємницької діяльності у процесі формування основного та оборотного капіталу, цільових коштів, їх розподілу і використання.

Фінанси підприємств  можуть служити головним інструментом державного регулювання економіки. З їх допомогою здійснюється регулювання  відтворення виробленого продукту, забезпечується фінансування потреб розширеного відтворення на основі оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.

Процес накопичення  здійснюється в ході реалізації капітальних  вкладень у галузі матеріального  виробництва, забезпечують поповнення основних виробничих фондів та державних матеріальних резервів засобів виробництва. Частину фонду накопичення і безпосередньо впливає на підвищення життєвого рівня населення через приріст основних невиробничих фондів, оборотних фондів у сфері торгівлі, а також резерву споживчих благ.

Створення фонду накопичення на підприємстві це є, насамперед, формування грошового фонду, еквівалентом якого повинен служити фонд життєвих засобів, не накопичений до початку даного року, а створений протягом нього і надходить у споживання працівників, зайнятих у виробництві засобів праці, тобто у сферах накопичення.

Будь-яке збільшення обсягів накопичення передбачає розширення виробництва предметів споживання для зайнятих у цій сфері, якщо саме накопичення збільшується екстенсивно за рахунок розширення зайнятості.

Розширення масштабів  накопичення або інвестиційної  діяльності повинно викликати мультиплікативний  зростання виробництва життєвих засобів не тільки для зайнятих у  сфері накопичення, але і для  зайнятих у самій сфері виробництва життєвих засобів. Ігнорування цієї обставини, розширення накопичення без урахування необхідності зростання виробництва життєвих засобів можливо тільки за рахунок загострення всебічного дефіциту і подальшого зниження матеріального достатку населення.

1. Сутність та значення фонду накопичення для підприємства.

 

У процесі кругообігу коштів фінансові ресурси приймають  різні матеріально-речовинні форми  і після його завершення перед підприємством стоять різні завдання: розширення, скорочення або відтворення, залежно від прийнятої фінансової політики. Отже, необхідне створення фонду відшкодування витрачених ресурсів, фонду оплати праці самого власника і працівників, фонду подальшого розширення.

Система обліку витрат на виробництво, система оподаткування фондів відшкодування в частині капітальних витрат, розширення фонду в частині підвищення кількості придбаних матеріальних ресурсів і вартості нематеріальних активів об’єднані у фонди нагромадження, фінансові вкладення в розширення виробництва. Таким чином, вкладення коштів у відтворення раніше чинного та частково використаного власного капіталу, вкладення в нову величину капіталу здійснюються з допомогою створення і використання фонду накопичення.

Система управління цими фондами регулюється законодавством, але на практиці відсутня система зіставлення факту і плану та державне регулювання цього зіставлення. Основний принцип: контроль фактичного виконання кошторисів, правильності їх використання та формування витрат. Створення і використання фонду накопичення знаходиться в повній залежності від рішення власника капіталу, а в оперативній практиці ці функції виконують виконавчі органи управління в межах, обумовлених в установчих документах [7, с. 317-318].

Фонд накопичення являє  собою частину сукупного суспільного продукту, що використовується на розширене відтворення: приріст основних фондів, матеріальних оборотних коштів та державних резервів і запасів. У складі фонду накопичення виділяються фонди виробничого і невиробничого накопичення. Фонд виробничого накопичення включає: приріст основних виробничих фондів; приріст матеріальних оборотних фондів; приріст державних матеріальних резервів; приріст запасів сільськогосподарських продуктів в особистих підсобних господарствах населення.

Фонд накопичення включає приріст основних невиробничих фондів: житлового фонду, основних засобів у галузях освіти, охорони здоров’я, культури, науки, мистецтва й управління. Роль фонду накопичення у відтворювальному процесі характеризується нормою нагромадження.

Зростання норми нагромадження веде до збільшення розмірів накопичення та темпів економічного зростання, проте необхідно враховувати, що за рахунок іншої частини національного доходу утворюється фонд споживання. Тому надмірне збільшення норми нагромадження може прийти в суперечність з потребами формування фонду споживання, призвести до скорочення можливості підвищення рівня споживання.

Формування оптимального співвідношення між фондами накопичення і  споживання є однією з найбільш складних економічних проблем. Щоб розв’язати суперечність між нагромадженням і споживанням, потрібно підвищувати продуктивність праці, ефективність капітальних вкладень і фондовіддачу, знижувати матеріаломісткість, інтенсифікувати виробництво. В результаті зростання ефективності виробничого накопичення стає можливим одночасно вирішити дві суперечливі завдання: збільшити споживання і знизити норму нагромадження в національному доході.

Створення фонду накопичення, фонду  споживання, а також інших грошових фондів обов’язково, якщо передбачено установчими документами підприємства, де зазначено рішення про направлення прибутку в ці цільові фонди. Найчастіше вказаний порядок порушується, що призводить до відсутності чітко вироблених орієнтирів у пропорції нагромадження і споживання. Ця проблема може бути ефективно вирішена тільки в рамках стратегічного фінансового планування, яке є прерогативою підприємства. Робота повинна вестися у напрямку розвитку концепції фінансового планування, що віддає пріоритет накопичення капіталу і його виробничого використання.

Фонд нагромадження – це частина чистого прибутку, призначена для фінансування виробничого розвитку підприємства та інших аналогічних заходів щодо створення та придбання позаоборотних активів виробничого призначення. Він акумулює кошти заздалегідь розподіленої і зарезервованої чистого прибутку відповідно до установчих документів або за рішенням учасників підприємства.

Фонд накопичення забезпечує:

- формування капіталу створеного підприємства за рахунок надходження основних фондів придбаних інвестором і викупах боргових зобов’язань, викупу основних фондів через погашення боргових зобов’язань кредиторам минулих років і капітальних вкладень за рахунок використання амортизаційних відрахувань, які в подальшому повинні стати основним джерелом формування нового капіталу;

- проведення відрахувань на утримання менеджменту акціонерного товариства;

- виплату дивідендів акціонерам;

- формування особистого доходу орендного колективу і кожного його учасника [5, с. 184-186].

Структура фонду накопичення будується в залежності від джерел, а поділ на фонди не є обов’язковим, але це краще з точки зору ефективності використання, обліку тощо.

Джерела фондів формують назви фондів: амортизаційний, інвестиційний, резервний, страховий, асоціативний або галузевий, пенсійний та інші.

Таким чином, під фондом накопичення розуміються кошти, спрямовані на виробничий розвиток підприємства, технічне переозброєння, реконструкцію, розширення, освоєння виробництва нової продукції, на будівництво та оновлення основних виробничих фондів, освоєння нової техніки і технологій у діючих організаціях і інші аналогічні цілі, передбачені установчими документами підприємства (на створення нового майна підприємства) [6, с. 270].

 

 

 

 

 

2. Основні принципи формування фонду накопичення.

 

Фонд накопичення утворюється  на підприємстві для фінансування заходів по впровадженню нової техніки, механізації обладнання, оновлення основних фондів, удосконалення виробництва і праці, розвитку виробництва і зниження собівартості послуг.

На державних підприємствах  несприятливе становище з відтворенням основні виробничі фонди обумовлено декількома причинами. Отримавши велику свободу у використанні прибутку, більшість з них почали витрачати більшу її частину на споживання.

Ті ж підприємства, які, скориставшись своїми правами, почали здійснювати технічне переозброєння і розширення виробництва, зіткнулись з іншими проблемами: браком фінансових ресурсів, відсутністю відповідного обладнання, матеріалів та ін. Внаслідок цього будівництва, які були розпочаті, завмерли, збільшується кількість законсервованих об’єктів та незавершеного виробництва, тобто порушується відтворювальний процес.

Якщо раніше підприємство самостійно вкладала кошти в фонд накопичення, а держава надавала йому фінансову допомогу і підтримку, то тепер в умовах гіперінфляції  і переходу на самофінансування, керівництво державних підприємств, щоб зберегти трудові колективи і не дати їм розпастися, змушене «перекачувати» кошти з фонду накопичення на фонд споживання і забезпечувати тим самим збільшення заробітної плати на шкоду оновленню і розширенню виробничих потужностей.

На державних підприємствах  більше ніж половина всіх витрат припадає на ремонт [1, с. 192].

Фонд накопичення створюється за рахунок:

- відрахувань від прибутку, що  залишився в розпорядженні підприємств  за затвердженим нормативом;

- амортизаційних відрахувань, призначених  на повне відновлення основних  фондів;

- виручки від реалізації майна,  що обліковується у складі  основних фондів (за вирахуванням  витрат на ліквідацію);

- інших джерел.

Виручка від реалізації колишнього або зайвого майна, що знаходиться у складі основних фондів за вирахуванням витрат на їх ліквідацію, направляється у фонд накопичення в розмірі 100%.

Сума коштів від інших джерел, що спрямовується у фонд накопичення, визначається підприємством самостійно і погоджується з управлінням.

Відрахування від прибутку, що залишається  в розпорядженні підприємства в  фонд накопичення здійснюється щоквартально за підсумками роботи за минулий період з початку року наростаючим підсумком.

Невикористані залишки коштів фонду накопичення переходять на наступний рік і вилученню у підприємства не підлягає.

Витрачання коштів здійснюється підприємством  самостійно на підставі встановленої кошторису доходів і витрат на планований рік.

Фонд споживання утворюється на підприємстві для фінансування витрат на матеріальне заохочення працівників підприємств за виконання виробничих показників, виконання заходів соціального розвитку та інші виплати.

Фонд споживання створюється за рахунок:

- відрахування від прибутку, що  залишилася в розпорядженні підприємства за затвердженим нормативом;

- інших джерел.

Відрахування від прибутку в  фонд споживання здійснюється за затвердженим нормативом від суми прибутку, отриманого підприємством, після сплати податків і обов’язкових платежів.

Сума коштів від інших джерел направляється у фонд споживання підприємством самостійно.

Відрахування від прибутку в  фонд споживання проводяться щокварталу за підсумками роботи за минулий період з наростаючим підсумком.

Невикористані залишки коштів фонду  споживання переходять на наступний рік і вилученню не підлягають.

Підприємство має право самостійно спрямовувати додаткові кошти з  фонду споживання у фонд накопичення.

Засоби фонду споживання спрямовуються  на:

- виплату заробітної плати, в  частині, що спрямовується до  фонду оплати праці;

- виплату премії працівникам;

- фінансування трудових і соціальних  пільг працівникам, встановлених  підприємством;

- оплату путівок працівникам  та їхнім дітям на лікування,  відпочинок, екскурсії і т.д. і  т.п.;

- матеріальну допомогу;

- витрати на погашення  позик, виданих працівникам підприємства  на поліпшення житлових умов, придбання садових будиночків, гаражів  та ін;

- оплату послуг поліклініки,  утримання дітей у дошкільних  установах;

- проведення культурно  - освітніх і оздоровчих заходів;

- проведення вечорів  відпочинку, концертів тощо;

- утримання медпунктів, профілакторіїв, санаторіїв, будинків  відпочинку та інших оздоровчих  установ, що перебувають у господарському  віданні підприємства.

Перераховані заходи виносяться на обговорення трудового колективу для включення в колективний договір, оплачуються після виплати гарантованої заробітної плати і при наявності коштів на рахунку підприємства [4, с. 360-363].