Державный борг

 РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

1.1 Характеристика та  структура державного боргу країни

Формування державного боргу безпосередньо пов'язане  з погашенням зобов'язань за державним  кредитом. Разом з тим, на ці процеси  впливають і інші фактори. Так, у випадках коли державні органи управління з тих чи інших причин не виконують передбачені законодавством видатки державного бюджету, на цій основі виникає заборгованість за виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій та ін. Сума державного боргу перевищує зобов'язання за державним кредитом.

Державний борг - це сукупність зобов'язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди. Нерідко державний борг розглядається  як сума строкових боргових зобов'язань уряду, що виражені в грошовій формі.

Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так  і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий  інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного зношування основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці проведення реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.

Державний борг можна розглядати за різними критеріями. На цій основі визначаються види державного боргу. Виходячи з розрахунку суми і строків погашення, розрізняють капітальний і поточний державний борг.

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави на визначені періоди.

Сума капітального боргу дає уявлення про те, яка загальна величина боргу держави без розбивки на періоди, на протязі яких він повинен бути погашений. Поточний борг - це сума зобов'язань держави, які підлягають виплаті (разом з перерахованими відсотками) в поточному році.

На сьогодні відношення прямого та гарантованого державного боргу України до ВВП складає близько 24,7 %. Враження про наближення катастрофи не складається. Проте дещо непокоїть сума державного боргу $16.3 млрд., внутрішній борг складає близько $4,3 млрд. Державний прямий борг України становив близько 70 млрд. грн. або 13 млрд. $, в тому числі: прямий зовнішній борг – 46,2 млрд. грн. або 8,7 млн. $; прямий внутрішній борг – 22,8 млрд. грн. або 4,3 млн. $. Гарантований борг України становив 17,5 млрд. грн. або 3,3 млн. $, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 17,5 млрд. грн. або 3,3 млн. $; гарантований внутрішній борг – 966 тис. грн. або 182 тис. $.(Додаток 1)

Державний борг поділяється  на внутрішній і зовнішній. Внутрішній борг - це заборгованість державних  органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами. Зовнішній борг - це сукупність зобов'язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими організаціями, іншими країнами та нерезидентами.

Згідно з Законом  України "Про державний внутрішній борг України", до державного внутрішнього боргу відносяться строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. До складу внутрішнього боргу входять позики уряду, а також позики, здійснені при безумовній гарантії уряду. Державний борг складається із заборгованості минулих років, та поточних зобов'язань. Боргові зобов'язання уряду включають випущені цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Внутрішня заборгованість включає також частину боргових зобов'язань колишнього СРСР, прийняту на себе Україною.

Внутрішній державний  борг включає сукупність всіх боргових зобов'язань держави, включаючи адміністративно  управлінську заборгованість (зобов'язання з виплати зарплати в державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, які виникають у зв'язку з залученням коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та зобов'язання виплат державних пенсій. Розрізняють борги держави, які є офіціально визнаними (експліцитні борги) і не підтверджені, або імпліцитні борги. Останні зобов'язання, як правило, не враховуються у складі державного боргу, але в дійсності вони повинні включатись до його структури.

До складу внутрішнього державного боргу України входять  такі зобов'язання:

1.Заборгованість КМУ  перед НБУ за наданими кредитами  та коштами, вкладеними в державні  боргові цінні папери;

2.Заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками;

3.Зобов'язання щодо погашення та компенсації виплат населенню на залишки вкладів в Ощадному банку України;

4.Грошові кошти, які призначені для погашення зобов'язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інших передбачених законодавства обов'язкових виплат громадянам;

5.Зобов'язання перед комерційними банками і іншими юридичними особами за гарантіями з наданих кредитів та позик;

6.Компенсація заборгованості суб'єктам підприємницької діяльності з поверненням ПДВ.

З загальної суми офіційно визнаного  внутрішнього боргу, яка за оцінками експертів в 2010 році складала біля 12,57 млрд. грн. біля 45 % заборгованості випадає на НБУ. Характерною рисою такої заборгованості є те, що, по-перше, вона являє собою зобов'язання одного органу державного управління перед іншим.

Тому борги уряду перед НБУ є формальними і за рішенням Верховної Ради України можуть бути водночас ліквідованими. Проте, таке списання не може пройти безслідно для регулювання параметрів макроекономічного розвитку країни, оскільки з центрального банку буде вилучена значна частина активів. Другою важливою особливістю заборгованості уряду перед НБУ є те, що частина її сформована на неритовій основі. Кредити НБУ не можуть бути проданими на фінансовому ринку. А це значно ускладнює проведення фінансових операцій з такою заборгованістю. Що ж стосується державних облігацій, то вони можуть здійснювати обіг на фінансовому ринку, але за несприятливих умов (висока доходність, низький попит, проведення їх конверсії та ін., і ці інструменти не здійснюють обігу на ринках.

Третьою особливістю заборгованості уряду перед центральним банком є те, що значна частина її складає прострочені емісійні кредити. Строки погашення і обслуговування таких кредитів давно пройшли, але зобов'язання уряду не виконані. Такі позики було видано на основі проведення додаткових первинних емісій. Неповернення боргів центрального банку вчасно виступає, як фактор, який сприяє дестабілізації макроекономічного розвитку країни. Списання боргів уряду НБУ теж не можна назвати доцільною операцією. Адже в такому разі різко зменшуються активи центрального банку, що може привести до погіршення його відносин з закордонними банками, накладання арештів на рахунки вітчизняних комерційних банків в інших країнах та ін.

З метою регулювання граничних  розмірів державного внутрішнього боргу Верховна Рада України, приймаючи Закон про Державний бюджет на поточний рік, починаючи з 1998 p., затверджує граничну суму внутрішнього боргу на кінець періоду. Така сума є обмеженням для проведення операцій уряду з позиками та виплатою заборгованості, яка виникла в попередні періоди.

Важливою складовою частиною внутрішнього державного боргу є заборгованість, яка виникла на основі вкладів  громадян в Ощадний банк України. Офіційно сума заборгованості не врахована  в сукупній сумі державного боргу. Це пов'язано з тим, що кошти громадян, які свого часу (в період існування СРСР) вкладено в Ощадний банк було переведено в Держбанк СРСР. Та все ж ці вклади зараз доцільно враховувати в структурі внутрішнього державного боргу.

Сума зовнішнього державного боргу України більше, ніж в 2 рази перевищує величину внутрішнього боргу. Правда, в останні роки спостерігається відносне скорочення частки зовнішнього боргу в загальній сумі державної заборгованості. Та загальна частка зовнішнього боргу в структурі державного боргу є високою. На 28.02.2010 р. гранична сума зовнішнього боргу держави встановлена на рівні 23,30 млрд. грн.

До складу зовнішнього державного боргу України включаються такі основні види заборгованості (за джерелами  фінансування):

1.Зобов'язання за позиками, які надані міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, ВБ, ЄС, ЄБРР);

2.Заборгованість перед зарубіжними державами (Росії, Туркменістану, Японії, ФРН, США та ін.);

3.Зобов'язання за позиками, наданими закордонними комерційними банками;

4.Заборгованість фізичним та юридичним особам-нерезидентам з обслуговування та погашення внутрішніх і зовнішніх позик.

5.Виходячи з критеріїв мети залучення і використання коштів, зовнішній борг України поділяється на такі групи:

6.Кредити, залучені з метою фінансування дефіциту державного бюджету та підтримку платіжного балансу країни;

7.Пов'язані кредити, надані в рамках міждержавних та міжурядових домовленостей;

8.Інвестиційні кредити, залучені суб'єктами господарської діяльності під державні гарантії;

9.Довгострокові негарантовані кредити, залучені недержавними позичальниками в рамках власних проектів розвитку.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного  балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу. Станом на на 31 грудня 2009 року державний і гарантований борг становить 316.884.612,40 тис.грн. або 39.684.985,91 тис.дол.США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 211.751.692,99 тис.грн. (66,82% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 26.518.684,17 тис.дол.США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 105.132.919,41 тис.грн. (33,18%) або 13.166.301,74 тис.дол.США.

Державний борг України становив 226.996.306,46 тис.грн. (71,63%) або    28.427.840,53 тис.дол.США.

Державний зовнішній  борг становив 135.926.229,69 тис.грн. (42,89%) або 17.022.696,28 тис.дол.США. Державний внутрішній борг становив 91.070.076,77 тис.грн. (28,74%) або 11.405.144,25 тис.дол.США.  

Гарантований борг України становив 89.888.305,94 тис.грн. (28,37%) або 11.257.145,38 тис.дол.США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 75.825.463,30 тис.грн. (23,93%) або 9.495.987,89 тис.дол.США; гарантований внутрішній борг – 14.062.842,64 тис.грн. (4,44%) або 1.761.157,49 тис.дол.США.

За оцінками МВФ, прямий і гарантований державою борг України  на кінець 2010 року сягне 40-41% ВВП, що загалом  відповідає нормі безпечної заборгованості для країн, що розвиваються (Додаток 2).

 «Станом на листопад нинішнього року кожен українець «заборгував» 786 доларів»- заявляє Львівській портал.

 

1.2.Джерела  фінансування державного боргу.

Основними чинниками, які  негативно впливають на зростання  державного боргу є економічна нестабільність,недосконалість законодавчої бази, невиважена бюджетна політика.

У процесі прийняття  й виконання державного бюджету  вирішальне значення має збалансованість  доходів і видатків. Надходження  до бюджету безпосередньо залежить від стану виробництва. У свою чергу,можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати належний рівень соціального захисту населення залежить від обсягів надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету повязане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку України за відповідний рік. Борг як економічне явище виникає внаслідок перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Також державний борг є важливим показником, за допомогою якого можна визначити, в якому стані перебуває країна. Наприклад, якщо розмір державного боргу перевищує 3% від рівня ВВП країни і виникає кожного року, це свідчить про наявність глибокої кризи в економіці країни.

Основним джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто податки, тому можна стверджувати, що його обсяг –це взяті з населення авансом податки і державні запозичення (Додаток 3).

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває  у загальнодержавній власності. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням державного бюджету України на наступний рік.

Проблеми фінансування державного боргу є складним та дискусійним. Це повязано з тим, що бюджетне фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів часто супроводжується виникненням негативних наслідків. Головним платником до державного бюджету України став Міжнародний валютний фонд. Уряд зарахував ці кошти МВФ як доходи бюджету, що давало йому змогу твердити про бурхливе зростання. Як наслідок, може навіть сластися враження про відсутність кризи у 2009 році: доходів до бюджету вже було отримано більше, ніж на цей же час у 2008 році. Але ці кошти треба було віддавати. Позики ніколи не включалися до дохідної частини бюджету.

Згідно з домовленностями  влади України з Міжнародним  валютним фондом державний борг 2009 року не повинен був перевищити 6% ВВП. Крім цього , ще в 24млрд. грн.оцінюються видатки 2009 року на рекапіталізацію банків, які повинні бути забезпечені за рахунок випуску державних облігацій, що може довести державний борг до 11,4% ВВП. У 2010 році влада України планує знизити державний борг до 5,3% ВВП, завдяки скороченню субсидій через збільшення цін на газ для населення і телекомунерго та проведення податкової й пенсійної реформ.

Крім того, з МВФ  був погоджений випуск з метою  рекапіталізації банків державних  облігацій на 20 млрд. грн.,або 1,9%ВВП. Цілком очевидно, що найбільша загроза  для країни – розбалансованість  державних фінансів. Тенденції, що спостерігаються у фінансовій сфері, стимулюють ризик спаду економіки через надлишкову емісію. Країна ввійшла у 2010 рік із величезними ризиками. Альтернатива надлишковій емісії за таких умов лише одна – узгодження видатків із рівнем реальних доходів.