Чинники, що зумовлюють виникнення ризикової ситуації для підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2014 в 00:03, реферат

Описание работы

У практичній діяльності ризики можуть бути настільки великими, що здатні зупинити виробничу роботу, змусити підприємця відмовитися від здійснення операцій, що вимагають великих початкових інвестицій і часу. У той же час наявність фактора ризику є для підприємця сильним стимулом для постійного здійснення режиму економії, змушує його ретельно аналізувати рентабельність проектів, розробляти інвестиційні кошториси, наймати відповідні кадри.

Содержание работы

Вступ
Чинники, що зумовлюють виникнення ризикової ситуації для підприємства.
Фактори, що зумовлюють ризики.
Підходи до управління ризиками на підприємстві.
Висновки.
Література

Файлы: 1 файл

Ризик у менеджменті.doc

— 98.00 Кб (Скачать файл)

Нікопольський факультет

Державного вищого навчального закладу

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України

 

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

 

з дисципліни

 

«Ризик у менеджменті»

 

 

 

 

 

 

  Студентки групи 5269-6

                                                                                Шокаревої  Ірини

                                                                     Викладач:

                                                                                 Євтушенко Н. О.

 

 

 

2013 рік

План.

 

  1. Вступ
  2. Чинники, що зумовлюють виникнення ризикової ситуації для підприємства.
  3. Фактори, що зумовлюють ризики.
  4. Підходи до управління ризиками на підприємстві.
  5. Висновки.
  6. Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Підприємницький ризик пов’язаний, насамперед, з вибором і ухваленням управлінського рішення на різних рівнях структури управління: галуззю чи прийняттям його підрозділами. Ризик підприємницької діяльності, крім елементів господарського ризику, включає специфічні види ризику, пов’язані з особистими майновими грошовими внесками в створення даного підприємства. Підприємницький ризик включає ризик повної чи часткової втрати майна чи грошового внеску, в тому числі і ризик банкрутства, характерний для ринкових відносин.

  Ризик — це діяльність, що  пов’язана з подоланням невизначеності  в ситуації неминучого вибору, в процесі якого є можливість  кількісно і якісно оцінити  ймовірність досягнення

передбаченого результату, невдачі і відхилення від мети.

  Економічний ризик — це ризик, що виникає при будь-яких видах підприємницької діяльності, спрямованих на одержання прибутку і пов’язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їхньою реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також реалізацією науково-технічних проектів.

  Ризик виникає лише тоді, коли має місце невизначеність, відсутність вичерпної інформації про умови прийняття рішень. Якщо все відомо — ризик відсутній. Ризик відсутній також у випадку, коли немає зацікавленості в результатах прийняття рішень

  Складність класифікації ризиків полягає в їхньому різноманітті. Існують певні види ризиків, дії яких піддані усі без винятку організації, але поряд із загальними є специфічні види ризику, пов’язані з господарською діяльністю; ризик, пов’язаний з особистістю підприємця, ризик, пов’язаний з недостатністю інформації про стан зовнішнього середовища.

  Ризик — об’єктивна необхідність, він органічно пов’язаний з фундаментальними інститутами сучасного суспільства. Джерела ризику досить різноманітні: науково-технічний прогрес, кон’юнктура ринку, внутрішня та зовнішня політична ситуація, погодні умови, наявність корисних копалин, природа людини та багато інших.

  У практичній діяльності  ризики можуть бути настільки  великими, що здатні зупинити  виробничу роботу, змусити підприємця відмовитися від здійснення операцій, що вимагають великих початкових інвестицій і часу. У той же час наявність фактора ризику є для підприємця сильним стимулом для постійного здійснення режиму економії, змушує його ретельно аналізувати рентабельність проектів, розробляти інвестиційні кошториси, наймати відповідні кадри.

  У міру розвитку ринкових  відносин у нашій державі буде  посилюватися і підприємницький  ризик. Усунути умови невизначеності  майбутнього в підприємницькій діяльності неможливо, тому що вона є елементом об’єктивної діяльності. У цьому полягає об’єктивна сторона фінансових відносин в умовах невизначеності. Але існує і суб’єктивна сторона. Адже саме підприємець оцінює ситуацію, формує безліч можливих виходів і представляє імовірності їхнього здійснення, робить вибір з безлічі альтернатив. Сприйняття таких умов залежить від людини, її характеру, складу розуму, психологічних особливостей, рівня знань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Чинники, що зумовлюють виникнення ризикової ситуації для підприємства.

 

Оскільки економічний ризик є невід’ємною рисою підприємницької діяльності, то зі зміною форм і механізмів господарювання підприємств в умовах переходу країни до

ринкових відносин слід виділити його особливості.

Особливістю сучасного економічного ризику є його тотальність, всеосяжність. Це пояснюється багатьма причинами, але визначальною є та, що стрижень ринкових перебудов становить науково-технічний прогрес. Передбачити його результати з абсолютною точністю неможливо, оскільки він ґрунтується на науковій творчості. Науково-технічний прогрес породжує нові технології, види матеріалів, які в стислий строк

можуть здійснити революцію на ринку. Тому капіталовкладення, які раніше вважалися перспективними, можуть призвести до створення потужностей з виробництва неконкурентоспроможної продукції. Або навпаки, сектор національної економіки з обмеженої галузі діяльності перетворюється н ндустрію, яка визначає розвиток сучасної економіки, як наприклад, інформатика.

У домашинну епоху економічний ризик ототожнювався з ризиком втрати (заморські подорожі, азартні ігри тощо). У машинну епоху економічний ризик — це ризик первісного ринку, банкрутства, втрати засобів для існування. У сучасну, технотронну епоху ризик втрати не є визначальним. Сучасна інтерпретація економічного ризику — це не втрата, якої можна зазнати під час реалізації підприємцем управлінського рішення, а можливість відхилення від цілі, заради якої приймалось рішення. Тобто сучасний економічний ризик визначається не стільки втратами, скільки відсутністю значних економічних результатів.

  Безумовно, економічний ризик містить негативні моменти для підприємця, який приймає рішення. Проте повна відсутність ризику для нього — свідчення серйозних дефектів

в організації процесу управління підприємством. Ще в стародавньо-індійському економічному та соціальному трактаті “Артхашастра” (ІІ ст. до н.е. — ІІІ ст. н.е.) дається рекомендація надсилати вельможу в область, яку він розорив надмірними поборами, для того щоб обурене населення знищило його. Як бачимо, ще в ті часи управління державою було пов’язане з ризиком, а некомпетентне управління каралося. Сьогодення дає більш цивілізовані методи покарання безпорадного, некомпетентного керівника — це демократичні вибори. Відсутність же будь-якого ризику для особи, яка приймає

рішення стосовно управління соціально-економічною системою, означає відсутність стимулів до компетентного керівництва і є побічним свідченням відсутності демократії.

   Для існування економічного ризику необхідна не тільки демократія, а й можливість приймати одноособові рішення (елементи централізму). Навіть під час прийняття рішення на повністю демократичних засадах (наприклад, голосуванням) кожен з членів колективного органу управління приймає одноособове рішення, віддаючи голос за ту чи іншу альтернативу, а отже, ризикує. Про це свідчать коливання рейтингу депутатів за результатами поіменного голосування в країнах з розвинутою демократією.

   Важливість фактора економічного ризику зумовила перетворення його на товар; створився потужний ринок ризику. Диференціація умов господарювання та прийняття рішень щодо об’єктів ризику, а також різне відношення до ризику у суб’єктів спричинюють необхідність обміну ризиком. Потужними споживачами ризику є страхові компанії, фірми, організації, фонди. Вони отримують ризик від багатьох суб’єктів ризику і за деяку винагороду повертають їм певні гарантії. Іноді економічний ризик бажаний для суб’єктів, тому він створюється штучно (гральний бізнес).

  Таким чином, економічний ризик, виступаючи об’єктивною необхідністю сучасного суспільства, набуває ті риси і особливості, які притаманні соціально-економічному стану

країни на певному етапі її розвитку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Фактори, що зумовлюють ризики

 

  Головні фактори, що визначають рівень ризикованості господарської діяльності підприємства в Україні і багато в чому несприятливо впливають на результати підприємницької активності основної маси бізнесменів, — це зовнішні фактори.

  У свою чергу, зовнішні фактори розподіляються на фактории прямої і непрямої дії.

  До факторів прямої дії відносяться:

  • нестабільність, суперечливість законодавства;
  • непередбачені дії державних органів;
  • нестабільність економічної (фінансової, податкової, зовнішньоекономічної та ін.) політики;
  • непередбачена зміна кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринку;
  • непередбачені дії конкурентів;
  • корупція, рекет;
  • революційні стрибки в НТП;
  • непередбачені зміни у взаємовідносинах із господарськими партнерами.

  До факторів непрямої дії відносяться:

  • нестабільність політичних умов;
  • нестабільність соціальних умов;
  • непередбачені зміни економічної обстановки в регіоні;
  • непередбачені зміни в галузі підприємницької діяльності;
  • непередбачені зміни в міжнародній обстановці;
  • стихійні сили і клімат;
  • непередбачені зміни економічної обстановки в регіоні.

  Внутрішні фактори, що зумовлюють економічні ризики поділяються на об’єктивні та суб’єктивні.

  До об’єктивних факторів належать:

  • непередбачені зміни в процесі виробництва (вихід з ладу техніки, її моральне старіння);
  • розробка, упровадження нових технологій, способів організації праці і т.д.;
  • стихійні впливи локального характеру;
  • непередбачені зміни у внутрішньогосподарських відносинах;
  • недостатність бізнес-інформації у фірмі;
  • відсутність служби маркетингу;
  • фінансові проблеми усередині фірми;
  • відсутність механізму мотивації

  До суб’єктивних факторів відносяться:

  • низька якість управлінських кадрів, робітників і фахівців;
  • малокомпетентна робота управлінських і інших служб;
  • недотримання договорів з боку керівництва фірми;
  • відсутність у персоналу схильності до ризику;
  • помилки при прийнятті рішення;
  • помилки при реалізації ризикових рішень;
  • смерть, хвороба ведучих співробітників.

  Неможливо, звичайно, врахувати всі ризикові фактори,

але цілком реально виділити головні з них за результатами

впливу на той чи інший вид підприємницької діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Підходи до управління ризиками на підприємстві.

Підприємництва без ризику не існує. Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Ризик обов'язково повинний бути розрахований до максимально припустимої межі. Як відомо, усі ринкові оцінки носять різноманітний характер. Важливо не боятися помилок у своїй ринковій діяльності, оскільки від них ніхто не застрахований, а головне – помилок не повторювати, постійно коректувати систему дій з позицій максимуму прибутку. Менеджер покликаний передбачати додаткові можливості для пом'якшення різких коливань на ринку. Головна мета менеджменту, особливо для умов сьогоднішньої вітчизняної економіки – домогтися, щоб при самому гіршому розкладі мова могла йти тільки про деяке зменшення прибутку, ад не в якому випадку не поставало питання про банкрутство підприємства. Тому особлива увага приділяється постійному удосконалюванню управління ризиком – ризик-менеджменту.

Ризик-менеджмент представляє систему управління ризиком і економічними (точніше фінансовими) відносинами, що виникають у процесі цього управління, і включає стратегію і тактику управлінських дій.

Під стратегією управління маються на увазі напрямки і способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Кожному способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, які не суперечать генеральній лінії стратегії і відкинути всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії.

Тактика – практичні методи і прийоми менеджменту для досягнення встановленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і самих конструктивних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Информация о работе Чинники, що зумовлюють виникнення ризикової ситуації для підприємства