Сутність, типи та напрямки корпоративної стратегії

У ході реалізації стратегічного плану компанії можливі його коректування, викликувані змінами в навколишнім середовищі або усередині самої корпорації. Названі коректування можуть вноситися з використанням двох підходів: активного і реактивного.

Активний підхід носить превентивний (попереджувальний) характер. Керівництво не чекає "грому з ясного неба", а старається його передбачати і по можливості уникнути. Це вимагає систематичного аналізу ситуації як поза, так і усередині компанії, розробки методів "підстелення соломки" на випадок нештатних ситуацій.

Реактивний підхід припускає внесення коректив у стратегію розвитку корпорації за принципом "постфактум", тобто після виникнення непередбачених обставин.

Більш ефективним є безсумнівно активний підхід до внесення змін у стратегію корпорації, тому що дозволяє не просто попередити виникнення невигідні компанії подій, але і заощадити значні засоби на ліквідацію наслідків цих подій.

 

2. Інвестиційна стратегія підприємства і ризик.

 

До комплексу функціональних стратегій підприємства входить й інвестиційна стратегія, яка передбачає напрями здійснення інвестиційної діяльності для забезпечення реалізації загальної стратегії підприємства. Інвестиційні рішення, майже завжди є стратегічними, бо частіше всього передбачають довгострокові вкладення ресурсів.

Діяльність підприємства з формування та використання інвестиційних ресурсів (інвестицій) називають інвестиційною діяльністю. .[2]

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» - «...інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.»

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення ефективного здійснення інвестиційної стратегії підприємства, яка досягається шляхом реалізації таких завдань:

1)  досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства;

2)  максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;

3)  мінімізація інвестиційних ризиків;

4)  забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Потреба в інвестиціях при реалізації стратегії підприємства обумовлена необхідністю:

-  відновлення та розширення матеріально-технічної бази підприємства;

-  збільшення обсягів виробничої діяльності;

-  освоєння нових видів діяльності;

-  підвищення якості продукції. [2]

Планування інвестиційної діяльності є необхідним процесом з ряду причин:

- для реалізації стратегій підприємство  може використовувати різні види інвестицій, різний обсяг інвестиційних коштів, тому доцільно розробляти декілька альтернативних проектів;

- необхідність вибору з альтернативних  інвестиційних проектів найбільш  ефективного;

- необхідність якнайшвидшого отримання  віддачі від інвестицій;

- планування сприяє зниженню  ризику, що пов'язаний із прийняттям  інвестиційних рішень. Збільшення  вартості інвестиційного проекту підвищує ступінь його ризику, що обумовлює різну глибину опрацювання інвестиційних рішень при плануванні інвестицій. [2]

Вхідними даними для планування інвестицій на підприємстві є:

- інформація про стратегію   підприємства;

- результати оцінки   обраної стратегії та   виявлення   в ній   «вузьких   місць».

Планування інвестиційної діяльності складається з наступних етапів:

- Розробка плану інновацій.

- Розробка    плану інвестицій за окремими напрямами.

- Складання зведеного плану інвестицій. [2]

Інвестиційна стратегія - це комплекс довгострокових цілей області капіталовкладень та вкладень у фінансові активи, розвитку  виробництва, формування оптимальної структури інвестування, а також сукупність дій з їхнього досягнення. У загальному виді інвестиційна стратегія реалізується у розробці плану та програми його здійснення на даному етапі розвитку підприємства. Інвестиційна стратегія підприємства формується з урахуванням існуючих джерел та форм інвестування, їхньої доступності і потенційної ефективності використання.

Інвестиційна стратегія передбачає досягнення таких цілей:        

- максимізація прибутків від  інвестиційної діяльності;        

- мінімізація інвестиційних ризиків.

Розробка інвестиційної стратега підприємства передбачає такі етапи:

1) визначення періоду формування  інвестиційної стратегії;

2) вибір стратегічних цілей інвестиційної  діяльності;

3) визначення напрямків інвестування  та джерел фінансування;

4) конкретизацію інвестиційних  програм та термінів;

5) оцінку розробленої інвестиційної  стратегії;

6) перегляд стратегії у залежності  від зміни зовнішніх умов та  становища підприємства.

Оптимальна інвестиційна стратегія має відповідати таким критеріям: інвестиційна привабливість запропонованих стратегією регіонів, галузей та ринків; взаємоузгодженість та взаємозв'язок стратегічних цілей, завдань і програм; низька чутливість стратегії до змін у зовнішньому середовищі (можливість максимально визначити чутливість до змін); прийнятий часовий діапазон реалізації стратегії; відсутність суттєвих перешкод на шляху до реалізації стратегії; прийнятний рівень інвестиційних і фінансових ризиків; адекватне ресурсне та організаційне забезпечення стратегії. [2]

Розробка стратегії покликана забезпечити:

- безперебійну інвестиційну діяльність  у передбачених обсягах;

- найбільш ефективне використання  власних і особливо позикових коштів;

- фінансову стійкість підприємства  у довгостроковій перспективі.

Альтернативність стратегічного  вибору форм реального і фінансового  інвестування на окремих етапах стратегічного  періоду може визначатися соціальними, екологічними, іміджевими та іншими факторами. З урахуванням цих факторів співвідношення різних форм інвестування диференціюється по окремих інтервалах стратегічного періоду.

Визначення галузевої спрямованості  інвестиційної діяльності є найбільш складним завданням розробки інвестиційної  стратегії. Вона вимагає поетапного підходу до прогнозування інвестиційної діяльності в ув'язці із загальною стратегією економічного розвитку підприємства.

Третім методом розробки інвестиційної стратегії підприємства є оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії. [2]

Оцінка результативності інвестиційної  стратегії, розробленої підприємством, здійснюється за такими основними параметрами:

1. Узгодженість інвестиційної стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку. У процесі такої оцінки виявляється ступінь погодженості цілей, напрямків і етапів у реалізації цих стратегій.
2. Узгодженість інвестиційної стратегії підприємства з передбачуваними змінами зовнішнього інвестиційного середовища.
3. Узгодженість інвестиційної стратегії підприємства з його внутрішнім потенціалом.
4. Внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії.
5. Реалізованість інвестиційної стратегії.
6. Прийнятність рівня ризиків, пов'язаних з реалізацією інвестиційної стратегії.
7. Економічна ефективність реалізації інвестиційної стратегії.
8. Зовнішньоекономічна ефективність реалізації інвестиційної стратегії.

При позитивних результатах оцінки розробленої інвестиційної стратегії, відповідних обраним критеріям  і менталітету інвестиційного поведінки, вона приймається підприємством до реалізації [5].

Грамотно сформована інвестиційна стратегія дозволяє підприємцю при  прийнятті рішення максимально  врахувати фактор ризику і захистити  об'єкт господарювання від значних  втрат пов'язані з конкретним об'єктом.

Ризиковість проведення будь-якої виробничо-господарської  діяльності пояснюється певною невизначеністю,  передусім факторів зовнішнього впливу,  адже саме результати їх впливу досить часто неможливо передбачити в повній мірі.

Сутність інвестиційно ризику можна визначити як можливість або імовірність настання (досягенння) як позитивного, так і негативного результату провадження інвестиційної діяльності. Адже інвестування є довгостроковим процесом і,  зазвичай,  неможливо отримати позитивні показники результатів такої діяльності у короткостроковій перспективі. Отож, інвестиційний ризик є невід’ємною частиною самої інвестиційної діяльності,  а вплив таких ризиків на економічні та соціальні показники ефективності інвестицій є відображенням якісних характеристик етапу підготовки та аналізу даних, що безпосередньо або опосередковано впливають на інвестиційний процес. Слід зазначити,  що досить часто в економічній літературі до інвестиційних ризиків відносять лише ризики,  зумовлені вкладенням коштів у цінні папери.  На нашу думку дане твердження є некоректним,  адже вкладання коштів у цінні папери є лише одним зі способів провадження інвестиційної діяльності, а саме інвестування є набагато ширшим поняттям.

Інвестиційні ризики можна класифікувати  за різноманітними характеристиками,  основними з яких є:

1.  Відповідно до сфери прояву  виділяють такі види інвестиційних ризиків:

- політичні ризики -  пов’язані з різними можливими видами адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, які залежать від змін здійснюваного державою політичного курсу;

- економічні ризики - пов’язані з можливими змінами економічних чинників;

- соціальні ризики -  пов’язані з можливістю страйків,  здійснення під впливом працівників інвестованих компаній (підприємств) незапланованих соціальних програм;

- екологічні ризики -  пов’язані з можливістю екологічних катастроф і лих  (пожеж,  землетрусів,  повеней тощо),  що може спричинити прямі чи опосередковані збитки щодо діяльності інвестованих об’єктів;

- інші види ризиків. До них можна віднести рекет, крадіжки майна, брехню з боку інвестиційних чи господарських партнерів тощо.

2.  Відповідно до форми інвестування  виділяють такі види інвестиційних  ризиків: 

-  ризики реального інвестування -  пов’язані з невдалим вибором місця розташування об’єкта, який споруджують; збоями у постачанні будівельних матеріалів і обладнання; значним зростанням цін на інвестиційні товари;  вибором некваліфікованого чи нечесного підрядника тощо,  що затримує впровадження в експлуатацію об’єкта інвестування чи знижує дохід  (прибуток)  у процесі його експлуатації;

- ризики фінансового інвестування -  пов’язані з непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими труднощами чи навіть банкрутством окремих емітентів; непередбачуваними змінами умов інвестування; прямим ошуканням інвесторів тощо. 

3. Відповідно до джерел виникнення виділяють такі види інвестиційних  ризиків: 

- систематичні  (ринкові)  ризики -  визначаються зміною стадій економічного циклу розвитку країни чи кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку;  значними змінами у податковому законодавстві й іншими аналогічними чинниками,  на які інвестор не в змозі вплинути,  обираючи об’єкти інвестування;

- несистематичні  (специфічні)  ризики.  Цей вид ризиків притаманний певному об’єкту інвестування чи діяльності певного  (конкретного)  інвестора.  Він може бути спричинений некваліфікованим керівництвом компанією  (підприємством) —  об’єктом інвестування,  посиленням конкуренції в певному сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою інвестованих коштів та іншими аналогічними чинниками, небажані наслідки яких можна було б попередити, уникнути у разі ефективного управління інвестиційним процесом (проектом) [5].

Сукупність різноманітних елементів,  що визначають сутнісн характеристики інвестиційних ризиків,  причини виникнення та шляхи мінімізації негативного впливу даних ризиків,  являє собою складну,  багаторівневу систему управління інвестиційними ризиками.  Визначення окремих видів інвестиційних ризиків є важливим етапом у процесі формування системи управління ними.  Це пояснюється тим,  що саме розуміння сутності кожного окремого виду ризику дає можливість оптимального визначення причин виникнення та наслідків їх впливу. 

 

 

 

 

 

3. Практична частина.

 

Завдання: Розрахувати середньозважену вартість капіталу підприємства, якщо структура її джерел має вигляд:

Джерела засобів	Вартість капіталу, %	Частка в загальній сумі джерел, %
Власний капітал	12,0	60
Довгострокові зобов’язання	8,5	25
Короткострокові зобов’язання	7,0	15
Разом	-	100%