Жінка в ролі політика

Колись Василь Стус назвав українців нацією сержантів. Сьогодні можна те саме сказати про жінку  в політиці. Це сержант, який використовується в державі на певних умовах (поза найвищими посадами в державі), певних посадах (для виконання робіт, а  не на творчій роботі), з певними  повноваженнями (не вище управлінця середньої  руки), з певним колом проблем (здебільшого  це саме і є проблеми жінки, дитини та сім’ї, які традиційно в Україні, як і в попередні радянські  часи, не виходять на перші місця), з  певною оплатою (меншою від чоловіків, бо саме вони і є керівниками подібних структур).

Як зазначила у своєму виступі на Міжнародній конференції  “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” голова Державного комітету України у справах сім’ї  та молоді В. Довженко, “на Саміті тисячоліття  (вересень 2000 p.) главами держав-учасниць було визначено шість основних загальнолюдських цінностей, які повинні бути в центрі уваги всіх країн світу. Серед них найважливішою є рівність жінок і чоловіків. Досягнення ґендерної рівності, втілення її в систему суспільних відносин, в усі сфери соціального життя, здійснення на її основі миротворчості й миробудівництва, належного громадського й державного управління - це потужний резерв до прогресу, здобутків, відтворення ресурсного потенціалу держави. І лише від українців залежить, чи зможуть вони належним чином використати цей потенціал”[6]

Таким чином, стереотипи масової  свідомості сьогодні стають одним із найпотужніших чинників, що заважають  формуванню в Україні сучасного  європейського суспільства. За роки незалежності принципової переорієнтації на нову систему цінностей і пріоритетів  щодо розподілу ґендерних ролей  у суспільстві не відбулося. Тому, на жаль, створення суспільства ґендерної  рівності на теренах України можна  оцінювати як нову утопію. Отже, в  Україні, з огляду на суму політичних, економічних та культурних факторів, громадянське суспільство ризикує  загинути, не народившись. Звичайно, говорити сьогодні всерйоз про проблеми становлення  суспільства ґендерної рівності як умови реалізації європейської демократії та створення повноцінного громадянського суспільства із розвинутою масовою  свідомістю, що, власне, і перетворює будь-яке етнічне тіло у політичну  націю, не можна. І все ж “аналіз  пострадянського політичного і  культурного досвіду має глибокий сенс і потребу. Він може безпосередньо  передувати свідомій боротьбі жінок  за активну, рівноправну і повноважну роль у суспільстві. Без цього  Україна ніколи не стане демократичною  нацією”.Не можна недооцінювати жінок у політиці. Якщо вже жінка вирішила зайнятись політикою, то значить вона незадоволена тим, як це роблять чоловіки… Жінка в політиці розсудлива, розважлива, але наполеглива і цілеспрямована, ніколи не звертає на півдорозі, з якими б труднощами не зустрічалась, і завжди домагається тієї мети, яку поставила перед собою. Чоловікам-політикам краще мати таких жінок за союзниць, а ніж за ворогів, чи, навіть, опонентів. Треба сприймати державу як одну велику родину, заради якої жити, творити, працювати.

Політика - слово жіночого роду! Як же вона може реалізовуватися  без жінок? Життя без жінки  не може тривати - так само і політика. Тому наша політика й однобока, що в  ній зараз жінок мало. Не вистачає там іншого досвіду, інших знань. Тому розумні чоловіки - наприкінці минулого століття і вирішили залучати до політики жінок. Так само як ми живемо поруч у житті, повинні і політику разом робити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Іван Омелян, “Гендер в політиці - історія боротьби за політичні права жінок.”/ Громадський простір,березень 2010;
2. Конвенція ООН Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
3. Крисаченко В.С. //Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку. /Знання, 2002 p.;
4. Ольга Ворончук, «Жінка – політик. Виклик чи необхідність?»;
5. Сергій Андрушко, Інна Борзіло, «Жінка-депутат в Україні – заможна та непублічна», УП,березень 2013;
6. Юлія Процышена, Світлана Акімова, «Чому в Українському парламенті так мало жінок?»,Новини України , червень 2013;
7. Мирослава Скибинська, «Жінки - яскраві політики», Діло Березень 2006 .