Визначення ефективності органів місцевого самоврядування в залежності від типу виборчої системи

Пропонована система  дозволяє справедливо розподілити  місця в парламенті залежно від  впливу кожної партії. «Це є істотною її перевагою не лише над уніномінальними  мажоритарними системами, а й над існуючою в Україні сьогодні «незв’язаною» пропорційною виборчою моделлю, оскільки дає змогу реально втілити в життя конституційне право громадян на участь в управлінні державними справами, а також забезпечує досить тісний зв’язок депутатів з їхніми виборцями, адже за її застосування успіх політичної партії на виборах значною мірою залежатиме від ставлення електорату до її кандидатів, а не від оцінки виборцями особистих якостей її лідера» [28; c. 216].

Також при розділені  місцевих виборів та парламентських та застосування для них різних електоральних формул, іноземний досвід міг би підказати нам, який вигляд повинна мати система з відкритими списками в Україні. Над аналізом та можливою імплементацією європейських систем преференційного голосування серйозно замислюються науковці, зокрема Н. Попадюк, яка вважає, що запровадження даної системи в Україні суттєво змінило б політичну палітру держави [15; c. 53]. Виходячи із такого розуміння, найкращою на виборах до Верховної Ради України та обласних рад найоптимальнішою є пропорційна система з відкритими регіональними списками. На базовому ж рівні (село, селище, місто, район у місті) та районному найдоцільнішим є запровадження мажоритарної системи виборів.

Разом з тим, варто  відзначити недоліки й такої моделі у вигляді «купування» округів та народження місцевих «паньків». Але це вже проблема іншої категорії, адже на сьогодні першочерговим завданням стає створення необхідних умов для справедливого волевиявлення, без якого різко знижується ефективність діяльності органів місцевого самоврядування.

Таким чином сформована в Україні система виборів  до органів місцевого самоврядування не сприяє їх ефективній діяльності. Перш за все це стосується проблеми підміни  відповідальності перед виборцямми відповідальністю перед партією. Відтак порядок дений міста визначається позицією партійного керівництва, а не нагальними потребами громади. Таким чином перехід до змішаної системи не приніс очікуваних від неї результатів. З іншого боку існуюча система сприяє утворенню у радах стійкої більшості. Однак знову таки подібна більшість скоріше діятиме у власних інтересах, ніж в інтересах громади. Крім того сьогоднішня виборча система не виключає можливості різної парті йної приналежності міського голови та більшості в місцевій раді.Це в свою чергу несе додатковий конфліктогенний та дестабілізаційний характер.

Відтак нагальною потребою на сьогодні стає департизація локальної  політики, чому сприятиме можливість самовисування на одномандатних  виборчих округах кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду міського голови.

Висновки

Між виборчої системою та ефективністю роботи органів місцевого  самоврядування існує достатньо  чітко зв'язок. Так, виходячи, із проілюстрованих  прикладів можна зробити висновок про залежність подальшої діяльності міських органів влади від виборчої формули, застосованої при їх формуванні. Так для мажоритарної та пропорційної систем існують як позитивні, так і негативні наслідки в сенсі ефективності роботи обраних відповідно до них органів місцевого самоврядування. При цьому поняття політичної відповідальності перед вибором стає ключовим мотивуванням міських органів влади для роботи в інтерес територіальних громад. А відтак і головною метою виборчої системи та показником ефективності діяльності органів місцевого самоврядування.

Щодо мажоритарної системи, то вона здійснює вирішальний вплив  для формування персональної відповідальності посадовця перед жителями його виборчого  округу. Таким чином така виборча  система забезпечує представленість інтерес громади у стінах місцевої ради, а відтак робить роботу останньої більш ефективної для громади населених пунктів.

Однак мажоритарна виборча  система привносить негативні інституційні наслідки. Мається на увазі роздрібненість фракцій у радах різного рівня, ситуативність коаліцій, а відтак і поява загрози кон’юнктурності та корумпованості депутатського корпусу. Проте у більш віддаленій перспективі мажоритарна система призводить до усталеності двопартійних систем, які довели свою управлінську ефективність. Поява феномену «виборів без вибору» у такому випадку пояснюється низькою кількості альтернатив для голосування, що говорить про недостатню репрезентативність мажоритарної системи. Хоча цей негативний наслідок може дещо нівелюватися в розрізі голосування не за партії (яких лише дві), а за конкретних лідерів, що створює широку альтернативність вибору.

З іншого боку пропорційна  система забезпечує репрезентативність та інституційну сталість коаліцій у  місцевих рад, що забезпечує істотну  ефективність діяльності вибраних органів влади на локальному рівні. Однак за такої ситуації у значній мірі нівелюється відповідальність депутатів перед територіальною громадою, яка залишається головним мотивом для діяльності місцевої влади з метою покращення життя громади в цілому. Депутати стають відповідальними не перед громадою, а перед партією. Таким чином підмінюється саме поняття місцевого самоврядування, воно починає ефективно працювати тільки в питаннях виконання партійних інтересів, які визначає загальнонаціональна партійна еліта.

Таким чином головною метою утворення виборчої системи, яка задовольнили би вимогу ефективної діяльності органів місцевого самоврядування є пошук альтернатив, здатних  поєднати відповідальність влади в  умовах мажоритарної та репрезентативність інтересів пропорційної виборчих систем.

Щодо українських реалій, то слід відзначити невідповідність  виборчого законодавства потребам ефективної діяльності органів місцевого  самоврядування з метою задоволення  потреб територіальних громад. Навпаки  наша модель сприяє формування виборних органів місцевої влади під партійні інтереси. Формальне застосування мажоритарної системи нівелюється вимогою висування кандидатів у депутати та міські голови по одномандатним виборчих округам від партійних партій. Таким чином інституційно зберігається перш все партійна залежність всіх кандидатів, що підкріплюється потужною агітацією за ту чи іншу партію. Відтак вітчизняні органи місцевого самоврядування безвідповідальні перед громадою, що інституційно закладено законодавцем.

Виходячи з цього нагальним питанням для ефектизації діяльності влади на місцях стає введення мажоритарної системи, яка дозволяє само висування на локальному рівні та перевибори всіх органів місцевого самоврядування. Однак подібне можливе лише при наявності політичної волі у парламенті.

Перелік посилань

1. Рябов С. Вибори. Голосування. Депутат. Загальне виборче право. Консенсусу принцип. Мітинг. Партія політична. Спостерігач // Політологічні читання.- 1994.- № 3. – С. 45-58
2. Мазуренко Г.М. Теоретичні засади взаємодії виборчої та партійної систем // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. – 2002. – № 39. – С. 134–139
3. Уоллерстайн М. Избирательные системы, партии и политическая стабильность//Политические исследования- 1999.-№ 5-6. – С. 71-84
4. Филипс К. Политика богатых и бедных. Богатство и американский электорат после Рейгана// США - ЭПИ- 1992- № 10. – C. 17-32
5. Кривоніс Р. Німецькі вибори як фактор світової політики // Політика і час- 1998.-№ 10. – C. 74-77.
6. Надаис А. Выбор избирательных систем // Полис- 1993.- № 3. – C. 56-62
7. Мерло П. Избирательные системы и проблемы их подготовки: "равное игровое поле" и демократические выборы // Полис- 1995.- №4. – C. 31-36
8. Кочубей Л. Категоріальне осмислення виборчих процесів // Політ, менеджмент.- 2004.- № 4. – C. 49-55
9. Майєр X. Избирательное право как инструмент распределения власти или избирательное право и политика / X. Майер // Сравнительное конституционное обозрение. - 2005. - № 1 (50). - С, 62-68.
10. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах. - М.: Прогресс-Традиция, 2004. - 480 с.
11. Кіс Т.І. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика- 1995-№ 2, 4. – C. 41-52
12. Мерло П. Электоральная практика, права человека и общественое доверие к демократической системе // Полис- 1995.- № 4 – C. 76-83.
13. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты / Пер. с франц. – М., 2002. – 431 c.
14. Майборода О.М. Модель виборчої системи і політична відповідальність депутата: проблема взаємозалежності / О.М. Майборода // Наукові записки / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І.Ф. Кураса. – 2008. – Вип. 38. – С. 45-56
15. Попадюк Н. Преференційне голосування: європейський досвід і можливості застосування в Україні / Надія Попадюк // Юридичний журнал. – 2008. - № 7/8. – С. 52-53.
16. Балашов А.Н. Технология избирательной компании в западной политической науке // Вест. Моск. ун-та.- Серия 12.- 1999.- № 2. – C. 76-79
17. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів, 2005. – 459 c.
18. Партии и выборы: Хрестоматия / РАН.ИНИОН. Центр социальных научно-нформационных исследований. Отдел полит. науки. Моск. гос. ин-т междунар. отношений (университет) МИД РФ; Отв. ред. и сост. Н.В.Анохина, Е.Ю.Мелешкина. - М.: ИНИОН, 2004. - Ч. 1. - 160 с.
19. Мазуренко Г.М. Особливості взаємодії виборчої та партійної систем при різних формах державного правління // Політика і час. – 2002. – № 9. – С. 61–65;
20. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів// http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2487-17
21. Kic T.I. Виборчі системи // Нова політика.- 1996.- № 2,4. – C. 31-36
22. Савчин М. Політичні партії та виборчі системи: спроби конституційної інженерії у контектсі сучасного конституціоналізму // Вісник Центральної виборчої комісії №3(13) 2008 р. - с.63-75.
23. Шляхи оптимізації виборчої системи для парламентських та місцевих виборів в Україні: доповіді, виступи. Матеріали круглого столу. – К.: ПЦ «Фоліант», 2007. – 158 с.
24. Райковський Б.С. Сучасні політичні партії та блоки у виборчих процесах // Вісник  державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2006. -  № 3. – С. 130 – 136.
25. Суржко М. О. Етапи становлення виборчої системи сучасної України / М.О. Суржко // Ґілея (науковий вісник). - 2009. - Вип. 24. - С. 340-348.
26. Савчин М. Політичні партії та виборчі системи: сроби конституційної інженерії у контектсі сучасного конституціоналізму // Вісник Центральної виборчої комісії №3(13) 2008 р. - с.63-75.
27. Ковтунець В. Питання правового регулювання участі політичних партій у виборах / В. Ковтунець // Вісник ЦВК. - 2006. - № 3. - С. 44-48.
28. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні / Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, Ю. С. Ганжутов та ін. - К.: Либідь, 2008. - 440 с