Винаходи та кориснi моделi як об'екти промистовоi власностi: поняття, об'екти, види

     Корисна модель — це нове, промислово придатне конструктивне виконання пристрою, тобто нове технічне рішення в галузі механіки стосовно тих об'єктів, які мають просторову структуру.

     Основними умовами надання правової охорони корисним моделям є:

1. Новизна. Корисна модель визнається новою, якщо сукупність її суттєвих ознак (тих, що впливають на очікуваний результат) невідома з рівня техніки. Згідно з Директивою про охорону корисних моделей, розробленою Комісією ЄС, корисна модель визнається новою, якщо не є частиною рівня техніки (усіх відомостей, які стали загальнодоступними в результаті опублікування, усного розголошення, використання тощо або були подані до патентного відомства країн — членів ЄС до дати подання заявки на цю корисну модель).

2. Промислова придатність. Директива про охорону корисних моделей, розроблена Комісією ЄС трактує промислову придатність як можливість використання корисної моделі у промисловості або сільському господарстві.

3. Винахідницький рівень. Корисна модель має винахідницький рівень, якщо для фахівця певної галузі він не "дуже очевидно" випливає з рівня техніки. Відтак вимоги до винахідницького рівня корисних моделей нижчі, ніж до винаходів. При цьому важливого значення набувають зручність використання та технічні переваги корисної моделі.

     Отже, корисні моделі відрізняються від винаходів такими ознаками:

• охоплюють вужче коло об'єктів і стосуються нових технічних рішень в основному в галузі механіки (пристроїв, пристосувань, корисних предметів, які мають просторову форму);
• мають нижчий винахідницький рівень;
• потребують дешевшої та простішої процедури надання правової охорони;
• передбачають коротший термін дії охоронного документа.

   Охоронний документ на корисні моделі, який видається  у більшості країн світу, називається  свідоцтвом. Водночас це може бути "малий  патент" (Австралія), "свідоцтво  про корисність" (Франція), "короткотерміновий  патент" (Бельгія) тощо.

   Викладене вище дає змогу зробити висновок, що корисні моделі мають важливе значення для тих галузей, які характеризуються швидкою зміною попиту та значною конкуренцією виробників (приладобудування, оптика, електротехніка тощо) [1].

   Об’єктом  корисної моделі може бути:

1. продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);
2. процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

     Продукт як об’єкт технології – це матеріальний об’єкт, який у результаті діяльності людини. Таким продуктом, зокрема, є пристрій, механізм, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв, споруда, виріб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини  та інший біологічний матеріал, у тому числі трансгенна рослина і тварина.

     Процес  як об’єкт технології – це дія або сукупність дій, виконуваних щодо продуктів та інших матеріальних об’єктів за допомогою принаймні одного продукту і спрямованих на досягнення певного технічного результату. Таким процесом, є виготовлення, обробка, переробка продукту та контролювання його якості, перетворення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів,  діагностування, лікування, керування процесом, який є об’єктом технології.[2, 96]. 
 
 
 
 

4. Промисловий зразок  як об’єкт інтелектуальної  власності

     Промисловий зразок — це художньо-конструктивне рішення промислового або ремісничо-кустарного виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Таким чином, промислові зразки є результатом творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, декоративно-естетичного вирішення зовнішнього вигляду виробу, що в міжнародній практиці позначається терміном "дизайн".

     Найважливішими характеристиками промислового зразка як об'єкта інтелектуальної власності є:

• естетична чи декоративна (пов'язана з формою, структурою, кольором та іншими ознаками, які впливають на зорове сприйняття) сторона корисного виробу (побутового чи виробничого призначення);
• єдність естетичного та технічного виконання виробу, за якої зовнішня форма виробу невіддільна від його змісту;
• можливість багаторазового промислового відтворення, (інакше виріб буде кваліфікований як твір декоративно-прикладного мистецтва, який має унікальні характеристики й охороняється авторським правом).

    На практиці розрізняють різні види промислових зразків: загальнокорисні, промислові рисунки і моделі, а також об'ємні, площинні, комбіновані.

    Найважливіші  умови правової охорони промислових зразків такі.

1. Новизна.  Промисловий зразок визнається  охороноздатним, якщо сукупність  суттєвих ознак виробу, його забарвлення  не відомі з відомостей, які  стали загальнодоступними до  дати його пріоритету.

2. Оригінальність. Промисловий зразок визнається  оригінальним, якщо його суттєві  ознаки (естетичні, ергономічні особливості  зовнішнього вигляду виробу, його  форма, конфігурація, поєднання кольорів) зумовлюють самостійний (не запозичений)  творчий характер дизайну виробу.

3. Промислова  придатність — можливість використання  промислового зразка у промисловій  чи іншій сфері господарської  діяльності.

     Промислові зразки захищаються від копіювання чи імітації за допомогою свідоцтва про реєстрацію або патенту. Водночас творець може охороняти новий і оригінальний дизайн за нормами авторського права (наприклад, коли йдеться про виробництво якісного модного одягу, меблів тощо). На думку більшості дослідників, патентний захист є ефективним стосовно зовнішнього вигляду об'єктів довгострокового користування, які поєднують оригінальний дизайн і нові технічні рішення. Незважаючи на те, що на відміну від авторського права патент потребує експертизи, він забезпечує виключення конкурентів та захист творця як від копіювання промислового зразка, так і від його імітації (внесення незначних змін за збереження сутності) [4, 214-216]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

     Важливі роль і значення в промисловій  власності належать аспектному праву, найважливішими об'єктами якого є  винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

     Таким чином, винахідництво є однією із ланок єдиного безперервного і взаємообумовленого науково-виробничого процесу. У сучасних умовах суспільне виробництво не зможе успішно розвиватись і функціонувати без належного науково-технічного забезпечення. Розвиток наукової діяльності і розвиток суспільного виробництва не можна розглядати як окремі ізольовані процеси. Виробництво у своєму розвитку постійно опирається на досягнення науки і техніки, але у свою чергу ставить перед наукою все нові й нові проблеми, завдання, які потребують відповідей, розв'язання. Та досягнення науки не можуть бути використані безпосередньо у виробництві. Треба знайти способи використання їх у доцільній діяльності людини. Пошуки таких способів використання фундаментальних  наукових  досягнень  у  практичній діяльності суспільства і має здійснити винахідництво.

     Тож значення винахідництва для підвищення ефективності суспільного виробництва, розв'язання соціально-економічних проблем важко переоцінити. 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури:

1. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: підручник — К.: Знання, 2006. — 431 с.

2. Дахно І. Право інтелектуальної власності : Навчальний посібник. -К.: Либідь, 2002. -199 с.

3. Жуков В.И. Правовая охрана объектов научно-технического творчества. Учебное пособие. –Харьков: Юридический институт. –1983. –96 с.

4. Інтелектуальна власність в Україні : Проблеми теорії і практики/ Ред.: Ю.С. Шемшученко.-К., 2002. -422 с.

5. Мікульонок І. Основи інтелектуальної власності : Навчальний посібник. -К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка" НТУУ "КПІ": Ліра-К, 2005. -230 с.

6. Підопригора О. Право інтелектуальної власності України : Навчальний посібник для студ. юридичних вузів і фак. ун-тів. -К.: Юрінком Інтер, 1998. -333 с.