Отвецтвенность за нарушение налогового законодательства

- відмовлення від видачі документів  і інших відомостей;

- порушення банком порядку відкриття  рахунка платникові податків;

- недотримання порядку користування  майном, на яке накладений арешт;

- образа посадової особи податкового  органа;

- відмовлення свідка від дачі  пояснень;

- незаконний вплив на податковий  орган і інші.

Критерії класифікації податкових правопорушень:

В основі подібної класифікації лежать дві групи критеріїв, які і  дозволяють віднести конкретне правопорушення до певного виду:

1. Кількісні:

- термін відхилення, непредставлення  (наприклад: відхилення від постановки  на облік протягом більш 180 днів припускає відповідальність  відповідно до карного законодавства.  Якщо подібний термін перевищує  60 днів, але не досягає 180, платникові  податків грозять фінансові санкції);

- розмір несплачених, прихованих  сум податків, зборів (так, податковим  злочином буде розглядатися відхилення  від постановки на облік у  податкових органах, якщо сума  податків або зборів перевищить  певну встановлену законодавством  України суму).

2. Якісні - обставини, що характеризують  суспільну небезпеку правопорушення. Одним з основних критеріїв  у цій галузі законодавець  звичайно виділяє форму провини.  Так, навмисне непредставлення,  відхилення від подачі податкової  декларації карається відповідно  до карного законодавства. Ненавмисне (через недбайливість і т.д.) припускає  більш м'які санкції.

    Наприклад, відповідно до кодексу внутрішніх державних доходів США, запізнення з подачею податкової декларації може кваліфікуватися як карний злочин. У випадку доказу в суді, що податкова декларація була не представлена навмисне, можливе позбавлення волі на термін: до 1 року. Якщо ж буде доведено, що платник навмисне намагався ухилитися шляхом представлення помилкової декларації, то злочин відноситься до категорії фелоній, і обвинувачуваний може бути присуджений до позбавлення волі на термін у 5 років. [8]

 

 

РОЗДІЛ  ІІ   Види відповідальності, які застосовуються за податкові правопорушення

     Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливу важливість здобуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів. Застосування санкцій можна класифікувати по декількох підставах:

А. По характеру впливу:

1. Безпосереднє покарання - санкції,  що впливають безпосередньо на  платника, його майновий стан (позбавлення  волі, штраф, конфіскація об'єктів  обкладання і т.д.):

2. Опосередковане покарання - санкції,  що безпосередньо не заподіюють  майнових утрат платнику, але  зменшують його надходження в  перспективі або обмежуючі його  діяльність (арешт рахунка, призупинення  діяльності підприємства і т.д.).

Б. По галузевому характеру, а саме:  адміністративному, кримінальному, фінансовому.

     Дисциплінарні санкції становлять форму впливу адміністрації підприємств, установ та організацій за вчинення дисциплінарних проступків, зв'язаних з податковими правопорушеннями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адміністративної та дисциплінарної відповідальності, в основі яких лежить невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податку платником, як робітником конкретного підприємства, установи, організації. При невиконанні ним особистих податкових зобов'язань відповідальність наступає у встановленому законом порядку.

 

2.1. Адміністративна відповідальність  за порушення податкового законодавства

    Адміністративні санкції становлять міри адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, що містять осуд винного та його вчинку і що припускають негативні наслідки для правопорушника. Особливостями адміністративних санкцій є: відсутність важких правових наслідків; застосування по відношенню до менш тяжких податкових правопорушень (проступків); не тягнуть судимості.

     Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність адміністративного правопорушення - вина (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на суспільні відносини, які охороняються законом, за що законодавством передбачена адміністративна відповідальність. До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли на час вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку, осудні.

    Із всіх видів адміністративних стягнень податковим органам надано право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, встановлених за вчинення відповідних правопорушень, в сумах, кратних певному показнику (неоподатковуваному мінімуму заробітної плати).

    Розмір штрафу залежить від періодичності здійснення правопорушень: так, при здійсненні протягом року після накладення адміністративного штрафу однорідного правопорушення розмір штрафу, що накладається повторно, зростає.

     При накладенні подібного стягнення законодавець диференціює поняття "момент здійснення" у залежності від типу правопорушень. Для звичайних правопорушень при численні терміну накладення стягнення таким є момент здійснення правопорушення. При здійсненні триваючого правопорушення, відповідно, момент його виявлення. Триваючими правопорушеннями визнаються такі, котрі характеризуються безупинним здійсненням єдиного складу певного діяння. Термін, протягом якого може бути накладене стягнення, - той самий в обох випадках - два місяці. [4]

 

2.2.  Особливості застосування  фінансових санкцій за порушення податкового законодавства

    Фінансово-правові санкції - це застосування уповноваженими на те державними органами і їхніми посадовими особами до платників податків (юридичним і фізичним особам) за здійснення податкового правопорушення у встановленому адміністративними і фінансово-правовими нормами порядку примусових заходів, що виражаються в грошовій формі і перечислених у бюджет, з метою забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових надходжень, а також покарання порушників. Таким чином, застосування фінансових санкцій волоче для винних у здійсненні податкових порушень настання обтяжних наслідків майнового і морального характеру.

   Відповідно до чинного законодавства, що регулює податкові правовідносини, дотримання порядку сплати податків забезпечується застосуванням фінансової, адміністративної, карної і дисциплінарної відповідальності.

    За законодавством України до фінансових санкцій відносяться стягнення не внесених у встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачені спеціальні правила стягнення. Зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності.

    Порядок визначення недоїмки і пені за несвоєчасну сплату податків і неподаткових платежів :

1. Після закінчення встановлених  строків сплати відповідних платежів  невнесена сума вважається недоїмкою  і стягується з нарахуванням  пені, якщо законодавством України  не встановлено стягнення недоїмки  за окремими платежами без  нарахування пені. Пеня із сум  недоїмки нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової  ставки Національного банку України  від суми недоплати, розрахованої  за кожний день прострочення  платежу.

2. За несвоєчасне зарахування  платежів з вини установ банків  до доходів державного бюджету  України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і  позабюджетних фондів, на рахунки  установ Української державної  страхової комерційної організації,  Пенсійного фонду України, Фонду  соціального страхування України  та централізованого Фонду соціального  страхування колгоспників України  установа банку сплачує пеню  за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, установлених законодавством за  такими видами платежів. Днем  подання до установ банків  платіжного доручення за всіма  видами платежів вважається день  його реєстрації в цих установах. [8]

Стягнення недоїмки з підприємств, установ, організацій та іноземних  юридичних осіб відбувається у такому порядку :

1. Суми недоїмки за податками,  податковим кредитом та іншими  платежами до державного бюджету  України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів, до державних  цільових фондів і позабюджетних  фондів з підприємств, установ  і організацій незалежно від  форм власності та наслідків  фінансово-господарської діяльності  стягуються у безспірному порядку  за розпорядженням державних  податкових органів за весь  час ухилення, крім випадків, передбачених  цим Декретом та іншим чинним  законодавством.

2. Суми недоїмки за платежами  з державного обов'язкового і  державного соціального страхування,  що їх належить одержати з  підприємств, установ і організацій,  стягуються у безспірному порядку  за розпорядженням Української  державної страхової комерційної  організації, Пенсійного фонду  України і Фонду соціального  страхування України, центральних  комітетів профспілок працівників  агропромислового комплексу та  працівників рибного господарства.

3. Розпорядження про безспірне  стягнення сум недоїмки не  видаються, якщо підприємства, установи  й організації своєчасно подали  до установ банків платіжні  доручення на перерахування належних  платежів.

4. Підприємства, установи й організації  після закінчення строку сплати  належних платежів не можуть  без згоди відповідного органу  стягнення відкликати з установ  банків невиконані платіжні доручення  на перерахування цих платежів.

5. Стягнення недоїмки за податками,  податковим кредитом, державними  цільовими фондами, платежами  до позабюджетних фондів та  іншими платежами до бюджету,  внесками на державне обов'язкове  страхування та державне соціальне  страхування в разі відсутності  коштів може бути звернуто  на майно підприємств, установ  і організацій відповідно до  чинного законодавства.

6. Суми податків з доходів  іноземних юридичних осіб, які  одержують доходи, не пов'язані  з діяльністю в Україні, та  з доходів іноземних учасників,  що утворюються внаслідок розподілу  доходу підприємств з іноземними  інвестиціями, і не перераховані  до бюджету підприємствами, установами  й організаціями, що виплачують  доходи, стягуються з коштів, що  залишаються у розпорядженні  цих підприємств, установ і  організацій після розрахунків  з бюджетом, у безспірному порядку  незалежно від того, за який  період виплачено доход іноземному  одержувачу.

    Стягнення з громадян України, а також іноземних громадян та осіб без громадянства недоїмки за податками і державним обов'язковим страхуванням може бути проведено органами стягнення тільки за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів відповідно до чинного законодавства.

 

2.3. Кримінальна відповідальність  за скоєні злочини у сфері  оподаткування

    Карні санкції застосовуються за податкові злочини. Передбачається законодавче закріплення восьми складів податкових злочинів при прийнятті Податкового кодексу. В даний час подібні діяння регулюються ст. 1482 Кримінального кодексу України (ухиляння від сплати податків); ст. ст. 1622 і 1633 (кримінальна відповідальність за приховання доходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування у великих і особливо великих розмірах або особою, що раніше вже вчинила цей злочин). Уперше кримінальна відповідальність за податкові правопорушення, що зазіхають на встановлений порядок стягування податків, була встановлена в 1986 році статтею 168' КК СРСР "Відхилення від подачі декларації про доходи".

Кримінальна відповідальність за даними складам характеризується деякими  особливостями :

- суб'єктами є фізичні особи  (платники податків чи посадових  осіб);

- регулюється кримінально-правовими  нормами;

- здійснюється тільки в судовому  порядку;

- характеризується певними процесуальними  особливостями.

     Якщо поняття об'єкта і суб'єкта злочину не викликає особливих проблем, то елементи характеристики суб'єктивної сторони податкового злочину більш складні при конкретизації. Законодавче регулювання форми провини не дозволяє визначити, з якою формою провини відбувається приховання об'єкта оподатковування. Деякі грунтуються на граматичному тлумаченні, тобто виходять з того, що приховання припускає усвідомлення суб'єктом того факту, що він ховає об'єкт або його частину, бажає вчинити і здійснює це діяння в активній формі.