Джерела фінансового права

Серед актів, що регулюють фінансові відносини, чільне місце посідають акти виконавчих органів щодо керівництва фінансами: Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації, Державного казначейства, Контрольно-ревізійного управління України, Національного банку України. Це положення, інструкції, методичні вказівки.

Для цих актів характерно те, що вони приймаються органами, що наділяються спеціальною компетенцією; вони повинні повністю відповідати  Конституції України, законам і  указам Президента та вмішувати конкретні приписи юридичним І фізичним особам в галузі фінансів.

Інструкції, правила, положення  затверджуються відповідним суб'єктом  правотворчості І встановлюють порядок  застосування правил, закладених у  законах. У зв'язку з тим, що ці акти вмішують правові норми, їх слід розглядати як невід'ємну складову частину тих нормативно-правових актів, які були прийняті законодавцем. Але, на жаль, доволі часто приписи актів, які затверджуються органами державного управління, мають норми, які значно відрізняються від норм закону.

До нормативно-правових актів, які регулюють і фінансові  відносини, належать акти державних  цільових фондів: наприклад, постановою Правління Пенсійного фонду від 19 грудня 2003 р. № 21-1 затверджено "Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України". Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Самостійну групу джерел фінансового права створюють  рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих рад і органів місцевого  самоврядування з фінансових питань. Вони всі мають загальні особливості: територіальна обмеженість і самостійність у прийнятті рішень, що стосуються місцевих бюджетів, установлення місцевих податків і зборів (ст.ст. 142 і 143 Конституції України). Рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для юридичних осіб, розташованих на цих територіях, і для посадових осіб та громадян, що постійно або тимчасово проживають там.

Закони І підзаконні нормативно-правові акти у галузі фінансів починають діяти із моменту, встановленого самим актом. Закони і нормативно-правові акти в галузі фінансів бувають без визначення строку дії. Тільки акти, якими затверджуються бюджети усіх ланок (починаючи з державного і до сільського) відповідно до ст. 95 Конституції України, а тепер і ст. З Бюджетного кодексу, діють один календарний рік, який починається І січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

У зв'язку з особливим  значенням фінансових правовідносин  у функціонуванні держави і місцевих органів самоврядування, ст. 9.1.9 Регламенту Верховної Ради України та ст.ст. 52 та 53 Бюджетного кодексу України передбачають, що протягом фінансового року до закону про Державний бюджет можуть бути внесені зміни і доповнення за поданням осіб і органів, які наділені правом законодавчої ініціативи (ст. 93 Конституції України). Зміни до закону про Державний бюджет вносяться щороку, але вони не можуть змінювати чинне фінансове законодавство. У разі такої потреби спочатку вносяться зміни до відповідного закону і лише після того вводяться зміни до закону про Державний бюджет, тобто розгляд законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, здійснюються за особливою процедурою.

Особлива процедура  застосовується і в тих випадках, коли міжнародним договором України, поданим на ратифікацію, встановлюються інші положення, ніж у нормах фінансового законодавства України. Такі положення приймаються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.

Усі нормативно-правові  акти центральних органів виконавчої влади і контролю, як правило, торкаються інтересів громадян або мають  міжвідомчий характер. У зв'язку з Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" всі вони підлягають державній реєстрації відповідно у Міністерстві юстиції України або в управліннях юстиції.

Особливу роль серед  джерел фінансового права відіграє Бюджетний кодекс України, що почав діяти з 1 січня 2002 р. Усе фінансове законодавство мобільне, а особливо бюджетне і податкове, що утруднює користування ним. Тому прийняття кодексів з фінансових питань вітають як практики, так і науковці. Після ухвалення Бюджетного кодексу, який вирішує кардинальні питання бюджетних відносин, Кабінет Міністрів України повинен привести у відповідність до Бюджетного кодексу всі свої нормативно-правові акти, які не відповідають його нормам, тобто йде планомірний процес вдосконалення бюджетного законодавства.

Верховна Рада України  вже до прийняття податкового  кодексу почала вдосконалення податкового  законодавства, ухваливши кардинальні  зміни до Законів України про  ПДВ та податок з доходів фізичних осіб. Таким чином, почалося вдосконалення  і податкового законодавства.

Останнім часом джерелом фінансового права, як і всіх галузей  права, стали вважати акти судових  органів. Зовсім недавно наша юридична наука не визнавала прецедентного  права, однак з появою конституційної юрисдикції органу — Конституційного  Суду України — ставлення до судових рішень змінилося.

Вважаємо, що рішення  Конституційного Суду тоді може бути джерелом фінансового права в  цілому (з бюджетних, податкових або  видаткових питань), коли вони виносяться за наслідками перевірки конституційності нормативно-правових актів або окремих актів з бюджетного або податкового права, які вміщені в окремих законах або Бюджетному чи майбутньому податковому Кодексах, або дають тлумачення положень

Конституції України, що мають значення для з'ясування окремих  норм фінансового права¹. Провідний російський теоретик права вважає, що прецедентна практика, тобто досвід застосування законодавства, що виражений у постановах і визначеннях вищих судових органів, має принциповий характер, що створює прецедент тлумачення, а не джерело права, тобто поки що не всі юристи вважають рішення судових органів джерелом права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Проаналізуйте показники   видаткової частини бюджету Вашого міста (села) за 2011 рік у порівнянні  з бюджетом 2010 року.

В основу розподілу видатків між ланками бюджетної системи покладені принципи відомчої підпорядкованості та територіального розміщення об'єкта фінансування і місця проведення заходів.

 Ст. 86 Бюджетного кодексу  встановила, що розмежування видатків  між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1)      перша  група - видатки на фінансування  бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (наприклад, школи, амбулторії, медичні пункти, дитячі установи). Ці видатки фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст та об'єднань;

2) друга група - видатки  на фінансування бюджетних установ  та заходів, які забезпечують  надання основних соціальних   послуг,   гарантованих державою  для всіх громадян України  (наприклад, надання повної середньої  освіти, лікарні, культурні заклади тощо). Видатки другої групи фінансуються з бюджетів міст республіканського в Автономній Республіці Крим та обласного значення, а також районних

3) бюджетів;

4) третя група - видатки  на фінансування бюджетних установ  та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування  програм,  потреба в яких  існує в усіх регіонах України. Ці видатки фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

 Із бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Про виконання видаткової частини обласного бюджету Одеської області за 2011 рік .

Видаткова частина обласного  бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів виконана в обсязі 3 846,6 млн.грн., або 95,7% плану, у т.ч.:

 

ü                загальний фонд – 3 085,3 млн.грн. (98,2% плану);

 

ü                 спеціальний фонд – 761,3 млн.грн. (86,6% плану).

 

Обсяг профінансованих  видатків обласного бюджету (з урахуванням  розподілених трансфертів з державного бюджету) – 1 832,2 млн.грн. або 95% плану.

По загальному фонду  фінансування видатків становить 1 162,2 млн.грн. (98,2% плану), по спеціальному фонду (без власних надходжень бюджетних  установ) – 670,0 млн.грн. (89,7%). На поточні  видатки спрямовано 1 183,0 млн.грн. (64,6% усіх видатків), на капітальні – 649,2 млн.грн. (35,4% усіх видатків).

Інвестиційна складова облбюджету 35,4% у 2011 році збільшена  порівняно з 2010 роком на 7% (2009р.–15,4%, 2010р – 28,3% ), що підтверджує  співвідношення фактичних поточних та капітальних видатків.

На захищені статті за 2011 рік спрямовано 845,8 млн.грн., що на                         109,0 млн.грн. або 14,8% більше ніж у 2010 році.

Питома вага захищених  видатків у загальному їх обсязі склала 72,8%             (у 2010 році – 67,2%)

 Фінансування з  обласного бюджету видатків на  виплату заробітної плати, енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів  забезпечується своєчасно і у  повному обсязі відповідно до  кошторисних призначень та пропозицій  головних розпорядників коштів. Заборгованість відсутня.

На соціально-культурну  сферу спрямовано 1 136,6 млн.грн., або  майже 88,0% видатків загального фонду  без урахування трансфертів. Найбільшу  питому вагу у видатках соціально-культурної сфери займають видатки на охорону здоров`я – 53,5% та освіту – 27,7%. На утримання бюджетних установ – 1 072,9 млн.грн. або майже 94,5% видатків соціально-культурної сфери. У 2011р. з облбюджету фінансували 159 бюджетних установ, з них по галузях:

Трансферти з державного бюджету.

Із 16 передбачених області субвенцій з держбюджету на суму  2 474,4 млн.грн., з яких 483,3 млн.грн. капіталізованих субвенцій,надійшло фінансування по усіх субвенціях на загальну суму 2 400,6 млн.грн.                        (481,8 млн.грн. – капіталізовані).

Із 16 затверджених в облбюджеті на 2011р. субвенцій з держбюджету на суму 2 399,9 млн.грн. (5 капітальних – 408,8 млн.грн., 5 соціальних – 1 870,1 млн.грн.,          6 поточних – 121,0 млн.грн. надійшло по 16 субвенціях 2 326,4 млн.грн. (виконання 96,9%, план 2 399,9 млн.грн.):

Капітальні субвенції   –      407,5 млн.грн. (виконання  плану 99,7%)

 

Соціальні субвенції     –      1 848,5 млн.грн. (виконання  плану 98,8%)

 

Поточні субвенції       –       70,3 млн.грн.(виконання  плану 58,2%)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Вкажіть, хто є відповідальним за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, отриманих згідно з трудовим договором (контрактом) та з інших доходів згідно з нормами Податкового кодексу України.

Стаття 171. Особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету

171.1. Особою, відповідальною  за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету  податку з доходів у вигляді  заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

171.2. Особою, відповідальною  за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету  податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для  оподатковуваних доходів з джерела  їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов’язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРA

 

1. Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із змінами та доповненнями.
2. Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами та доповненнями.
3. Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І із змінами та доповненнями.
4. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.
5. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959—XII із змінами та доповненнями.
6. Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-ХП із змінами та доповненнями.
7. Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.
8. Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.
9. Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII із змінами та доповненнями.